ЕП аналіз статтей

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016

Міжнародний науковий рецензований журнал із відкритим доступом. У журналі публікуються тільки оригінальні та високоякісні наукові статті з проблем сучасної економіки.

Видається з 2009 року в Харкові (Україна).

Засновник: НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ (Харків, Україна)

Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ № 15196-3768Р від 30.04.2009.

Гринько Т. В., Смирнов С. О.

Організаційна культура як сучасний інструмент управління підприємством

(c. 146 - 153)

У цій роботі автори торкаються важливого питання культури у підприємницьких (бізнесових) відносинах.

Організаційна культура це нова галузь знань, що входить в серію управлінських наук. Вона виділилася також з порівняно нової галузі знань організаційної поведінки, яка вивчає загальні підходи, принципи, закони і закономірності в організації.

Основна мета організаційної поведінки допомогти людям більш продуктивно здійснювати свої обов'язки в організаціях і отримувати від цього більше задоволення.

У статті обґрунтовано необхідність формування й управління організаційною культурою у сучасних умовах функціонування для забезпечення успішного розвитку підприємств. Метою дослідження є систематизація наявних наукових підходів до поняття «організаційна культура підприємства», визначення характеристик цієї категорії та особливостей формування організаційної культури підприємств сфери послуг. Надано результати дослідження організаційної культури як основного інструменту управління підприємств сфери послуг.

Проведено аналіз концептуальних підходів та узагальнено наявні наукові підходи до розгляду дефініції «організаційна культура», виділено основні характеристики цієї категорії, запропоновано власне трактування дефініції «організаційна культура підприємства». На засадах аналізу чинників, що впливають на формування організаційної культури підприємства, визначено особливості формування організаційної культури підприємств сфери послуг. Акцентовано увагу на заходах, які необхідні для розробки та впровадження дієвих механізмів управління організаційною культурою підприємства в сучасних динамічних умовах функціонування.

Феномен організаційної культури вже завоював визнання вчених і практиків у всьому світі. Вона не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але і зумовлює успіх функціонування компанії в довгостроковій перспективі. Якщо можна говорити про те, що організація має "душу", то цією "душею" є саме організаційна культура.

Автори акцентують увагу на тому, що організаційна культура - це нова галузь знань, що входить в серію управлінських наук. Вона виділилася також з порівняно нової галузі знань - організаційної поведінки, яка вивчає загальні підходи, принципи, закони і закономірності в організації.

Стаття закінчується висновками про те, що організаційна культура є досить новою і недостатньо розробленою темою. Організаційна культура є оболонкою будь-якого підприємства. Визначаючи стан соціальної системи, в рамках якої всі фактори виробництва перетворюються в кінцеві результати, організаційна культура підприємства є найважливішим інструментом управління, що лежить в основі побудови будь-якої економічної моделі діяльності.

Автори констатують, що сучасний стан характеризується недостатньою увагою до організаційної культури з боку керівників, заниження ступенем значущості організаційної культури в діяльності підприємства.

Стаття є досить термінологічно багатою та цікавою. Хоча вона має дещо теоретичне значення, проте, я вважаю, що з розробки доктринальних понять потім можна буде це реалізувати у реальних обставинах. Тому робота заслугою на високу наукову оцінку.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016

Міжнародний науковий рецензований журнал із відкритим доступом. У журналі публікуються тільки оригінальні та високоякісні наукові статті з проблем сучасної економіки.

Видається з 2009 року в Харкові (Україна).

Засновник: НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ (Харків, Україна)

Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ № 15196-3768Р від 30.04.2009.

Дзьобко І. П., Проскурніна Н. В.

Formation of a methodological approach to evaluating the state of management of enterprise flow processes

(c. 154 - 166)

Стаття присвячена темі оцінювання менеджменту потоковими процесами.

Варто зазначити, що написана вона англійською, що свідчить про високий рівень професіоналізму її авторів.

