3.1Наукові основи формування економічних районів…………............ 51

3.2Економічне районування України на сучасному етапі……………. 51

3.3Стан економіки і перспективи розвитку економічних районів

України…………………………………………………………………………. 55

3.3.1Стан економіки і перспективи розвитку Донецького

економічного району………………………………………………………….. 55

3.3.2Стан економіки і перспективи розвитку Придніпровського

економічного району………………………………………………………….. 59

3.3.3Стан економіки і перспективи розвитку Київського

(центрального) економічного району………………………………………. 64

3.3.4Стан економіки і перспективи розвитку Північно-Східного

економічного району………………………………………………………….. 69

3.3.5Стан економіки і перспективи розвитку Подільського

економічного району…………………………………………………………. 73

3.3.6Стан економіки і перспективи розвитку Волинського

економічного району………………………………………………………….. 77

3.3.7Стан економіки і перспективи розвитку Карпатського

економічного району………………………………………………………….. 81

3.3.8Стан економіки і перспективи розвитку Чорноморського

економічного району…………………………………………………………... 88

3.3.9Стан економіки і перспективи розвитку Кримського

економічного району ………………………………………………………….. 95

6.8Транспортний комплекс…………………………………………….. 245

6.9Агропромисловий комплекс ……………………………………….. 253 Питання для самоконтролю…………………………………………………… 263

Питання для самоконтролю…………………………………………………… 281

Питання для самоконтролю…………………………………………………… 303

Питання для самоконтролю…………………………………………………… 334

Тестове завдання 9…………………………………………………………… 335

5

10 Економічна та соціальна ефективність природоохоронної

діяльності……………………………………………………………………… 339

Питання для самоконтролю…………………………………………………… 348

11.1Основи екологічної політики розвинених зарубіжних країн…….. 352

11.2Специфіка зарубіжного екологічного законодавства та механізм

його чинності…………………………………………………………………… 354

11.3Особливості організаційної структури управління

природокористуванням в окремих країнах…………………………………. 357

11.4Організація міжнародного співробітництва у сфері охорони

навколишнього середовища…………………………………………………… 361

6

ВСТУП

Трансформаційні процеси в Україні супроводжуються активізацією впливу територіальних відмінностей природного і виробничого потенціалів на результати соціально-економічних перетворень, причому цей процес набирає загальнонаціональної ваги. Ефективно використовуючи природноресурсний, трудовий та виробничий потенціал регіонів України, можна досягти значних успіхів в економічному зростанні в інтересах зміцнення могутності держави та добробуту її населення. На цьому шляху принципово важливо враховувати якісно нові реалії розвитку українських регіонів, спиратися на знання закономірностей територіального розвитку та бачення його перспектив. У зв’язку з цим великого значення набуває удосконалення територіального управління, що передбачає активну координацію господарської діяльності в межах існуючого економічного районування території України. Необхідно налагодити тісні міжрегіональні економічні зв’язки, розширити можливості кооперування і комбінування виробництва з метою формування в державі стабільних господарських територіальних систем як першооснови ефективного вирішення нагальних соціальноекономічних проблем.

Піднесення економічного розвитку регіонів України, продуктивне функціонування усіх структурних складових їхніх господарських комплексів і зростання на цьому підґрунті життєвого рівня населення — основні орієнтири, на які спрямовуються усі зусилля щодо вдосконалення розміщення продуктивних сил при здійсненні державної регіональної економічної політики. Пріоритетність саме цих завдань зумовлена особливостями сучасного етапу розвитку продуктивних сил України та її регіонів, складністю й суперечливістю соціально-економічних процесів ринкової економіки. Не можна не враховувати і ту обставину, що на шляху до повного розв’язання поставлених завдань є вагомі перешкоди — це певна розінтегрованість територіальних господарських систем, їхня структурна незбалансованість, недостатня соціальна спрямованість. У цьому контексті необхідно відмітити, що на сучасному етапі державотворення важливо забезпечити максимально повну реалізацію економічного потенціалу регіонів у стратегії формування єдиної високопродуктивної економічної системи.

