Тема 9 Міжнародні фінанси

O План лекції: O 1. Сутність, призначення і роль міжнародних фінансів.

O 2. Світовий фінансовий ринок, його функції.

O3. Глобальні фінансові інституції, їх завдання, сфери діяльності, формування капіталів і ресурсів.

O 4. Фінанси Європейського союзу.

OОб’єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності світового кругообігу функціонуючого капіталу, на одному боці якого виникають тимчасово вільні кошти, на іншому – постійно з’являється попит на них.

OЦентралізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства; економічними передумовами формування таких ресурсів являється розвиток торгівлі, кредиту, участь країн в реалізації міжнародних проектів і програм в різних галузях, наростання економічної інтеграції і глобалізації.

OЯк економічна категорія міжнародні фінанси – це сукупність перерозподільних відносин з приводу формування і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення безперервності і рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. За допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів.

OМатеріальною основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові потоки, які складаються між країнами у вигляді:

O а) грошових потоків – надходжень валютних коштів від експорту та імпорту товарів і послуг (ці потоки можуть відображати фінанси суб’єктів господарювання, однак оскільки вони належать різним країнам, то відображають рух грошових потоків між країнами);

O б) потоків кредитних коштів, які також являються двохсторонніми (з одного боку,

надання позики, а з іншого – її погашення і сплата відсотків);

O в) операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами; O г) зарубіжних інвестицій в основний і оборотний капітал;

Oд) перерозподілу частки національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що потребують цього, та внесків держав до міжнародних організацій тощо.

OМіжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждержавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, а з іншого – відіграє самостійну роль, які виявляється через функціонування міжнародних фінансових ринків. Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

O Міжнародний фінансовий ринок поділяють на такі сегменти: O - міжнародний валютний ринок,

O - міжнародний ринок кредитних ресурсів (або ринок позичкових капіталів) і O - міжнародний ринок цінних паперів.

O Міжнародний валютний ринок – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. Функціональне призначення міжнародного валютного ринку полягає:

O - у здійсненні міжнародних розрахунків; O - регулюванні валютних курсів;

O - диверсифікації валютних резервів;

O- хеджування валютних ризиків (мінімізації цінових ризиків, пов’язаних із імовірністю зміни ринкової ціни інструмента протягом певного часу); (дія зі страхування цінних паперів від знецінення в результаті можливого падіння їхньої курсової ціни).

O - отриманні учасниками ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют; O - узгодженні валютної політики в межах світового господарства.

OОсновні суб’єкти міжнародного валютного ринку – великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів. Крім них серед суб’єктів валютного ринку слід виділити:

O- державні установі, серед яких центральне місце посідають центральні банки та казначейства окремих країн;

зовнішньоекономічної діяльності.

O На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

O - європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюриху); O - американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі); O - азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

OДенний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить понад 1,5 трлн.дол. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн.дол. США.

OКонкретною формою прояву валютних відносин є валютні операції, які пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. При здійсненні валютних операцій важливого значення набуває встановлення валютного курсу, що представляє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

OКурс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

OКонкретною формою прояву валютних відносин є валютні операції, які пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. При здійсненні валютних операцій важливого значення набуває встановлення валютного курсу, що представляє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Курс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

OВалютне котирування – це встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склалася. Котирування валют здійснюють державні (національні) або найбільші комерційні банки. Вони встановлюють офіційний курс валют. Ринковий курс валют формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.

O На курс національної валюти впливають різні чинники, до основних належать:

O- стан національної фінансової системи (дефіцит бюджету, державний борг, рівень інфляції, стабільність банківської системи, активність на фінансовому ринку);

O - стан торгового і платіжного балансу;

O - стабільність політичної системи, законодавства.

OНестабільність в національній політиці і фінансах веде до зниження обмінного курсу валюти

впорівнянні з реальним її співвідношенням.

O Існують два основні методи визначення курсу валют:

O- адміністративний, коли уряд або центральний банк офіційно встановлює його по відношенню до іноземних валют;

O - ринковий – курс встановлюється під впливом попиту і пропозиції.

OОбидва методи мають свої недоліки і переваги, при кожному з них може існувати неорганізований ринок, де встановлюється більш реальне співвідношення курсу. Крім того, валютний ринок, як правило, регульований: встановлюється валютний коридор (мінімальномаксимальний рівень курсу); центробанк також бере участь у валютних торгах: проводить або валютні інтервенції, що проводиться шляхом продажу або купівлі банком великих партій іноземної валюти (здійснюється для регулювання курсу іноземних валют в інтересах держави).