Розглянуто формування методичного підходу з метою оцінювання стану управління потоковими процесами підприємства. Виходячи з розроблених і поданих у літературі теоретичних положень із організації управління потоковими процесами підприємства, гіпотезою дослідження є співвіднесення кількісних і якісних оцінок щодо ефективності управління та формування на їх основі інтегрального показника.

У статті наведено етапи реалізації методичного підходу до оцінювання стану управління потоковими процесами підприємства із зазначенням складових, їх характеристикою та методами дослідження. Визначено склад показників, на основі яких можна оцінити результативність управління потоковими процесами підприємства. Здійснено групування таких показників, виходячи з потокової природи підприємства. Групування показників обґрунтовано попарним визначенням канонічних кореляцій між виділеними групами (отримані високі коефіцієнти кореляції підтвердили авторську систематизацію показників). Показано, що специфіка формування методичного підходу до оцінювання стану управління потоковими процесами потребує розширення в напрямку агрегування результатів та визначення тих факторів, які впливають на результативність управління потоковими процесами. У статті проведено таку агрегацію із застосуванням факторного аналізу.

Показано розподіл сукупності об’єктів за різними класами відповідно до результатів кластерного аналізу. Для отримання інтегральної оцінки результативності управління потоковими процесами було побудовано таксономічний показник розвитку багатовимірного об’єкта.

Показано, що особливість сформованого методичного підходу до оцінювання стану управління потоковими процесами підприємства полягає у матричному співвіднесенні інтегральних показників, розрахованих на основі таксономічного показника розвитку кількісних (характеризують результативність управління потоковими процесами підприємства) та якісних (визначають ступінь логістизації елементів системи управління) оцінок, що дозволяє обґрунтовувати сценарії стратегічної поведінки підприємства у функціональних областях логістики.

Автори використали дуже багато таблиць, формул, зображень, схем, що систематизує інформацію та надає їй наочного вигляду, що спрощує та полегшує її сприйняття.

Окрім того були використані не лише праці українських науковців, але і світил європейської та американської економіки.

Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка" (включено до переліку наукових фахових видань України з питань економіки (Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.12.2014 № 1528))

№ 11, 2016

Стаття надійшла до редакції 31.10.2016 р.

В. Р. Чаплінський,

к. е. н., старший викладач кафедри економіки підприємства,

О. К. Кушнір,

к. е. н., доцент кафедри економіки підприємства,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам’янець-Подільський

СУЧАСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА  ОПТИМІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5243

Автори звузили територіально сферу свого дослідження у статті про сучасний потенціал підприємств роздрібної торгівлі, а саме на прикладі Хмельницької області.

Такий спосіб, як на мене, є дуже продуктивним та технічно правильним, адже дозволяє на конкретних прикладах та практиці зробити відповідні узагальнення та висновки, детально на прикладі конкретної адміністративно-територіальної одиниці дослідити питання чи проблему.

Для несуперечливої ​​оцінки та порівняння конкурентоспроможності підприємств торгівлі необхідно коректне проведення їх відбору. За базу для порівняння можуть виступати: середньогалузеві показники; показники будь-якого конкуруючого підприємства мережевої роздрібної торгівлі; показники мережі-лідера; показники мережі-еталона; показники мережі стратегічної групи; Ретроспективний показники оцінюваного підприємства торгівлі.

В статті розглядається сутність та важливість внутрішньої торгівлі у перехідній економічній системі. Досліджено структуру даного сегменту ринку, проаналізовано динаміку товарообороту роздрібної торгівлі Хмельницької області у розрізі зміни індексу цін. Відмічено особливості та тенденції зміни основних продовольчих товарів роздрібного товарообороту, зокрема проведено дослідження роздрібного продажу окремих найбільш поширених продовольчих товарних груп. Виявлено, що частка непродовольчих товарів у загальній структурі роздрібної торгівлі Хмельницької області займає ключову позицію і за період дослідження демонструє позитивну динаміку. Однак, в процесі дослідження автори зазначають, що дане зростання, у переважній більшості випадків, зумовлене зростанням індексу цін, інфляцією. У висновках відмічено важливість покращення реального рівня розвитку внутрішньої торгівлі та запропоновано рекомендації, що направленні на покращення даного підприємницького сектору.

У запропонованій методиці розроблені приватний, генералізований (узагальнюючі) і консолідований показники конкурентоспроможності, Засновані на результатах порівняльного аналізу показників комерційного потенціалу з базовими показниками, з урахуванням їх значимості для підвищення конкурентоспроможності.

Стосовно лексики та граматики у статті, то їх варто покращити, оскільки виникають запитання щодо грамотності вживання слова «даний», яке варто б замінити на «такий».

Автори використали багато ілюстративного матеріалу: діаграми, схеми, таблички. Такі засоби допомагають більш наочно продемонструвати описаний матеріал. Наведено багато цифр, що дещо ускладнює сприйняття тексту, але більш реалістично відображає реальний стан справ.

ЕКОНОМІЧНИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Збірник наукових праць включено до переліку фахових видань України (Постанови  ВАК України за № 2-05/1 від 19 січня 2006 р. та № 1-05/4 від 26 травня 2010 р., Наказ МОН України № 528 від 12.05.2015)

№ 13 (2016)

http://ev.fmm.kpi.ua

В. М. Марченко, В. М. Євдокименко

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА ЗА ЕТАпаМИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ

Специфіка національних ринкових відносин таїть в собі безліч небезпек для сумлінно підприємця, якому доводиться постійно діяти в умовах підвищеного ризику.

Автори у своїй роботі вивчають актуальне питання еконбезпеки, зокрема, застосовуючи структурний метод – за етапами розвитку підприємства.

Стаття присвячена впливу економічних циклів на закономірності розвитку підприємства. У статті удосконалено науково-методологічний підхід до забезпечення економічно безпечного розвитку підприємств, спираючись на теорію життєвого циклу. Визначено, що теорія життєвого циклу дає змогу оцінювати зміни в діяльності підприємства на різних етапах його існування, а також управляти цими змінами, криві життєвого циклу дають управлінцям системне уявлення тих проблем, які з’являються з часом у процесі саморозвитку. Ідентифіковані складові внутрішнього потенціалу підприємства, діагностика яких на різних етапах життєвого циклу дозволяє оцінити стан його економічної безпеки діяльності. Представлена характеристика зміни основних складових внутрішнього потенціалу за стадіями життєвого циклу, яка дозволяє оцінити період розвитку підприємства. Виділення понять стійкості та розвитку, як ключових елементів у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Визначені основні складові забезпечення економічної безпеки на різних стадіях життєвого циклу, якими є стійкість як ознака існуючого стану та розвиток як ознака стратегічної безпеки.

У роботі зазначено, що економічна безпека підприємства - це стан його захищеності від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, дестабілізуючих чинників, при якому забезпечується стійка реалізація основних комерційних інтересів і цілей статутної діяльності.

Для кожного підприємства «зовнішні» і «внутрішні» загрози суто індивідуальні. Разом з тим, на наш погляд, зазначені категорії включають окремі елементи, які прийнятні практично до будь-якого суб'єкта господарської діяльності.

Так, до зовнішніх загроз і де-стабілізуючим факторів можна віднести протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні проступки співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих та правоохоронних органів.

До внутрішніх загроз і дестабілізуючих чинників відносяться дії або бездіяльності (в тому числі навмисні і ненавмисні) співробітників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічних збитків компанії, витік або втрата інформаційних ресурсів (в тому числі відомостей, що становлять комерційну таємницю і / або конфіденційну інформацію), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими та правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу і т.д.

Плюсом статті є її структурованість та тезовість.

Висновки підсумовують проведене дослідження. Виконані вони теж лаконічно та точно.

ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016

Міжнародний науковий рецензований журнал із відкритим доступом. У журналі публікуються тільки оригінальні та високоякісні наукові статті з проблем сучасної економіки.

Видається з 2009 року в Харкові (Україна).

