аграрне право задачі
.docx37. Директор державного сільськогосподарського підприємства «Слобожанка» звернувся до районної державної адміністрації за дозволом продати сільськогосподарському кооперативу «Колос», що знаходиться поблизу, 2 вантажні автомобілі і токарний верстат. Голова райдержадміністрації відмовив у проханні, мотивуючи тим, що державне підприємство не має права розпоряджатися закріпленим за ним майном. Дайте письмовий висновок з цього питання.
Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).
ГКУ Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства
1. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
2. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
3. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Безпосереднє керівництво державним сільськогосподарським підприємством здійснює директор, з яким власник укладає трудовий договір.
2 вантажні автомобілі і токарний верстат відносяться до основних виробничих фондів.
Відповідно до постанови КМУ від 6.06.2007 № 803 Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності
6. Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб’єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб’єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами (далі - суб’єкт управління).
Рішення про надання згоди та погодження на відчуження майна приймається лише за таких умов:
відчуження майна не обмежує провадження суб’єктом господарювання виробничої та іншої діяльності та/або відповідно до економічних, технічних (або інших) показників подальше використання майна є неможливе та/або економічно недоцільне;
відчуження майна не впливає на цілісність майнового комплексу суб’єкта господарювання або його структурного підрозділу (крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління);
відчуження майна, що не зазначено у пункті 5 цього Порядку та відповідає вимогам, визначеним в абзаці другому пункту 4 цього Порядку.
7. Для отримання згоди на відчуження майна суб’єкт господарювання подає разом із зверненням стосовно відчуження майна:
1) техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів (з обов’язковим визначенням впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу, крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління);
2) відомості про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, за даними бухгалтерського обліку на останню звітну дату, що передувала поданню такого звернення стосовно відчуження майна, або на дату оцінки (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 10 цього Порядку) згідно з додатком 1;
3) акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, згідно з додатком 2;
4) акт технічного стану майна, складений на останню звітну дату, що передувала поданню такого звернення стосовно відчуження майна, або на дату оцінки та затверджений керівником суб’єкта господарювання;
5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, яке пропонується до відчуження (разом з відповідними підтвердними документами);
6) за наявності заборгованості з виплати заробітної плати - відомості про загальну суму заборгованості із заробітної плати і графік погашення такої заборгованості, а також про наявність у підприємства заборгованості за податками і зборами (обов’язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів;
7) висновок про вартість майна, погоджений відповідно до абзацу сьомого пункту 10 цього Порядку, а також звіт про оцінку майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, та майна, згода на відчуження якого надається Фондом державного майна (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 10 цього Порядку).
У разі доцільності відчуження майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, суб’єкт управління у 30-денний строк з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1-7 цього пункту, подає їх Фонду державного майна разом з інформацією суб’єкта управління стосовно впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу і провадження суб’єктом господарювання виробничої або іншої діяльності (крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління).
Згідно з постановою ВС у справі №6-1081цс17 від 06.09.2017р.,
Державне підприємство – це юридична особа публічного права (частина друга статті 167 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності – здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Стаття 3 цього Закону майно, яке передане державним комерційним підприємствам, відносить до об’єктів управління державної власності.
Характерною особливістю правового статусу державного підприємства, правового режиму майна цього підприємства є обмеження на рівні закону його (підприємства) правомочності розпорядження щодо окремих видів майна та наявність спеціальних, закріплених окремим законом, правил управління майном державного підприємства, зокрема й правил щодо розпорядження державним майном у спосіб його відчуження.
Так, правила розпорядження майном, що належить державному підприємству на праві господарського відання, передбачають участь у цьому процесі суб’єктів управління об’єктами державної власності, в тому числі Фонду державного майна України. Зокрема, згідно з підпунктом «и» пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.
Такий випадок установлено частиною п’ятою статті 75 ГК України, відповідно до якої відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України постановою від 6 червня 2007 року № 803 затвердив Порядок відчуження об’єктів державної власності. Пунктом 6 цього Порядку так само передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження, зокрема, нерухомого майна державної власності приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
39. Директор ДСП «Ялтушки» продав фермерському господарству «Березень» приміщення ферми, трактор Т-150 та 10 т елітного насіння соняшнику. Кошти, що надійшли від продажу ферми, трактора та насіння, були направлені у фонд заробітної плати і в подальшому витрачені на виплату заробітної плати робітникам господарства. Чи правомірні дії директора ДСП? Який порядок відчуження майна державного підприємства?
Постанова КМУ від 6 червня 2007 р. № 803Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності
6. Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб’єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб’єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами (далі - суб’єкт управління).
Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження з Фондом державного майна.
Рішення про надання згоди та погодження на відчуження майна приймається лише за таких умов:
відчуження майна не обмежує провадження суб’єктом господарювання виробничої та іншої діяльності та/або відповідно до економічних, технічних (або інших) показників подальше використання майна є неможливе та/або економічно недоцільне;
відчуження майна не впливає на цілісність майнового комплексу суб’єкта господарювання або його структурного підрозділу (крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління);
відчуження майна, що не зазначено у пункті 5 цього Порядку та відповідає вимогам, визначеним в абзаці другому пункту 4 цього Порядку.
7. Для отримання згоди на відчуження майна суб’єкт господарювання подає разом із зверненням стосовно відчуження майна:
1) техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та напрямів використання коштів (з обов’язковим визначенням впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу, крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління);
2) відомості про об’єкти основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, за даними бухгалтерського обліку на останню звітну дату, що передувала поданню такого звернення стосовно відчуження майна, або на дату оцінки (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 10 цього Порядку) згідно з додатком 1;
3) акт інвентаризації основних фондів (засобів), які пропонуються до відчуження, згідно з додатком 2;
4) акт технічного стану майна, складений на останню звітну дату, що передувала поданню такого звернення стосовно відчуження майна, або на дату оцінки та затверджений керівником суб’єкта господарювання;
5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, яке пропонується до відчуження (разом з відповідними підтвердними документами);
6) за наявності заборгованості з виплати заробітної плати - відомості про загальну суму заборгованості із заробітної плати і графік погашення такої заборгованості, а також про наявність у підприємства заборгованості за податками і зборами (обов’язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів;
7) висновок про вартість майна, погоджений відповідно до абзацу сьомого пункту 10 цього Порядку, а також звіт про оцінку майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, та майна, згода на відчуження якого надається Фондом державного майна (у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 10 цього Порядку).
У разі доцільності відчуження майна, зазначеного в абзаці другому пункту 6 цього Порядку, суб’єкт управління у 20-денний строк з дати надходження документів, зазначених у підпунктах 1-7 цього пункту, подає їх Фонду державного майна разом з інформацією суб’єкта управління стосовно впливу відчуження майна на цілісність майнового комплексу і провадження суб’єктом господарювання виробничої або іншої діяльності (крім випадків відчуження майна у процедурі ліквідації за рішенням суб’єкта управління).
12. Відчуження майна здійснюється виключно на електронних аукціонах в електронній торговій системі.
Електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону та операторами електронних майданчиків.
13. Відчуження майна, що перебуває за кордоном (крім нерухомого майна закордонних дипломатичних установ, реалізація якого здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) і реалізація якого в Україні неможлива чи недоцільна, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням вимог законодавства країн, на території яких перебуває майно, що підлягає відчуженню, а також із збереженням умов конкурентного продажу майна.
14. Кошти, що надійшли від продажу майна, спрямовуються відповідно до вимог законодавства.
Отже, директор ДСП «Ялтушки» незаконно продав фермерському господарству «Березень» приміщення ферми, трактор Т-150 та 10 т елітного насіння соняшнику.
40. Державне сільськогосподарське підприємство «Правдинське» внаслідок приватизації було реорганізоване в акціонерне товариство «Україна». На зборах уповноважених трудовим колективом прийнято рішення про безоплатну передачу частки державного майна працівникам господарства відповідно до їх трудової участі у виробництві. Із заявами про безоплатне отримання частки майна звернулися: 8 пенсіонерів – колишніх працівників цього господарства, 3 робітники, які звільнилися за власним бажанням незадовго до реорганізації і працюють на інших підприємствах, 5 осіб, які були звільнені з роботи у зв’язку зі скороченням штатів. У задоволенні поданих заяв усім заявникам було відмовлено. Проаналізуйте ситуацію і дайте письмову відповідь.
Відповідно до ЗУ Про приватизацію державного і комунального майна від 2018, № 12
Стаття 10. Порядок приватизації
1. Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає:
формування та затвердження переліків об’єктів, що підлягають приватизації;
опублікування переліку об’єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;
прийняття рішення про приватизацію;
прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об’єкта комунальної власності;
опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни;
проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;
проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об’єкта приватизації;
перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;
затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання;
затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об’єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;
опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об’єкта приватизації;
проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу;
укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об’єкта шляхом викупу;
опублікування інформації про результати приватизації;
прийняття рішення про завершення приватизації.
2. Приватизація об’єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Стаття 6. Суб’єкти приватизації
1. Суб’єктами приватизації є:
державні органи приватизації;
місцеві ради, органи приватизації територіальних громад;
покупці.
Стаття 13. Способи приватизації
1. Приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом:
1) продажу об’єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі:
аукціоні з умовами;
аукціоні без умов;
аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій;
аукціоні із зниженням стартової ціни;
аукціоні за методом вивчення цінових пропозицій;
2) викупу об’єктів приватизації.
Стаття 14. Подання заяви на участь у приватизації
1. Потенційні покупці зобов’язані подати разом із заявою у довільній формі інформацію і документи на участь у приватизації, визначені:
частиною другою цієї статті, - для об’єктів великої приватизації;
частиною сьомою цієї статті, - для об’єктів малої приватизації.
