Споживчі властивості ручки кулькової

Зміст

Канцтовари - хто не уявляє, що включає в себе це поняття? Це дуже легко і відповісти на це питання може кожен. Всі ми стикаємося з канцтоварами з наймолодшого віку. Ми граємо з нашими дітьми, малюємо, вчимося і працюємо, при всьому при цьому, користуючись різні канцтовари. Починаючи з найпростіших, наприклад олівця і ручки, які необхідні скрізь і практично постійно, і закінчуючи різними степлерами, дироколом та іншими пристосуваннями, які використовуються не у всіх життєвих моментах. 1

Види ручок кулькових 2

Історія створення 3

З чого виробляють ручки? 5

Корпус 5

Чорнило 10

Найбільші компанії - виробники 11

Споживчі властивості 14

Функціональні властивості визначають відповідність кожного товару його цільовому призначенню. Так, для письмового приладдя основним показником, що визначає їх функціональні властивості, є максимальна довжина безперервної лінії, яку можна написати, для перових ручок крім довжини визначають і ширину лінії за певної швидкості письма і навантаження на перо, об'єм чорнила, який вміщує резервуар, однорідність і стійкість його кольору, точність виконання та оброблення пера, якість його захисного покриття. Показниками якості, що регламентуються для креслярського інструменту, є: конструкція виробу, ступінь фіксації вихідного зовнішній вигляд, якість оброблення поверхні. 14

Ергономічні властивості - це властивості шкільно-письмових, канцелярських і офісних товарів забезпечувати зручність у процесі їх використання. Кожна нова модель за своєю конструкцією, формою і масою має бути зручною і комфортною. 14

Ергономічні властивості приладдя Для письма визначаються такими показниками: діаметр, довжина і форма корпусу ручки чи олівця (гладка, ребриста), наявність Додаткових елементів для полегшення письма і зняття напруження руки (гумові ковпачки, ребристі виступи на поверхні), міцність грифеля для олівців, якість оброблення поверхні. 14

Естетичні властивості характеризують художнє оформлення і зовнішній вигляд виробів. Вони визначаються інформаційною виразністю, цілісністю композиції, раціональністю форми та досконалістю виробничого виконання 14

Надійність користування - це властивості товарів, які зумовлюють здатність зберігати основні параметри у межах, що відповідають певним умовам споживання. Надійність постійно змінюється внаслідок процесів, які відбуваються під час зберігання, споживання та експлуатації. Основні показники надійності - термін експлуатації та ресурс (гранична можливість експлуатації). 14

Список літератури 15

Канцтовари - хто не уявляє, що включає в себе це поняття? Це дуже легко і відповісти на це питання може кожен. Всі ми стикаємося з канцтоварами з наймолодшого віку. Ми граємо з нашими дітьми, малюємо, вчимося і працюємо, при всьому при цьому, користуючись різні канцтовари. Починаючи з найпростіших, наприклад олівця і ручки, які необхідні скрізь і практично постійно, і закінчуючи різними степлерами, дироколом та іншими пристосуваннями, які використовуються не у всіх життєвих моментах.

Кулькова ручка — різновид ручки, писальний інструмент, який передає пастоподібне чорнило з контейнера за допомогою невеликої кульки.

Кулька розміщена в кінці стрижнеподібного чорнильного контейнера — в пері. Коли перо притискається і ковзає по папері або іншому матеріалі, кулька пера, вкриваючись чорнилом і перебуваючи у ротації, передає чорнила на папір. Передачі чорнил на папір сприяють явища капілярності і адгезії.

Кулька виготовлена з металу і має діаметр від 0,7 до 1,2 мм.

Кулькові ручки найдешевші, досить надійні і прості, а тому найпоширеніші, найпопулярніші інструменти для писання, які витіснили чорнильні пера.

Види ручок кулькових

Останнім часом стали популярні масляні чорнила в кулькових ручках. За рахунок меншої в'язкості вони пишуть м'якше. Ручки кулькові всередині яких гелеве чорнило - це гелеві ручки. Гелеві ручки, що з'явилися останнім часом, пишуть як ніколи м'яко. Відбувається це за рахунок гелевої консистенції чорнила, що забезпечує мінімальне тертя між кулькою і наконечником ручки. Кольорів чорнила у них значно більше, ніж у інших кулькових ручок, пишуть вони яскравіше і підходять для тонованого паперу.

