1. Пасивна лексика (застарілі слова, неологізми) у професійному мовленні.

До пасивної лексики мови належать слова, які вже рідко вживаються. Сюди належать усі застарілі слова і нові слова, які недавно виникли і ще не ввійшли до загальнолітературного вжитку, а також слова спеціального призначення, діалектизми тощо. Застарілі слова є двох типів: історизми та архаїзми.

Історизми — це слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку, оскільки зникли реалії, які вони називали, і в сучасній мові відсутні їх синонімічні замінники.

Архаїзми — це витіснені іншими синонімами назви понять, що існують і в наш час.

Неологізми — це слова, що позначають нові поняття і предмети. Вони поділяються на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати в діловій чи науковій мовах. Це слова на зразок автосалон, екофорум, комп’ютер, модельєр, марафон, стиліст, прес-секретар, телефакс, супутникова інформація, робот тощо.

Неологізми другої групи, які включають слова ваучеризація, спікеріада і нескінченну низку новотворів із додатком євро (євроремонт, євроманікюр, єврокухня), не варто вживати в офіційній діловій мові. Це стосується слів, які в українській мові мають прямі відповідники усталеного традиційного значення:

• домінувати — переважати

• ексклюзивний — виключний

• екстраординарність — особливість.

2. Синоніми та пароніми у професійному мовленні мовленні.

Синоніми – це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення: горизонт, обрій, краєвид, небосхил, видноколо, крайнебо, небозвід. Зрозуміти, збагнути, втямити, дібрати, дібрати, уторопати, розшолопати. Вони називають 1 й те ж поняття, але різними словами. Водночас вони різняться відтінками значення, експресивним забарвленням, стилістичною віднесеністю, здатністю сполучатися з іншими словами.

Групи синонімів:

• Лексичні: відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний – славетний – знаменитий).

• Стилістичні: відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – верзти).

• Абсолютні: зовсім не відрізняються значенням (століття-сторіччя). Вони цілком ідентичні за значенням і належать здебільшого до стилістично нейтральної лескиси: процент – відсоток, буква – літера, екземпляр – примірник.

• Синоніми об’єднаються в синонімічний ряд (група слів, що мають спільне значення), у якому виділяється стрижневе слово – домінанта. Це слово, що найбільш чітко передає значення, властиве всім членам ряду, і позбавлене експресивних відтінків. Воно є носієм основного значення, спільного всьому синонімічному ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати. Багатозначне слово залежно від значень може бути домінантою різних рядів: добрий (про людину) чуйний,, людяний, співчутливий, доброзичливий, людяний, уважний, приязний, прихильний. Добрий (спеціаліст) – кваліфікований, досвідчений, умілий, знаючий,

Додатково можна виділити такі види синонімів:

– Морфологічні синоніми (гуляє – гуля, бачить – баче, великому – великім – називають варіанти форм, що передають те ж саме значення. Синтаксичні – це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку: Сонце зайшло, й надворі швидко стемніло. Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло.

– Фразеологічні синоніми – різні фразеологізми з 1 значенням: ні в тин ні в ворота, ні туди ні сюди, ні риба ні м’ясо.

– Лексичні синоніми – подібні або тотожні за значенням слова (слова з ширшим і вужчим поняттям – письменник – прозаїк, діалекти – когут – півень, слова з різних історичних епох – супліка – скарга, стилістично нейтральні і марковані слова – приїхати – прибути, очі – баньки, українські слова та їхні іншомовні відповідники – рецензія – відгук).

– Словотвірні – наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико-стилістичними відтінками – писав – написав – понаписував.

– Фонетичні – різні форми 1 слова, що з’являються в наслідок чергування голосних і приголосних: імення – ймення, уже – вже.

– Ідеографічні – відрізняються відтінками значення – дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати.

– Стилістичні – закріплені за певним стилем, мають більш чи менш виразне емоційне забарвлення: симптоми (книжне) й ознаки (нейтральне), осягати (книжне), розуміти (нейтральне), метикувати (розмовне).

Пароніми – це слова (пари слів), які мають подібності у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Вони переважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів – слів, що позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, - для паронімів взаємозамінність неможлива. Під час вивчення паронімів основну увагу слід приділяти саме їх змістовій відмінності.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема, до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних тлумачних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова.