Семинар 7
.docxЗагальна характеристика. Відкриття Америки X. Колумбом (1492 р.). Європейська колонізація. Расова, етнічна та культурно-побутова строкатість населення.
Відкриття Америки X. Колумбом (1492 р.).
3 серпня 1492 року три каравели “Санта-Марія”, “Пінта” й “Нінья” під керівництвом іспанського мореплавця Христофора Колумба вирушили з порту Палоса-де-ла-Фронтера. Понад два місяці знадобилося морякам, щоб досягнути землі – островів Багамського архіпелагу. 12 жовтня 1492 року іспанці зійшли на острів Сан-Сальвадор. Хоча Колумба заведено вважати відкривачем Америки, проте перші дві експедиції були здійснені до островів Карибського моря і лише в третій і четвертій (1498 – 1500, 1502-1504) мореплавець відкрив землі власне континенту (Південної й Центральної Америки).
Звичайно, відкриття Америки – це не виняткова заслуга Христофора Колумба. Коли б не він поплив на Захід, то це точно пізніше здійснив би хтось інший (наприклад, Амеріго Веспуччі, котрий здійснив подібну експедицію, але пізніше). Однак саме цей день став доленосним для Європи і всього світу.
Грандіозна експедиція в «Індію” (як думав сам Колумб) на перший погляд, була типовим, хоча і витратним, плаванням з метою привезення в Європу золота, прянощів та інших багатств. Проте за кілька десятиліть цей маршрут перетворився на “золотий шлях” для європейців, які споряджали багато експедицій, щоб привезти з-за океану золото, дорогоцінне каміння, небачені раніше фрукти й овочі. Вже через кілька століть в Новому Світі освоєння земель завершується; формуються колонії провідних європейських держав.
Нові землі стали притулком для тисяч переселенців з Європи (британці, іспанці, німці, французи, голландці, ірландці). Дуже чато їх мотивацією розпочати нове життя на неосвоєних просторах за океаном слугувала конфесійна приналежність. Методисти, баптисти, лютерани приїздили до Північної Америки, щоб побудувати нові країни, втілити в життя мрію про суспільство вільних християн. Так сформувалися 13 перших англійських колоній, які 1776 року проголосили утворення нової незалежної держави – Сполучених Штатів Америки.
Проживають ескімоси які належать до арктичної (ескімоської) підраси великої монголоїдної раси, розмовляють мовами ескімосько-алеутської сім’ї, сповідують християнство, а фактично, під його прикриттям, дотримуються первісних релігійних вірувань і шаманізму. Виділяють декілька підобластей: Ескімоська, алеутська.
Ескімоська історико-етнографічна підобласть. Ескімоси (самоназва інуїт) — етнічна спільнота, яка проживає на Алясці (США), півночі Канади, о. Гренландії (Данія) і частково на Чукотці (Росія). Сформувалися вони як етнос у районі Берінгового мису 5 тис. років до н.е. Звідти розселилися на схід, а потім уздовж арктичного узбережжя Америки аж до Гренландії. Культура ескімосів формувалась упродовж І тис. н.е. Гренландські ескімоси зіткнулися з європейцями-норманами ще в ХІ-ХII ст., а в ХVII-ХVIII ст. — з європейцями-китобіями, торговцями хутром, місіонерами.
Ескімоси поділяються на три географічно-етнографічні групи: західні, які населяють Аляску і басейн р. Маккензі; центральні, які проживають на арктичному узбережжі Канади; східні (гренландські). У них виділяється 5 господарсько-культурних комплексів:
1) мисливці на морських звірів Чукотки, о. Святого Лаврентія, північно-західного узбережжя Аляски;
2) рибалки західного і південно-західного побережжя Аляски;
3) мисливці на оленів-карібу тундри Канади, заходу Гудзонової затоки та півострова Унгава;
4) мисливці на тюленів північного заходу і сходу Гренландії та островів Канадського Арктичного архіпелагу;
5) мисливці на оленів-карібу і тюленів півночі Канади і Аляски.
Значну роль у господарстві ескімосів відігравав морський звіробійний промисел, що давав їм усе необхідне для життєзабезпечення: м’ясо і жир були їжею; шкури використовувалися для виготовлення одягу, взуття, начиння, обладнання і утеплення житла, виготовлення каяків, упряжі, ременів для гарпунів, сіток; з кишок шили водонепроникний одяг, ними затягували віконні отвори; із сухожилля робили нитки і мотузки; салом морського звіра освітлювали і зігрівали житло; кістки китів йшло на спорудження каркасу житла та кріплення підземних переходів до нього.
Важливу роль відігравало також сухопутне полювання. Влітку стада карібу йшли до берега моря майже завжди одними шляхами. На них ескімоси полювали переважно способом загону. Крім того, влаштовували засідки на місцях водних переправ стад. На воду вони випливали в каяках. Узимку вони полювали на оленів, викопуючи ями в снігу і накривали їх зверху хмизом та оленячим мохом. На шляхах до водопоїв мисливці розставляли ремінні петлі. Тундрові ескімоси не заходили в ліси, боялись їх. Узимку, звичайно, вони жили впроголодь. Нестачу харчів поповнювали завдяки рибній ловлі, інколи — полюванню на мускусних биків.
Стійбища ескімосів складалися з кількох жител, в яких мешкали 3-4 споріднені сім’ї. Існувало два типи житла: зимове і літнє. Найдавнішим зимовим житлом була трохи заглиблена в землю куполоподібна кам’яна будівля. Її розміщували переважно на схилі. До неї вів довгий прохід з каменів, який зверху присипали глиною. Вхід у житло закладали плоскою кам’яною брилою. Стіни над землею складали з китових ребер і каменів або лише з китових ребер. Цей каркас накривали тюленячими шкурами, які міцно прив’язували одна до одної і до кісток. Зверху накидали шар гілочок вересу і знову накривали шкурами. У внутрішньому просторі житла влаштовували нари-лежанки і підвищення для ламп. У центральній частині американської Арктики ці кам’яно-кістяно-шкіряні житла замінювали сніговими «іглу». На Лабрадорі, Алясці і Гренландії «іглу» — лише тимчасове житло. Діаметр іглу 3-4 м, висота — 2 м. Велике іглу в діаметрі сягало 9-10 м, а у висоту — 3-3,5 м. В іглу звичайно жили дві сім’ї. Кожна з них займала одну половину житла, мала свою лежанку, накривалась одним, зшитим з оленячих шкур покривалом. Інколи для спання ескімоси використовували мішки з хутра, бо середня температура житла складала лише 2-3 градуси вище нуля.
Одяг ескімосів максимально пристосований до умов холодного клімату. Оленяче хутро і глухий крій чудово захищали тіло від холоду, вітру і вологи. Чоловіки і жінки одягали коротку глуху куртку з капюшоном з оленячих чи тюленячих шкур хутром усередину.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8
Америка
https://posek.km.ua/biblioteka/%D0%95/%D0%95%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%A5%D0%BE%D0%BF%D1%82%D1%8F%D1%80%20%D0%AE.%D0%90.pdf