ТЕРМІНИ

ТЕРМІНИ

А́верс— лицьова сторона монети (просторічна назва — «орел»), або медалі, протилежна реверсу. На аверсі сучасних європейських монет зазвичай розміщується герб держави або портрет правителя.

Агораном— посадова особа в античних містах Стародавньої Греції. Колегія агораномів з п'яти осіб вибиралася щорічно на Народних зборах.

Антропоні́міка — галузь ономастики, що вивчає власні назви людей (антропоніми). До антропонімів належать особові імена, патроніми (імена по батькові), прізвища, прізвищеві назви, прізвиська, псевдоніми, криптоніми, а також найменування міфологічних, фольклорних і літературних персонажів.

Археогра́фія— спеціальна галузь історичної науки, що вивчає історію публікації історичних документів та розробляє теорію та методику їх видання.

Архівна евристика — це напрямок архівознавства, що вивчає методику пошуку ретроспективної документної інформації з метою ефективного використання документальних багатств архівів в інтересах суспільства та історичної науки, а також основні прийоми атрибуції документів.

Архівозна́вство— наукова дисципліна, яка вивчає історію, теорію та практику архівної справи, її правові та економічні засади, пов'язана з археографією та іншими спеціальними історичними дисциплінами.

Березневий стиль — історичний календарний стиль (застосовувався разом із вересневим та сучасним січневим). Початок року припадав на 1 березня в Росії та Венеціанській республіці, 25 березня (Благовіщення Пресвятої Богородиці) у Північній Італії та Англії, звідки і походить назва.

Берестологія — спеціальна історична дисципліна, об'єктом вивчення якої є берестяні грамоти.

Берестя́ні гра́моти— пам'ятки давньої східнослов'янської писемності (XI—XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті.

Бібліографічна евристика – бібліографознавча дисципліна, що вивчає історію та обґрунтовує теорію і методику інформаційного пошуку.

Боні́стика — допоміжна історична дисципліна, що вивчає різні паперові грошові знаки, в більшій мірі які вже вийшли з обігу.

Вексилоло́гія— спеціальна історична дисципліна, об'єктами дослідження якої є прапори, корогви, знамена, штандарти, транспаранти, вимпели та інші засоби сигналізації, що виконують функції символів.

В'язь — ранньомодерний тип кириличного декоративного письма, шрифт. Відомий з XIII століття у південнослов'янських пам'ятках, з кінця XIV — початку XV ст. — у східнослов'янських і волоських.

Генеалóгія— родознавство, допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження та родинні зв'язки осіб, родовід якоїсь людини, історію родів і сімей.

Герáльдика — гербознавство, спеціальна історична дисципліна, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам; досліджує історію виникнення та розвиток гербової традиції, закони складання гербів та їх використання.

Герб — емблема, усталений відповідно до законів геральдики відмітний символічний знак (зображення), що належить державі, населеному пункту, дворянському роду або окремій особі тощо.

Герольд— своєрідні управителі турнірами, які стали першими офіційними особами, вони описували та тлумачили фігури на лицарських щитах.

Герольдія— в Російській імперії орган у складі Сенату (1722-1917). Відала урахуванням дворян на державній службі, охороняла їх станові привілеї, вела родовідні книги, становила герби.

Гідро́нім— географічна назва водоймища (річки, озера, ставка, моря, болота). Вид топоніма.

Глаго́лиця — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток.

Годонім ‑назви лінійних об’єктів населених пунктів: вулиць, проспектів, набережних, бульварів.

Гурт— ребро монет, монетоподібних жетонів, медалей. Розрізняють неоформлені та оформлені гурти.

Деві́з— в геральдиці гербова фігура або вислів на гербі. Короткий вислів, що, як правило, пояснював зміст герба. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій.

Декретний час — поясний час, переведений на 1 годину вперед.

Допоміжні історичні дисципліни — джерелознавчі галузі знань, що вивчають окремі типи історичних джерел та розробляють теоретико-методологічні засади їх зовнішньої та внутрішньої критики.

Дромонім— топонім, назва шляхів сполучення (зазвичай за межами населених пунктів). На відміну від вулиць, у населених пунктах — вживання цих назв не є обов'язковим, як і саме їх існування

Епіграфіка— допоміжна історична та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал тощо).

Епістологія —це наука, яку відносять до Спеціальних історичних дисциплін, вивчає типи і види особистих листів древнього світу і середніх віків.

Ідеографічне письмо — тип письма, знаки якого (ідеограми) передають здебільшого цілі слова.

Іконографія — спеціальна історична та мистецтвознавча дисципліна, яка слугує допоміжною наукою у вивченні історії мистецтва, досліджує художні засоби, мотиви, сюжети візуальних творів мистецтва.

Інди́кт — церковний період в 15 років, який починався 1 вересня і був затверджений Отцями Першого Вселенського Собору у 325 році.

Історична бібліографія — допоміжна історична дисципліна, що займається обліком, систематизацією, відбором, описом і евристикою історичної літератури, публікацій історичних джерел.

Історична демографія— це спеціальна історична дисципліна, що вивчає закономірності й характер складу та розвитку народонаселення на різних етапах існування людського суспільства.

Історична хронологія — відносно самостійна («допоміжна») історична дисципліна, що вивчає різноманітні системи літочислення та їхній розвиток, допомагає встановлювати точні дати історичних подій і джерел шляхом переведення на сучасне літочислення дат інших літочислень і календарів.

Історіогра́фія- розповідь про минуле писання як поняття застосовується у трьох значеннях:як спеціальна галузь історичної науки, що вивчає її історію, процес нагромадження і розвитку історичних знань;як сукупність досліджень, наукової літератури, присвячених певній добі, періоду, проблемі, події, регіону чи країні;як науковий аналіз повноти і достовірності дослідження в історичній науці тієї чи іншої проблеми, теми, події, певного періоду конкретної доби.

Кири́лиця — алфавітна система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної Азії. Одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу алфавітів слов'янських мов та десятків різних мов світу.

Кліометрі́я — відносно новий напрям в історичній науці взагалі і історії економіки зокрема, яка систематично використовує економічну теорію і кількісні категорії економетрії.

Кодикологія — спеціальна історична дисципліна, предметом якої є вивчення написаної на пергаменті чи папері рукописної книги, як пам'ятки матеріальної та духовної культури.

Коло місяця та сонця — оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах. Найчастіше спостерігається в перисто-шаруватих хмарах, рідше — за інших умов. Найпоширеніша форма гало — світле слабко забарвлене коло навколо Сонця чи Місяця.

Лігат́ура — слово, що означає зв'язок, домішку в різних галузях.

Мантія або покров - гербовf прикраса, що походить від лицарських турнірів.

Маргіналі́стика — спеціальна історична дисципліна, що вивчає процес розшарування суспільства на верстви і класи за економічними, політичними, етнічними, демографічними, психологічними та іншими ознаками і критеріями.

Монетна стопа — кількість монет, що випускається з металу певної ваги (лібри, марки, гривні, фунти).

Монетне поле - уся поверхня як лицьового, так і зворотного боків монети (поверхня аверсу і реверсу).

Намет — геральдична прикраса, яка зобов'язана своїм походженням хрестовим походам.

Нумізма́тика — історична дисципліна, що вивчає монети, гроші та медалі як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробництва, процеси фальшування монет та банкнот.

Ойко́нім — вид топоніма, власна назва — назва будь-якого населеного пункту, від міста до окремого будинку, використовується для іменування населених пунктів — міст, селищ, сіл тощо.

Онома́стика — наука, розділ мовознавства про сукупність власних (у більш вузькому сенсі — особистих) імен (онімів) об'єктів.

Палеогра́фія — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція та характерні особливості на певних етапах розвитку.

Палімпсе́ст— пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий.

Перга́мент — матеріал для письма з недубленої шкіри тварин (до винаходу паперу).

Природний приріст — перевищення показників народжуваності над смертністю.

Природний рух населення, відтворення населення — сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і зміну людських поколінь.

Ре́верс — зворотний бік монети або медалі, протилежий аверсу. Зазвичай на реверсі розміщується номінал монети.

Ревізькі казки — документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення, що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення.

Скоро́пис — форма кириличного письма, виникла з напівуставу в другій половині XIV століття, вживана зокрема в канцеляріях і приватному діловодстві, з якої у XIX столітті постало новочасне ручне письмо.

Сфрагістика- охоплює печаткове мистецтво (виготовлення печаток), печаткове право (правні норми вжитку печаток), печаткознавство (наука про печатки).

Ти́тло, або титла — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.

Топоні́міка — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову.

Усна історія — новий науковий напрям в історії, що інтенсивно розвивається з другої половини XX ст.

Устав – зведення правил, що регулюють організацію та порядок діяльності в будь-якій певній сфері відносин або якогось державного органу, організацій, підприємства, установи і так далі.

Фіні́фть — емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах і порцеляні.

Шолом- в геральдиці шолом є частиною верхнього герба і як гербова фігура може розміщуватися у щиті.

Щит (у геральдиці)- основа герба.