Статья / Статья

Гуменюк В.А. Викладач Тарасова Ю.А.

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНО-АКТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОГНОЗ

Постановка проблеми. У сучасних умовах одним із важливих чинників забезпечення ефективного функціонування підприємств різних сфер є успішне здійснення інноваційної діяльності, що дозволяє забезпечити економічний розвиток підприємства, що, у свою чергу, потребує збільшення інноваційної діяльності підприємства. активність, збільшення інноваційного потенціалу та здійснення цілеспрямованого планування, розробки, впровадження та використання інновацій. Частка підприємств, які впроваджують інновації в Україні у 2018 році зросла на 2,9 в.п. порівняно з 2017 роком, а кількість нових технологічних процесів – на 18 одиниць. Проте впровадження інновацій на українських підприємствах, як правило, здійснюється не на постійній основі, а час від часу. Основними причинами низької активності інноваційної діяльності є низька фінансова забезпеченість цієї діяльності, а також недостатня розробленість інноваційних інструментів управління. Наведене вище підкреслює необхідність розробки та опису системи управління інноваціями для підприємств на висококонкурентному ринку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інноваційна діяльність підприємств, пошук шляхів підвищення її ефективності є предметом постійних наукових досліджень. Основні теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності промислових підприємств знайшли відображення в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників: Андрійчук Ю.А., Білецька Д.О., Васильєв Т.А., Дейнека О.Г. Денисенко М.П., Довбенко В.І., Єгорічева С.Б., Захарчин Г.М., Ілляшенко М.С., Кисельова І.А., Кривич Я.М., Леонов С.В., Нікітюк П.П., Михайлова Л.І., Носенко Д.В. , Примостка Л., Трамова А. М. та ін. Віддаючи належне роботі вітчизняних та зарубіжних економістів у сфері інноваційного розвитку, слід зазначити, що проблема управління інноваційною діяльністю не знайшла свого остаточного вирішення, що визначає актуальність теми дослідження. Удосконалення вимагає ряду питань щодо використання додаткових інструментів для стимулювання впровадження інноваційних розробок. Метою статті є визначення динаміки формування поточного ваги прогнозу інноваційно-активних підприємств України. України в умовах диктату соціалізації. Виклад основного матеріалу. Розвиток інноваційного бізнесу – мабуть, одна з основних потреб національної економіки. Як відомо, основною метою підприємницької діяльності є здобуття максимального прибутку як основного показника діяльності підприємств. У цьому одна з найважливіших ролей грає інноваційна діяльність підприємства. Безпосередньо інноваційних підприємств в Україні небагато. Економічні перетворення 1990-х років ХХ століття супроводжувалися погіршенням фінансового стану вітчизняних підприємств через зниження обсягів виробництва та високі темпи інфляції. Це спричинило катастрофічний спад інноваційної активності промислових підприємств. Якщо частка підприємств, які розробили та впровадили нову чи вдосконалили існуючу продукцію у промисловості колишнього СРСР наприкінці 1980-х років досягла 60-70%, то на початку 1990-х років цей показник знизився більш ніж утричі. У 1992–1995 роках частка інноваційно-активних підприємств була у діапазоні 20–26%, що свідчить про значну втрату позицій України серед інших країн [3, с. 143]. За 2018 рік від загальної кількості промислових підприємств, які провадять інноваційну діяльність, впроваджено 16,2%, а інновації реалізовано 14,3% (мал.1). Варто зазначити, що після значного падіння у 2008-2009 роках ці показники дещо покращилися останніми роками. Найбільша кількість інноваційно-активних підприємств розташована у Київській, Харківській, Запорізькій, Миколаївській та Львівській областях. [1] Слід зазначити, що в Україні майже 60% інноваційної продукції створюється підприємствами третьої та четвертої технологічних галузей [3]. У той час як у розвинених країнах понад 90% інвестицій вкладається в п'яті та шості технологічні розробки [4]. Нині у країнах Європейського Союзу (ЄС) частка підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, становить близько 53%. Найбільша кількість інноваційних підприємств серед країн ЄС перебуває у Німеччині (79,3%), найменша – у Болгарії (27,1% від загальної кількості підприємств) [4].

