Статья / Статья

Гуменюк В.А. Викладач Кошельок Г.В.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ: В СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ВПЛИВУ ТА МЕТОДИ ЗАХИСТУ

Постановка проблеми. У сучасних кризових умовах економіки держави суб'єктам економіки доводиться пристосовуватися до факторів політичної та соціально-економічної нестабільності та шукати адекватні рішення найскладніших проблем та шляхи зменшення загроз свого функціонування. На сьогодні питання забезпечення економічної безпеки є найважливішими для українських підприємств; постає проблема створення та впровадження систем економічної безпеки, безпеки, яка здатна створити умови для зниження рівня загроз діяльності підприємств. Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Проблеми аналізу та оцінки стану економічної безпеки на різних рівнях економіки останнім часом набувають особливої ​​актуальності і розглядаються у працях багатьох науковців Бланка І., Варналій З., Горачова К., Дацків Р., Серед них Дикань В., Ілляшенко С., Кириченко О., Косаченко А., Насаренко І., Пригунов П., Соснін В. та ін. Основними проблемами, які досліджуються в працях цих науковців, є: комплексна розробка теоретичних, методологічних та прикладних питань забезпечення економічної безпеки підприємств на основі теоретичного обґрунтування механізму економічної безпеки та рекомендацій щодо його реалізації. Мета статті. Метою дослідження є узагальнення поняття економічної безпеки суб'єктів господарювання, визначення основних властивостей економічної безпеки та факторів, що впливають на економічну безпеку всередині та за межами підприємства. Виклад основного матеріалу. Економічна безпека підприємства - це комплексне поняття, що включає сукупність факторів, пов'язаних не тільки з внутрішнім станом самого підприємства, а й з впливом зовнішнього середовища, на його суб'єктів, з якими підприємство взаємодіє [4]. Виділяють декілька підходів до визначення сутності поняття «економічна безпека підприємства». Деякі з них ми розглянемо та оцінимо (табл. 1). Таблиця1. Підходи до визначення поняття «економічна безпека підприємства»

Автор і джерело	Визначення поняття
Манохіна Н. В. [3]	Це система, що забезпечує мобілізацію та найбільш оптимальне управління ресурсами підприємства, спрямоване на забезпечення його сталого функціонування, активну протидію різним негативним впливам зовнішнього середовища.
Метою є ефективне використання ресурсів підприємства, що забезпечує запобігання загрозам, що виникають із зовнішнього середовища, та забезпечення стабільного функціонування підприємства як в даний час, так і в майбутньому. Оцінка: вона не враховує внутрішні загрози.
Зубик В. Б, Зубик Р. С, Сєдєгов Р. С, Абдулла А. [5]	Захист життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз. Цей захист організовується адміністрацією та персоналом підприємства шляхом реалізації кількох заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного спрямування.
Метою є захист майна підприємств і персоналу від джерел зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці, запобігання порушенню закону, а також причин і умов, що їх спричинили, а також запобігання надзвичайним ситуаціям. Оцінка: бачення втрачені перспективи розвитку підприємства; економічна безпека обмежується адаптацією підприємства.
Козаченко А. В, Пономарьов В. П, Ляшенко А. Н. [6]	Це міра гармонізації в часі та просторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов'язаних суб'єктів зовнішнього середовища, що діють поза підприємством.
Метою є узгодження економічних інтересів з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища: споживачів, постачальників, конкурентів, держави та суспільства в цілому. Оцінка: не враховує вплив внутрішніх загроз, не відображає перспективи розвиток підприємства.
Соснін В. І. [7]	Це ступінь захищеності життєво важливих і законних інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх ворогів, що проявляється в різних протиправних формах.
Метою є запобігання збиткам у діяльності організації в результаті конфіденційної інформації; розкрадання фінансових і матеріально-технічних засобів; з'ясування або втрата інформації, несанкціонований доступ до джерел знищення майна та цінностей; порушення роботи технічних засобів у виробничій діяльності, у тому числі засобів інформації, а також недопущення зниження доходів персоналу. Оцінка: має декларативний характер, оскільки захист економічних інтересів зводиться до захисту інформації, що містить комерційну таємницю.
Ярочкін В.І. [8]	Організована сукупність спеціальних органів, служб, засобів, методів і заходів, що забезпечують захист життєво важливих інтересів особи, підприємства, держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Мета – не допустити збитків у діяльності підприємства шляхом розголошення конфіденційної інформації; розкрадання фінансових і матеріально-технічних засобів; знищення майна та цінностей; порушення роботи технічних засобів виробничої діяльності, у тому числі засобів інформації, а також недопущення зниження доходів персоналу. Оцінка: проблеми економічної безпеки підприємства зводяться лише до захисту комерційної таємниці, що свідчить про спрощений підхід до розгляду сутності проблеми. При такому вузькому розумінні економічної безпеки не враховується весь спектр впливу на підприємство зовнішнього середовища як основного джерела безпеки його діяльності.

