42

ВСТУП

Актуальність теми обґрунтовується тим , що туризм є невід’ємною складовою людської діяльності та посідає важливе місце в економічній, соціальній та політичній сфері країни . Сьогодні туризм виступає важливою частиною світової економіки. За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО) частка туризму в світовому ВВП становить близько 9 % та близько 30 % в світовому експорті послуг та 6 % від обсягів світової торгівлі. В галузі туризму працює більш ніж 235 млн. осіб або кожний 12 працівник. [1].

Згідно з даними ВТО у 2016 р. у світі зафіксовано 1,23 млрд міжнародних туристів .

Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна сфера туризму. За даними Державної служби статистики Україну за 2016 р. відвідало 172848 туристів, що перевищує чисельність туристів за 2015 р. на 20%( показник дорівнював 137906 осіб). Лідером з постачання туристів є Білорусь , також Україну для відпочинку обирають мешканці Російської Федерації, Туреччини,Ізраїлю,США. [2]

Кількість внутрішніх туристів зріс . За даними Центру туристичної інформації, морський напрям за три літні місяці показав зростання на 30-50%. Одеса прийняла близько 1 млн відпочивальників (це на 25-30% більше, ніж роком раніше), Одеська область – 3,5 млн . На Одещині найбільш популярною залишається Затока (серед любителів активного туризму), а також Грибівка, Сергіївка, Кароліно-Бугаз (для сімейного відпочинку).

На 2016 вартість реалізованих турагентами туристичних путівок складала 5 289 тис. грн. для громадян України та 158 тис. грн. для іноземних громадян.

Однією з найперспективніших у туристичному відношенні областей України є Одещина , адже вона насичена унікальними природними об’єктами , історико-культурними пам’ятками , має достатньо розвинену соціально-економічну та туристичну інфраструктуру , розгалужену мережу транспортних комунікацій.

Так , у 2015 році Одеську область відвідало 32853 , тоді як у 2014 році цей показник склав 43382 , що свідчить про зменшення зацікавленості туристів Одещиною. [3]

Разом з тим , автор зазначає , що туристичні ресурси області недостатньо висвітлено у спеціалізованій науковій літературі. Саме ця обставина й спонукала автора обрати темою курсової роботи « Туристичні ресурси Одеської області »

Географічні рамки курсової роботи обмежені територією Одеської області за сучасними адміністративно-територіальним поділом України .

Хронологічні рамки курсового дослідження охоплюють період з раннього палеоліту до сьогодення .

Об’єктом дослідження є туристичний потенціал Одеської області.

Предметом дослідження є процес формування туристичного потенціалу досліджуваної області.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів та інфраструктури та туризму Одещини.

До кола наукових інтересів автора увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму на території Одеської області.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання :

• дати фізико-географічну та демографічну характеристику області;

• скласти короткий історичний нарис Одещини;

• здійснити аналіз економічного розвитку області;

• дослідити природний та історико-культурний потенціал краю;

• проаналізувати сучасний стан розвитку туризму на Одещині;

• визначити проблеми та перспективи розвитку туризму на території області.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи автором було опрацьовано понад 30 джерел.

Нажаль, у вітчизняній спеціалізованій літературі недостатньо висвітлено проблеми розвитку туризму на території Одеської області. Тому для написання 3 розділу автору довелося звернутися до опрацювання збірників , наукових статей, періодичних наукових видань і матеріалів науково-практичної конфесій з туристичної проблематики. Крім того,автором опрацьовано значний масив інформації з досліджуваної проблематики з всесвітньої мережі Інтернет.

Структурно курсова робота складається з вступу,трьох розділів , висновків , списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1.Загальна характеристика одеської області 1.1Фізико-географічне характеристика області

Одеська область — найбільша за територією область України, розташована на південному заході країни. На півночі та сході межує (за годинниковою стрілкою) з Вінницькою, Кіровоградською та Миколаївською областями, омивається водами Чорного моря, на півдні — з Румунією, на заході — із Молдовою. До складу області входить острів Зміїний.

