3й курс (Арх) / Лекции / Тема V.Глобальні еколог.проблеми

11

криза, яка охопила всю планету й цілком зумовлена не природними процесами, а

технолого-виробничими причинами. Темпи зміни параметрів біосфери,

спричинені нею, виявилися в сотні й тисячі разів більшими, ніж темпи природної еволюції. Почалася загальна глобальна деградація природного середовища.

Елементами тиску цивілізації на природне середовище виступають високовідходні та високовитратні технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація. Значну роль у розвитку екологічної кризи відіграє гонка озброєнь. Майже неконтрольовані громадськістю військово-промислові комплекси розвинених країн світу є найбільшими споживачами ресурсів та енергії.

Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів усе більшої кількості природних ресурсів. У результаті порушуються геологічні структури масивів гірських порід, виникають кар’єрно-відвальні комплекси, хвостота шламосховища, рови. Змінюється ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано більш ніж 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин. Близько 300 тисяч видів їх надходить у продаж. Багато з них є токсичними для живих організмів, але гранично допустимі концентрації (ГДК) розроблені тільки для 4,5 тис. з них. ГДК для речовин, токсичних для рослин та тварин, не розроблюються взагалі. Для більшості забруднюючих речовин відсутні методи реєстрації наявності їх у природному середовищі.

Широкомасштабне споживання ресурсів і матеріалів веде до зростання кількості відходів. У середньому в промисловості тільки 1-1,5% споживаних ресурсів включається в кінцевий корисний продукт. Решта – це відходи, що забруднюють природне середовище. Загальний їх обсяг у світі оцінюється в 600 млн. тонн на рік. Високовідходними є сільське господарство та промисловість.

Важливим джерелом глобальної екологічної кризи є темп зміни демографічних і виробничих показників.

За останні сто п'ятдесят років населення Землі росло дуже швидкими темпами. З древніх історичних епох до початку минулого століття чисельність населення світу досягла близько декількох сотень мільйонів осіб.

Тільки у 1830 р. популяція людини досягла 1 млрд осіб, вже через сто років її чисельність сягнула 2 млрд, а в 1960 р., всього через 30 років, — 3 млрд осіб, через 15 років (1975 р.) — 4 млрд.

В 1999 р. чисельність населення планети сягнула 6 млрд осіб. На сьогодні населення планети складає – 7,7 млрд осіб.

За підрахунками наукової спільноти населення світу до 2050 року складе – 9,7 млрд. осіб, а до кінця століття – збільшиться до 11 млрд.

Щодо України: на 1 грудня 2018 року загальна кількість населення становила 42177579 людини. Цей показник на 208 тисяч нижчий, ніж за рік до цього. Кількість померлих перевищує кількість народжених.

Той факт, що смертність в Україні перевищує народжуваність, — це сумне і вельми тривожне явище для нашого народу, це — національне лихо. Саме тому зараз всі соціально-економічні проблеми в нашій самостійній державі повинні

12

вирішуватися лише через призму збереження нації, збереження генофонду України.

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість" катастрофічно зменшуються.

Основними антропогенними джерелами розростання екологічної кризи є перш за все великі промислові комплекси — споживачі багатьох природних ресурсів й водночас отруювачі довкілля практично всіма видами забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні та машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Була й залишається найнебезпечнішим джерелом шкоди навколишньому середовищу військова діяльність: за обсягами використання палива для техніки й забруднень від його спалювання в двигунах літаків, танків, автомобілів тощо; за обсягами використання мінеральної сировини, необхідної для виробництва військової техніки; обсягами споживання енергії; витратами на утримання армії і військових підприємств; обсягами забруднень довкілля від цих підприємств і, звичайно, за розмірами збитків, пов'язаних з випробуванням різних видів зброї, у тому числі й атомної, а також проведенням маневрів, навчань і воєн.

Найбільше забруднюють довкілля об'єкти енергетики, перш за все ТЕЦ, і ГЕС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу та вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубічних метрів шкідливих газів, аерозолів і сажі, займають сотні гектар землі шлаками й золою.

