Кейс_Кракозія

Кейс «Кракозія»

Країна «Кракозія» утворилася в результаті розпаду великої імперії. У перший рік незалежності уряд країни проголосив лібералізацію ринкової торгівлі і повну свободу ринкових цін. Оскільки до цього Кракозія була гвинтиком імперської економіки, то така лібералізація спричинила падіння виробництва і стрімке зростання цін. У спадок від колишньої імперії Кракозія отримала великий державний борг, який перший рік незалежності становив 50% ВВП. Масштабна криза змусила уряд Кракозії взяти гроші в борг у урядів інших країн та міжнародних фінансових організацій. Тому на кінець другого року незалежності зовнішній борг Кракозії сягнув 200% ВВП.

Оскільки уряд гостро відчував нестачу грошових коштів, то було прийнято рішення про підвищення податкового навантаження. Для цього було запроваджено ПДВ за ставкою 23%, акцизний податок на горілку, тютюнові вироби, шоколад, сірники, сіль, цукор і каву. Ставки акцизного податку були однакові для всіх видів товарів.

Уряд довго не міг придумати зручну методику розрахунку податку на прибуток, яка би забезпечила стабільні надходження до бюджету. Тому перші два роки об’єкт оподаткування змінювався щокварталу – спочатку оподатковували прибуток, потім валовий дохід, потім виручку, потім знову прибуток. Оподаткування прибутку було пропорційне. ставка податку становила 30%.

Оподаткування доходів фізичних осіб відбувалося за прогресивною шкалою, найнижча ставка була 20%, а найвища – 60%, значних пільг і виключень не передбачалося. Дохід за неосновним місцем роботи оподатковувався за ставкою 25%.

Коли Кракозія перебувала у складі імперії, то всі підприємства перебували у державній власності, тому після здобуття незалежності було проведено приватизацію. Приватизація здійснювалася за спеціальні цінні папери – фантики, а не за гроші (кожний громадянин був володарем одного фантику). Оскільки фінансова грамотність населення була низькою, то люди не знали що робити з фантиками і більша частина населення продала їх охочим купити. В результаті всі фантики опинились в руках 10 осіб, які стали власниками всіх підприємств. Оскільки підприємства не отримали реальних грошей, то не було необхідних коштів на їх модернізацію, в результаті чого підприємства продовжували занепадати. Також у Кракозії на момент її утворення не було власної інфраструктури, тому вона активно формувалася протягом перших двох років незалежності. На кінець другого року незалежності діяли 44 товарні біржі, близько 3 тис. брокерських контор, понад 2 тис. комерційно-посередницьких підприємств, 77 комерційних банків, значна кількість сервісних центрів, торговельних домів, агентств, бюро тощо.

У деяких галузях легкої промисловості, зокрема в харчовій, здійснюються спроби переорієнтації на ринкову економіку. В Кракозії харчова галузь представлена 25 підгалузями, найголовнішими з яких є м’ясна, молочна, маслосироробна, цукрова, олійна, консервна, хлібопекарна, пивоварна, спиртова тощо. Згідно з прийнятим Законом «Про приватизацію майна державних підприємств» та іншими нормативними документами в Кракозії створено 350 асоціацій, 75 концернів, корпорацій і консорціумів, 18 акціонерних товариств, найвідомішими з яких є «Кракозіяцукор», «Кракозіям’ясо», «Кракозіямолоко» тощо. Однак ця реформа не вирішила ситуацію із безробіттям та невиплатою заробітної плати. Тому уряд вирішив стимулювати розвиток малого бізнесу. Для цього малому бізнесу пообіцяли низькі податки. В результаті було зареєстровано понад 30 тис. малих підприємств і майже стільки саме кооперативів із загальною чисельністю зайнятих у них осіб — 770 тис. Однак низькі податки треба було чимось компенсувати, тоді уряд запровадив гербовий збір – це означало, що на кожний документ, на основі якого здійснювалася оплата, необхідно було клеїти марку гербового збору. Номінал марки залежав від суми трансакції. Малі підприємства змусили закупити марки авансом (під погрозою позапланових податкових перевірок), в результаті було продано марок гербового збору на суму 2 млрд кракозиків (національна грошова одиниця). Через три місяці марки гербового збору скасували, а гроші назад малому бізнесу ніхто не повернув.