Показник у % ▩- Частка підприємств, що впровадили інновації, % ▩- Частка підприємств, що впроваджують інновації, %

Роки Мал. 1. Динаміка частки інноваційно-активних промислових підприємств України (побудовано відповідно до [1])

В умовах фінансової кризи, геополітичної напруги, відсутності структурних реформ підприємці не повинні відмовлятися від інноваційної діяльності. Навпаки, активне використання ринку нових товарів, відповідальних вимогам і потребам споживачів, стане основою стабілізації становища підприємства над ринком, а майбутньому й забезпечення її ефективної регенерації. Факторами, що перешкоджають ефективної реалізації інноваційної діяльності на підприємствах у сучасних умовах, є надто високі витрати, нестача фінансування, тривалий термін окупності нововведень, уразливість прав власності, часті зміни чинного законодавства [4, с. 146]. Також існує низка факторів, що стримують інноваційну активність конкретного підприємства, тобто, насправді, внутрішні. До них відносяться недостатня кваліфікація персоналу, складність контролю витрат на інновації та відсутність внутрішньої гнучкості. Причини та фактори інноваційної діяльності підприємств: - необхідність забезпечення прибуткової діяльності підприємства - здатність компанії отримувати нові потоки доходу за рахунок впровадження інноваційних продуктів - прагнення підприємств відстоювати свої позиції на ринку - принципові зміни в структурі та характері потреб споживачів Фактори навколишнього середовища для інновацій: - Глобалізаційні процеси - ефективна система управління ризиками - інноваційна культура - рівень інноваційного потенціалу підприємства - часті зміни в регулюванні діяльності суб'єктів господарювання - економічний розвиток Вищезазначена ситуація зумовлена тим, що впровадження інновацій має базуватися на дотриманні принципу ефективності. Одержання конкурентних переваг, тобто позитивних ефектів від впровадження інновацій, має перевищувати витрати на їх створення та впровадження. Сталий розвиток бізнесу базується на економічних, екологічних та соціальних показниках підприємства шляхом розробки рішень у таких сферах, як стратегія, управління, контроль параметрів та документування ефективності. Світовий досвід свідчить, що інноваційному розвитку сприяє комплексна підтримка суб’єктів господарювання у сфері інноваційної діяльності (особливо на початковому етапі їх становлення), створення умов для просування та впровадження інновацій, а також набір громадських та приватних інноваційних проектів, кожен з яких здатний забезпечити технологічний прорив у відповідній галузі [5 , с. 263]. У світовій економічній літературі «інновація» трактується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу (НТП) у реальний, втілений у нових продуктах і технологіях. У світовій практиці прийнято інноваційні організації, в яких понад 70% загального обсягу виробництва в грошовому виразі за звітний податковий період формується за рахунок виробництва інноваційної продукції [5 , с. 36]. Стимулювання може здійснюватися шляхом цільового субсидування за рахунок бюджетних коштів через федеральні агентства та відомства, а також шляхом стимулювання залучення приватного капіталу для фінансування інноваційної діяльності малих фірм і підприємств через венчурні компанії, утворені за рахунок власників. У США активно стимулюється особливий вид підприємництва, в основі якого лежить наукова та інноваційна діяльність. Основним носієм інноваційного підприємництва є малий бізнес, який залучає до розробки інновацій науковців, технологів, винахідників та спеціалістів. Крім того, особливістю інноваційної діяльності сучасних підприємств є створення єдиних науково-технічних комплексів, які об’єднують науково-виробничу діяльність в єдиний цикл «наука – виробництво», що відображає спрямованість інноваційних розробок на потреби ринку, а також визнання значного впливу ринкових факторів на стратегічний стан підприємства. Дані систем управління інноваціями вперше були впроваджені в найбільших машинобудівних компаніях Японії. При цьому центральні служби та галузі інноваційного розвитку координують відповідну діяльність, яка здійснюється в різних виробничих підрозділах та центральних службах. У ряді американських і японських організацій перед цими завданнями стоять інженерні відділи, інші спеціалізуються на технічних центрах і службах зв'язків з регіональними відділами [5, с. 118-121]. У зарубіжній практиці набули поширення інтегровані системи управління інноваційною діяльністю, суть яких полягає в тому, що підрозділи, що займаються реалізацією інноваційної політики та управлінням інноваціями, розподілені на різних рівнях структури управління, але мають чіткі канали взаємодії та система координації. Така організація інноваційного процесу дозволяє досягти гнучкості структур управління інноваційною діяльністю, яка також використовує горизонтальні зв'язки між підрозділами [2]. Інтегрована система управління інноваційною діяльністю підприємства реалізується шляхом складання та реалізації інноваційної програми, сформульованої з довгострокової стратегії розвитку підприємства, його місії, технічної політики та галузевої специфіки. Управління інноваційною діяльністю у системі даного типу полягає у реалізації довгострокових цілей підприємства, реалізації відповідно до прогнозованих можливостей системи загроз, що породжуються факторами зовнішнього середовища компанії, а також з урахуванням особливостей внутрішнього середовища. Середовище: ключові компетенції, конкурентні переваги та недоліки бізнесу. Стратегічна спрямованість розвитку управління інноваційними процесами призводить до широкомасштабного впровадження нових технологій та технологій, вирішення проблем продукції, продукції зносу та старіння обладнання, ідей та підвищення виробничої та економічної ефективності підприємства [2]. На сьогодні для іноземних компаній поширені такі етапи планування інноваційної діяльності: - формулювання складу майбутніх планових проблем, визначення системи очікуваних небезпек або очікуваних можливостей підприємства; - пошук альтернативних рішень проблем; - обґрунтування запропонованих інноваційних стратегій, цілей і завдань, які компанія планує реалізувати; - планування основних засобів досягнення цілей; - визначення потреби в ресурсах; - проектування виконання планів та контроль за їх виконанням [4, с. 53-62] Більш детальний аналіз міжнародного досвіду застосування інноваційних систем менеджменту в організаціях представлено в таблиці 1. Таблиця 1. Аналіз зарубіжного досвіду застосування систем інноваційного менеджменту

