Зміст:

1. Вступ....................................................................................................3

2. Сталий розвиток міст: передумови та суперечності.......................4

3. Сучасні напрями забезпечення сталого розвитку сільських територій: європейський досвід і українські реалії.............................5

4. Моделі розвитку урбаністичних утворень і сільських територій. Розвиток міст. Риси сучасного урбанізму............................................6

5. Висновок............................................................................................11

6. Список використаної літератури.....................................................12

Вступ

Концепція сталого розвитку населених пунктів не завжди посідала те гідне місце серед різних аспектів сталого розвитку, яке належить їй сьогодні. Зі Стокгольмського саміту 1972 і аж до Хабітат II в 1996 р. питання сталого розвитку населених пунктів перебували на периферії уваги міжнародної наукової громадськості.

Таким чином, з моменту ствердження планетарної концепції сталого економічного, соціального та екологічного розвитку мало минути досить багато часу, перш ніж збалансованість розвитку населених пунктів набула притаманний їй сьогодні рівень проблемної актуальності, а головне – осмислення її змістової частини. Це пояснюється цілим рядом причин, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Вони пов'язані як із закономірностями розвитку наукового знання, так і з причинами організаційного характеру.

Переходячи від загальних питань міського розвитку до національного рівня дослідження, зауважимо, що Україна є сьогодні високоурбанізованою країною.

Хоча за офіційними даними в міських поселеннях нашої країни проживає майже 69,5% населення (на 2014 р.), цей показник не відображає реальних наслідків урбанізації, тому що спирається на формальну ознаку адміністративної реєстрації місця проживання громадян. За експертними оцінками, рівень урбанізованості України давно вже досяг 75%, тобто фактично країна за цим показником знаходиться в числі найбільш урбанізованих націй. Природно, що і всі проблеми і негативні наслідки урбанізації мають гострий прояв в Україні

Сталий розвиток міст: передумови та суперечності

Урбанізація як соціально-економічне явище характеризується зростанням міст, міського населення, поширенням міського способу життя на все суспільство. Особливості розвитку міст сприяли виникненню відповідних урбаністичних теорій: концепція урбаністичної екології (Р. Парк, Е. Берджесс), урбанізм як спосіб життя (Л. Вірт), композиційна теорія (Г Ганс), теорія субкультури (К. Фітер).

Спільними рисами вищезгаданих теорій урбаністики є те, що в них закладені окремі принципи стійкого розвитку.

У цих міжнародних документах місто визнається центральним чинником соціального й економічного розвитку людства, центром суспільного життя та національної економіки, хранителем культури, спадщини та традицій. Міста відіграють ключову роль у процесах зміни стилю життя населення, моделей виробництва та споживання, просторової структури розселення та розміщення виробництва.

Разом з тим місто несе відповідальність за екологічні проблеми людства та руйнацію природного капіталу. У місті також найбільш гостро відчувається порушення соціальної, політичної, архітектурної, ресурсної й екологічної рівноваги. Водночас міський рівень - це найменший масштаб, у якому можливе конструктивне інтегральне цілісне вирішення цих проблем. У цих документах зазначено, що місто не має права експортувати проблеми і порушувати рівновагу на зовнішньому середовищі або в майбутньому.

Сучасні напрями забезпечення сталого розвитку сільських територій: європейський досвід і українські реалії

Сільські території відіграють важливу роль у процесі функціонування будь-якої держави. В середньому у світі сільські території складають 75% від загальної площі, де проживає 51% всього населення світу. На даних територіях виробляється 32% світового ВВП.

1. Сільські території є надзвичайно складним об'єктом управлінського впливу. Аналіз статики та динаміки соціально-економічного розвитку сільських територій дає змогу виокремити пріоритетні напрями державної політики, спрямованої безпосередньо на забезпечення стійкого підвищення рівня та якості життя сільського населення. Сучасний рівень соціальної інфраструктури села створює реальні передумови для погіршення соціально-демографічної ситуації в сільській місцевості. Подолання проблем, що склалися в цій галузі, вимагає безпосереднього втручання держави шляхом фінансування конкретних цільових програм соціального розвитку села.

1. В країнах Європи стійкий економічний розвиток сільських територій є головним аспектом програми розвитку Європейського Союзу, фундаментальним принципом усієї економічної політики розвитку сільських територій. Пріоритетність економічного розвитку сільських територій в країнах Європейського Союзу відображає той факт, що щорічно з бюджету виділяється більше 30 млрд. євро на структурні економічні перетворення для недостатньо розвинених регіонів, більшість з яких – це сільські території, що можна порівняти з витратами на сільське господарство.

2. Досвід країн ЄС є доцільним для України з точки зору вдосконалення інфраструктури аграрного ринку й організації товаропотоків, досягнення паритету цін в АПК, визначення ролі державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників тощо. Після вступу в ЄС сусідніх країн для України членство в ЄС стало реальною пріоритетною перспективою, прискорити яку можуть економічні реформи і зростання рівня економічного розвитку нашої країни.