Територія області — 33,3 тис. кв. км . Населення — 2284,2 тис. осіб, густота — 68,6 осіб на 1 кв. км. В містах проживає 1228,7 тис., в селах — 1055,5 тис.осіб. Основне населення — українці ( 55,5 % ) і росіяни ( 21,7 % ). Живуть тут також молдавани, болгари, євреї, гагаузи, албанці. [4]

В області є 26 адміністративних районів, 13 міст, 26 селищ міського типу, 1239 сільських населених пунктів. Рельєф. Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами.

Більша частина області лежить на Причорноморській низовині, на північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебільшого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок, яри та балки, особливо в межах відрогів Подільської височини, де різниця між рівнем вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим спокійніший, менш хвилястий рельєф.

Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України, середня і південна — у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш значні площі займають вони в лісостеповій зоні. [5]

Клімат помірно-континентальний з м'якою, малосніжною зимою (-1,8°, -5,8° у січні) і жарким, сухим літом (+21°, +22,9° у липні). Опадів 380-500 мм на рік. Опади випадають більше влітку, часто у вигляді злив. У південній частині області бувають посухи.

Гідрографія. Річкова мережа області належить до басейнів Дунаю, Дністера, Південного Бугу та безпосередньо Чорного моря. На території області налічується близько 200 річок довжиною більш ніж 10 км, велика кількість з яких влітку пересихає.

Найбільші ріки: Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер (із притокою Кучурган), Кодима, Саврань (притока Південного Бугу), Тилігул. Великі ріки мають важливе значення для судноплавства, зрошення, вироблення електроенергії. [Додаток 1]

У приморській смузі розташовано багато прісноводних озер: Кагул, Ялпуг, Катлабух та солоноводних (Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Також на узбережжі Чорного моря розташовано ряд лиманів, повністю або частково відгороджених від моря пересипами, найбільші з яких — Хаджибейський, Куяльницький та Тилігульський.

Довжина морських і лиманних узбереж Одеської області від гирла ріки Дунай до Тилігульского лиману сягає 300 км.

Рослинний світ. Одеська область знаходиться у двох природних зонах: лісостепу і степу.Природна рослинність більшої частини області – степова.

Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа,клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка.

З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види, що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні,гречкові,зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо.

В районі Причорноморської низовини характерна лучна рослинність, що займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук, трав’яних боліт та болотистих лук. Болотна рослинність (очерет, рогіз) є характерним елементом плавнів Дунаю та приозерної рослинності. Солонцева та солончакова рослинність представлена досить незначними площами.

Область має велику кількість рослин, в тому числі рідкісні, які занесені до Червоної книги України. Із «червонокнижних» видів тут охороняються, зокрема, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, меч-трава болотна, альдрованда пухирчаста, зозулинець болотний, коручка болотна і чемерицеподібна, білоцвіт літній, гвоздика бессарабська, ковила дніпровська, золотобородник цикадовий та ін.[6]

Тваринний світ. Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Зареєстровано більше 320 видів птахів

Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря – тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території Дунайського біосферного заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів – мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» – горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий.

В акваторії Дунаю зустрічаються види риб, занесені до Європейського Червоного списку.

Одеська область відрізняється багатством видового різноманіття диких тварин, що обумовлюється різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов.

Демографічна ситуація. В Одеській області загальна кількість наявного населення, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 2 млн. 469 тис. осіб.

Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису, становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8 %, сільського — 844 тис. осіб, або 34,2 %.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 53,2 %.

Загальна кількість постійного населення в Одеській області станом на 5 грудня 2001 р. становила 2 млн. 456 тис. осіб, у тому числі міського населення — 1 млн. 605 тис. осіб, або 65,3 %, сільського — 851 тис. осіб, або 34,7 %, чоловіків — 1 млн. 149 тис. осіб, або 46,8 %, жінок — 1 млн. 307 тис. осіб, або 53,2 %.

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює ростуче старіння населення.

Особливістю національного складу населення Одеської області є його багатонаціональність, за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники 133 національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб, або 62,8 % від загальної чисельності населення.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання чисельності осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Чисельність населення, яке мало вищу та загальну середню освіту, становила 1,8 млн осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 1989 року на 9 %.[7]