На мою думку, в ринкових умовах забезпечення економічної безпеки підприємства полягає у своєчасному виявленні та нейтралізації загроз економічній стабільності. Це дозволяє стверджувати, що економічна безпека підприємства – це система захисту життєво важливих і законних інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз у різних формах, що забезпечує його стабільний розвиток в умовах конкуренції та економічного ризику. Щоб зрозуміти та оцінити рівень економічної безпеки підприємства, необхідно вчасно виявити його визначальні фактори. Волкова М.Н. стверджує, що чинниками економічної безпеки підприємства є комплекс зовнішніх умов, що впливають на параметри безпеки [2]. Як складна система, система економічної безпеки економічного суб'єкта має індивідуальні особливості і розвивається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Як показало дослідження, існує багато факторів загроз та інших деструктивних обставин, які можуть вплинути на фінансово-економічні результати діяльності підприємств. Важливість різних факторів впливу може змінюватися з часом. Кожне підприємство, виходячи з конкретної ситуації, має визначити (прогнозувати) найбільш значущі (небезпечні) фактори зовнішнього та внутрішнього впливу та виробити систему заходів щодо їх своєчасного виявлення, запобігання чи ослаблення. [1] До зовнішніх можна віднести такі фактори економічної безпеки: – насичення ринків виробничих факторів (засобів виробництва, трудових ресурсів, фінансів): це впливає на ціноутворення та змінює вартість ресурсів – інтенсивність конкурентоспроможності в галузі та регіоні: впливає на рентабельність виробництва; – екологія в регіоні: визначає можливості певного виробництва в певному регіоні; – економічна політика держави: впливає на імпорт сировини та експорт продукції, умови існування підприємства; – фіскальна політика держави: вона безпосередньо впливає на облікову політику підприємства; – положення банківської системи: вона безпосередньо впливає на діяльність підприємства. Банкрутство обслуговуючих банків та зависання грошей на їх рахунках негативно позначається на фінансовому становищі підприємства; – рівень інфляції: спричиняє коливання заробітної плати, цін на сировину та виготовлену продукцію, рентабельності виробництва тощо. Сукупність внутрішніх факторів економічної безпеки можна розділити на такі рівні [6]: – рівень захисту інформації: забезпечує захист даних, що становлять комерційну таємницю; – рівень внутрішнього менеджменту: визначає якість довгострокового, середньострокового та оперативного планування та впливає на всю виробничо-господарську діяльність підприємства та його ефективність; – управління якістю продукції: дозволяє зберегти конкурентні переваги на ринку постачання, забезпечуючи стабільний рівень обсягів реалізації та позитивну динаміку фінансових показників; – стратегічне планування діяльності та економічна політика підприємства: цей фактор впливає на фінансову незалежність і стабільність. Воно реалізується шляхом стратегічного та поточного планування, визначення напрямів розвитку, економіки України виробництво, вибір ресурсів, прогнозування оптимістичних і песимістичних сценаріїв розвитку підприємства, оцінка змін зовнішнього середовища; – рівень використовуваної технології виробництва; забезпечує конкурентоспроможність продукції, ситуацію на ринку збуту, рівень конкурентоспроможності виробництва. Застаріле виробництво технології не дозволяють підприємству досягти зазначених параметрів; – рівень кваліфікації персоналу: цей фактор забезпечується старанністю працівників, якістю підбору персоналу підприємством, досить точною оцінкою кваліфікації персоналу, наявність системи мотивації персоналу та рівня освіти керівників. Усі вищезазначені фактори дають змогу завдяки високому рівню дисциплінованості та самосвідомості не допустити розкриття комерційної таємниці спеціалістами-шпигунами конкурентних фірм; – маркетинг: вивчення ринків збуту та проведення правильної маркетингової тактики та стратегії дозволяє підвищити обсяг прибутку від виробничої діяльності, а отже, підвищити рентабельність та фінансову стійкість; – інноваційна діяльність: цей фактор дає змогу використовувати новітні розробки технології виробництва, підвищуючи конкурентоспроможність продукції та знижуючи витрати на її виготовлення; – форс-мажорні обставини: аварії, пожежі, вибухи, перебої з енерго-, водо- та теплопостачанням, виведення комп’ютерів із ладу тощо. Розрізняють загальні та спеціальні заходи безпеки. Основною метою загальних заходів безпеки є запобігання виникненню можливих загроз, розробка та дотримання правил безпеки, регулювання та мотивація поведінки працівників організації. Основною метою спеціальних заходів є припинення загрози на будь-якому її етапі конфіденційними методами роботи, прийомами дій у надзвичайних ситуаціях. Співробітники, для яких це основний вид діяльності, здійснюють спеціальні заходи безпеки. Методи захисту від загроз та нейтралізації їх негативних наслідків можна представити кількома напрямками: - методи ухилення від погроз: відмова ненадійним партнерам, постачальникам; відмова від прийняття ризикованих рішень; зниження частки кредитів в економічному обороті; зменшення банківських кредитів, якщо стан фінансового ринку є несприятливим для підприємства; відмова від будь-якої інвестиційної політики з метою підтримки високого рівня платоспроможності підприємства тощо; -методи локалізації загроз: виділення «економічно небезпечних» ділянок; послідовний розпад підприємства; - методи передачі ризиків від загроз: страхування; пошук грантів; хеджування; фінансові гарантії, ордери; внесення до текстів договорів особливих умов щодо зменшення персональної відповідальності підприємства у разі настання непередбачених обставин або тих, що переносять ризик на контрагента; - методи компенсації: самострахування шляхом створення системи резервів; розробка та впровадження системи штрафних санкцій для контрагентів підприємств; стратегічне планування діяльності; прогнозування зовнішньоекономічної діяльності; моніторинг соціально-економічної та нормативно-правової бази; активний і цілеспрямований маркетинг; боротьба з промисловим шпигунством; - методи диверсифікації: диверсифікація видів діяльності та економічних зон; диверсифікувати асортимент продукції, що випускається; диверсифікація постачальників основних груп продукції тощо; - методи обмеження: встановлення відповідних економічних та фінансових нормативів; встановлення максимального обсягу загального запасу товарів на підприємстві (запасу поточного поповнення, сезонного зберігання, цільового призначення); встановлення максимального обсягу використання позикових грошей в обороті (або його частка в загальній сумі використаного капіталу); встановлення максимальної суми депозитного платежу, розміщеного в одному комерційному банку тощо; Кожен із методів має свої обмеження при використанні. Однак їх правильне об'єднання сприяє зниженню рівня ймовірності виникнення загрози та рівня її впливу на об'єкт економічної безпеки. За сучасних умов мінімізація загроз, страхування (зовнішнє та внутрішнє) та диверсифікація є найефективнішими методами захисту від загроз та їх нейтралізації. Висновок. Таким чином, рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його адміністрація та спеціалісти зможуть уникати можливих загроз та ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних компонентів зовнішнього та внутрішнього середовища. Тобто необхідно вчасно виявити види загроз, визначити джерела їх виникнення; заздалегідь подбати про вибір заходів і методів, що забезпечують виявлення ризикової ситуації та ліквідацію її причини на самому початку. При виборі методів і шляхів нейтралізації негативного впливу факторів загроз і небезпек необхідно враховувати багатогранність складових економічної безпеки підприємства та специфіку роботи в галузі, в якій функціонує підприємство.

