менеджмент

-контурне;

-структуроване;

+алгоритмічне;

-організаційне.

?72.

Систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх ефективно порівнювати:

+моделювання;

-формулювання гіпотези;

-прогнозування;

-економічний аналіз.

?73.

У випадку, коли треба з’ясувати найважливіші чинники, що впливають на прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби, застосовують:

-моделі управління запасами;

+теорію ігор;

-модель лінійного програмування;

-імітаційне моделювання.

?74.

Ці моделі використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них, щоб збалансувати витрати у випадку їх занадто великої чи малої кількості:

+моделі теорії черг;

-моделі управління запасами;

-теорія ігор;

-платіжна матриця.

?75.

Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб:

-моделі теорії черг;

-моделі управління запасами;

+модель лінійного програмування;

-імітаційне моделювання.

?76.

Схематичне зображення проблеми прийняття рішення:

+дерево рішень;

-платіжна матриця;

-графік беззбитковості;

-модель лінійного програмування.

?77.

Один з методів статистичної теорії рішень, який корисний за умови, якщо керівник визначає, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей:

-моделі теорії черг;

+платіжна матриця;

-графік беззбитковості;

-модель лінійного програмування.

?78.

Метод, у якому використовують накопичений в минулому досвід і поточні передбачення щодо майбутнього для визначення рішення:

+Прогнозування;

-платіжна матриця;

-імітаційне моделювання;

-економічний аналіз.

?79.

Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об’єктивних обставин, що невідомі або мають випадковий характер:

-метод платіжної матриці;

-метод «дерева рішень»;

+метод теорії статистичних рішень;

-метод теорії ігор.

?80.

Кількісні методи прогнозування можна використовувати, якщо:

-інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірної залежності між змінними;

+є переконаність, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому;

-результати одного рішення впливають на наступні рішення;

-керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.

?81.

Управлінські рішення класифікуються за часом дії на:

+стратегічні, тактичні, оперативні;

-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;

-оптимальні, раціональні.

?82.

Управлінські рішення класифікуються за напрямом впливу на:

-стратегічні, тактичні, оперативні;

+внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;

-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

?83.

Планування - це:

-вміння визначити завдання, вибрати виконавців для їх реалізації і методи досягнення поставлених цілей;

+вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей;

-вміння передбачити майбутні результати;

-оцінка можливості здійснення прогнозів при наявних ресурсах.

?84.

До принципів планування не відносять:

+принцип синергізму;

-принцип участі;

-принцип гнучкості;

-принцип точності.

?85.

Види планів, які виокремлюються за класифікаційною ознакою - предмет планування:

-загальне планування підприємства організації;

+планування процесів;

-планування по галузях діяльності;

-планування проектів.

?86.

Стратегічне планування передбачає:

-формування сіткового графіка;

-формування поточного плану;

+встановлення місії та цілей організації;

-бюджетне планування.

?87.

Тактичне планування включає різновиди:

-стратегічне планування;

-поточне й оперативне планування;

+вибір стратегії бізнесу й бюджетування;

-вибір стратегії бізнесу й оперативне планування.

?88.

До адміністративних важелів досягнення планових показників належать:

+оперативні плани;

-поточні плани;

-контроль;

-погодинна форма оплати праці.

?89.

Стратегія виробництва, що дозволяє за рахунок більш низьких цін на продукцію зайняти більшу частину ринку, — це:

+стратегія досягнення лідерства у мінімізації витрат;

-стратегія фіксації певного сегмента ринку і концентрації на ньому зусиль фірми;

-стратегія інтегрованого зростання;

-стратегія концентрованого зростання.

?90.

Дж. Томпсон і Стрікланд запропонували спосіб вибору стратегії фірми залежно від:

+ринкових позицій фірми і темпів економічного розвитку країни;

-конкурентних позицій фірми і рівня стабільності ринку;

-конкурентних позицій фірми і її фінансових можливостей;

-конкурентоспроможності фірми і конкурентоспроможності її продукції.

?91.

До суб’єктів планування належить:

-розподіл ресурсів та резервів;

-розробка стандартів та нормативів;

+планові відділи та організації;

-виробнича, фінансова, інноваційна та інша діяльність організації.

?92.

До методів організаційного планування не належить:

-метод послідовного опису операцій;

-графіки виконання;

-метод сітьового планування та управління;

+постійний оперативний план.

