Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет радіоелектроніки
Кафедра Українознавства
Реферат
З дисципліни «Культура усного та письмового ділового мовлення»
На тему «Власне українська та запозичена лексика у професійному мовленні»
Харків 2018
Зміст
Вступ
У сучасній українській мові вживаються слова, засвоєні з інших мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Це, зокрема, економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу з народами Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла значну кількість слів. Запозичуючи їх, підпорядкувала своїм законам фонетики і граматики, пристосувала до правил українського словотвору та семантичних систем.
Так, одні з них, що давно вже засвоєні означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до Української мови і вже сприймаються як активна лексика. Наприклад: крейда, м'ята, агроном.
Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові мають виразні ознаки іншомовних слів, не властиві українській мові, наприклад: адажіо, мольберт, фрикасе, вуаль, ланцет, ландшафт.
1. Этимологія запозиченних слів
У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження. Вони означають:
назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил;
назви побутових предметів: парус, миска, ванна;
поняття церковно-релігійного вжитку: вівтар, ангел, антихрист, ікона, ієрей, ладан, ідол;
терміни науки, культуру, мистецтва: апостроф, ідея, театр, музей, корал, філософія, комедія.
В українській мові чимало слів латинського походження. Вони належать до понять наук, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, меридіан, екзамен, депутат, декан.
З французької мови засвоєні слова, що стосуються побуту, назв одягу, науки, техніки, мистецтва, технічних і військових понять. Наприклад: абажур, браслет, пудра, бюлетень, екіпаж, бюст, кабінет, маршал, пансіон.
З німецької мови прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор, наприклад: штат, шахта, цех, бухгалтер, фельдшер, кеглі, матрац.
Чимало слів в українській мові засвоєно з італійської. Наприклад: опера, бемоль, інтермецо, бас, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, барикада.
У словниковому складі української мови є елементи, що прийшли через посередництво російської та інших мов. Але представлені вони здебільшого одиницями й вживаються рідко. Наприклад: булат, тахта, караван, гиря, сакля, чурек, орангутанг.
2. Термінологічний словничок
Акцентологія — 1) вчення про акцентні засоби мови; розділ мовознавства, що вивчає питання наголошування; 2) система акцентних засобів.
Варіант — форма мовлення, що характеризується зміною висловлювань двох, кількох осіб або обміном репліками. Розмова між двома або кількома особами.
Дикція — вимова, манера вимовляти слова. Добра дикція (ясність, чіткість, правильність вимови) — одна з найважливіших ознак культури мовлення.
Інтонація — ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення; тональність, тембр, нюанс; манера або відтінок вимови.
Кліше — мовленнєвий стереотип, мовний зворот, що використовується як стандарт (шаблон, штамп) для розв'язання завдань комунікації.
Комунікативна компетенція — сукупність знань, умінь, навичок у сфері вербальних і невербальних засобів для адекватного сприймання і відтворення дійсності в різних ситуаціях мовлення.
Комунікативні якості мовлення — системно взаємозв'язані якості мовлення, що створюються взаємодією одиниць усіх рівнів і проявляються на основі внутрішніх та зовнішніх зв'язків мовлення з не мовленнєвими структурами.
Комунікативні вміння — практичне володіння мовними засобами, що дає змогу організовувати мовленнєве висловлювання, яке оптимально розв'язує комунікативне завдання.
Мовлення — послідовність знакових одиниць спілкування в їх конкретному застосуванні. Мовлення — реалізація мови (система мови), яка знаходить себе лише в мовленні й тільки через значення. Мовлення розуміється як процес говоріння (мовленнєва діяльність) і як результат цього процесу (усні або письмові висловлювання).
Монолог — форма розгорнутого мовленнєвого висловлювання, що являє собою мовлення, звернене до самого себе чи до інших; на відміну від діалогу, не розраховане га безпосередню мовленнєву реакцію іншої особи.
Правильність мовлення — комунікативна якість мовлення. Правильним є мовлення, структура якого не суперечить системі даної мови, літературній мові.
Лексична норма — закріплене за кожним словом значення, що фіксується у тлумачних словниках. Лексична норма передбачає вживання слова у мовленні відповідно до мовного значення, з урахування його стилістичного забарвлення і сфери вживання.