Тема 1. Педагогіка як наука
.docx1. Предмет педагогіки.
Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Назва її походить від грецьких слів «раіdos» — дитина і «аgo» — веду, тобто «дітоводіння». У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше — вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням та навчанням дітей. Називали ще їх педономами, дидаскалами, майстрами.
До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, зростання у зв'язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.
Педагогіка, як і всяка інша наука, має предмет і об'єкт вивчення, завдання. Як наука людинознавча, педагогіка вивчає людину, але не прямо, як це робить психологія чи фізіологія, а опосередковано, через людські взаємини.
Предметом педагогіки є: а) дослідження закономірностей педагогічних явищ і процесів; б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, форм і методів навчання та виховання; в) вивчення передового педагогічного досвіду і розвиток на цій основі сучасної педагогіки; г) розробка педагогічної техніки.
Видатний педагог А. С. Макаренко сказав, що педагогіка — найскладніша діалектична наука, тому що її предметом є виховання особистості, формування правильного ставлення до всього, що її оточує.
Інший видатний педагог, В. О. Сухомлинський, зазначив, що педагогіка повинна бути наукою для всіх.
Об'єктом дослідження у педагогіці є педагогічний процес, умови його організації та здійснення, формування особистості та колективу у взаємозв'язках і стосунках з педагогами у цьому процесі.
Поняття "предмет" і "об'єкт" дослідження не є тотожними. Найчастіше "об'єкт" - поняття більш широке, більш загальне. У предметі об'єкт вивчення конкретизується. Наприклад, об'єкт дослідження - процес розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, предмет - педагогічні умови ефективного застосування народознавчого матеріалу та навчальної гри у розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.
У процесі суспільного розвитку випливають основні теоретичні та практичні проблеми, які педагогічна наука покликана розв'язувати, їх ще називають завданнями наукового дослідження.
Основні завдання педагогіки на сьогодні:
вивчення суті і закономірностей розвитку і формування особистості у процесі навчання і виховання;
визначення цілей і завдань навчання і виховання; розробка змісту
навчання і виховання в умовах індивідуалізації, диференціації;
дослідження форм і методів виховання і навчання, педагогічних технологій , що забезпечують демократизацію і гуманізацію цих процесів.
«Нині головне завдання полягає в трансформації української школи від школи, яка переважно начиняє дитину знаннями, до школи компетентностей, які включають знання, уміння їх застосовувати, а також цінності і вироблення певного ставлення на їх основі» (Л.Гріневич)
Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка — духовна педагогіка — світська педагогіка. З появою кожної нової стадії відбувався процес її взаємодії, взаємодоповнення та взаємозбагачення.
Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в поглядах на мету, завдання, зміст, засоби й методи виховання, навчання та розвитку. Термін "народна педагогіка" вперше вжив О. В. Духнович у підручнику "Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских" (1858 р.). Нещодавно в педагогічній науці з'явився термін "етнопедагогіка", пов'язаний з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій.
Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання людської особистості засобами релігії. Релігійні виховні традиції мали і мають значний, часто вирішальний виховний вплив на молодь у родинах віруючих, яких нині в Україні мільйони.
Світська педагогіка — пройшла тривалий шлях становлення. Система гуманної освіти і виховання бере свій початок у Давній Греції. Афінська система залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість.