3й курс / Ответы к билетам

Білет1 1. .Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації заходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітектурно-планувальної структури населених місць і районів згідно з демографічними, соціальними, економічними вимогами та природно-екологічними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збереження і збагачення оточуючого середовища. Засобами вирішення містобудівних завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, виробничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо. Завдання містобудування - це планувальна організація території: - Наукове визначення територіально-містобудівних об'єктів і систем міського господарства, їх функціональних, планувальних параметрів та критеріїв оцінки, розроблення основ їх типології.

• Теорія, методологія, прийоми інженерно-планувального та об'ємно-просторового формування й реконструкції містобудівних об'єктів різних типів.

.на формування життєвого середовища.

• Методи оптимізації архітектурно- та інженерно-планувальних рішень населених місць і регіонів з урахуванням особливостей соціально-демографічних, економічних, екологічних процесів, природних умов на базі сучасних інформаційних технологій.

• Технологія комплексу проектно-планувальних робіт, управління процесами функціонування й розвитку регіонів, міст і сіл з використанням методів та засобів прикладної інформатики, евристичних методів творчості у містобудівному проектуванні.

- Методи створення та ведення містобудівного кадастру населених пунктів, містобудівних банків даних, інших територіальних інформаційних систем (ТІС).

- Закономірності й тенденції розселення, організації виробничої діяльності, функціонування об'єктів міського господарства, соціальної сфери, міських транспортних систем, вулично-шляхової мережі та їх елементів, систем інженерного обладнання й інженерної підготовки території, благоустрою, ландшафтної архітектури.

- Економіка містобудування, оцінка території.

Малі міста	менше 20 тис.	260
Середні міста	20 тис. - 100 тис.	155
Великі міста	100 тис. — 500 тис.	37
Дуже великі міста	500 тис. — 1 млн	5
Міста-мільйонники	понад 1 млн

(ДБН 360-92*).

3. детальний план території – містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.Його метою є визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.завдання:˗  принципи планувально-просторової організації забудови;˗  червоні лінії та лінії регулювання забудови;˗  функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;˗   містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;˗   потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;˗   доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;˗   систему інженерних мереж;˗   порядок організації транспортного і пішохідного руху;˗   порядок комплексного благоустрою та озеленення,;˗   межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Білет 2

види : міське – обумовлене виникненням і розвитком міст та селищ міськогосільське – обумовлене розвитком різного роду сільських поселень (сіл, селищ, хуторів тощо). Форми-  автономну, яка формується при значних віддалях між поселеннями і слаб-кому розвитку транспортної мережі. При цьому окремі поселення розвиваються майже ізольовано, без стійких функціональних зв’язків між ними.– групову, яка формується за наявності стійких пов’язань між сусідніми поселеннями у сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку. У цьому випадку масштаби і темпи подальшого розвитку окремих поселень стають переважно взаємообумовленими.

Генера́льний план — вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом і затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами.Генеральна схема, схеми планування окремих частин території України затверджуються Верховною Радою України. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.Генеральний план — частина проекту з комплексним вирішенням питань планування та благоустрою об'єкта будівництва, розміщення будівель, споруд, транспортних комунікацій, інженерних мереж, організацій і систем господарського та побутового обслуговування

Білет 3

1.дві групи факторів: природно-ландшафтний та урбанізований. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну.Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір (який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера – проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора і фауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчають з точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорони природи. Урбанізовані фактори впливу на міське середовище: інженерно-транспортна інфраструктура, система міських зелених насаджень, житлово-громадська забудова, промислова інфраструктура

2. промислові; портові; залізничні вузли; наукові центри; курортні.

3. Завдання озеленення території: містобудівна; оздоровча; рекреаційна; архітектурно-художня. Озеленені території міста повинні просторово розмежовувати функціональні зони міста, підкреслювати планувальні осі, виділяти композиційно і функціонально важливі точки.ДБН В.2.2-12:2018 стр 51

Білет 4

1. Природно-ландшафтний фактор впливу на міське середовище поєднує в собі чотири складові: атмосферу, гідросферу, літосферу, флору і фауну. Показниками впливу атмосферного чинника є клімат, мікроклімат і власне атмосферне повітря. В процесі містобудівного проектування особлива увага приділяється мікрокліматичним умовам (визначення меж та територіальної спрямованості розвитку міста, його структурно-планувальне вирішення в цілому).Ступінь забруднення атмосферного повітря нормується гранично допустимими концентраціями (ГДК) та гранично допустимими викидами (ГДВ). Вплив гідросфери на міське середовище є власне водний простір(який змінює напрямок вітрів, температурний і вологісний режим). Літосфера– проявляється у такій підгрупі факторів: ґрунтовий покрив, рельєф. Флора іфауна – представлені рослинним покривом та тваринним світом. Їх вивчаютьз точки зору оцінки рекреаційних ресурсів території, як об’єктів охорониприроди. 2. Урбаніза́ція — зростання значення міст в розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі.

3. обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Білет 5 1. економічні - невідповідність господарської та функціональної структури території або міста його економічної уразливості. До цієї групи належать: відсутність ресурсів; відсутність місць прикладання праці; відсутність транспортних зв'язків; відсутність інвестицій; відсутність ефективного господарського механізму; складність міжбюджетних відносин; звуженість податкової бази; посилення диспропорцій в доступі до ресурсів розвитку; відсутністьсистеми економічної безпеки та ін.- соціальні - невідповідність соціальної та функціональної структури міста його соціальної вразливості. Під цим маються на увазі виснаження місцевої природо-ресурсної бази; зміна статусу і характеру виробництва поселення при невпорядкованості освітніх та інформаційних ресурсів; безробіття; сприйнятливість до соціально економічних реформ; обмежують і блокують фактори соціального та міжнаціонального характеру та ін.2. на територіальні одиниці первинного рівня (міста районного значення, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста обласного значення) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь). 3. рівномірність їхнього розподілу по території міста, особливо стосовно житлових забудов, транспортна й пішохідна доступність;безперервність системи, що залежить від можливості планувального об'єднання садів і парків бульварами, набережними, озелененими вулицями та алеями; комплексність організації внутрішньоміських і заміських озеленених територій, планувальне об'єднання внутрішньоміських відкритих просторів із приміськими лісопарками й лісами

Білет 6 1. Для визначення місць розташування, меж, регламентів та заходів з використання й забудови основних функціональних територій міських поселень здійснюється їх режимне зонування з визначенням територій з особливим режимом, планувальними обмеженнями. В їх межах, на основі відповідних діючих законодавчо-нормативних документів, виділяються, при необхідності, зони історичних ареалів населених місць та зони охорони нерухомої історико-культурної й природної спадщини, включаючи меморіальні цвинтарі, заказники та природно-заповідний фонд, округи санітарної охорони курортів (при їх наявності), водоохоронні, санітарно-захисні, шумозахисні, сейсмічні зони, не придатні для будівництва ділянки (оповзні, крутосхили), коридори проходження магістральних ліній і мереж інженерного обладнання та ін.

2. Приміська зона —територія, що забезпечує просторовий та соціально-економічний розвиток міста;. Місто та примі­ська зона становлять єдиний соціально-господарський і містобудів­ний організм. розміщення на її території типів землекористування різних об'єктів будівництва, безпосередньо пов'язаних з містом (об'єкти містоутворювального значення включно), відповідно до перспективного розвитку міста і поселень приміської зони; формування розселення у приміській зоні її жителів і котеджного та садового землекористування частини населення міста; створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з урахуванням його основних обмежувальних функцій як частини всієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони; організація позаміських зон короткочасного та тривалого масо­вого відпочинку населення міста та приміської зони; формування системи міжселищних центрів культурно-побуто­вого обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів; раціональне використання сільськогосподарських земель при­міської зони з урахуванням перспектив розвитку всіх розташованих в її межах населених місць і задоволенням їхніх потреб у сільсько­господарській продукції.