?93.

Генеральні плани, які містять установлення цілей організації, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінку стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії бізнесу, - це:

+стратегічні плани;

-тактичні плани;

-оперативні плани;

-організаційні плани.

?94.

До методів розробки планів не відносять:

+психологічні методи;

-балансовий метод;

-нормативний метод;

-математичні методи.

?95.

Комплекс планів праці менеджерів, виконання яких забезпечує реалізацію економічних, виробничих, технічних, соціальних та інших планів діяльності, належить до:

-економічного планування;

+організаційного планування;

-тактичного планування;

-операційного планування.

?96.

До принципів управлінського планування не належить:

+принцип ефективності;

-принцип повноти;

-принцип економічності;

-принцип безперервності.

?97.

Плани робіт, які виконуються особисто менеджером, - це:

-регламентування службових обов’язків;

+план праці менеджера;

-планування видів робіт і робочого часу;

-делегування окремих робіт.

?98.

Оперативне планування передбачає:

+формування сіткового графіка;

-вибір стратегії бізнесу;

-визначення цілей організації;

-бюджетне планування.

?99.

Поточне планування передбачає:

-формування сіткового графіка;

-вибір стратегії бізнесу;

-визначення цілей організації;

+бюджетне планування.

?100.

Ключовими поняттями організаційної структури є:

+елементи; зв’язки; рівні; повноваження;

-підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;

-організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;

-рівні; елементи; зв’язки; субординація; повноваження.

?101.

Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:

+лінійній;

-матричній;

-мережній;

-проектній.

?102.

Структура управління, у якій порушується принцип єдиновладдя:

-проектній;

-мережній;

-лінійній;

+функціональній.

?103.

Структура управління, яка передбачає створення фун¬кціональних служб при лінійних керівниках:

-лінійна;

+лінійно-штабна;

-матрична;

-функціональна.

?104.

Організаційна структура, що забезпечує високу гнучкість фірми під час виробництва нею продукції з коротким життєвим циклом:

-лінійно-функціональна;

-лінійно-штабна;

+матрична;

-функціональна.

?105.

До бюрократичної системи управління не належить:

-чіткий поділ праці;

-ієрархічність рівнів управління, за якого кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкоряється йому;

+наявність тимчасових структур, що створюються для розв'язання конкретного завдання;

-наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різних завдань.

?106.

Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру…

+на базі стратегічних одиниць бізнесу;

-лінійно-функціональну;

-холдингову;

-конгломератну.

?107.

Структура, що дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціально-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:

-матрична;

-конгломератна;

+дивізіональна;

-проектно-цільова.

?108.

Вертикальні інформаційні потоки домінують у структурі:

-лінійно-штабній;

+лінійній;

-функціональній;

-дивізійній.

?109.

Теорія надбаних потреб – це теорія:

-А. Маслоу;

-В. Врума;

+Д. С. Мак-Клелланда;

-Ф. Герцберга.

?110.

До змістових теорій не відносять:

+теорію очікувань В. Врума;

-теорію ЖВЗ К. Альдерфера;

-двочинникову теорію Ф. Герцберга;

-ієрархію потреб А. Маслоу.

?111.

До процесуальних теорій не відносять:

-теорію очікувань В. Врума;

+теорію ЖВЗ К. Альдерфера;

-теорію Портера — Лоулера;

-теорію справедливості Дж. Адамса.

?112.

Валентність – це:

+цінність заохочення чи винагороди для працівника;

-вірогідність отримання бажаної винагороди;

-очікування того, що витрачені зусилля мають бути винагороджені;

-отримання винагороди.

?113.

Суб'єктивне оцінювання індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою ін¬ших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення те¬орії:

-очікувань;

+справедливості;

-ставлення цілей;

-надбаних потреб.

?114.

Мотиви – це:

-спонукання людини до трудової діяльності;

-зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;

+внутрішні спонукання працівника, що базуються на його особистих інтересах та потребах;

-винагорода за працю.

?115.

До мотивуючих чинників теорії Ф. Герцберга не належать:

-просування по службі;

+висока і стабільна заробітна плата;

-висока відповідальність;

-цікава робота.

?116.