7

Таким чином, усвідомлення широкого спектра нових економічних проблем дає змогу зрозуміти необхідність переосмислення теоретичних положень, що стосуються закономірностей, принципів і факторів, стратегії і тактики розміщення продуктивних сил в сучасних соціально-економічних умовах. Нові завдання постають і перед наукою про розміщення продуктивних сил. Головне з них — концептуальне обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на основі збалансованого розвитку всіх підсистем з метою досягнення високої продуктивності економіки та зміцнення незалежності держави.

Завдання дисципліни «Регіональна економіка» полягають у наданні студентам необхідних знань щодо новітніх тенденцій розвитку цієї галузі науки, формування у них умінь і практичних навичок при вирішенні практичних питань стосовно розміщення продуктивних сил з урахуванням демографічних, соціальних та екологічних факторів.

Сучасна господарська система функціонує в умовах досить складних економічних взаємозв’язків, аналіз яких потребує серйозної фахової підготовки. Це вимагає від економістів глибоких знань теоретичних основ розміщення продуктивних сил, принципів територіальної організації виробництва, світових тенденцій розвитку продуктивних сил.

Наука «Регіональна економіка» постійно розвивається, збагачується новими теоретичними положеннями, методологічними і методичними розробками, рекомендаціями практичної спрямованості. Вона взаємодіє з іншими науками — природничими, географічними та технічними. Велику роль у розвитку науки відіграє економічна теорія, яка вивчає і формулює економічні закони і категорії, що виступають необхідним методологічним підґрунтям для розвитку власного понятійного апарату науки про розміщення продуктивних сил. Остання використовує також результати наукових досліджень галузевих економік, економіки природокористування, економічної статистики, економічної і соціальної географії, економічної кібернетики, економки праці, фінансів, історії народного господарства, картографії та ін. В свою чергу, наука «Регіональна економіка» збагачує їх власними категоріями та економічними характеристиками територіального розвитку.

8

1 ПРЕДМЕТ, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1 ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Утворення сталих відносно цілісних регіональних економік у межах і як елементів національної економіки є типовою тенденцією сучасного економічного розвитку. Процеси економічного районування, що супроводжувались створенням багатогалузевих господарських комплексів, мали логічне завершення, коли ці комплекси, не будучи ізольованими, стали дедалі більш цілісними. Тим самим, створюються об’єктивні підстави для виокремлення чи посилення структурного оформлення наук, що пов’язані із вивченням регіонів. В даний час існує певна множина напрямів у вивченні регіону – регіонознавство, регіонологія, регіоналістика, а також регіональна (локальна) історія, політична регіоналістика, економічна регіоналістика, регіональна культурологія. Вивчення регіону викликане не лише проявами самостійності регіонів, але і можливістю в регіональному контексті вивчати взаємозв’язок, менталітет великих співтовариств і малих громадських груп, вплив на спосіб життя природно-географічних, соціоетнічних, економічних, геополітичних і історико-культурних факторів в конкретних територіальних умовах.

Основними характеристиками будь-якої науки є об’єкт дослідження, предмет дослідження та об’єкт пізнання. Об’єкт дослідження − це фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Об’єкт дослідження даний нам як емпірична реальність і існує тут і зараз. Предмет дослідження − це ті аспекти, властивості і відношення, що їх вивчає дана наука. Предмет дослідження співвідноситься із об’єктом дослідження як часткове із загальним. Об’єкт пізнання − це все те, на що спрямована діяльність дослідника, що протистоїть йому як об’єктивна реальність. Об’єкт пізнання є абстрактно-логічною формою об’єкта дослідження, що містить у собі найбільш суттєві закономірності розвитку і взаємодії з об’єктивною реальністю. Об’єкт пізнання утворюється з об’єкта дослідження в результаті

9

його абстрагування і формалізації на основі пізнаних закономірностей прояву аспектів, властивостей і відношень.