2. До заяви на участь у приватизації об’єкта великої приватизації додаються:
2) для потенційних покупців - фізичних осіб громадян України:
інформація про джерела походження коштів для придбання об’єкта великої приватизації, копія паспорта;
3) для іноземних громадян - документ про майновий стан і доходи, виданий уповноваженим органом держави громадянства або податкового резидентства, копія паспорта;
4) документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску (з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом) у розмірі п’яти відсотків стартової ціни об’єкта великої приватизації або банківську гарантію, а також документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску. Гарантійний внесок у розмірі п’яти відсотків стартової ціни об’єкта великої приватизації сплачується на відповідний поточний рахунок органів приватизації;
5) письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов’язань, визначених умовами продажу.
3. Заява і документи, передбачені частиною другою цієї статті, подаються органу приватизації.
Орган приватизації під час продажу об’єкта великої приватизації протягом семи робочих днів з дати закінчення прийняття документації здійснює перевірку заяв на участь у приватизації об’єкта великої приватизації разом із доданими до неї документами та інформацією, що подані потенційними покупцями об’єкта великої приватизації, та приймає рішення про допуск до участі в аукціоні з продажу об’єкта великої приватизації потенційних покупців та визнання їх учасниками аукціону. Рішення органу приватизації про недопуск до участі в аукціоні може бути оскаржено в судовому порядку особою, не допущеною до аукціону, протягом строків, передбачених статтею 30 цього Закону.
4. Орган приватизації досліджує відомості, зазначені в документах, поданих потенційними покупцями, у тому числі відомості про відносини контролю.
5. Орган приватизації під час продажу об’єкта великої приватизації має право витребувати від потенційного покупця інші документи і відомості, але лише ті, які потрібні для з’ясування його особи і суті діяльності.
6. Орган приватизації приймає рішення про недопущення потенційного покупця до участі у приватизації об’єкта великої приватизації або не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу в разі, коли потенційний покупець:
не відповідає вимогам статті 8 цього Закону;
не подав документи або відомості, обов’язкове подання яких передбачено цим Законом;
подав неправдиві відомості про себе.
Не можуть бути підставою для прийняття рішення про недопущення потенційного покупця до участі у приватизації формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь в приватизації об’єкта великої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.
Рішення про недопущення потенційного покупця до участі у приватизації має містити вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення.
7. До заяви на участь у приватизації об’єкта малої приватизації подаються:
1) для потенційних покупців - фізичних осіб - громадян України - копія паспорта громадянина України;
2) для іноземних громадян - копія документа, що посвідчує особу;
3) для потенційних покупців - юридичних осіб:
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України - для юридичних осіб - резидентів;
документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою, - для юридичних осіб - нерезидентів;
інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності;
остання річна або квартальна фінансова звітність;
4) документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 10 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті;
5) письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов’язань, визначених умовами продажу.
Отже, відповідно до сучасного законодавства відмова у задоволенні поданих заяв є правомірною.
Але за умови, якщо приватизація цього підприємства почалася ще до введення в дію цього закону, то відповідно до прикінцевих та перехідних положень цього ЗУ:
4. Установити, що приватизація об’єктів агропромислового комплексу, щодо яких на день набрання чинності цим Законом державними органами приватизації затверджені плани їх приватизації, здійснюється та завершується відповідно до вимог Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".
ЗУ Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі від 10 липня 1996 року N 291/96-ВР (статус - нечинний)
Стаття 3. Пільги на придбання акцій
Право на пільгове придбання акцій, сума номінальної вартості яких становить 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується, а також прирівняні до них особи: колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням чисельності або штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб'єктів господарювання різних форм власності, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають.
Ціна однієї акції для пільгового продажу, передбаченого частиною першою цієї статті, встановлюється на рівні половини номінальної вартості акції.
Недержавним сільськогосподарським підприємствам (організаціям) передається безоплатно 51 відсоток акцій підприємств (організацій), що приватизуються.
У плані приватизації підприємств (організацій), що переробляють сільськогосподарську сировину, виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам, передбачається відповідна квота для діючих радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств для подальшої їх передачі після приватизації.
Строк розміщення акцій для діючих радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, зазначених у плані розміщення акцій, не повинен перевищувати десяти місяців з дня початку їх розміщення. Акції, що безоплатно не передані протягом десяти місяців, підлягають перерозподілу у двомісячний строк серед товаровиробників, які отримали акції під час початкового розподілу, в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.
Якщо підприємства (організації), що приватизуються, не уклали договори із сільськогосподарськими підприємствами, пільга, передбачена частиною третьою цієї статті, не надається.
Стаття 6. Безоплатна передача частки державного майна (акцій)
Працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини першої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік.
Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.
Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
Отже, відмова всім учасникам є неправомірною. Потрібно було відмовити лише 3 робітникам, які звільнилися за власним бажанням незадовго до реорганізації і працюють на інших підприємствах.