Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Методичка + вихідні

.pdf
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.06.2022
Размер:
938.04 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

ДОСЛІДЖЕННЯ АНОМАЛЬНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ПРОСТОЇ МОДЕЛІ ЗЕМЛІ І МІСЯЦЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання лабораторної роботи з курсу ”Основи фізичної геодезії”

базового напряму 6.080101 “Геодезія, картографія та землеустрій”

Затверджено на засіданні кафедри вищої геодезії та астрономії Протокол № 9 від 19.02.2018 р.

Львів – 2018

Дослідження аномального гравітаційного поля простої моделі Землі і Місяця: Методичні рекомендації до лабораторної роботи з курсу ”Основи фізичної геодезії” для студентів геодезичних спеціальностей / Укл.: Двуліт П.Д., Джуман Б.Б. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2018. – 10 с.

Укладачі

Двуліт. П.Д., д-р техн. наук, проф.

 

Джуман Б.Б., канд. техн. наук, асист.

Відповідальний зв випуск

Заблоцький Ф.Д., д-р техн. наук, проф.

Рецензент

Савчук С.Г., д-р техн. наук, проф.

Вступ

Як відомо всі астрономічні та геодезичні вимірювання виконують в полі дії прискорення вільного падіння, тобто в гравітаційному полі Землі. Тоді всі прилади та інструменти встановлюють за рівнями у напрямі прямовисної лінії, яка збігається із напрямом дії прискорення вільного падіння g. Величина і напрям вектора g в кожному пункті спостереження змінюється з плином часу. Гравітаційне поле в даній точці спостереження залежить в основному від форми і розмірів Землі, від нерівномірного розподілу густини її внутрішніх мас, а також від відцентрової сили, яка виникає внаслідок обертання Землі. Крім цього на гравітаційне поле впливають також маси атмосфери Землі і маси Місяця, Сонця та інших планет, що неперервно переміщуються.

Дослідження вивчення гравітаційного поля поблизу земної поверхні виконують за принципом порівняння реального поля з полем фізико-математичної моделі Землі. За таку модель приймають рівневий еліпсоїд обертання, який створює на своїй поверхні і у зовнішньому просторі нормальне гравітаційне поле, в кожній точці якого можна теоретично обчислити нормальне значення прискорення вільного падіння γ. При цьому густина мас такого еліпсоїда приймається або сталою у всьому об’ємі, або рівномірно зростає до його центру, а кутову швидкість обертання приймають рівною кутовій швидкості Землі.

За допомогою гравіметричних приладів вимірюють значення прискорення вільного падіння g на фізичній поверхні Землі [1]. Напрям вектора прискорення вільного падіння визначають із астрономічних спостережень, які характеризуються астрономічними широтою φ і довготою λ місця спостереження. Порівнюючи g з нормальним значенням γ, обчислюють для цих точок спостереження аномалії прискорення вільного падіння g .

Гравіметричні аномалії

g

є основними характеристиками гравітаційного поля та їх

використовують для розв’язку наукових і практичних задач геодезії, геофізики, геології та інших наук. Далі на основі дискретних значень гравіметричних аномалій в пунктах спостережень складають гравіметричні карти. Основними причинами, які обумовлюють локальні (місцеві) і регіональні аномалії прискорення вільного падіння є різні густини мас геологічних структур поблизу даної ділянки земної поверхні. Далі ми розглянемо числові приклади обчислення аномалії, обумовленої притяганням мас деякого геологічного тіла, для якого відоме положення, розміри, форма, а також різниця густин даного тіла і мас вміщающих порід. Таку задачу називають прямою задачею гравіметричної розвідки і вона має однозначний розв’язок. Дане геологічне тіло називають аномальним, а різницю густин – аномальною густиною.

Зауважимо, що такі обчислення виконують для однорідних тіл простої геометричної форми з метою грубої попередньої оцінки параметрів геологічної структури. Тоді поверхню Землі приймають за площину, оскільки аномальна маса і площа, на якій помітно проявляється гравітаційний ефект, є невеликими в порівнянні з масою і розмірами всієї Землі [2].

Спостереження за рухами штучних супутників Місяця дозволили виявити на видимій

його стороні крупні позитивні аномальні маси – маскони. Такі аномалії досягають 2 10

5

всієї

 

маси Місяця. У першому наближенні можна прийняти, що ці аномальні тіла однорідні і мають форму кулі з глибиною її центра в декілька десятків кілометрів від його поверхні.

Всі результати вимірювань і теоретичні розрахунки виражаються в міжнародній системі одиниць СІ (метр, кілограм, секунда). В даній системі одиниця прискорення вільного

падіння має розмірність м с 2 , а одиниця градієнту прискорення вільного падіння – с 2

. Дуже

часто за одиницю прискорення вільного падіння в геодезії і геофізиці приймають позасистемні

одиниці 1 мГал = 10

-5

м с

2

і 1 мкГал = 10

-8

м с

2

, відповідно тисячна і мільйонна доля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

одиниці Гал, яку названо на честь італійського вченого Галілео Галіллея (1 Гал = 10-2

м с

2

).