Іншим джерелом забруднення природи є транспорт — автомобільний, повітряний, водний, залізничний. В усіх великих містах частка забруднень повітря від автотранспорту останнім часом становить 70—90 % загального рівня забруднень.

Для сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забруднень природних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезних кількостях використовувалися на полях. Лише 5— 10 % їх йшло на користь (поглиналося рослинами), а 90 % змивалося дощовими й сніговими водами, здувалося вітрами й осідало в річках, озерах, ґрунтах і ґрунтових водах, стаючи шкідливими компонентами екосистем.

Небезпечними забруднювачами довкілля є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й інфразвукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, трансформаторні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії та установки, кібернетичні центри, АЕС тощо).

Уже в наш час перед людством постали екологічні проблеми, що вимагають термінових заходів:

- забруднення природного середовища відходами промислового та сільського виробництва;

- потепління клімату та викликане цим підняття рівня Світового океану;

13

-кислотні опади;

-Запустелювання великих територій;

-Швидкі темпи зниження біологічного різноманіття, вирубка лісів і втрата цілих екосистем.

1.2.2. Найбільші екологічні катастрофи світу та України

1921 р. – вибух на хімзаводі в Оппа (Німеччина) – загинуло 600 людей, поранено 2 000. 12 тонн суміші сульфату і нітрату амонію вибухнули з силою 5 кілотонн тротилу, стерши містечко з лиця землі.

1945 рік – ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі (Японія) – одразу загинуло 130 000 людей, а протягом декількох наступних місяців біля 500 000 людей померло від ран та радіаційного ураження.

1957 рік – Киштимська аварія, СРСР – ядерний вибух на хімкомбінаті у м. Челябінськ-40. Це перша в СРСР радіаційна надзвичайна ситуація. Ніхто не загинув, але у повітрі опинилась доза радіоактивних речовин, у 19 разів менша від дози радіації на Чорнобильській АЕС.

1984 рік – м. Бхопал (Індія) – на заводі Union Garbide, який виробляє пестициди, сталася техногенна аварія, в результаті якої одразу загинуло 3 000 людей (третина з них – діти) і ще 15 000 – протягом найближчих років. Аварія завдала шкоди до 600 000 осіб, 20 000 з яких втратили зір.

1986 рік – вибух 4-го реактора Чорнобільскої АЕС. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із 100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров´я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тільки відомі на сьогодні наслідки. Суттєво більше постраждало від ураження радіоактивними речовинами, які вітер розвіяв на частину СРСР, Європи, США.

2011 рік – аварія на АЕС Фукусіма-1 (Японія). Постраждало 60000 людей. Причини аварії - землетрус і цунамі, а також людський фактор – при проектуванні станції погано продумали систему охолодження реакторів. АЕС витримала землетрус, 3 діючих реактора одразу ж заглушила система аварійного захисту. Але 6-метрова хвиля цунамі, яка накрила Фукусіму-1, вивела з ладу системи охолодження, і в результаті перегріву активних зон ставс вибух на 1-му енергоблоці. Радіаційне забруднення атмосфери було порівняно неістотним, а морська вода, яку використовували для охолодження, завдала суттєво більших збитків навколишньому середовищу. Після використання вона знову опинилась в океані, несучи туди радіоактивні речовини. На відстані 330 м від Фукусіми-1

14

радіація перевищувала норму у 4385 разів. Доза радіації досягла 9,5 грей чи 950 рад.

В Україні:

2007 рік – фосфорна аварія у Львові – потяг зійшов з рейок, перекинулося 15 вагонів з жовтим фосфором, 6 з них загорілись. Утворилась отруйна хмара з продуктів горіння із зоною ураження 90 кв км.Госпіталізовано 152 особи. Евакуйовано 800 осіб. Ситуація ускладнювалась тим, що фосфор не можна гасити водою, тому що вона руйнує пінну подушку і сприяє повторному загоранню. Гасити треба піноутворювачем.

2013 – викид аміаку (Горлівка, Донецька обл.) – 5 осіб загинуло, 5 постраждало. Вибух стався через незадовільний технічний стан аміакопроводу, обумовленого корозією навколишнього середовища та ерозією робочого середовища.

15

2. Глобальні екологічні проблеми біосфери.

2 .1. Парниковий ефект.

Ще в 1827 р. французький фізик Жозеф Фур'є припустив, що атмосфера Землі виконує функцію скла в теплиці: повітря пропускає сонячне тепло, не даючи йому при цьому випаровуватися назад у космос.

Сутність парникового ефекту: Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектру, а сама, оскільки є набагато холоднішим тілом, випромінює у космічний простір інфрачервоні промені; але багато газів атмосфери - водяна пара,

вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші - хоч і є прозорими для видимих променів, але активно поглинають інфрачервоні промені, утримуючи тим самим в атмосфері частину тепла, яка повинна була потрапити у Космос. Таким чином на поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази - парниковими.

Рис. 1. Явище парникового ефекту в атмосфері Землі

Виникають ще дві не менш небезпечні проблеми: потепління в Арктиці і Антарктиці призведе до швидкого танення льодовиків. Якщо їхній об'єм зменшиться на 50 %, то рівень Світового океану підніметься на 25—35 м. Багато прибережних міст буде затоплено водою. Зміна клімату супроводитиметься зміною погодних умов, які навіть важко передбачити. Справжнім екологічним катаклізмом на планеті є посуха в Африці, де пустеля наступає на савану зі швидкістю 50 км на рік замість 1 км на рік в минулому.

Глобальне потепління клімату, яке є наслідком посилення парникового ефекту в атмосфері, може призвести до підвищення рівня Світового океану насамперед внаслідок танення льодовиків, а також збільшення об'єму води у верхньому шарі океану в результаті так званого термічного розширення.

Збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері в 2 рази, наприклад, до 2050 року, може призвести до потепління поверхні на 50 0С.

16

Найважливіші передбачувані наслідки підвищення температури - танення полярних льодів і встановлення тропічного клімату на всій Землі. В остаточному підсумку, якщо розтане весь антарктичний лід, то рівень моря усього за 400 років підніметься більш, ніж на 120м, що буде мати катастрофічні наслідки для людини

– у першу чергу затоплення більшої частини земель.

Глобальне потепління також може зашкодити морським екосистемам: затоплення прибережного мілководдя призведе до загибелі цінних видів риб, збіднення видового різноманіття флори і фауни, порушення гідробіологічного і гідрохімічного режимів вод і, відповідно, до скорочення вилову морепродуктів. "Перегрівання" планети може призвести і до непередбачуваних подій: на одних територіях, можливо, будуть панувати урагани, сильні вітри, смерчі, активізуються ерозійні процеси та інші екологічні лиха, а на інших - повені, зливи, затоплення населених пунктів, продуктивних земель тощо. Крім того, глобальні зміни клімату обов'язково впливатимуть на стан здоров'я людей внаслідок посилення теплового стресу у південних регіонах і поширення багатьох видів інфекційних захворювань.

Аналогом клімату "парникового ефекту" є клімат Венери, атмосфера якої на 98% складається з вуглекислого газу, і тому температура її поверхні складає

500 0С.

Вирішенням проблеми глобального потепління має бути зменшення кількості викидів і збільшення поглиначів парникових газів. Найкращими поглиначами парникових газів є біомаса (ліси) та океан. Коли ми спалюємо ліси, то не тільки збільшуємо викиди СО2, СН4, а й зменшуємо кількість природних поглиначів. Знищення лісів негативно впливає на обидва процеси: поглинання і викиди.

