Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького
Кафедра екології
ДОПОВІДЬ
із міжнародної екологічної діяльності
На тему: «Діяльність „ГРІНПІС” у сфері вирішення еколого-економічних проблем»
ПЛАН
Вступ
Заснування та історія
У кінці 1960-х років США планували підземні ядерні випробування на тектонічно нестійкому острові Острів Амчітка на Алясці. Через землетрус, який відбувся на Алясці у 1964 році, виникають побоювання повторення землетрусу або навіть цунамі. У 1969 році пройшла демонстрація, 7 тис. осіб перекрили дорогу на пункті пропуску між США та Канадою. Проте, протести не зупинили США від ядерного випробування.
США провели ядерні випробування, на щастя, ні землетрусу, ні цунамі це не викликало, проте влада оголосила, що збирається підірвати бомбу в п'ять разів потужнішу, ніж першого разу. Серед противників були Джим Болен, який був ветераном ВМС США, Ірвінг Стоу та Дороті Стоу.
16 жовтня 1970 року Ірвінг Стоу організував благодійний концерт, який підтримала Джоан Баез в Пасифік Колізіум у Ванкувері. Концерт створив фінансову основу для першої кампанії Грінпісу.
15 вересня 1971 року щойно створений комітет «Don’t Make a Wave» («Не створюйте хвилю») направив судно «Філліс Кормак», яке згодом було перейменоване в «Грінпіс» за маршрутом від Ванкувера до Амчітки для протесту проти ядерного випробування. Протести змусили Федеральний уряд США припинити випробування в районі Амчітки і до кінця 1971 року острів став заповідником для птахів.
У 1972 році комітет «Don’t Make a Wave» («Не створюйте хвилю») перейменовано в «Greenpeace Foundation».
Згодом, Грінпіс проводив безліч кампаній проти комерційного полювання на китів. Перша експедиція вирушила з канадського міста Ванкувер, аби провести акцію протесту біля радянських китобійних кораблів.
У 1982 році Грінпіс домігся розгляду Міжнародної Китобійної Комісією мораторію на комерційний вилов китів, який у 1986 році набув чинності. У 1994 році зона антарктичних морів була оголешена заповідником для китів.
У 1985 році корабель Грінпісу «Воїн веселки» («Rainbow Warrior») провів евакуацію жителів тихоокеанського атола Ронгелап. Понад 95% населення атола постраждали від радіаційного зараження після вибуху атомної бомби на американському полігоні. Екіпаж «Воїна веселки» планував незабаром здійснити акцію протесту проти випробувань, які збиралася проводити Франція на атолі Муруроа. Агенти французьких спецслужб підірвали корабель напередодні акції, що викликало загибель фотографа Фернандо Перейра.
У 90-х роках Грінпіс привертав увагу громадськості до проблеми забруднення повітря і руйнування озонового шару. Проводились акції на заводах відомих фірм, на яких відбувався викид вуглеводнів. У 1992 році за ініціативою організації Грінпіс, німецькі вчені розробили технологію Greenfreeze.
У 1996 році Грінпіс почав кампанію проти генетично модифікованих продуктів. У 1999 році уряд Євросоюзу встановив мораторій на ввезення і вирощування генетично змінених культур.
Основні завдання та діяльність
Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є безумовно "Грінпіс– Україна", яка була заснована як національне відділення всесвітньо відомого "Грінпіс Інтернешнл". Професіоналізм її працівників досить високий. Вони проводять постійні кампанії з антиядерної проблематики, імпорту шкідливих речовин, захисту водних ресурсів, енергозбереження та альтернативної енергетики, екологічно безпечних технологій і екологічної освіти.
Слід згадати і про Національний Екологічний Центр, заснований у 1991 р. групою відомих учених, для яких охорона довкілля не хобі, а професія.
Провідну позицію серед неурядових екологічних організацій займає Всеукраїнська екологічна ліга, яка була заснована у 1997 р. і єдина з громадських організацій що має практично всі обласні і районні осередки в усіх регіонах України. Основними завданнями Ліги, які більшості неурядових організацій є:
- організація громадського екологічного контролю за виконанням природоохоронного законодавства;
- боротьба за припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров'ю громадян України;
- розширення участі громадськості у формуванні державної екологічної політики, внесення пропозицій до органів влади і управління, участь у підготовці рішень, реалізація яких суттєво впливає на стан довкілля;
- сприяння розробці, впровадженню та популяризація передових вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарської діяльності;
- формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього природного середовища, підвищення рівня екологічної освіти та культури громадян.
