8.1

Кіріченко О. О. 8408

Обстеження хірургічного хворого

Діагностичний процес починається з першого контакту з хворим, при цьому аналізуються поведінка хворого, його вигляд, хода, поза тощо. Це дає змогу одержати попереднє уявлення про пацієнта і його хворобу. Під час першого контакту лікар, якщо дозволяють обстановка і стан хворого, пропонує йому сісти або лягти (у разі потреби) і, спонукаючи хворого до відвертої бесіди, знайомиться з ним: уточнює прізвище, ім’я, по батькові, вік, визначає, чи відповідає його зовнішній вигляд віку.

Важливу роль під час діагностики відіграє стан свідомості пацієнта, яка може бути ясна або порушена. Порушення свідомості бувають кількісними і якісними.

У цілому, обстеження хворого хірургічного профілю слід проводити системно, суворо дотримуючись установленого алгоритму (див. схему 1), що дає можливість уникнути фатальних діагностичних помилок та врахувати всі деталі перебігу захворювання. Скарги

Основні скарги (докладна характеристика болю і фізичного дискомфорту, ступінь їх вираженості, локалізація, періодичність, іррадіація, умови виникнення, поси­ лення, ослаблення, припинення). Інші скарги (під час опитування по системах).

Стан основних фізіологічних функцій (сон, апетит, сечовипускання, випорожнення, статева функція).

Анамнез захворювання

Початок захворювання (дата або час). Характеристика перших проявів. Умови виникнення, явні або передбачувані причини захворювання. Перебіг захворювання: послідовність розвитку, температурна реакція, час виникнення і характер нових проявів і ускладнень, загострень, ремісій (спробувати встановити зв’язок з умовами навколишнього середовища, професійними, побутовими, кліматичними та іншими чинниками). Результати проведених раніше спеціальних досліджень (лабораторних, рентгенологічних, електрокардіографічних та ін.) — за довідками і зі слів хворого. Методи лікування, що застосовували до госпіталізації (медикаментозне, фізіо­ терапевтичне, санаторно-курортне, дієтичне, хірургічне та ін.), їх результати.

Анамнез життя

Особистий анамнез. Рік і місяць народження, якою (за рахунком) дитиною народився, в якій сім’ї. Фізичний і інтелектуальний розвиток з раннього дитинства. Навчання, успішність. Умови побуту надалі: квартирні умови, особиста гігіє­ на. Заняття фізкультурою і спортом. Харчування — регулярність, достатність, якість їжі (у разі захворювань травного тракту, печінки, обміну речовин і деяких інших приводять розгорнутий дієтичний анамнез). Сімейні стосунки. Статеве життя. Кількість дітей живих і померлих. Для жінок — гінекологічний анамнез (менструальний цикл, кількість вагітностей, пологів, захворювання).

Сімейний анамнез і дані спадковості. Кліматичні умови на території постійного проживання або на території, де виникло дане захворювання.

Професійний анамнез (у минулому і сьогодні). Характер і умови роботи. Режим праці і відпочинку. Можливі професійні шкідливості: хімічні агенти, іонізувальне випромінення, високочастотне поле, перегрівання або переохолодження, вібрація, запиленість та інші чинники (за наявності необхідної інформації — кількісна і якісна характеристики).

Перенесені захворювання, поранення, контузії. Звичні інтоксикації: куріння, зловживання алкоголем, наркоманія тощо.

Дані об’єктивного обстеження

Загальний стан. Оцінка тяжкості загального стану хворого. Положення хворого (активне, пасивне, вимушене) і опис його особливостей. Статура, зріст і маса тіла.

Стан шкірних покривів: забарвлення (блідість, синюшність, жовтяничність, пігментація), еластичність, вогкість, висипання, крововилив, виразки, судинний малюнок. Підшкірна жирова клітковина (схуднення, ожиріння, особливості від­ кладення жиру, набряки). Волосяний покрив, недостатній або надмірний його роз­ виток. Стан видимих слизових оболонок. Нігті (ламкість, зміна форми, розмірів).

Огляд голови: положення, форма черепа, стан носа, вух, очей (вираз, екзоф­ тальм, забарвлення склер, стан рогівки та ін.) Щитоподібна залоза: розміри, форма, пульсація, судинні шуми над нею.

Опорно-руховий апарат: стан м’язів (ступінь розвитку, тонус, судоми, болючість); конфігурація суглобів, активна і пасивна рухливість, болючість, хрускіт; стан хребта і кісток кінцівок. Периферійні лімфатичні вузли, їх розмір, консистенція, болючість, спаяність між собою і зі шкірою.

Обстеження ділянки передбачуваної локалізації патологічного процесу.

Місце локалізації основного хірургічного захворювання (одна із анатомо-функціональних ділянок тіла: голова і шия, груди, живіт, кінцівки, малий таз, хребет) обстежують у загальноприйнятій послідовності: огляд, пальпація, перкусія, аускультація і інколи спеціальні фізикальні тести.

Кардинальні локальні симптоми хірургічних захворювань носять больовий характер. Тому слід зауважити, що чітко локалізовані больові імпульси проходять соматичними нервами, а розлиті — вегетативними (органними) нервами. Таким чином, соматичний біль можна характеризувати як постійний, пекучий, гострий, локалізований. Вегетативний біль — як розлитий, тупий, ниючий, не визначенний, не локалізований.

Іншою характерною рисою більшості хірургічних захворювань у місці локалізації основного патологічного вогнища є виявлення різноманітних утворень. Особливості обстеження місць локалізації основного хірургічного захворю­ вання значною мірою залежать від певної анатомічної локалізації і детально описані у спеціальних розділах.

Попередній діагноз

За результатами аналізу скарг, анамнезу захворювання і життя хворого, даних об’єктивного дослідження формулюють попередній діагноз.

План обстеження хворого

Для встановлення або уточнення клінічного діагнозу планують обстеження хворого із включенням лабораторних, інструментальних досліджень і консульта­ цій фахівців.

План лікування хворого

Лікування призначають залежно від виду захворювання, особливостей клініч­ ної картини і стану хворого. У разі зміни або уточнення діагнозу в план вносять необхідні корективи.