3. Адміністративно-ділова зона складається з будівель державних і міських органів влади, будівель судових органів, муніципалітету, пре­фектури, будівель офісів, великих компаній. В адміністративно-діловій зоні можуть розміщуватися науково-дослідні і проектні інститути та фірми, біржі, міністерства, державні департаменти, будівля парламен­ту, апартаменти і готелі для ділових людей та інші державні установи. Територія адміністративно-ділової зони визначається за нормою 3...5 м*" на одного службовця і повинна бути добре зв"язана із всіма районами міста. У ній розміщуються великі автостоянки, гаражі та інші технічні споруди.У зоні будівель мистецтва і культури розміщуються драматичні, му­зичні і дитячі театри; концертні зали; бібліотеки з лекційними за­лами; музеї, картинні галереї і виставочні зали; центри мистецтв і техніки; кінотеатри та конференц-зали; сади і сквери для відпочинку, спеціалізовані магазини, кафе і ресторани.Комплексні центри спілкування за інтересами можна будувати в де­яких містах у зоні культури. Такі центри мають складну структуру, во­ни включають: клуби, кінотеатри, кафе, бібліотеки, конференц-зали, майстерні для технічної роботи, майстерні для художньої роботи, науко­ві лабораторії, спортивні зали і спортивні майданчики; спеціалізовані школи, наприклад, школу балету, дитячу музичну школу тощо.Торговельно-побутова зона загальноміського центру - універмаги, ринки, великі спеціалізовані магазини, універсами, кафе, ресторани, готелі, перукарні, масажні зали та інші обслуговуючі установи. Ця зо­на повинна мати добрий зв"язок з автостоянками наземного і підземного транспорту.Зона відпочинку - міський паркабо сквер, пішохідні еспланади спортивні арени, стадіони, універсальні видові зали, казино, атрак­ціони та інші розважальні установи; кафе, бари, ресторани, танцюваль­ні зали, автостоянки. У малих і середніх містах міський центр, місь­кий парк і спортивний комплекс об'єднуються в єдину систему. Для подальшого територіального зростання передбачається резервна зона – вільна озеленена територія для розміщення нових міських функ­цій у майбутньому. Центр міста 3,5 - 5,0 для найзначніших і значних міст(від площі міста)6,0 - 8,0 для інших груп міст. Ядро центру міста(від площі центру) 30 - 35 для усіх категорій міс Громадські території у ядрі центру (від площі центру) 70 і більшеБ

Білет 7

Білет 8 1. Головними напрямками містобудівної діяльності є: розробка і реалізація містобудівної документації; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об’єктів, формування ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення; створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури території та населених пунктів; захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових чинників, небезпечних природних явищ;

2. функціональні зони міста: сельбищну; виробничу (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту), ландшафтно-рекреацйну. раціональне розміщення промисловості й місць розселення; зручне для жителів просторове сполучення сельбищних місць і місць масового відпочинку; формування системи громадських центрів, їх функціональних і структурних одиниць; створення системи магістральних зв'язків між зонами міста; взаємна погодженість загальної структурної побудови міста з архітектурно-просторовою його композицією на основі розкриття й використання природних особливостей ландшафту.

3. Розрізняють такі форми планувальної структури: розчленовані, розосередженні з переважаючим районом і лінійну.

а - компактна: б - розчленована; в – розосереджена

Білет 9 1. Планувальна схема кожного міста визначайся насамперед розрахунковою кількістю населення.До містоутворюючої групи населення належать люди, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, значення яких виходить за межі даного міста.До обслуговуючої групи населення належать люди, які працюють в дитячих та дошкільних установах, школах, установах культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, працівники торгівлі, громадського харчування, установах управління та фінансування міста, підприємстві зв'язку, побутового обслуговування і комунального господарства.Несамодіяльна група складається з дітей дошкільного та шкільного віку, пенсіонерів, осіб, зайнятих домашнім господарством, учнів денних відділень вузів, технікумів і професійно-технічних училищ.

Перспективна чисельність населення визначається за формулою:

Н = (А* 100)/(100-(Б+В))

Н - загальна чисельність осіб (тис.)А - чисельність містоутворюючої групи Б - питома вага обслуговуючої групи В - питома вага непрацездатного населення

2. План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об’єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Білет 10

1.Урбаніза́ція — процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.риси суспільної урбанізації: концентрація, інтенсифікація, диференціація і різноманітність міських видів діяльності. поширення і поза центрами урбанізаційних ареалів міського способу життя з особливою структурою спілкування, культурою, системою ціннісних орієнтацій; розвиток великих міських агломерацій, урбанізованих районів, зон внаслідок посилення взаємозв’язків у системах розселення;ускладнення форм і систем урбанізованого розселення, перехід від лінійних – до вузлових, смугових і т.д.; збільшення радіусів розселення в межах агломерацій і урбанізованих районів, пов’язаного з місцями прикладання праці, відпочинку та ін., які викликають територіальний ріст міських систем; відповідно відбувається збільшення площ високоурбанізованих територій за рахунок розширення і появи нових вогнищ урбанізації.

3. Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі санітарно-захисної зони не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина санітарно-захисної зони залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів

І клас — 1000м,II клас — 500 м,III клас — 300 м,IV клас — 100 м,V клас — 50 м.

Білет 11 1.

