админ право
.docxАдміністративне право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також у процесі державного та самоврядного управління у сферах соціально економічного та адміністративно-політичного розвитку та охорони цивільного порядку.
Адміністративне право є самостійною галуззю права, що характеризується комплексним характером . Вона займає своє почесне місце у системі права та відрізняється від інших галузей права предметом та методом правового регулювання.
Управлінська природа адміністративного права наповнюється такими рисами :
1) виконавчо-розпорядчий характер;
2) підзаконність;
3) масштабність та універсальність;
4) ієрархічність;
5) безпосередньо організуючий характер;
6) обов'язковістю її рішень для будь-якої іншої влади;
7) моноцентричність (тобто наявністю єдиного центру прийняття владних рішень)
8) легальністю застосування сили у межах держави
При цьому провідною рисою громадського управління є його виконавчо-розпорядчий характер , що охоплює два взаємопов'язані напрями - виконавчу та розпорядчу діяльність .
Адміністративне право як невід'ємна складова правової системи України виконує відповідальні завдання, оскільки за Конституцією України основний обов'язок держави - це закріплення та захист прав і свобод людини та громадянина, а тому відправною точкою у визначенні головного місця серед завдань адміністративного права займає правове забезпечення суб'єктами публічного управління конституційних прав. прав та обов'язків громадян.
Таким чином, основними завданнями адміністративного права є :
1) забезпечення громадських суб'єктивних прав, свобод та законних інтересів приватних фізичних та юридичних осіб;
2) забезпечення нормального функціонування громадських інститутів;
3) поетапне приведення стандартів публічного управління в Україні до вимог правової системи Європейського Союзу;
4) забезпечення розвитку основ громадянського суспільства в Україні – одночасно як цілі та засоби функціонування всієї державно-правової дійсності;
5) розвиток конституційно-правових засад щодо надання адміністративних сервісних послуг;
6) розвиток адміністративно-правових принципів запобігання та протидії корупції;
7) забезпечення запобігання (профілактики) правопорушень засобами адміністративного права;
8) сприяння фізичним та юридичним особам у громадському забезпеченні безпечними продуктами харчування, якісними промисловими товарами та послугами;
9) створення умов для організації та функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
10) виключення у діяльності виконавчих органів бюрократизму, свавілля, зловживань, недбалості та некомпетентності.
Предмет адміністративного права становлять суспільні відносини, що виникають з метою реалізації та захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування громадянського суспільства та держави.
Такі відносини пов'язані з :
1) діяльністю органів виконавчої;
2) внутрішньо-організаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій;
3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування;
4) здійсненням іншими недержавними суб'єктами делегованих повноважень органів виконавчої;
5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.
Предметом адміністративного права є суспільні відносини, які формуються :
у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інститутам;
у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку права і свободи громадян, надання їм, а також юридичним особам різних адміністративних (управлінських) послуг;
у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв'язку із проходженням державної служби або в органах місцевого самоврядування;
у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів та відновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права;
при застосуванні заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність щодо фізичних та юридичних осіб.
Отже, у вузькому значенні предметом адміністративного права є суспільні відносини, що виникають між суб'єктами та об'єктами громадського управління .
Що ж до широкого розуміння предмета адміністративного права, то відзначимо такі аспекти. У ст.3 Конституції України визначено, що «Людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Твердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Ці конституційні положення мають відображатися у предметі адміністративного права.
Суб'єкти адміністративного права - це учасники правових відносин, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки. Для того, щоб бути суб'єктом адміністративного права, громадяни України, іноземці, особи без громадянства (апатриди), юридичні організації володіють правосуб'єктністю. В органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування правосуб'єктність знаходить свій вираз у нормативно закріпленій за ними компетенції, тобто у сукупності їх прав та обов'язків, що надаються їм законодавством для виконання відповідних функцій.
Те ж саме стосується інших юридичних осіб, підприємств, установ, організацій, які функціонують в системі адміністративно-правових відносин, використовуючи надані їм законодавством права і зобов'язання виконувати покладені законодавством на них обов'язки.
Юридичні особи, незалежно від того, на основі якої форми власності вони функціонують, можуть виступати в якості суб'єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між цією юридичною особою та іншим суб'єктом цих відносин.
