нeматоди / аскаридози
.doc
Аскаридози |
||||||
|
Неоаскароз (Neoascarosis) Жуйні (телята) |
Параскароз (Parascarosis) Коні |
Аскароз (Ascarosis) Свині |
Токсакароз (Toxocarosis) М’ясоїдні |
Токсаскароз (Toxascarosis) М’ясоїдні |
Аскаридіоз (Ascaridiosis) Птиця |
Збудник |
Neoascaris vitulorum |
Parascaris equorum |
Ascaris suum |
Toxocara canis, T. cati |
Toxocara leonina |
Ascaridia galli |
Родина |
Anisakidae |
Ascaridae |
Ascaridae |
Anisakidae |
Ascaridae |
Ascaridae |
Характеризується |
Запалення кишок, проноси, періодичні судоми, параліч задніх кінцівок, схуднення тв. |
Розлади травлення та бронхопневмонія. |
Виснаження, прогресуюче схуднення, ознаками бронхопневмонії, нервовими розладами. |
Toxocara canis – в тонких кишках , іноді жовчні ходи печінки і підшлункова – м’ясоїдних T. cati – в тонких кишках - котячих |
В тонких кишках |
В тонких кишках |
Збудник |
Neoascaris vitulorum – жовто-білого кольору з прозорою кутикулою. Ротовий отвір має 3 губи, краї губ мають зубчики |
Parascaris equorum – великих розмірів, веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Рот має 3 губи. |
Ротовий отвір має 3 губи, на краях яких є зуби. |
Toxocara canis – світло-жовтого кольору, 3 губи.
|
Toxocara leonine – сіро-жовтого кольору, на головному кінці є тонкі бокові крила. |
Ascaridia galli – жовто-білого кольору. |
Самець |
11 – 15 см, має дві майже однакові спікули |
28 см, хвіст загнутий, має невеликі бокові крила, статеві сосочки та дві однакові тонкі спікули. |
12 – 25 см, дві короткі (1,5 – 2 мм завдовжки) однакові спікули |
Toxocara canis – 5 – 10 см, загнутий хвостовий кінець і дві спікули. T. cati – 3- 6 см, спікули різної довжини |
4 – 7 см, однакові спікули |
2 – 7 см, добре розвинений прианальний присосок, дві тонкі спікули, хвостові сосочки. |
Самка |
14 – 30 см |
40 см |
20 – 35 см |
Toxocara canis – 10 – 18 см. T. cati – 4 – 10 см. |
6 – 10 см, вульва відкривається в передній частині тіла. |
6 – 12 см |
Яйця |
Середніх розмірів (0,075…0,095)*(0,06…0,075), округлі, жовтого кольору, комірчаста зовн оболонка |
Незрілі, круглі, великі (діаметр 0,09 – 0,10 мм), вкриті товстою гладенькою оболонкою. З фекаліями витіляються темно-коричневі, рідше світло-сірі яйця. |
Сірого кольору, середніх розмірів (0,05 – 0,087)*(0,04 – 0,05 мм), овальні, не зрілі, товста оболонка. В кишках вони стають темно-коричневого кольору. |
Середніх розмірів (0,068-0,075), круглі, темно-коричневого кольору, комірчаста зовнішня оболонка, не зрілі. |
Круглі, світло-сірого кольору, середніх розмірів (0,075 – 0,085 мм), незрілі, з товстою і гладенькою оболонкою. |
Середнього розміру (0,07…0,09)*(0,04…0,06 мм), світло-сірого кольору, овальні, незрілі, з гладенькою оболонкою. |
Паразитує збудник |
В тонких кишках, іноді в сичузі |
Переважно в тонких кишках. |
У тонких кишках |
Toxocara canis – в тонких кишках , іноді жовчні ходи печінки і підшлункова – м’ясоїдних T. cati – в тонких кишках - котячих |
В тонких кишках |
В тонких кишках |
Цикл розвитку |
Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Яйця дозрівають до інвазійної стадії близько 2 тижнів. Телята заражаються в перші 2 тижні життя і старші. Личинки проходять гепатопульмональний шлях міграції. Основний шлях зараження – утробний (не мігрують по крові, а через 2 – 4 тижні в тонких кишках досягають статевої зрілості). |
Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Личинки проникають в стінку кишок і через 48 годин досягають печінки. Впродовж 2 тижнів мігрують в легені, бронхи, трахею, заковтуються і потраплять в тонкі кишки. |
Зараження аліментарним шляхом. Личинки проникають в стінку кишок і рухаються до печінки, в праву половину серця і в капіляри легень, легеневі альвеоли, бронхіоли, бронхи, трахею, в ротову порожнину і тонкі кишки. |
Геогельмінти. Зараження аліментарним шляхом. Проникають в кровоносну систему і заносяться в легені (2 линька). Личинки 3-ї стадії – у бронхи, трахею, ротову порожнину, тонкі кишки, тут ще 2 линяння і через 20-21 добу статева зрілість. Цуценята 6 міс віку – гепато-трахеальна міграція припиняється. Личинки 2-ї стадії проникають в печінку, легені, нирки, головний мозок, серце, скелетні м’язи. Розвиток припиняється – життєздатні 385 дінв. |
Розвивається прямим шляхом. За 30оС і вологості в яйці за 3-6 діб розвивається інвазійна личинка. Зараження аліментарним шляхом. Проникають в слизову кишок, 3 рази линяють і повертаються назад в просвіт кишок. |
Геогельмінти. За оптимальних умов розвиток до інвазійної стадії – 3 тижні. Зараження аліментарним шляхом. Личинка локалізується в кишкових ворсинках тонкого кишечника. Через 8 діб проникають в стінку кишечника, линяють, дозрівають (7 – 10 днів), повертаються в просвіт кишок. |
Досягання статевої зрілості |
1,5 міс |
2 – 2,5 міс |
1,5 – 3міс |
