ДИХАЛЬНІ РОЗЛАДИ
.pdfДиференційно-діагностичні
критерії ХГМ
У 95% випадків розвивається у недоношених (дефіцит легеневого сурфактанта+незрілість дихальної системи). Клініка (тахіпное,стогін на видиху, ретракції, ціаноз) з`являється відразу після народження дитини, або протягом перших 6 годин після народження і прогресують протягом наступних 48 годин. На рентгенограмі ОГК дифузні вогнища зниженої прозорості – “матове скло”, “зернистість” легеневого малюнка, повітряна бронхограма, нечіткі або відсутні границі серця, “білі” легені. Артеріальна гіпоксемія та гіперкапнія, метаболічний змішаний ацидоз.
Диференційно-діагностичні критерії САМ
Часто у переношених дітей та дітей зі ЗВУР. Навколоплідні води
брудні, нявність меконію в ротоглотці, шлунку,
трахеобронхіальному дереві. З перших хвилин життя задишка
змішаного характеру, виділення навколоплідних вод з роту та
носу. При аускультації – різнокаліберні численні хрипи. На
рентгенограмі ОГК: черезмірне розтягнення легень та сплощення діафрагми.
Лікування
1.При наявності ДР при народженні необхідно забеспечити додатковий
тепловий захист та розпочати моніторінг життєво важливих функцій (важкість ДР, наявність епізодів апное, колір шкіри і слизових оболонок, насичення гемоглобіну киснем, температуру тіла, ЧСС, АТ, діурез).
2.
3.
4.
Забезпечення повноцінного харчування. Наявність ДР є протипоказом для годування грудьми.При легких ДР годування проводять сцеженим грудним молоком, використовуючи пляшечку або назогастральний зонд. При ДР середньої важкості або важких застосовують парантеральне харчування ( 10% р-н глюкози, 10% р-н кальцію глюконату 300 мг/кг, АК, ліпіди ).
Інфузійна терапія проводиться з урахуванням вікової потреби дитини у рідині, при ДР середньої важкості або важких, об’єм в 1-у добу 70-80 мл/кг, в подальшому кожну добу додається по 20 мл/кг. Обов’язковий облік погодинного діурезу та контроль маси тіла, а також контроль електролітного складу крові. Перевага надається 10% розчину глюкози.
Всім дітям з РДС показана антибактеріальна терапія (цефураксим + гентаміцин).
|
Лікування |
5. Дихальна терапія: |
|
|
Відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Всім дітям з САМ |
|
показана санація трахеобронхіального дерева; |
|
Киснева терапія (через маску, киснева палатка, носові канюлі, киснева |
|
терапія безпосередньо в кувезі); |
|
Спонтанне дихання під постійним позитивним тиском (СДППТ) – |
|
покращує оксигенацію шляхом підвищення функціонального |
|
залишкового об’єму легень, розправляє альвеоли, відновлює |
|
вентиляційно-перфузійні відношення. Покази до проведення СДППТ: |
|
наростання симптомів ДН на фоні використання оксигенотерапії |
|
вільним потоком кисню, оцінка за шкалою Сільвермана або Доунса > 4 |
балів, негативний “пінний” тест, апное недоношених, брадікардія,
“зняття” дитини з ШВЛ. Перевага надається проведенню СДППТ за
методом Мартіна-Буйера через носові катетери або ендотрахеальну
трубку. Вихідні параметри СДППТ: тиск на видосі 5 см вод.ст., концентрація кисню 60%.
Лікування
ШВЛ. Покази: оцінка за шкалою Сільвермана або
Доунса > 7 балів; на фоні СДППТ Ра О2<50 мм
рт.ст., Ра СО2>60 мм рт.ст. , рН <7.2; шок; тривалі приступи апное з брадікардією та цианозом; персистуючий центральний цианоз на тлі СДППТ; артеріальна гіпотензія; порушення периферичної гемодинаміки.
Інгаляційна терапія (лазолван, еуфілін, гідрокортизон,
вітамін С, 2% розчин хлорида або гідрокарбоната натрія) використовують ультразвуковий інгалятор.
Лікування
6. Використання екзогенного сурфактанта. Відрізняють 3 типа:
-
-
-
натуральний тваринний – “Куросурф”; синтетичний – “Екзосурф”;
натуральний людський – “Сурфактант HL”.
Більшість неонатологів віддають перевагу натуральним тваринним препаратам. Їх дія проявляється швидше, відмічається менша частота розвитку ускладнень інтенсивної терапії, знижується тривалість ШВЛ.
Покази для введення препаратів сурфактанту:
-профілактичне введення. Всім дітям з ГВ <28 тиж. обов’язково в перші 15-30 хв. життя. При ГВ 30-32 тиж.- тільки при наявності показів до інтубації;
-лікувальне введення. Не залежить від ГВ, базується на критеріях: діагноз РДС підтверджений клінічно та рентгенологічно, Ра О2<80 мм рт.ст. на тлі використання 30% кисню;
Лікування
-раннє введення. Рекомендоване дітям з ГВ <32 тиж., які
мають прояви РДС або потребують ШВЛ. Строк введення до
3-ї години життя;
-пізнє введення. Рекомендоване дітям з ГВ >32 тиж., які
потребують лікування з використанням ШВЛ з фракційною
концентрацією кисню >0,5. Строк введення до 8-ї години
життя;
-повторне введення. Якщо через 6 год. після первинного введення
натурального сурфактанту або через 12 год. після введення
штучного сурфактанту дитині необхідна ШВЛ або Ра О2 залишається <80 мм рт.ст. при використанні 30% кисню.
Лікування
Протипокази для введення препаратів сурфактанту:
Абсолютні:
- |
вади розвитку, несумісні з життям; |
- |
атрезія стравоходу; |
- |
легенева кровотеча; |
- |
значні порушення життєвих функцій та метаболізму |
|
(гіпотермія <350С, брадікардія, артеріальна гіпертензія, |
|
метаболічний ацидоз); |
- |
тяжкі органічні ураження ЦНС. |
Відносні:
- невідповідний рівень медичного закладу.
Лікування
7. Діуретична терапія (лазикс 1-4 мг/кг/доба, еуфілін
0-1 мл/кг) – ліквідує набряк головного мозку,
стимулює дихальний центр, покращує кровоток
через легені, печінку.
8. Кортикостероїдна терапія (дексаметазон по
преднізолону 1 мг/кг, курс 3-5 днів) – стабілізує
гемодинаміку та стимулює продукцію
сурфактанту.
9. Гепаринотерапія – з метою профілактики ДВС-синдрому. 1-2-й день 100 ОД 4 рази/добу, 3-4-й день 75 ОД 3 рази/добу, 6-7-й день 25 ОД/добу.
Ускладнення інтенсивної терапії
у дітей з РДС
1. Дихальні ускладнення – синдром втрати повітря
з легень з наступним розвитком хронічних
захворювань легень.
2. Розвиток та прогресування ПВК, що є основною
причиною смерті дітей з РДС.
3. Порушення гемодинаміки – функціонуючий артеріальний протік зі скидом крові зліва направо та транзиторна легенева гіпертензія.
4. Ускладнення неправильної оксигенотерапії |
- |
ретинопатія недоношених. |
|
Базисом профілактики цих ускладнень є досконале дотримання принципів лікування.