Список використаних джерел:

1. Безугла Н.С. Удосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємства на основі управління ризиками. Магістерська дисертація. м. Краснодар. 2012., С. 29-31. 2. Волкова М.Н. Функціональні напрями служба безпеки підприємства. Соціальні та економічні науки та гуманітарні науки. Науковий журнал Соціально-економічні науки та гуманітарні дослідження. м. Воронеж. 2015. С.144-147. 3. Манохіна Н.В., Попов М.В., Колядін Н.П. і Жадан І.Є., 2014. Економічна безпека: навч. 1-е вид. М.: НІЦ ІНФРА-М м. Київ. 2019. С. 15-20. 4. Козівкін В.В., Економічна безпека промислового підприємства: зб. наук. праць БДТУ, м. Мінськ. 2016. С. 278-282. 5. Зубик В.Б., Зубик Р.С., Сєдєгов Р.С. та Абдула А. Економічна безпека підприємства (компанії). 1-ше вид., м. Мінськ. 1998. C. 104-107. 6. Козаченко А.В., Пономарьов В.П. і Ляшенко А.Н., Економічна безпека підприємства: сутність і механізм забезпечення. м. Київ. 2003. C. 64-70. 7. Соснін В.І., Управління безпекою підприємства. 1-е вид. м. Київ. 2002. С. 24-29. 8. Ярочкін В.І., Інформаційна безпека. 1-е вид., Міжнар. відносини. 2000. C. 15-18.