 

Для гравітаційного градієнту прискорення вільного падіння використовується одиниця етвеш: 1 Е = 10-9 с 2 = 0.1 мГал/км.

В таблиці 1 наведено основні характеристики гравітаційних полів планет земної групи, які необхідні для наближених розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

 

Основні характеристики гравітаційних полів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сталі, познач.

Одиниці

 

Чисельні значення

 

вимірювання

 

 

 

 

 

 

 

Земля

Місяць

Марс

 

Венера

Меркурій

 

 

 

 

 

 

 

 

Гравітаційна

м3·кг-1·с-2

 

 

6.6742·10-11

 

 

стала, G

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Геоцентрична

 

 

 

 

 

 

 

гравітаційна

м3·с-2

398600.5

4902.7

42828.3

 

324858.2

22040

стала, GM · 109

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середній

км

6378.137

1737

3397.2

 

6051.448

2440

радіус, a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маса, М

кг

5.972·

7.348·

5.390·

 

4.867·

3.285·

·1024

·1022

·1023

 

·1024

·1023

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прискорення

 

 

 

 

 

 

 

вільного

мГал

978033

162306

370494

 

887098

372000

падіння, е

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кутова

 

 

 

 

 

 

 

швидкість

с-1

7.292115

0.2664

7.088191

 

0.0299

0.1240

оберт., ω · 105

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

J2 · 106

-

1083

210

1959

 

6

60

 

 

 

 

 

 

 

 

ω2a

мГал

3391.6

1.24

1707

 

0.054

0.375

 

 

 

 

 

 

 

 

dg/dz

мГал·м-1

0.31

0.19

0.22

 

0.29

0.30

 

 

 

 

 

 

 

 

Гравітаційне поле на земній поверхні, створене внутрішньою матеріальною точкою

Нехай центр А (рис. 1) однорідної кулі радіуса відносно плоскої поверхні Землі Q.

Позначимо через

1

густину маси кулі, а через

 

R знаходиться на глибині а (а > R)

2

– густину мас, що оточують кулю.

Тоді різниця 1 2 визначає аномальну густину маси кулі. Добуток об’єму на аномальну густину дає аномальну масу кулі:

m

4

3

(1)

3

R .

 

 

 

Рис. 1 Найпростіша фізична модель Землі

З теорії ньютонівського потенціалу відомо, що сила притягання однорідною кулею в зовнішній точці і її потенціал відповідно дорівнюють силі притягання і потенціалу точкової маси, рівної масі кулі і поміщеній в її центрі. Згідно закону Ньютона дві матеріальні точкові маси m1 і m2 , які знаходяться на віддалі r, притягуються з силою

F

G

m m

 

1

 

2

 

 

 

r

2

 

 

 

 

,

(2)

де G – гравітаційна стала.

Приймемо, що маса в точці спостереження дорівнює одиниці. В цьому випадку значення сили притягання чисельно дорівнює значенню прискорення. Таким чином, сила притягання однорідною кулею одиничної точкової маси ( mp 1), віддаленої від центру кулі

на відстань r (рис. 1) і її потенціал T обчислюють за формулами

g T

Gm

r

2

 

Gm

r

,

.

(3)

(4)

На горизонтальній площині Q, яка співпадає з плоскою земною поверхнею, приймемо початок прямокутних координат xOz в точці О над центром кулі. За вісь Ох приймемо довільний горизонтальний напрямок, що проходить через початок координат, а формули (3) і

(4) будемо роглядати як функції від х. На осі Ох розмістимо досліджувану (біжучу) точку P(x). Позначимо через α кут AOP. З прямокутного трикутника АОР знаходимо очевидні співвідношення

і

g

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

2

 

 

 

 

 

 

x

 

r

2

a

2

x

2

a

2

(1

 

 

), tg

,

 

 

 

 

 

 

 

a

2

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sin

x

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

,

(5)

r

 

a

2

x

2

 

 

 

x

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

1

a

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

a

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

.

 

r

a

2

x

2

 

 

x

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

a

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Позначимо вертикальну і горизонтальну складову вектора прискорення g через g z

(див. рис. 2).

Рис. 2 Складові аномалії прискорення вільного падіння

Визначимо g z і

g

x

 

, використовуючи (3) і (5)

g z

g cos

 

Gma

 

 

 

 

Gm

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

x

2

 

3

 

 

 

 

(a 2 x 2 ) 2

 

 

 

 

a 2 (1

 

 

) 2

 

 

 

 

 

 

 

 

a 2

 

(6)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Gmx

 

 

 

 

Gmx

 

 

 

 

 

 

 

g x

g sin

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

x

2

 

3

 

 

 

(a 2 x 2 ) 2

 

 

 

a3 (1

 

 

) 2

 

 

 

 

 

 

 

 

a 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрям вертикальної складової g z співпадає з напрямом вектора γ, а по своїй величині складає декілька десятків мілігал. Величина g z характеризує відмінність реального значення прискорення вільного падіння від його нормального значення і через те називається аномалією

прискорення вільного падіння. Але горизонтальна складова

g x

в геодезичному відношенні

помітно впливає на зміну напряму вектора g, викликаючи відхилення прямовисної лінії від нормального напряму на малий кут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g

x

,

 

 

 

 

 

(7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

який виражений в радіанах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виразимо відхилення прямовисної лінії в секундах дуги

 

 

 

 

 

 

 

g x С g

x

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(8)

 

 

 

 

 

 

 

 

2.06 105

 

 

 

 

кут.сек

 

 

 

 

С

 

 

 

0.212

.