Роллер - це скоріше європейська модель кулькової ручки, в якій для письма використовується стрижень заповнений чорнилом, теж з кульковим пишучим вузлом. На відміну від кулькових ручок, де речовина для письма це чорнильна паста, то в ручках ролерів речовина є спеціальний гель або забарвлена рідина на водній основі. Вони можуть відрізняються один від одного способом подачі чорнила. Подачу чорнила в ролерах використовують або інк-резервуар або фрі-інк (переважно). У інк-резервуарі знаходиться волокнистий накопичувач чорнила, такий же, як у фломастерах. Завдяки цій системі чорнило витрачається довше, але вони не такі контрастні і повільно надходять до пишучого вузла. Фрі-інк - це пряма подача чорнила, що дозволяє використовувати їх до останньої краплі, але швидше, зате ручка пише набагато м'якше. Писати ролери можуть в будь-якому положенні.

Лінер - це не стільки окремий вид ручки, скільки Лінером можна назвати будь-яку ручку з пишучим вузлом-голка.

Рапідограф (лайнер) - інструмент для виконання точних креслярських робіт. Складається з невеликої трубки і балончика для туші. Всередині трубки розташована тонка голка, яка відповідає за стабільну подачу чорнила однієї товщини протягом усього використання. Зокрема, використовується архітекторами, художниками для створення креслень і малюнків.

Капілярна ручка відрізняється за типом чорнила і їх подачі до пишучого вузла. В капілярних ручках пишучий вузол з пористого волокна на зразок фломастера. З недоліків капілярної ручки можна виділити те, що вона по суті є одноразовою. Винятком можуть бути дорогі моделі капілярної ручки з системою перезаправлення.

Історія створення

Зараз це важко уявити, але були часи без кулькових ручок, коли всі писали лише перами. Їх модернізували, удосконалювали, використовували різні матеріали, але суть залишалася тією самою – для письма вам потрібні були чорнила і перо.

А ось поява кулькової ручки – це ціла історія, захоплююча і неймовірна, тож любителам канцелярії вона точно сподобається.

Як не дивно, проблема з виготовленням промислового зразку кулькової ручки полягала не у, власне, кульці, а в чорнилах. Принцип використання кульки як елементу для письма був запатентований в США ще в 1888 році. А спроби використання для цього звичайних рідких чорнил потерпіли невдачу – рідина проливалася в зазор. Використання кульки більшого розміру приводило до її заклинювання.

Першим цю проблему вирішив угорський журналіст Ласло Біро. По роду своєї діяльності він багато писав і часто відвідував типографію свого видавництва. Одного разу він помітив, що фарби для друку газет висихають набагато швидше, ніж чорнила для перових ручок. Тоді і почалися його експерименти.

Перша спроба заправити перо типографічною фарбою була невдалою. Фарба виявилась занадто густою і механізм подачі просто забився. Тоді Ласло залучив до роботи свого брата Георгія, який був хіміком. Разом вони розробили нову формулу чорнил, які не текли і не ставали занадто густими. Для них брати створили спеціальний резервуар з кулькою, який при русі по паперу крутився і переносив чорнило на аркуш.

Перший дослідний зразок Біро запатентували в Угорщині в 1938 році. Але поширення фашизму змусило їх емігрувати у Францію, а потім в Іспанію. Далі доля братів трохи заплутана, але існує версія, що саме в Іспанії на пляжі вони познайомилися з респектабельним чоловіком, якому і розповіли про свій винахід. Він дуже зацікавився і запропонував Ласло і Георгію емігрувати ще далі – в Аргентину,оскільки виявився … бувшим її президентом Августином Педро Хусто. Там він допоміг знайти інвестора – Хуана Мейна – і вже в 1942 році в аргентинські магазини надійшли перші кулькові ручки серійного виробництва. Цікаво, що назвали їх “Біром” – від двох прізвищ Біро і Мейн – і до цього часу всі кулькові ручки в Аргентині називають біромами.

Біроми були досить дорогими для звичайних громадян, та несподівано для них знайшовся дуже великий сегмент – пілоти виявили, що кулькові ручки не течуть і не бризкають при підйомі на висоту, на відміну від перових. Брати Біро отримують патент в Великобританії і починають постачати кулькові ручки для Королівських ВПС. В цей же час фірма з США “Евершарп і компанія” почала співпрацю з “Біром” для налагодження відповідного виробництва в штатах. Але тут на арену виходить допитливий і кмітливий американський комівояжер з Чикаго на ім’я Мілтон Рейнольдс. Під час одного зі своїх візитів в Аргентину він придбав декілька кулькових ручок, розібрався в їх конструкції та … запатентував її. За законами того часу, твій патент діяв лише в тій країні, де його було видано. І саме 10 червня 1943 року – дата патентування Мілтоном Рейнольдсом винаходу, до якого він не має жодного відношення – і вважається Днем народження кулькової ручки. Брати Біро довго судилися з Рейнольдсом, але в них так нічого і не вийшло.

Такий простий предмет, як кулькова ручка, приховує в собі стільки пригод і секретів. Згадайте про це, коли будете писати нею наступного разу.