Правовий статус громадських екологічних об'єднань визначається Законом України Про об'єднання громадян, прийнятим 16 червня 1992 року. Відповідні положення, що визначають правовий статус та діяльність громадських організацій, містяться і в інших законах. Зокрема, в Законі про охорону атмосферного повітря, в лісовому та водному кодексах.
Загалом із шести тисяч громадських організацій України 470 спрямовують свої зусилля на захист рідної природи. Але, на жаль, діяльність більшості з них характеризується низькою результативністю, відсутністю вагомих результатів. Тільки лічені групи "зелених" зуміли виграти справи, наприклад, не дозволили знести сад, парк, призупинили будівництво шкідливого виробництва, чи зупинили вже працююче.
Досить гострою для українських "зелених" є проблема фінансування і, в зв'язку з цим, їх залежності від держави та іноземних фондів (34% екологічних організацій взагалі не фінансуються). Нерідко це призводить до дріб'язкових чвар і серйозних зіткнень "на полі бою" за гранти. Останнє, по суті, визначає цілі і пріоритети функціонування значної кількості організацій зелених.
Проте в цілому екологічні рухи звертаються до проблем, що мають життєво важливе значення для всіх народів планети. Навіть при деяких вадах своїх ідеологічних позицій вони несуть великий заряд позитивних поглядів, сподівань і дій, які людство може використовувати в інтересах миру і соціального прогресу, реалізації демократичної альтернативи вирішення глобальних екологічних проблем.
Основні напрямки
Станом на березень 2007 року в програмі Грінпісу є 6 завдань:
зупинити глобальне потепління;
зберегти природу океанів;
зберегти стародавні ліси та джунглі;
забезпечити атомне роззброєння;
ввести екологічне землеробство;
припинити виготовлення токсичних речовин;
Зупинити епідемію.
Країни поширення
Грінпіс засновано у Канаді в 1971 році. На сьогодні Грінпіс об'єднує 28 національних і регіональних організацій у 47 країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америки. В Азії ця охоронна організація поширена більше, ніж у Європі. Австралія та Океанія налічує у собі багато філій Грінпіс. Найменше поширений Грінпіс в Африці.
Регіональні офіси
Регіональні офіси поєднують кілька держав.
Центральна та східна Європа
(Австрія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія)
Скандинавія (Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція)
Середземномор'я (Ізраїль, Ліван, Мальта, Туреччина)
Південно-Східна Азія (Індонезія, Таїланд, Філіппіни)
Австралія та Океанія (Австралія, Папуа — Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі)
Національні офіси
Європа: Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, ЛюксембурГ, Нідерланди, Португалія, Росія, Румунія, Франція, Чехія, Швейцарія, Україна
Азія: Індія, Китай, Японія
Африка: Демократична Республіка Конго, Сенегал, ПАР
Північна Америка: Канада, Мексика, США
Південна Америка: Аргентина, Бразилія, Чилі
Австралія та Океанія: Нова Зеландія
ВСТУП
Грінпіс (англ.Greenpeace) міжнародна неурядова природоохоронна організація, заснована 1971 року в місті Ванкувер, Канада. Основні завдання організації — сприяти екологічному відродженню та привертати увагу людей та влади до збереження природи.
Основними напрямками діяльності по всьому світу є участь у антиядерних питаннях і протидія таким явищам як: зміна клімату, знеліснення, надмірний вилов риби, комерційний китобійний промисел, генна інженерія. Грінпіс не приймає фінансування від урядів, корпорацій або політичних партій, спираючись на 2,9 млн прихильників, волонтерів та благодійний фонд.
Зростання популярності Грінпісу відбулося після безлічі акцій, спрямованих на збереження довкілля.
Заснування та історія
У кінці 1960-х років США планували підземні ядерні випробування на тектонічно нестійкому острові Острів Амчітка на Алясці. Через землетрус, який відбувся на Алясці у 1964 році, виникають побоювання повторення землетрусу або навіть цунамі. У 1969 році пройшла демонстрація, 7 тис. осіб перекрили дорогу на пункті пропуску між США та Канадою. Проте, протести не зупинили США від ядерного випробування.
США провели ядерні випробування, на щастя, ні землетрусу, ні цунамі це не викликало, проте влада оголосила, що збирається підірвати бомбу в п'ять разів потужнішу, ніж першого разу. Серед противників були Джим Болен, який був ветераном ВМС США, Ірвінг Стоу та Дороті Стоу.
16 Жовтня 1970 року Ірвінг Стоу організував благодійний концерт, який підтримала Джоан Баез в Пасифік Колізіум у Ванкувері. Концерт створив фінансову основу для першої кампанії Грінпісу.