 

 

 

 

 

0.980 106

мГал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

206265

 

– число кутових секунд в радіані,

 

0.9810 10

6

мГал – середнє нормальне

 

 

 

 

 

значення прискорення вільного падіння на поверхні Землі.

 

 

 

 

 

 

Аномальна маса викликає на земній поверхні не тільки відхилення прямовисної лінії,

але й зміну форми (деформацію) рівневої поверхні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для визначення зміщення рівневої поверхні використовують формулу Брунса

 

 

 

 

 

 

 

N

T

 

GM

 

,

 

 

 

(9)

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де N – зміщення рівневої поверхні у напрямі r в досліджуваній точці під впливом точкової аномальної маси m.

Формулу (9) можна представити у вигляді, зручному для обчислень

де

D

GM

a

 

N

Gm

cos або

a

 

 

.

N

D cos

,

(10)

Аналізуючи формули (3-10) можна прийти до наступних висновків:

1) В точках P(x), розміщених симетрично відносно початку координат, величини

g ,

g z і N набувають одинакові значення, так як залежать від

x

2

і знак координати х не має

 

значення. Їх ізолініями є концентричні кола.

 

 

 

 

2) Ці величини одержують максимальні значення на початку координат (х = 0) і

прямують до нуля при

x . Максимальні значення сили притягання g і її вертикальної

складової g z g одинакові, тобто g макс g z макс g х 0

 

Gm

 

a

2 . Максимальні зміщення

 

 

 

 

 

 

 

 

рівневої поверхні N

 

N

Gm

.

 

 

 

 

макс

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3) Величина горизонтальної складової g x і відхилення виска в точках P(x), які симетрично розміщені відносно початку координат, рівні за абсолютною величиною, але

обернені за знаком, так як залежать від знаку абсциси х. При х = 0 і

x

обидві величини

g x і

рівні нулю.

 

 

 

4) Дослідження формули

 

 

g x

 

Gmx

 

(11)

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(a 2

x2 ) 2

 

 

на екстремум показує, що g x і

 

приймають максимальні значення при

x

a

.

2

 

 

 

 

 

 

 

Числовий приклад

 

 

 

1. Обчислити притягання

 

g , горизонтальну та вертикальну складові

g z

і

 

g

x

,

відхилення прямовисних ліній

і зміщення рівневої поверхні N в точках P(x) земної поверхні

на відстанях від початку координат

x

для побудови графіків значень функцій

0,

a

2

 

g

z

 

 

,

,

a 2

, 2a, 4a . Результати обчислень використати

і N. Відомості таких обчислень приведені в

таблиці 2, а відповідні графіки – на рис. 3.

2. Зберігаючи умови і хід розв’язку попередньої задачі, визначити наближені характеристики аномального гравітаційного поля на поверхні Місяця і побудувати графіки

функцій

g z

,

 

і N. Відомості таких обчислень приведені в таблиці 3, а графіки значень

функцій g z ,

 

і N на рис. 4.

 

 

 

 

Відомість обчислень елементів аномального гравітаційного поля на плоскій земній

поверхні:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дано: a = 100 м, R = 70 м, = 1.0

· 10-3 кг/см3, 980 103

мГал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2

 

 

 

 

 

 

Елементи локального аномального поля Землі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№ точки

 

 

 

х, м

 

g , мГал

 

g z , мГал

g x , мГал

, ̋

N, мкм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

0

 

0.96

 

0.958

0.000

0.000

98

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

50

 

0.77

 

0.685

0.343

0.072

87

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

70

 

0.64

 

0.527

0.369

0.078

80

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

100

 

0.48

 

0.339

0.339

0.071

69

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

200

 

0.19

 

0.086

0.171

0.036

44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

400

 

0.06

 

0.014

0.055

0.012

24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Графік значень функції:

а – g z ; б – ; в –N

Відомість обчислень елементів аномального гравітаційного поля на поверхні

Місяця:

Дано: а = 150 км,

m 1.65 10

21

г,

 

163 10

3

мГал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3

 

Елементи аномального гравітаційного поля Місяця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№ точки

х, км

 

g , мГал

 

g z , мГал

 

g x , мГал

, ̋

N, м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

0

 

489

 

 

 

 

489

 

 

0

0

450

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

30

 

470

 

 

 

 

461

 

 

92

117

441

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

75

 

391

 

 

 

 

350

 

 

175

221

402

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

100

 

338

 

 

 

 

282

 

 

188

238

374

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

225

 

150

 

 

 

 

83

 

 

125

158

250

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

450

 

49

 

 

 

 

15

 

 

46

59

142

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соседние файлы в предмете Фізична геодезія