2.2. Озонові «дири» в атмосфері

Визначений вплив на клімат нашої планети робить існування в стратосфері на висоті 25-30 км озонового шару. Озоновий шар напрочуд тонкий. Якби весь озон, що міститься в атмосфері, зосередити в поверхні Землі, то він утворив би плівку товщиною від 2 мм у екватора, до 4 мм біля полюсів. Однак, і існуюча кількість озону надійно захищає живі організми від жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця. У далекі геологічні епохи, коли в атмосфері Землі практично не було кисню й озону, життя могло розвиватися тільки в океані під захистом шару води. В даний час вважається доведеним, що шар озону над нашою планетою виснажується, що може викликати зміну теплового і водного балансу планети, рослинного покриву, збільшити кількість таких захворювань, як рак шкіри і в остаточному підсумку - поставити під загрозу існування людини як біологічного виду.

Усе життя на Землі залежить від енергії Сонця, що надходить у вигляді променів видимого світла, довгохвильові (інфрачервоні) і короткохвильові (ультрафіолетові). Останні мають найбільшу енергію і діють на живу природу. Їхня дія залежить від довжини хвиль (чим вона менша, тим вища енергія) і виявляється в розриві молекул білків, несприятливих мутацій.

О3 відомий ученим тому, що він утворюється під час грози. Будучи найсильнішим окислювачем, цей газ широко застосовується в техніці (наприклад,

17

для знезаражування води). Утворюється озон в атмосфері за рахунок молекул звичайного двохатомного кисню О2. Енергія короткохвильового ультрафіолетового опромінення поглинається О2 і використовується ним на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню. Тому до поверхні Землі доходять тільки довгохвильові опромінення УФ-А, від дії яких наш організм вже пристосувався захищатися, синтезуючи в шкірі шар темної речовини - меланіну (засмага).

Основною причиною руйнування озонового шару є потрапляння в стратосферу фреонів і оксиду азоту в результаті промислової діяльності людини. Фреони - цілком заміщені фтор - хлорпохідними вуглеводнів, широко використовуються в якості холодоагентів, розпилювачів в аерозольних упакуваннях, а також з'являються як побічні продукти, наприклад, при електролізі металів на графітових анодах з розплавів фторидів і хлоридів. Найбільш поширені фреон - 11 (СFСlз) і фреон-12 (СF2Сl2). За наявними оцінками в атмосферу з 1958 по 2000 р. викинуто близько 2,9 · 106 т. фреону - 11 і 4,4· 106 т фреону-12.

Фреон-12, фреон-11 містять вуглець, фтор і хлор. Вони працюють у холодильниках, балонах з лаком, дезодорантах і під впливом ультрафіолетових променів розкладаються, а молекулярний хлор руйнує озон каталітично. Якщо викиди фреону в атмосферу не припинити, то кількість озону в 2030 році зменшиться на 15 %. Різко зросте ультрафіолетове опромінення, помітно зросте кількість захворювань на рак шкіри у людей і тварин.

Оксиди азоту потрапляють у стратосферу, наприклад, при запусках ракет. Молекули парів фреонів, потрапляючи в стратосферу під впливом ультрафіолетового випромінювання розпадаються, вивільняючи атоми хлору. Один атом хлору розкладає 100 тис. молекул озону:

СFСl3 + hv →СFС12 + Сl СF2Сl2 + hv → СF2Сl + Сl.

Атомарний хлор, у свою чергу, взаємодіє з озоном:

Сl + O3 → СlО+ O2

Розкладання озону оксидом азоту йде по реакції:

NO + О3→NО2 + О2

Промислові викиди в атмосферу також порушують озоновий шар, який, немов щит, прикриває Землю від сильного ультрафіолетового опромінення. Виявлено різке зменшення шару озону над Антарктидою - своєрідну "озонову дірку". Вміст озону тут дедалі зменшується, межі "озонової дірки" розширюються.

У грудні 1986 року з цього приводу було проведено міжнародний семінар метеорологів і геофізиків. Демонструвалися наукові фільми, які показали, що "озонова дірка" - це гігантський атмосферний вихор, який циркулює проти стрілки годинника.

Щодо причин цього явища є три припущення: - взаємодія оксидів азоту з озоном;

18

-реакція антропогенного хлору з озоном;

-антропогенні фреони реагують з озоном.