В результаті описаних дій уряду національний дохід знизився на 15%, обсяги випуску промислової продукції – на 10%, реальна заробітна плата – на 15%. Лібералізація цін призвела до гіперінфляції, щороку ціни зростали на 600%. Після лібералізації цін в Кракозії здійснюється відверто проінфляційна політика, для якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна емісія, зростання цін, обвальне падіння реальних доходів значної більшості населення. Уряд практично не намагався вдатися до жорсткої грошово-кредитної політики.

Після третього року незалежності дедалі більше концернів, асоціацій, окремих підприємств за умов нестримного зростання цін на нові технології стають неплатоспроможними. Таким чином, вони не можуть здійснити технічного переоснащення, приділити належну увагу технічному розвитку, впровадженню у виробництво найновіших досягнень науки і техніки з причини відсутності фінансових можливостей. Більшість промислових підприємств стали боржниками, а їхні борги становили 250 трлн  кракозиків. Держава ж неспроможна була надати належну допомогу розвитку важкої промисловості, оскільки 2/3 бюджетних асигнувань вона сплачувала за придбання енергоносії у інших країн. Ситуація, що склалася, була дуже небезпечною, адже 68% загального обсягу товарного виробництва припадало саме на важку промисловість.

На початку четвертого року незалежності уряд розробив заходи, спрямовані на фінансову стабілізацію шляхом обмеження кредитного субсидування галузей економіки, урахування реальних можливостей бюджету, запровадження штрафних санкцій до підприємств, що виплачують своїм робітникам економічно необґрунтовану високу зарплату тощо. Однак вимога здійснення жорсткої грошово-кредитної політики не отримала належної підтримки. З закликом «запобігти розпродажу національного надбання» промислове і сільськогосподарське лобі у парламенті домагається щедрих кредитних ін’єкцій для рятування державних підприємств від банкрутства. При цьому посилюється податковий тиск на підприємницький сектор.

На четвертий рік незалежності намітилось деяке вповільнення спаду виробництва, що було досягнуто дорогою ціною — посиленням кредитної емісії, безупинною роботою друкарського верстата. Інфляція, що становила у попередньому році в середньому близько 30% на місяць, стрімко переростає у гіперінфляцію, досягнувши до осені в середньому рівня 70% на місяць, а на кінець року через нове підвищення цін рівень інфляції перевищив 90%. Грошова емісія за рік зросла у 25 разів, що призвело фактично до руйнування фінансової системи і призупинення інвестиційного процесу в країні.

«Шокові реформи», по волі чи мимоволі, здійснювалися не в інтересах більшості громадян країни. У результаті реформ утворився незначний прошарок багатих людей, а більшість населення зубожіла. Припущення про сприятливі передумови для створення незалежної економіки не знайшли матеріального підтверд­ження. Рівень інфляції почав вимірюватися вже п’ятизначними (!) цифрами.

Свідомо запущений в Кракозії процес інфляції спочатку роз­в’язав проблему дефіциту товарів та надлишку грошей: усі заощадження населення були просто знецінені, а отже, ліквідовані. На другому етапі процес із «зайвими грошима» довершили фінансові посередники, тобто трастові компанії, які остаточно обікрали людей Кракозії, особливо пенсіонерів і ветеранів, у чиїй психології ще залишилась довіра до держави, яка, проте, не взяла не себе регулюючих функцій у цій ситуації. Далі інфляція зупинила кредитування виробництва і спровокувала його бурхливе падіння.

На четвертий рік незалежності порівняно з попереднім роком національний дохід скоротився на 15%, реальна зарплата — майже на 52%. Різко зросло адміністративне втручання в грошово-кредитну сферу. Парламент у міру розкручування інфляційної спіралі, в порушення банківського законодавства втручається в діяльність банків, директивно регулюються процентні ставки і валютний режим. У цих складних умовах власники великих підприємств лобіюють для своїх підприємств надання податкових пільг, які мали не інвестиційний характер, а підтримуючий, тобто надання пільги не передбачало контролю результату. Для компенсації втрат бюджету від надання пільг уряд запроваджує додаткові збори у вигляді 1,5 і 2% від виручки (об’єкт оподаткування однаковий, але назви різні, один збір платився до місцевого бюджету, а інший – до державного). Підприємці не витримали податкового тиску і почали масово переходити у тінь. Обсяг тіньової економіки на кінець четвертого року незалежності становив 60% ВВП. За цей період державний борг продовжував зростати і на кінець четвертого року незалежності становив 270% ВВП.

Завдання

1. Охарактеризуйте фінансову політику Кракозії, її основні типи та інструменти.

2. Обґрунтуйте, яких помилок припустився уряд Кракозії.

3. Обґрунтуйте своє бачення фінансової політики Кракозії у перші три роки незалежності.