Підготовка адвоката до участі в судовому процесі

ПІДГОТОВКА АДВОКАТА ДО УЧАСТІ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ

Підготовки адвоката до участі у судовому процесі ― це кропітка та надзвичайно важлива робота, залежна від різного роду факторів. До прикладу, на цей процес впливає вид судочинства, сторона клієнта у справі, фактичні обставини тощо. Але навіть при цих відмінностях спільне для цього процесу виділити все ж можливо.

Для підготовки характерним є те, що протягом нетривалого часу необхідно встановити психологічний контакт з клієнтом, розібратися в суті його правового питання і надати кваліфіковану юридичну допомогу. Тому така діяльність відбувається в кілька етапів:

1. співбесіда адвоката з клієнтом;

2. додатковий збір інформації та її подальший аналіз;

3. розроблення правової позиції.

Отже, вихідною точкою у діяльності адвоката є етап співбесіди. Зазвичай адвокату доводиться мати справу з ретроспективними правовідносинами, тобто такими, що вже мали місце. І в цьому разі саме клієнт виступає першим джерелом інформації про правову проблему, що виникла. Від уміння адвоката побудувати процес опитування, а також від успішності цього етапу залежатиме подальша ефективність участі адвоката у конкретній справі.

Спілкування між адвокатом і клієнтом має такі складники:

– вільна розповідь, в ході якої клієнт самостійно ознайомлює адвоката з власним баченням правової проблеми, що виникла;

– питання адвоката, під час яких він намагається отримати додаткові відомості;

– узагальнення отриманої адвокатом інформації в ході співбесіди[1, с. 186].

Нестача інформації на даному етапі є звичним явищем, оскільки клієнт може не володіти всіма відомостями з приводу виниклої проблеми.

Після проведеної співбесіди адвокату необхідно провести додатковий збір інформації та її подальший аналіз.

У суді сторони процесу обґрунтовують свою позицію посилаючись на факти, які, по-перше, мають підтверджуються доказами, а, по-друге, дозволяють отримати ширше уявлення про справу самому адвокату. Всі докази у сукупності називаються матеріалами справи. Найбільш типовими матеріалами справи можуть бути: показання свідків, пояснення, довідки, акти органів влади, виписки, висновки експертів[2].

Зібрану інформацію необхідно проаналізувати. Для юриста навик аналізу правових ситуацій є професійним навиком, від оволодіння яким багато в чому залежать успіхи або невдачі юриста в професійній діяльності. Аналіз пронизує всі етапи роботи адвоката у справі і тією чи іншою мірою присутній і на стадії співбесіди, і у подальшому русі справи.

У підготовці до суду надзвичайно важливим є позиціонування доказів. Позиціонування полягає у віднесенні даних, отриманих в ході збору інформації, до таких, що підтверджують вибрану адвокатом та клієнтом позицію або ж спростовують її.

Наступною сходинкою у роботі з доказами є їх розподіл на прямі та непрямі. Прямі докази – це докази, які однозначно вказують і не дають сумнівів щодо наявності чи відсутності різних фактичних обставин у справі. В свою чергу, непрямі докази – це докази, які дають змогу зробити тільки припущення про наявність чи відсутність певної обставини. Тобто змістом яких є відомості про фрагментарні факти, які через свій об'єктивний зв'язок з предметом доказування дають лише підстави для висновку про наявність чи відсутність певних обставин. Якщо якась обставина справи не підтверджується доказом, це є свідченням для адвоката щодо необхідності додаткового пошуку.

Перші два етапи підготовки до участі у судовому процесі безпосередньо допомагають сформувати правову позицію у справі.

Формування правової позиції передбачає встановлення відповідності доказів по справі, з якою звернулися до адвоката, змісту нормативних правових актів. При цьому, визначальною є саме думка клієнта, окрім випадків його самообмови.

Адвокат в процесі формування правової позиції має використовувати і аналізувати нормативно-правові акти. Здійснюючи пошук норм, адвокату необхідно дотримуватися таких правил:

1. віднайти всі нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини.

2. знайдені акти необхідно згрупувати за ієрархією.

3. необхідно узгодити часові межі дії нормативно-правових актів та обставин справи[1, 187].

Також адвокату слід звернути увагу на практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини, оскільки акти тлумачення вищих судів можуть виступати для нижчих органів як зразки розуміння застосування закону.

Список використаних джерел

1. Слива Л. Консультування адвокатом як стадійний процес. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 7. С. 184-189;

2. Вивчення матеріалів справи. URL: https://legalservice.com.ua/uk/vivchennja-materialiv-spravi/ (дата звернення 03.12.2021).