Регіональна економіка − це галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом дослідження є продуктивні сили. Продуктивні сили − це система суб’єктивних (людина) і речових (засоби виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. До продуктивних сил належать предмети праці (те, до чого прикладається праця), які у процесі виробництва перетворюються у товарну продукцію. Як предмети праці можуть виступати природні ресурси, сировина, матеріали, проміжна продукція, тощо. До продуктивних сил належать також засоби праці (те, за допомогою чого здійснюється праця), до яких належать основні фонди підприємств, інструменти тощо. Продуктивні сили взаємодіють між собою, поєднуючись у процесі суспільного виробництва за допомогою людської праці (рисунок 1.1). Таким чином, трудові ресурси, як основна перетворююча сила, є важливою складовою продуктивних сил.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ

Рисунок 1.1 − Схема взаємодії продуктивних сил

Продуктивні сили, як об’єкт дослідження, властиві багатьом наукам (таблиця 1.1). Так, в межах політекономії продуктивні сили розглядають у взаємодії з виробничими відносинами, економічна історія вивчає, в тому числі, історію розвитку продуктивних сил, регіональна економіка і розміщення продуктивних сил – просторові аспекти їх взаємодії.

10

Таблиця 1.1 – Об’єкт та предмет дослідження різних галузей економічної науки

При цьому розміщення продуктивних сил як наука вивчає загальні і часткові закономірності розміщення продуктивних сил. Такі територіальні закономірності можуть носити як регіональний, так і міжрегіональний і глобальний характер. Регіональна економіка є наукою про конкретні прояви загальних і часткових закономірностей розміщення продуктивних сил.

Предметом дослідження регіональної економіки є територіальний стан і розвиток продуктивних сил, тобто розміщення продуктивних сил як явище. Розміщення продуктивних сил як явище − це динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці, властивими даній соціальноекономічній системі. У даному аспекті розміщення продуктивних сил є предметом дослідження регіональної економіки. Такий самий предмет дослідження властивий і розміщенню продуктивних сил як науці.

Існує суттєва відмінність між науками розміщення продуктивних сил і регіональною економікою, що проявляється переважно під час формування об’єкта пізнання. Для розміщення продуктивних сил об’єкт пізнання визначають як загальні і специфічні закономірності просторової організації продуктивних сил у їх взаємодії з людським суспільством.

Для регіональної економіки об’єктом дослідження є конкретні прояви загальних і специфічних закономірностей просторової організації продуктивних сил в межах цілісної національної економіки. Таким чином, регіональна економіка має більш конкретний і специфічний характер ніж розміщення продуктивних сил та розглядає той же самий предмет

11

дослідження з позицій підвищення ефективності функціонування системи національної економіки.

Для кожної науки властива визначена сукупність методів та прийомів пізнання, що обумовлює специфіку мислення і отримання наукових результатів. Методологія наукового пізнання − це сукупність засобів дослідження, що застосовують в науці, й водночас − учення про методи і засоби пізнання та перетворення дійсності. Основними засадами методології регіональної економіки є принципи наукових досліджень: принцип територіальності, принцип комплексності, принцип регіональної цілісності, принцип системності.

Принцип територіальності передбачає вивчення типу просторового групування ресурсів і природокористування, а також форм матеріалізації виробничого процесу на території регіону. Принцип територіальності уособлюється у континуальності соціально-географічного простору і дискретності його організації.

Принцип комплексності проявляється у взаємоузгодженості і взаємообумовленості розвитку елементів економіко-географічного простору.

Принцип регіональної цілісності обумовлює об’єктивний взаємозв’язок природних, соціальних та економічних процесів та явищ, що взаємодіють у певному територіальному ареалі.

Принцип системності розглядає регіон як сукупність елементів, які перебувають у відношеннях і зв’язках один із одним і утворюють певну цілісність, єдність.

Методи дослідження представляють собою певну послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища чи процесу, а також особливі способи та методики дослідження. У регіональній економіці використовують наступні методи:

−методи першого рівня (філософські, загальнонаукові): системний, діалектичний, синергічний, що визначають спосіб мислення при виконанні досліджень у певній науці;

−методи другого рівня (міждисциплінарні): аналіз, синтез, історичний, математичний; наукова систематизація (дедукція і індукція, типологія, класифікація), що формують підходи до виконання досліджень;

12