OМіжнародний ринок позичкових капіталів являє собою глобальну систему акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Рух кредитних ресурсів на такому

ринку здійснюється на загальновідомих принципах: обов’язкового

повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості.

O Міжнародних кредит виконує такі функції:

O - забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;

O - активізує процеси концентрації і централізації капіталу, його

нагромадження у рамках світового господарства;

O- забезпечує економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків, прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) і сприяє цим самим зростанню обсягів світової торгівлі;

O - сприяє урядам в отриманні іноземної валюти для стабілізації економіки чи рефінансування зовнішньої заборгованості.

O Основні сегменти міжнародного ринку позичкових капіталів:

O- ринки традиційних коротко-, середньо- і довгострокових іноземних кредитів;

O- ринок середньо- і довгострокових (від 1 до 15 років і більше) єврокредитів (синдикованих кредитів), які надаються переважно

міжнародними консорціумами (синдикатами) банків.

OОсновними причинами, що зумовлюють об’єднання банків у синдикати, є:

O - прагнення збільшити ресурсні фонди,

O- розширити коло учасників за рахунок збільшення кількості банків,

що розміщені в різних країнах,

O- а головне – розподілити ризики між учасниками банківського консорціуму.

OСиндикований ринок єврокредитів характеризується високою активністю і низькою вартістю.

OЗалежно від суб’єкта кредитування кредити поділяються на

приватні, урядові й кредити міжнародних організацій.

O Міжнародні кредити поділяються також на

O- забезпечені (надаються під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товарні документи);

O - бланкові (надаються найнадійнішим позичальникам під вексель).

O За призначенням міжнародні кредити поділяються на

O- зв’язані (такі, що мають строго цільовий характер, тобто спрямовуються на закупівлю певних товарів або оплату послуг);

O- фінансові (можуть бути спрямовані на будь-які цілі, включаючи

погашення заборгованості за кредитами, інвестування та інші цілі).

OМіжнародний ринок цінних паперів - це ринок, на якому здійснюється переміщення фінансових зобов' язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі-продажу з метою отримання прибутку. До цінних паперів належать акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи), векселі, депозитарні розписки. Найчастіше на світовому ринку капіталів обертаються, крім кредитних ресурсів, єврооблігації та євроакції.

OЄвроакції - це акції, які розміщуються на фінансових ринках інших країн. Вони можуть також котируватися на своєму національному ринку й одночасно на різних інших ринках, куди вони можуть обертатися. Євроакції можуть обертатися на євроринку і котируватись у світовому фінансовому центрі (наприклад, у Лондоні) або в офшорній зоні. Ціна купівлі-продажу акцій встановлюється, зазвичай, в євровалютах.

OЄврооблігації - це боргові зобов'язання євроринку, які випускаються позичальником для отримання довгострокової позики і можуть котируватись одночасно на фінансових ринках кількох країн. Єврооблігації, переважно, реалізуються в іноземній для кредитора валюті, хоча для окремих кредиторів валюта може бути й національною. Єврооблігаційні позики можуть розміщуватись емісійним синдикатом. Єврооблігації бувають із фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики та з плаваючою відсотковою ставкою (використовуються у період різких коливань відсоткових ставок).

O З інституційного погляду, міжнародні фінанси – сукупність банків,

валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.

OМіжнародні організації – це створені на основі міжнародного договору

істатуту для виконання певних функцій об’єднання суверенних держав, які мають систему постійно діючих органів, володіють міжнародною правосуб’єктністю і засновані відповідно до міжнародного права.

O Основними міжнародними економічними організаціями є Організація Об’єднаних Націй та Європейський Союз.

O Організація Об’єднаних Націй (ООН) заснована в 1943 р. з головною метою – підтримки миру. В сферу її діяльності входять економічні, гуманітарні, соціальні проблеми, права людини, охорона зовнішнього середовища і ін. ООН має розгалужену мережу своїх органів. Основними структурними підрозділами системи органів економічного і фінансового співробітництва в рамках ООН є три із шести головних органів, вказаних у Статуті: Генеральна Асамблея (ГА), Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) та Секретаріат.

O Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн, залежно від рівня їхнього економічного розвитку. Кошти бюджету використовуються на адміністративні та накладні витрати (38%) і фінансування міжнародних проектів та проведення різних заходів міждержавного значення (62%).