Теорія справедливості передбачає:

-порівняння валентності і ефективності роботи;

+порівняння співвідношення зусиль та винагороди щодо себе і своїх колег, що виконують аналогічну роботу;

-формування однакової винагороди для всіх працівників одного відділу;

-виплата винагороди за виконану роботу.

?117

Твердження, що бажана поведінка людини сприяє припиненню застосування до неї певних негативних дій, – це основа методу:

-позитивної підтримки бажаної поведінки;

+негативної підтримки бажаної поведінки;

-покарання;

-ігнорування.

?118.

До стимулів зі знаком «мінус» не входять:

-штрафні санкції у випадку поганого виконання роботи;

-зниження соціального статусу працівника;

+направлення працівника на курси підвищення кваліфікації;

-звільнення працівника з роботи.

?450.

Для оцінювання пра¬вильності виконання роботи підлеглими і узгодження розміру винагороди з результатами роботи здійснюється контроль:

-попередній;

+підсумковий;

-поточний;

-функціональний.

?451.

Контроль, що визначає міру придатності вхідних ре¬сурсів організації для виготовлення продукту такої якості, яка б відпові¬дала запитам споживачів і забезпечувала збут продукту на вибраному сегменті ринку, – це:

-профілактичний;

+попередній;

-лінійний;

-поточний.

?121.

Масштаб відхилень має забезпечувати…

-своєчасну фіксацію будь-якого відхилення від заданої траєкторії;

+своєчасну фіксацію такого відхилення від заданої траєкторії, яке, якщо його не ліквідувати, зашкодить досягненню наміченого;

-фіксацію істотних відхилень від запланованих стандартів протягом встановленого періоду часу;

-різницю між заробітною платою і премією.

?122.

Фінансовий контроль не включає:

-оцінювання ефективності використання фірмою своїх ресурсів;

-оцінювання платоспроможності фірми та її фінансової стійкості;

+оцінювання конкурентних переваг фірми;

-визначення межі, до якої фірма може здійснюватися фінансування за рахунок позичкових коштів.

?123.

Зовнішній аудит – це:

-оцінювання результатів фінансової діяльності підприємства, зроблене аудиторами за спеціально укладеною угодою;

+фінансове оцінювання, зроблене незалежними експертами, які не є працівниками організації;

-оцінювання бухгалтерської звітності підприємства, зроблене працівниками спеціально створеної фінансової служби організації;

-фінансове оцінювання, зроблене незалежними експертами, які є працівниками організації.

?124.

До принципів контролю не належать:

-об’єктивність;

-постійність та оперативність;

+установлення стандартів;

-масовість та гласність.

?125.

Застосування контролю дає керівникові можливість стежити за:

-професійним зростанням співробітників організації;

+ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи;

-безпосередньою діяльністю працівників організації;

-графіком виконання робіт.

?126.

Суб'єктами контролю не виступають:

-громадські організації;

-лінійні менеджери;

+управлінські рішення;

-державні органи.

?127.

Незалежний фінансовий контроль проводиться з метою:

+установлення відповідності фінансово-господарських операцій, обліку та звітності чинному законодавству;

-виявлення ухилення від сплати податків;

-виявлення зловживання службовим положенням;

-виявлення відхилень від встановлених планів та програм.

?128.

Внутрішньогосподарський контроль здійснюється:

-керівниками, аудиторськими фірмами, виборними органами управління та контролю;

+керівниками та спеціалістами, виборними органами управління та контролю;

-керівниками організації;

-керівниками та спеціалістами, податковою адміністрацією.

?129.

Попередній контроль використовується до таких видів ресурсів:

+трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних;

-ресурсів часу;

-матеріальних ресурсів за окремими об'єктами;

-зовнішніх ресурсів, які використовує організація, та внутрішніх ресурсів.

?130.

Попередній контроль фінансових ресурсів полягає у:

+перевірці усіх грошових надходжень, видатків організації, їх відповідності фінансовій документації, термінів надходження та виплат;

-з'ясуванні відповідності фінансових ресурсів організації обраній стратегії;

-з'ясуванні відповідності фінансових ресурсів цілям бюджетного планування;

-перевірці фактичних фінансових результатів та порівнянні їх із запланованими.

?131.

Завершальний контроль трудових ресурсів полягає у:

-перевірці відповідності кваліфікації працівників посадам, роботи працівників, рівня дисципліни;

+перевірці відповідності кваліфікації працівників посадам; продуктивності; здатності до удосконалення професійних навичок. Проведенні атестації працівників;

-перевірці якості виконання робіт, здатності до удосконалення професійних навичок, проведенні атестації працівників;

-аналіз ділових та професійних навичок, кваліфікації робітників, атестації працівників.

?132.

Поточний контроль інформаційної діяльності полягає у:

-перевірці достовірності та об'єктивності інформації, яка надходить в організацію із зовнішнього середовища;

+перевірці роботи системи оброблення інформації, її групування та розподілі в - межах організації;

-перевірці інформації, яка відображає рівень виконання поставлених завдань;

-перевірці документаційного забезпечення виробничо-господарської діяльності.

?133.

До завдань контролю не відносять:

-виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;

-визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;

+усунення недоліків, коригування стандартів;

-визначення рівня технічної підготовки персоналу.

?134.

До властивостей контролю не відносять:

-відображення пріоритетів організації щодо стратегічного спрямування та діяльності;

-ґрунтування на гнучких та динамічних технологіях;

-економічність;

+установлення критеріїв і стандартів, які об'єктивно відобража¬ють результати діяльності співробітників.

?135.

Під час оцінювання та виконання робіт необхідно використовувати:

+спеціальні контрольні засоби та прилади, ресурси;

-фінансову документацію організації;

-матеріальні ресурси організації;

-інформаційні ресурси організації.

?136.

Стандарт – це:

-показники, які характеризують відносну величину використан¬ня знарядь та предметів праці;

+сукупність прийнятих норм та нормативів;

-максимально припустима величина абсолютних витрат сировини;

-максимально припустима величина абсолютних витрат матеріалів, палива, праці.

?137.

Централізований контроль має такі характеристики:

-ґрунтується на соціальних нормах, цінностях та традиціях;

+наявність спеціалізованих контрольних служб;

-акцентує увагу на самоконтролі;

-прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю.

?138.

Суцільний контроль передбачає перевірку:

+усієї сукупності підконтрольних об'єктів;

-фінансового стану господарської діяльності організації;

-діяльності після проведення інвентаризації;

-шляхом проведення внутрішньо групового контролю, який здійснюється на засадах соціальної взаємодії.

?139.

Основними засобами здійснення стабілізуючого регулювання є:

+реалізація визначених правил, процедур і стилів поведінки;

-система управління процесом досягнення стратегічних цілей підприємства через систему управління його прибутковістю;

-система управління фінансами підприємства;

-система управління процесом реалізації стратегії підприємства.

?140.

Безпосереднє регулювання здійснюється:

-до структури апарату управління;

+до підприємства в цілому, організаційної структури управління і структури апарату управління;

-до відділу кадрів;

-до відділу виробництва.

?141.

Регулювання за допомогою інструктування ґрунтується на:

-системі управління фінансами підприємства;

-системі управління процесом реалізації стратегії підприємства;

+методичній допомозі й інформаційному забезпеченні виконання майбутньої роботи;

-процесі безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?142.

Розпорядницьке регулювання – це:

-певні норми поведінки людей, що зайняті у виробництві та управлінні;

-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-методична допомога й інформаційне забезпечення виконання роботи;

+процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?143.

Активний розпорядчий вплив проявляється у:

+наказах, вказівках, постановах, розпорядженнях, резолюціях, рішеннях;

-рекомендаціях;

-пропозиціях;

-побажаннях.

?144.

Пасивний розпорядчий вплив – це:

-накази, вказівки, постанови;

-розпорядження;

-резолюції, рішення;

+інформування, рекомендації, пропозиції, побажання.

?145.

Дисциплінарне регулювання являє собою:

-методичну допомогу й інформаційне забезпечення виконання роботи;

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця;

+спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?146.

Регулювання – це:

+процес впливу на об?єкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поведінку об?єкта;

-повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?147.

Завдання регулювання:

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією контролювання як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією планування як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

+зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією координування як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління.

?148.

Оперативне регулювання – це:

+повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?149.

У процедурі регулювання виділяють три етапи:

-добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства;

- вироблення адекватних регулюючих впливів на виконавців;

-добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства і усунення виниклих відхилень чи проблем;

+добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства, вироблення адекватних регулюючих впливів на виконавців і усунення виниклих відхилень чи проблем.