T. cati – юлизько 8 тижнів. |
Через 11 тижнів |
35 – 38 діб від зараження |
Тривалість життя |
3 – 4 міс |
|
5 – 7 міс |
|
4 – 10 міс |
Близько 1 року. |
Епізоотологія |
Хворіє навесні та восени (червні-липні – max екстерн. інвазії). Джерело – телята до 4 міс і інвазовані тільні хвороби. В кишках людини – «larva migrans» |
Хворіє переважно молодняк поточного року. Іноді загибель. Пік інвазії – осінь-зиам. |
Джерело – хворі поросята та підсвинки, а також дорослі свині – гельмінтоносії. Найбільше інвазії у тварин 2-4 міс віку. Дощові черви – є резервуарними хазяями. (мухи) |
Резервуарні хазяї – мишоподібні гризуни, канібалізм. Хворіють переважно цуценята до 6 міс віку. |
Заражаються тварини віком 3 – 6 міс і старші. Резервуарним хазяїном є миші. |
Тяжко хворіють курчата і молодня до 5-6 міс віку. Дорослі є носіями інвазії. Резервуарні хазяї – дощові черви. |
Патогенез |
Механічний – міграція личинок; закупорювання кишок; трофічна і інокуляторна дія; можлива алергічна реакція |
Механічний, трофічна, інокуляторна, алергічна дія. |
Механічна, алергічна, інокуляторна. Міграція триває 2-3 тижні. |
Пневмонія і набряк легень. Запалення слизової тонких кишок. Іноді закупорка кишок, жовчних ходів печінки, підшлункової залози. |
Травмують слизову тонких кишок. |
Великої шкоди завдають личинки L2 і L3. Вони руйнують ліберкюнові залози і ворсинки тонких кишок. Закупорка і розрив кишок. |
Клінічні ознаки |
Втрата апетиту, спрага, розлади ШКТ, кашель, пронос. Фекалії бурого, майже чорного кольору, неприємного запаху. Тварини іноді гинуть. Тяжкий перебіг – здуття живота, часте сечовипускання, задишка, тремор м’язів, параліч тазових кінцівок. |
Разлади травлення, пронос, бронхопневмонія, супроводжується кашлем, прискореним диханням, виділення з носа. Тварини худнуть, швидко втомлюються, пригнічені, можуть бути коліки. |
Легенева – пов’язана з міграцією личинок – гострий перебіг; Кишкова – паразитування статевозрілої стадії в кишках. Кашель, хрипи, утруднене і прискорене дихання, блювання, підвищення температури, відмова від корму, лежать. |
Спотворбюється апетит, пригнічення, блідість слизових оболонок, виснаження, пронос, запори, блювання. |
Спотворбюється апетит, пригнічення, блідість слизових оболонок, виснаження, пронос, запори, блювання. |
Виснаження, зниження апетиту, пронос, анемічність слизових оболонок, птиця малорухома, пір’я скуйовджене, крила опущені. Відставання курчат в рості і розвитку. Нерідко вони гинуть. |
Пат-анат дані |
Труп виснажений, слизові анемічні. Живіт сильно здутий. Розрив тонкої кишки. |
Труп виснажений, слизові анемічні. В серці і легенях крапчасті крововиливи. Вузлики в печінці, легенях. |
Зміни в печінці і легенях.Печінка повнокровна., запалення слизової тонких кишок, атрофія ворсинок, закупорка кишок. |
Геморагічний ентерит, виразки, атрофію слизової, іноді розрив кишок. |
Геморагічний ентерит, виразки, атрофію слизової, іноді розрив кишок. |
Слизова тонких кишок набрякла, гіперемійована, місцями крововиливи, у вмісті багато слизу. |
Діагностика |
М. Фюллеборна, Дарлінга, Щербовича або метод нативного мазка. |
М. Фюллеборна, у лошат не раніше, ніж через 2 міс після народження, діагностична дегельмінтизація. |
Алергічний метод (легенева форма). М. Бармана, Фюллеборна. |
М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів. |
М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів. |
М. Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація. Розтин трупа і виявлення в тонких кишках гельмінтів. |
Лікування |
Абомектин, Аверсиктин, дорамектин, івермектин, мокседиктин, (макроциклічні лактони). |
Бензімідазоли, макроциклічні лактони, солі піперазину. |
Альбендазол, камбендазол, фебантел, мебендазол, левамізол, макроціиклічні лактони. |
Бензімідазоли, левамізол, нітроксанату, макроциклічні лактони. |
Бензімідазоли, левамізол, нітроксанату, макроциклічні лактони |
Солі піперазину, левамізол, бензімідазоли. |
Профілактика |
Ізольоване утримання тільних корів від телят до 4 – 5 міс. Телят дегельмінтизують з 20 днів. Приміщення чистять. Корів випасають на полях, де не було телят до 5 міс віку. |
Дегельмінтизація лошат поточного року 1раз – серпень-вересень, 2 раз – листопад-грудень; 1-2роки і дорослі – березень квітень і жовтень-листопад. Для біологічних підприємств – перед вивозом і під час карантинування. |
Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень. Впорядкований водопій, дезінвазія об’єктів навколишнього середовища. |
Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень, профілактична дегельмінтизація. |
Оптимізація умов утримання і годівлі, належний сан. стан приміщень, профілактична дегельмінтизація. |
Роздільне вирощування молодняку і дорослої птиці, повноцінна годівля, щоденне прибирання посліду. |
|
|
|
|
|
|
|