Поява і збільшення площі озонових дір і зменшення вмісту озону в атмосфері може призвести до: зменшення врожаїв сільськогосподарських культур, захворюванню людей і тварин, збільшенню небезпечних мутацій, а з ростом цих факторів і до ліквідації життя на Землі.

У 1985 році в Монреалі уряди більшості країн світу підписали протокол по охороні атмосферного озону, де зобов'язали всі країни до початку ХХІ століття зменшити використання фреонів на 50% для того, щоб надалі зовсім відмовитися від них.

Руйнують озоновий шар і польоти висотних літаків, вихлопні гази яких містять окис азоту, а також запуски космічних кораблів, що працюють на твердому паливі. Підраховано, що 300 запусків "Спейс Шатлів" підряд могли б цілком зруйнувати весь озоновий шар Землі.

Промислові викиди в атмосферу порушують озоновий шар, який, немов щит, прикриває Землю від сильного ультрафіолетового опромінення. Виявлено різке зменшення шару озону над Антарктидою — своєрідну "озонову дірку". Вміст озону над Антарктидою дедалі зменшується, межі "озонової дірки" розширюються. "Озонова дірка" існує не постійно, а близько місяця на рік, переважно в жовтні. Вона розширюється в бік Австралії, Південної Америки й Африки, що викликає тривогу.

За даними «Грінпіс», зменшення товщини озонового шару на кожні 10% призводить до збільшення числа випадків захворювання на рак шкіри на 300 тис. стають частішими захворювання на катаракту очей. Доведено, що підвищене УФ опромінення знижує імунітет, стають важчими та частішими інфекційні захворювання.

2.3. Кислотні дощі.

Однією із найважливіших екологічних проблем є підвищення кислотності середовища, що веде до загибелі риби і лісів, підкислення ґрунту, корозії споруджень і будинків.

Окиси сірки й азоту, що надходять у атмосферу в результаті роботи ТЕС і автомобільних двигунів, з'єднуючись з атмосферною вологою, створюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, що переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на землю кислотними дощами.

SO3+H2O → H2SO4;

2NO2 + H2O → HNO3(азотна кислота) + HNO2 (азотиста кислота)

Ці дощі здійснюють такий негативний вплив на чинники зовнішнього середовища:

-врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3-8% внаслідок ушкодження листя кислотами;

-кислотні опади викликають вимивання з ґрунту кальцію, калію і магнію, що викликає деградацію фауни і флори;

19

-деградують і гинуть ліси (особливо сприйнятливими до дії кислотних дощів є кедр, бук, тис);

-отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (в першу чергу цінні види - лосось, форель) і багато видів комах;

-знищення лісів у гірських районах (Карпат) зумовлює збільшення кількості гірських оповзнів і обвалів;

-вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, призводить до захворювань дихальних шляхів, подразнення очей.

Кислотні дощі призвели до закислення природного середовища на великих територіях Європи та Північної Америки. Тут показник кислотності опадів рН в 4,5, тоді як його звичайне значення — 5,6—5,7.

Кислотні дощі залишають на листі дерев чорні плями, закислюють озера і ґрунти, змінюють їхній хімічний оклад.

Так, за останні десять років у Швеції з 90 тис. озер закислено 20 тис, у Канаді

—50 тис. Близько половини озер у Норвегії мертві, там загинула риба (рН = 5). Серйозно уражені кислотними дощами близько 1 млн га вічнозелених лісів у Центральній Європі, близько 100 тис. га гинуть. Кислотні опади посилюють корозію різних матеріалів і конструкцій. Особливо небезпечні вони для унікальних історичних пам'яток, зокрема мармурових.

Процес закислення опадів триває. Розрахунки показують, що при сталих концентраціях оксиду сірки 80 мкг/м3 і оксидів азоту 50 мкг/м3, що відповідає гранично допустимим концентраціям цих речовин у більшості промислово розвинених країн, рН опадів становить 2,7. Якби такі дощі випадали постійно, то все живе загинуло б. Очевидно, це і є межею закислення.

2.4. Фотохімічний туман (смог)

Загазованість повітря великих міст в безвітряну погоду зростає в результаті викидів в атмосферу великої кількості закису азоту та інших шкідливих речовин при згоранні вугілля у мазуту, соляри і т.п., а також в результаті великої загазованості території автотранспортом.

Дослідження показують, що в результаті складних фотохімічних реакцій, під впливом сонячного світла, підвищеної температури та великої кількості озону у повітрі, забрудненому пилом, сажею, окисами азоту тощо, виникають димні тумани - смоги. Вони спричиняють задуху, неприємно пахнуть, подразнюють очі, приводять до бронхіальної астми, емфіземи легенів та інших захворювань, при цьому також прискорюється корозія металів, руйнування будівель, пошкодження книг та інше.

Смоги виникають за таких умов: по-перше, великої кількості пилу і газів, які міста викидають у повітря, по-друге, довгого існування антициклонів, коли забруднювачі нагромаджуються в приземному шарі атмосфери. Таким чином смог, як правило, виникає в найбільших індустріальних містах перевантажених транспортом у безвітряні дні. Смоги характерні для таких міст, які розташовані в гірських котловинах, де застоюється повітря, наприклад, в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Чикаго, Токіо, Мілані та інших.

Смоги бувають декількох типів. Найбільш вивчений вологий смог. Він характерний для країн з морським кліматом, де дуже часто спостерігаються тумани і

20

висока вологість повітря. Сухий, або лос-анджелеського типу, смог відрізняється від вологого смогу своїми властивостями. Клімат у Лос-Анджелесі (США) сухий, тому смог тут утворює не туман, а синювату імлу. Третій вид смогу - льодяний смог, або смог аляскинського типу. Він виникає в Арктиці й Субарктиці при низьких температурах.

Загальна схема реакцій утворення фотохімічного смогу досить складна і у спрощеному вигляді може бути подана такими реакціями:

За чотири дні Лондонського смогу в 1952 році загинуло понад 4 тис. чоловік. Американець Луїс Батонн у книзі "Чисте небо" писав: "Одне з двох — або

люди зроблять так, що буде в повітрі менше диму, або дим зробить так, що на Землі стане менше людей".

5. Масова вирубка лісів

Одна з найбільш важливих глобальних екологічних проблем сучасності - масове зведення лісів. Забруднення атмосферного повітря позначається на стані природних екосистем, особливо на зеленому покриві нашої планети. Одним із самих наочних показників стану біосфери служать ліси, їхнє самопочуття.

Кислотні дощі, що викликаються головним чином діоксидом сірки й оксидами азоту, завдають величезну шкоду лісовим біоценозам. Встановлено, що хвойні породи страждають від кислотних дощів у більшій мірі, ніж широколисті. Тільки на території нашої країни загальна площа лісів, вражених промисловими викидами, досягла 1 млн га.

Значним чинником деградації лісів в останні роки є забруднення навколишнього середовища радіонуклідами. Так, у результаті аварії на Чорнобильській АЕС уражено 2,1 млн. га лісових масивів.

Особливо сильно страждають зелені насадження в промислових містах, атмосфера яких містить велику кількість забруднюючих речовин.

Відомо, що лісові біценози грають найважливішу роль у нормальному функціонуванні природних екосистем. Вони поглинають атмосферні забруднення антропогенного походження (природні біофільтри), захищають грунт від ерозії, регулюють нормальний стік поверхневих вод, перешкоджають зниженню рівня грунтових вод і замулюванню рік, каналів і водойм.

Зменшення площі лісів порушує процес кругообігу кисню і вуглецю в біосфері. Незважаючи на те, що катастрофічні наслідки зведення лісів уже широко відомі, знищення їх продовжується.

В даний час загальна площа лісів на планеті складає біля 42 млн. км2, але вона щорічно зменшується на 2 %. Особливо інтенсивно знищуються вологі тропічні ліси в Азії, Африці, Америці і деяких інших регіонах світу. Так, в Африці ліси займали раніш біля 60% її території, а зараз - усього біля 17 %. Значно скоротилися площі лісів і в нашій країні.