Адміністративно-правові відносини можуть виникнути в системі органу виконавчої влади, а також юридичної особи (підприємства, установи, організації), що функціонує на базі державної форми власності. Тоді суб'єктами адміністративно-правових відносин можуть виступати адміністрація державного органу, підприємства, установи, організації з одного боку і працівники - з іншого.
Юридичні особи в одних випадках можуть виступати в якості суб'єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між самою юридичною особою і іншим суб'єктом, в інших випадках відносини цього виду можуть виникнути в системі самої юридичної особи. Тоді суб'єктам адміністративно-правових відносин можуть бути адміністрація державного підприємства, установи, організації з одного боку, з іншого - працівники підприємств, структурні підрозділи юридичної особи, що функціонує на правах державної власності.
Отже, суб'єктами адміністративного права можуть виступати громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, адміністрація перерахованих юридичних осіб.
На коло суб'єктів впливають такі обставини, як: політичні, економічні, ідеологічні.
У науковій літературі об'єкт правовідносин визначається як: 1) матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки [16, с. 366]; 2) дія (бездіяльність), яка мала місце до виникнення правовідносин; речі, продукти духовної творчості, дії (бездіяльність), а також особисті нематеріальні блага [153, с. 89, 94]; 3) той предмет навколишнього світу, матеріальне або нематеріальне благо, з приводу якого (у відношенні якого) склалося правовідношення [92, с. 81]; 4) матеріальні й духовні блага, за допомогою яких задовольняються інтереси правомочної сторони правовідносин [156, с. 249]; 5) різні блага, що прагнуть отримати суб'єкти, стани, яких вони прагнуть досягти, поведінка, яку вони чекають отримати від зобов'язаних суб'єктів і т. ін. [157, с. 234]; 6) явище зовнішнього світу, яке здатне задовольнити інтерес особи, що виступає у вигляді речі, послуги, продукту духовної творчості або особистого нематеріального блага, заради якого і діють суб'єкти правовідносин у рамках своїх юридичних прав та обов'язків [158, с. 45]; 7) те, з приводу чого існує правовідношення, те, на що спрямовано суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін [159, с. 129]; 8) те реальне благо, на використання або охорону якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки [160, с. 362]; 9) поведінка учасників правовідносин (дії, утримання від дій) [54, с. 41]; 10) визначені матеріальні та духовні блага, визнані державою за допомогою законів і здатні задовольняти інтереси суб'єктів правовідносини [161, с. 76].
Цікавою є позиція Є.В. Курінного, який визначає об'єкт публічного права та об'єкт адміністративного права. Так, під об'єктом публічного права вчений розуміє структурну складову єдиного об'єкта права, в якій домінують групи публічних потреб та інтересів, що мають або повинні мати відповідну нормативно-правову регламентацію і безпосередня реалізація яких відбувається за обов'язкової участі органу, наділеного публічно-владною компетенцією [89, с. 19]. Під об'єктом адміністративного права він розуміє систему однорідних суспільних потреб та інтересів, реалізація яких здійснюється в межах владно-управлінської діяльності або адміністративно-правового захисту і потребує відповідної нормативно-правової регламентації [89, с. 19]. Є.В. Курінний акцентує на тому, що внутрішня побудова об'єкта адміністративно-правових відносин характеризується дворівневою конструкцією, допоміжна частка якої пов'язана з поведінкою суб'єктів зазначених відносин, а головний рівень складають узагальнені потреби та інтереси, що вже мають адміністративно-правову регламентацію і реалізуються за допомогою відповідних норм [89, с. 14].
Деякі вчені порушують питання про необхідність виокремлення поряд з поняттям "об'єкт правовідносин" поняття "предмет правовідносин". Так, М.В. Карасьова говорить про виділення категорії "предмет правовідносин" у випадках, коли питання про об'єкт не має практичного значення, оскільки він (об'єкт) у деяких випадках є невіддільним від самої діяльності суб'єктів і вичерпується характеристикою матеріального змісту правовідносин [162, с. 145]. Наприклад, Л.В. Коваль виділяє лише предмет адміністративно-правого відношення, розуміючи під ним те, на що спрямовано права (правові інтереси суб'єктів); поведінку (дії, утримання від дій); об'єкти матеріального та нематеріального характеру [140, с. 18].
Водночас, деякі науковці вважають, що існує багато правових відносин, які не мають чітко визначеного об'єкта, оскільки, на їхню думку, об'єкт не є елементом структури правового відношення, хоча й має значення для виникнення і розвитку багатьох правових відносин та їх структури [64, с. 212-217].