Засновник: НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ (Харків, Україна)

Свідоцтво про державну реєстрацію: КВ № 15196-3768Р від 30.04.2009.

Тарасова Т. О.

Теоретико-методологічні засади розвитку трансляційних можливостей контролінгу у забезпеченні сталого розвитку підприємства (c. 219 - 227)

Українська авторка торкається проблеми трансляційних можливостей контролінгу.

Розглядається роль контролінгу в діяльності господарюючих суб'єктів в сучасних умовах і обґрунтовується можливість його розгляду як елемента механізму, що забезпечує збалансоване сталий розвиток підприємства.

Метою цієї статті є дослідження ролі контролінгу в сучасній системі соціо-еколого-економічних відносин і оцінка його можливостей у забезпеченні сталого розвитку бізнес-одиниці. За цих умов концепція контролінгу повинна орієнтуватися на розвиток трансляційних можливостей, що передбачає розширення функцій обліково-аналітичного забезпечення, яке формує інформаційне середовище банку даних і банку знань управління майбутніми подіями.

Виходячи з нової філософії розвитку трансляційних можливостей управління, вважаємо за доцільне розуміти контролінг як соціально-економічну міжфункціональну технологію управління, яка формує інформаційний простір підтримки оперативного, тактичного та стратегічного управління, на основі використання механізму внутрішніх управлінських дій рефлекторного характеру, спрямованих на стійкий розвиток підприємства.

Запропоновано новий напрям розвитку концепції контролінгу, що базується на філософії сталого розвитку підприємства та об’єднує такі організаційні складові: основні та допоміжні бізнес-процеси; центри відповідальності в системі бізнес-архітектури, системи планування і бюджетування, мотиваційні інструменти.

Виходячи зі складу загальних функцій управління, виділено цільові елементи контролінгу: моделювання організаційної структури підприємства як системи ієрархічно залежних бізнес-одиниць; постановка системи оперативного та стратегічного планування; розробка системи інструментальної підтримки (контрольних показників), що дозволяє створити систему багаторівневого контролю з відстеження досягнення стратегічних цілей і виявлення відхилень.

Запропоновано інформаційне середовище контролінгу, яке включає шість взаємопов’язаних інформативних складових – планування, організацію, моніторинг, аналіз, регулювання, консалтинг, що дозволяє ліквідувати розриви інформаційних зв’язків у системі управління в єдиному контурі контролінгу.

Запропоновано модель концептуального середовища контролінгу в системі управління стійким розвитком, яка є теоретичним базисом побудови організаційної структури підрозділу контролінгу на підприємстві, методологічним підґрунтям обліково-аналітичної підтримки функцій управління і формалізації процедур контролінгу.

Це дало можливість сформувати пріоритетні завданнями контролінгу, а саме: зростання ринкової вартості підприємства; формалізація процедур оцінювання та управління ризиками; створення умов для подальшого розвитку системи контролінгу в умовах інформаційного суспільства.

Авторка підкреслює істотну роль у забезпеченні сталого і збалансованого економічного зростання. Воно конструює і підтримує функціонування системи управління підприємством, що підтримує оптимальне протікання внутрішніх процесів, їх підпорядкованість цілям розвитку, і адекватне бачення цих цілей в контексті тенденцій розвитку економічної системи в цілому.

Контролінг виступає сполучною ланкою, яка дає можливість вибудувати стратегію розвитку підприємства відповідно до вимог зовнішнього середовища і збалансувати при цьому інтереси підприємства і зацікавлених осіб і інститутів. Крім того, він забезпечує зближення і конвергенцію фінансового та управлінського обліку, їх орієнтацію на управління ключовими факторами економічного зростання, повноцінний інформаційний обмін як всередині підприємства, так і з зовнішнім економічним середовищем і, відповідно, прозорість інформаційних потоків світової фінансової архітектури.

У подальших дослідженнях авторка планує конкретизувати механізм реалізації функцій контролінгу, що дозволяє забезпечувати досягнення цілей підприємства і підтримувати збалансоване сталий розвиток господарюючих суб'єктів в Україні.