Об'єкти проектування та їх території	Види проектних робіт - стадії проектування
1.Єдина система розселення країни — територія України	Генеральна схема розселення на території України
2.Регіональна система розселення - території великих економічних районів країни	Регіональні схеми розселення
З.Субрегіональні системи розселення -території областей, адміністративних районів або їх груп; агломерації і групові системи населених міст	Схеми і проекти районного планування
4.Міста, селища, села, промислові вузли, групи сільськогосподарських підприємств	Генеральний план (ГП)
5.Житлові та виробничні комплекси, громадські центри, зони відпочинку і інш. елементи міста	Проект детального планування (ПДП), проект забудови
б.Окремі підприємства, будівлі, споруди або їх комплекси	Проект забудови території, генеральні плани об’єктiв (ГП)

2. розділяється на такі основні функціональні території, або зони:

Ø сельбищну;

Ø виробничу (в т.ч. комунально-складську і зовнішнього транспорту)

Ø ландшафтно-рекреацйну

До сельбищної зонивходять ділянки житлових будинків, громадських установ, у т.ч. науково-дослідних, проектних, навчальних та інших інститутів, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари та інші об’єкти зеленого будівництва й місця загального користування.Сельбищні зони розміщуються у взаємозв’язку з ландшафтом, з навітряної сторни щодо вітрів переважних напрямків, а також вище за течією річок по відношеню до промислових та сільськогосподарських підприємств з технологічними процесами, які є джерелами викидів у навколишнє середовище шкідливих та неприємних за запахом речовин. Територія сельбищної зони повинна розташовуватися на ділянках з ухилом до 10% з напрямком схилів на південний схід, південь, південний захід, бажано біля зелених насаджень та водного простору.У межах сельбищних зон розміщується переважно житлова та громадська забудова, яка повина мати зручний зв'язок з місцями прикладення праці, центром міста та зонами відпочинку.Виробнича зонапризначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об’єктів, ут.ч. комунально-складських, санітарно-захисних зон промислових підприємств, споруд зовнішнього транспорту і шляхів сполучення, внутрішньоміської вулично-дорожньої і транспортної мережі.Виробничі зони розміщуються з урахуванням забезпечення зручних транспортних та пішохідних зв’язків із сельбищними зонами. Промислові території повинні розміщуватися з підвітряної сторони, відносно сельбищної території. та мати добрий звязок із залізницею, автомобільними дорогами та водним шляхом, які б забезпечували підвезення сировини та вивезення готової продукції.Комунально-складська зона повинна розміщуватися, як і промислова, з підвітрянного боку по відношенню до сельбищної зони. Склади повинні мати зв'язок із залізницею та транспортний зв'язок з сельбищною зоною.Зона зовнішнього транспорту. призначається для обслуговування пасажирських та вантажних перевезень дальнього міжміського та приміського транспорту.До ландшафтно-рекреаційної зонивходять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити лісопарки, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, позаміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, та курортні зони.Ландшафтно-рекреаційні зони розміщуються на території природних комплексів міста, тісно повязуються з сельбищними територіями та зеленою зоною приміської зони.В умовах крупного сучасного міста чітка диференціація міських територій за типом функціонального використанна часто викликає труднощі з огляду на тісне переплітання різноманітних функцій.У свою чергу, функціональні території підрозділяються на функціонально-правові райони. Так, соціально-ділова включає адміністративно-діловий, комерційно-діловий, культурно-видовищний, соціально-культурний, виробничо-діловий, історико-комерційний райони. В основі такої класифікації лежить спроба переходу від чисто функціональних ознак використання території до типології територій, що характеризують критерії, які описують досить широкий спектр ознак земельної ділянки, а також фактори управління землекористуванням і забудовою.

3. практиці проектування сучасних населених місць добре зарекомендувала себе так звана ступінчата система обслуговування.Згідно з цією системою обслуговування культурно-побутові заклади залежно від місця їх розташування в місті умовно поділяються на ступені.Зміст ступінчатої системи обслуговування полягає у тому, щоб створити послідовну низку закладів, які обслуговуючи визначений контингент населення, відповідно закріпляли б структурне членування міської території, Організація обслуговування населення за ступінчатою системою і структура території міста залежать від його величини. Адмінстративно-господарські і громадські споруди на території міста розташовують залежно від їх значення; заклади загальноміського значення в основному розташовують у центральній частині міста а заклади районного значення і мікрорайонного значення – у районах, які вони обслуговують. Обєкти мережі установ і підприємств культурно-обслуговування охоплюють: