Скачиваний:
1
Добавлен:
02.07.2022
Размер:
21.06 Кб
Скачать

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Кафедра екології 

Екзамен

з навчальної дисципліни  «Міжнародна екологічна діяльність» 

Білет № 3

  1.  В якому документі визначено поняття «сталий розвиток»? Що означає формулювання «сталий розвиток»?

Програмний документ «Порядок денний на ХХІ століття» стверджує, що «сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби». Іншими словами, сталий розвиток суспільства можна охарактеризувати як такий, за якого людство не робить значної шкоди природним системам, і вони встигають себе відновити.

Важливою проблемою на шляху втілення концепції сталого розвитку є формування системи вимірів (індексів та індикаторів) для кількісного і якісного оцінювання цього дуже складного процесу.

Ця конференція розглядала оточуюче середовище і соціально-економічний розвиток як взаємопов'язані і взаємозалежні області. У головному документі, прийнятому на цій конференції, «Порядку денному на XXI століття», що розглядався як програма всесвітнього співробітництва, сталий розвиток пов'язується з гармонічним досягненням наступних цілей:

• Високої якості довкілля і здорової економіки для всіх народів світу,

• Задоволенні потреб людей і збереженні сталого розвитку протягом тривалого періоду[1]

• Досягнення поставлених цілей можливе лише за допомогою обґрунтованої політики стимулювання сталого розвитку. «Порядок денний на XXI століття» є програмним документом, що засвідчує встановлення глобального партнерства країн світу задля досягнення сталого розвитку суспільства.

• Зокрема, перший розділ присвячено економічним та соціальним проблемам людства, в якому розглядаються причини навантаження на довкілля — бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; невідповідність структури виробництва та споживання концепції сталого розвитку; демографічний вибух; структура міжнародної економіки.

• Другий розділ відображає глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів, виснаження родючих ґрунтів, розширення площі пустель. Розглядаються заходи, які запобігають забрудненню повітря і води, знищенню рибних ресурсів, сприяють безпечним діям з токсичними відходами.

• Третій розділ характеризує значення великих суспільних груп населення: жінок, комерційних структур, профспілок, фермерів, дітей, молоді, представників корінного населення, науковців, органів місцевої влади й недержавних організацій у досягненні цілей сталого розвитку суспільства. Четвертий розділ висвітлює методи реалізації Концепції сталого розвитку: фінансові ресурси й механізми; механізми прийняття рішень; засоби поширення екологічно обґрунтованих технологій; проблеми міжнародної співпраці; міжнародної угоди і правові механізми. Саме в останньому розділі закладені основоположні підвалини стимулювання сталого розвитку, що можуть успішно використовуватись як на глобальному, так і на регіональному рівні.

  1. Які принципи лежать в основі соціально-психологічної стратегії виходу із сучасної екологічної кризи. Що лежить в основі стратегії екологічного розвитку М.Ф. Реймерса?

Соціально-психологічні стратегії напрямлені на зміну ідеологічного ставлення людини до природи, свідомості і моральних цінностей людства. Протягом всієї історії людства, воно намагалось протистояти природі і підкорювати її. Отже, природопідкорювальне ставлення людини до природи закладено в її психології. Крім того, більшість релігій закликають до того, що людина є вищою за природу,яка є просто домівкою людства. Основним шляхом виходу із сучасної екологічної кризи соціально-психологічні стратегії вбачають у визнанні величі природи і того, що людина є її частиною. Тому, необхідно змінити ідеологію ставлення людини до природи, що є основою для покращення екологічного стану довкілля. Центральною концепцію соціально-психологічних стратегій виходу із сучасної екологічної кризи є концепція коеволюції М.М.Мойсеєва. Згідно неї, людина виділилась із живого світу шляхом створення урботериторій і для подолання екологічних проблем необхідно людині свої потреби узгоджувати з можливостями природи. Чисто технічного шляху подолання екологічної кризи не існує, тому людству необхідно змінити шкалу цінностей. Соціально-психологічні стратегії також не показують реальних шляхів подолання екологічної кризи. Зміна психології людства, яка формувалась протягом тривалого періоду, потребує багато часу, а діяти необхідно вже сьогодні

Соціально-психологічні стратегії також не показують реальних шляхів подолання екологічної кризи. Зміна психології людства, яка формувалась протягом тривалого періоду, потребує багато часу, а діяти необхідно зараз.

Всі розглянуті граничні стратегії виходу із сучасної екологічної кризи мають свої недоліки, тому є ряд узагальнених стратегій, що поєднують позитивні моменти граничних. Найбільш збалансованою із них є стратегія екорозвитку М.Ф. Реймерса, яка сформульована ще у 1994 році. Основними її положеннями є наступне:

  • природно-ресурсний і екологічний потенціал Землі і окремих її регіонів є обмеженим і вичерпним;

  • існує допустимий максимум вилучення природних ресурсів, а також змін в екосистемах;

  • необхідні попереджувальні заходи по виникненню несприятливих екологічних ситуацій, а не дії по їх ліквідації;

  • необхідне створення соціально-екологічного механізму гомеостазу (компромісу) в системі “людина - природа”, що можливо лише на міжнародному рівні;

  • необхідно регулювати чисельність населення і підтримувати її на рівні 1,0-1,5 млрд. чоловік, що є біологічним максимумом;

  • усвідомлення самодостатності природи і того, що людство є невід’ємною частиною природи і повністю залежить від неї;

  • можуть бути прийнятні тільки “біосферно-сумісні” технології, слід впроваджувати екологізацію суспільного виробництва, сільського та міського господарств тощо;

  • визнання принципу розумної достатності в одержанні життєвих потреб людини, відмовлення від споживацького способу життя;

  • необхідно враховувати, що без збереження цілісності екосистем, неможливе підтримання їх стійкості та збереження живого;

  • необхідно враховувати кумулятивність малих дії, які сумуються і інтегруються, викликаючи ланцюгові реакції в екосистемах, причому негативні наслідки цих дій можуть бути непередбачуваними.

  1. Яку роль в збереженні довкілля виконує ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров‘я? Яку роль в розв‘язанні глобальних екологічних проблем роблять такі організації, як: ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), СКОПЕ (Науковий комітет з проблем навколишнього середовища Міжнародної Ради наукових союзів), ММО (Міжнародна морська організація)?

Роль ВООЗ як складової частини ООН виконує функцію приділення уваги до інформації населенням про стан життєвого середовища, надає медичну допомогу країнам, що терплять лихо. Так, відповідно до резолюції 3264 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про заборону впливу на природне середовище та клімат , Організації Об'єднаних Націй рекомендує державам-членам:

1) здійснювати на національному рівні відповідну координацію, з тим щоб поліпшення і захист здоров'я людини стали головною метою при плануванні і здійсненні програм у галузі охорони навколишнього середовища; і

2) використовувати для досягнення цієї мети можливості Всесвітньої організації охорони здоров'я;

А також пропонує:

1) продовжувати здійснювати співробітництво в галузі навколишнього середовища як з національними, так і з міжнародними установами і програмами, звертаючи особливу увагу на координацію діяльності в рамках системи Організації Об'єднаних Націй;

2) постійно здійснювати керівництво в справі включення проблем охорони здоров'я в якості основних цілей програм і заходів в області навколишнього середовища як на національному, так і міжнародному рівні;

3) залучати міжурядові і неурядові, а також національні установи до повної участі в Програмі ВООЗ по навколишньому середовищу і здоров'ю людини;

4) представити доповідь про прогрес у справі координації програм і пов'язаних з цим наслідків при поданні на розгляд П'ятдесят сьомої сесії Виконавчого комітету та Двадцять дев'ятої сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я звіту відповідно до резолюцією WHA27.49.

Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані установи, вирішуючи багато актуальних проблем міжнародного співтовариства, займаються також питаннями екологічної безпеки. Так, ФАО, виконуючи поставлені перед нею завдання у сфері агропромислового розвитку, бере участь у міжнародних заходах щодо раціонального використання та охорони ґрунтів, лісів, водоймищ, тваринного світу. ІКАО та ІМО покликані забезпечити на користь всього людства безпечне і розумне використання повітряного і морського середовища. ЮНЕСКО, займаючись питаннями міжнародної наукової співпраці, безпосередньо бере участь у програмах наукових досліджень з охорони і поліпшення навколишнього середовища. Є екологічний компонент також у діяльності ВООЗ і МОП.

У червні 1972 р. у Стокгольмі (Швеція) відбулася конференція ООН із проблем навколишнього середовища. Ця конференція проголосила право людини на якісне навколишнє середовище і обов'язок його охороняти й покращувати для майбутніх поколінь.

Конференція прийняла Декларацію по навколишньому середовищу, план заходів, що повинні здійснюватися урядами і міжнародними організаціями і «Резолюцію про організаційні і фінансові заходи»; обговорила питання планування населених пунктів і керування природними ресурсами, розглядалися інформаційні й культурні аспекти проблем навколишнього середовища.

День відкриття Конференції, 5 червня, відзначається як Всесвітній день навколишнього середовища.

Пізніше, у грудні 1972 за рекомендацією Стокгольмської конференції червня 1972 р. Генеральна Асамблея ООН заснувала Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). До структури ЮНЕП входять рада керівників, секретаріат і Фонд навколишнього середовища. Метою ЮНЕП є координація діючих природоохоронних програм і формування нових програм у цій сфері. Пріоритетність програм визначає рада керівників, а Фонд навколишнього середовища є для них фінансовим каталізатором.

Максимальна сума балів – 50.

Розглянуто і затверджено на засіданні кафедри екології

(протокол №__ від _______________2020р.)

Завідувач кафедри екології __________________Р.П. Параняк