15 вересня 1971 року щойно створений комітет «Don’t Make a Wave» («Не створюйте хвилю») направив судно «Філліс Кормак», яке згодом було перейменоване в «Грінпіс» за маршрутом від Ванкувера до Амчітки для протесту проти ядерного випробування. Протести змусили Федеральний уряд США припинити випробування в районі Амчітки і до кінця 1971 року острів став заповідником для птахів.
У 1972 році комітет «Don’t Make a Wave» («Не створюйте хвилю») перейменовано в «Greenpeace Foundation».
Згодом, Грінпіс проводив безліч кампаній проти комерційного полювання на китів. Перша експедиція вирушила з канадського міста Ванкувер, аби провести акцію протесту біля радянських китобійних кораблів.
У 1982 році Грінпіс домігся розгляду Міжнародної Китобійної Комісією мораторію на комерційний вилов китів, який у 1986 році набув чинності. У 1994 році зона антарктичних морів була оголешена заповідником для китів.
У 1985 році корабель Грінпісу «Воїн веселки» («Rainbow Warrior») провів евакуацію жителів тихоокеанського атола Ронгелап. Понад 95% населення атола постраждали від радіаційного зараження після вибуху атомної бомби на американському полігоні. Екіпаж «Воїна веселки» планував незабаром здійснити акцію протесту проти випробувань, які збиралася проводити Франція на атолі Муруроа. Агенти французьких спецслужб підірвали корабель напередодні акції, що викликало загибель фотографа Фернандо Перейра.
У 90-х роках Грінпіс привертав увагу громадськості до проблеми забруднення повітря і руйнування озонового шару. Проводились акції на заводах відомих фірм, на яких відбувався викид вуглеводнів. У 1992 році за ініціативою організації Грінпіс, німецькі вчені розробили технологію Greenfreeze.
У 1996 році Грінпіс почав кампанію проти генетично модифікованих продуктів. У 1999 році уряд Євросоюзу встановив мораторій на ввезення і вирощування генетично змінених культур.
Основні завдання та діяльність
Однією з найвпливовіших екологічних організацій України є безумовно "Грінпіс– Україна", яка була заснована як національне відділення всесвітньо відомого "Грінпіс Інтернешнл". Професіоналізм її працівників досить високий. Вони проводять постійні кампанії з антиядерної проблематики, імпорту шкідливих речовин, захисту водних ресурсів, енергозбереження та альтернативної енергетики, екологічно безпечних технологій і екологічної освіти.
Слід згадати і про Національний Екологічний Центр, заснований у 1991 р. групою відомих учених, для яких охорона довкілля не хобі, а професія.
Провідну позицію серед неурядових екологічних організацій займає Всеукраїнська екологічна ліга, яка була заснована у 1997 р. і єдина з громадських організацій що має практично всі обласні і районні осередки в усіх регіонах України. Основними завданнями Ліги, які більшості неурядових організацій є:
- організація громадського екологічного контролю за виконанням природоохоронного законодавства;
- боротьба за припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров'ю громадян України;
- розширення участі громадськості у формуванні державної екологічної політики, внесення пропозицій до органів влади і управління, участь у підготовці рішень, реалізація яких суттєво впливає на стан довкілля;
- сприяння розробці, впровадженню та популяризація передових вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у всіх галузях господарської діяльності;
- формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього природного середовища, підвищення рівня екологічної освіти та культури громадян.
Правовий статус громадських екологічних об'єднань визначається Законом України Про об'єднання громадян, прийнятим 16 червня 1992 року. Відповідні положення, що визначають правовий статус та діяльність громадських організацій, містяться і в інших законах. Зокрема, в Законі про охорону атмосферного повітря, в лісовому та водному кодексах.
Загалом із шести тисяч громадських організацій України 470 спрямовують свої зусилля на захист рідної природи. Але, на жаль, діяльність більшості з них характеризується низькою результативністю, відсутністю вагомих результатів. Тільки лічені групи "зелених" зуміли виграти справи, наприклад, не дозволили знести сад, парк, призупинили будівництво шкідливого виробництва, чи зупинили вже працююче.
Досить гострою для українських "зелених" є проблема фінансування і, в зв'язку з цим, їх залежності від держави та іноземних фондів (34% екологічних організацій взагалі не фінансуються). Нерідко це призводить до дріб'язкових чвар і серйозних зіткнень "на полі бою" за гранти. Останнє, по суті, визначає цілі і пріоритети функціонування значної кількості організацій зелених.
Проте в цілому екологічні рухи звертаються до проблем, що мають життєво важливе значення для всіх народів планети. Навіть при деяких вадах своїх ідеологічних позицій вони несуть великий заряд позитивних поглядів, сподівань і дій, які людство може використовувати в інтересах миру і соціального прогресу, реалізації демократичної альтернативи вирішення глобальних екологічних проблем.