?150.

Для дослідження моделювання оптимізації інформаційних систем слід використовувати методи:

+кібернетики;

-статистики;

-економіки;

-математики.

?151.

Для планування експериментів використовується такий метод:

+моделювання;

-кібернетики;

-математики;

-економіки.

?152.

Для чого використовується метод комерційного розрахунку:

+для розміщення виробництва;

-для збільшення обсягів виробництва;

-для поліпшення асортименту продукції;

-для перерахування коштів.

?153.

Властивість інформації бути зрозумілою для того, кому її адресовано, – це:

-об'єктивність інформації;

-комунікативність інформації;

+лаконічність інформації;

-актуальність інформації.

?154.

Інформація, яка має ознаки:

-є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості, має здатність накопичуватися;

-є продуктом (предметом) праці, має здатність накопичуватися, усуває невизначеність;

+має здатність накопичуватися, усуває невизначеність, має споживчі (джерельні) якості;

-дозволяє вивчити стан об'єкта, є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості.

?155.

Характерні риси нових інформаційних технологій такі:

+інтегрованість, гнучкість, інтерактивність;

-об'єктивність, інтегрованість, гнучкість;

-інтерактивність, інтегрованість, оперативність;

-гнучкість, інтерактивність, об'єктивність.

?156.

Існуючі види форм носіїв інформації такі:

-зберігання інформації, реєстрації даних, обстежень;

+зберігання інформації, реєстрації даних, статистичної (фінансової) звітності, обстежень;

-реєстрації даних, обстежень, статистичної (фінансової) звітності;

-реєстрації даних, зберігання інформації, обстежень.

?157.

Елементами комунікаційного процесу є:

-ідея, відправник, повідомлення, отримувач, зворотний зв'язок;

+відправник, повідомлення, канал, отримувач, зворотний зв'язок;

-генератор ідеї, повідомлення, канал, відправник, зворотний зв'язок;

-етапи переробки початкової інформації.

?158.

Невербальна комунікація – це:

-надання відправником додаткової потаємної інформації одному зі співрозмовників, яка свідчить про його справжнє ставлення до інформації, що є предметом обміну;

+надання певних сигналів за допомогою міміки, жестів, виразу очей тощо, які свідчать про ставлення співрозмовників один до одного і до інформації, яка є предметом обміну;

-комунікація без використання незрозумілих співрозмовникові слів;

-комунікація з наявністю помилкової інформації.

?159.

Викривлення інформації у процесі спілкування через варіатив¬ність (неоднозначність) слів – це:

+семантичні перешкоди;

-невербальні перешкоди;

-перешкоди вибіркового сприйняття;

-інформаційні перевантаження.

?160.

Обмін інформацією поза каналами, передбаченими організаційною структурою – це:

-горизонтальні комунікації;

+неформальні комунікації;

-вертикальні комунікації;

-ієрархічні комунікації.

?161.

Сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформа¬ції, яку створює суб'єкт управління для того, щоб приймати обґрунтовані рішення і ефективно керувати, – це:

-комунікаційні процеси;

+комунікаційна мережа;

-комунікаційні елементи;

-комунікаційні засоби.

?162.

Особа, яка генерує інформацію для комунікації, перетворює її в повідомлення і передає іншій особі або групі осіб, – це:

+відправник;

-одержувач;

-лінійний менеджер;

-топ-менеджер.

?163.

Засіб, за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення від відправника до одержувача:

-комунікаційний бар'єр;

-шум;

+канал комунікації;

-кодування.

?164.

Процес трансформації (перетворення) того, що призначене для передавання у повідомлення, – це:

-зворотній зв'язок;

+кодування;

-делегування;

-декодування.

?165.

До основних типів повідомлень у межах низхідних комунікацій належать:

-звіти за результатами діяльності, фінансова і бухгалтерська звітність;

-пропозиції щодо удосконалення роботи;

+посадові інструкції та накази;

-координація діяльності відділів, консультації лінійних керівників.

?166.

Обмін повідомленнями між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу – це:

+горизонтальні комунікації;

-низхідні комунікації;

-висхідні комунікації;

-неформальні комунікації.

?167.

За змістом інформація класифікується на:

-директивну, звітну, довідково-нормативну;