Критерії	США	Німеччина	Японія
Характер інноваційної діяльності підприємств	Управління інноваційною діяльністю на системній основі. Рівень розвитку систем управління інноваційними процесами на підприємствах - найважливіший показник якості управління та результатів діяльності компанії в цілому.
Основні переваги систем управління інноваціями	Дозволяє реалізовувати масштабні інноваційні проекти, багатоцільові дослідження, впроваджувати альтернативні інновації. Відбувається швидке впровадження інноваційних проектів, формування множинних структур, управління інноваціями, використання матричних структур для підвищення підзвітності та чіткого розподілу функцій між кваліфікованими спеціалістами.		Активне генерування ідей, швидке поширення шляхом злиття дослідницької, маркетингової, виробничої діяльності в єдине організаційне знання.
	Акціонери приймають стратегічні рішення та визначають інноваційну політику компанії, менеджери реалізують інноваційну стратегію.	Акціонери та керівництво діють як одна команда.	Акціонери приймають стратегічні рішення та визначають інноваційну політику компанії, менеджери впроваджують інноваційну стратегію.
Основні недоліки систем управління інноваціями	Значні витрати часу на коригування рішень, прийнятих у сфері інноваційної політики	На підприємствах часто відсутній центральний механізм, який спрямовує інноваційну діяльність підрозділів.	Недостатня увага до фундаментальних дослідницьких проектів; часта відмова від розробки та впровадження ідей, інновацій, що мають комерційне застосування в довгостроковій перспективі.
Ступінь використання венчурного фінансування	Венчурний капітал є основним двигуном інноваційної діяльності підприємства		Недостатня наявність венчурного капіталу

Висновки. Для створення системного механізму стимулювання інноваційної діяльності необхідно вивчити світовий досвід стимулювання інноваційної діяльності та адаптувати його до вітчизняних умов економічного розвитку та впровадити в промисловість. Необхідно вдосконалити правове забезпечення інновацій, що створить умови для реалізації інноваційних ідей. Доцільно розвивати інфраструктуру інноваційного ринку, підвищувати мотивацію розробників до інновацій, прагнути досягти рівня інновацій, що відповідає світовому або перевершує його. На сьогоднішній день Україна вже вичерпала резерви екстенсивного економічного зростання за рахунок збільшення виробничих та експортних ресурсів, тому необхідно передбачити вирішення питань, що перешкоджають розвитку інноваційної діяльності. Принципове поєднання цих заходів дозволить визначити, наскільки важливою є інноваційна активність в Україні для швидкого подолання наслідків економічної кризи та забезпечення ефективного розвитку держави. Таким чином, підвищення конкурентоспроможності національної економіки потребує поступової зміни її переважно експортно-сировинної структури, переорієнтації інвестиційних потоків на інноваційно-інноваційну модель розвитку та економіку знань в Україні. Ключовою стратегічною метою формування інноваційної моделі розвитку української економіки має стати використання сучасних інноваційних технологій як єдиний можливий напрямок для успішного ведення конкурентної боротьби національних акторів державної влади на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Список літератури:

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України, URL : http://www.ukrstat. gov.ua/ 2. Загороднова О.П. Аналіз міжнародного досвіду застосування основних видів систем управління інноваційною діяльністю компанії, (2012). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/analiz-mezhdunarodnogoopyta-primeneniya-osnovnyh-vidov-sistem-upravleniya-innovatsionnoy-deyatelnostu-kompanii, С.98 3. Наукова та інноваційна діяльність // Державна служба статистики України, 2018, URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 4. Левченко Ю.Г. Активізація інноваційної діяльності вітчизняних підприємств в умовах кризи, URL:http://eztuir.ztu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6813/108.pdf?sequence=1&isAllowed=y, с.106-111 5. Кіржнер Л.А., Кієнко Л.П., Лепейко Т.І., Тімонін А.М. (2006) Менеджмент організацій, К. 115 с.