lkjv'

Також до раціону слід додати необхідні вітаміни крім риб'ячого жиру ,який є джерелом вітаміну А і D також додають «Пушновіт-1» для дорослих тварин та «Пушновіт-2» для молодняку. Полівітаміни згодовують норкам у кількості 1 г, лисицям та песцям 2 г. Ці препарати містять усі необхідні хутровим звірям вітаміни.

Мінеральні добавки хутровим звірам згодовують рідко. За відсутності в раціоні кісток можна використовувати кісткове борошно.

4.Захворювання при недотриманні раціону

Гостре розширення шлунка (dilatatio ventriculi acuta)характеризується збільшенням об’єму шлунка і порушенням йогомоторно-секреторної функції.

Етіологія. Розширення шлунка як самостійна хвороба у звірів(но-рок, песців, лисиць, соболів, нутрій) виникає внаслідок згодовування їм недоброякісних кормів або кормів, що забродили. Особливо небезпечні вуглеводисті корми, а також варені м’ясні корми, які згодовані у великій кількості. Розвитку хвороби сприяє ненажерність звірів, тривала одноманітна годівлі і особливо недостатністьовочево-зеленоїгрупи кормів, обмеженість руху звіря в клітці та ін. Як вторинна хвороба тимпанія шлунка у звірів дуже часто буває при псевдосказі.

Симптоми. На початку хвороби звірі стають неспокійними, лягають,швидко встають, знову лягають, з жадобою п’ють воду. З часом збільшується об’єм живота, звірі стають малорухливими, дихання утруднюється, стає поверхневим, слизові оболонки набувають синюшного відтінку. У випадку розриву шлунка відмічають появу газів у підшкірній клітковині(відчувається крепітація).

Гастроентерит (gastroenteritis) — запалення шлунка і кишок, яке супроводжується порушенням їх функцій. Хворіють всі види хутрових звірів, частіше молодняк, особливо після його відсадження.

Етіологія. Захворювання виникає внаслідок згодовування неякісних або промерзлих кормів, порушення режиму годівлі, перегодовування тощо.

Симптоми. У звірів при гострому перебігу відмічають втрату апети-ту, спрагу, блювання, часту дефекацію. При дослідженні виявляють білий наліт на спинці язика, болючість черевної стінки. Фекалії рідкі,містять пухирці газу, сліди крові.

При хронічному гастроентериті у звірів затримується линька, погіршується якість хутра. Щенята відмовляються від корму. Інколи спостерігається блювання, температура тіла підвищена. Слизові оболонки анемічні, інколи жовтуваті. Черевна стінка напружена, болюча. Фекалії рідкі, зеленуватого кольору, пінясті, смердючі, містять значну кіль- кість неперетравлених частинок корму.

Диспепс³я (dyspepsia) — хвороба молодняку, яка характеризується розладом функцій шлунка і кишок, проявляється порушенням травлення, обміну речовин, зневодненням організму, прогресивним виснаженням і розвитком інтоксикації. Хворіють щенята всіх видів хутрових звірів у віці до15 – 20 днів.

Етіологія. Основними причинами диспепсії молодняку вважають не-повноцінну за поживними речовинами годівлю вагітних самок, згодовування їм недоброякісних продуктів. Це супроводжується виділенням з молоком токсинів, які можуть викликати у щенят розлади травлення.

Симптоми. Щенята в’ялі, малорухливі, пищать. Рефлекс ссання знижений, калові маси рідкі, водянисті, містять пухирці газу і згустки неперетравленого молока. Черевна стінка напружена, при пальпації живота щенята непокояться. З розвитком токсикозу щенята впадають в коматозний стан, лежать, очі западають в орбіти, фекалії виділяються мимовільно.

321

Перебіг і прогноз. Перебіг гострий. Тривалість хвороби 2 – 3, інколи 7 днів. 

Гепатоз характеризується дистрофічними змінами печінкової паренхіми при відсутності виражених ознак запалення. Залежно від етіологічних факторів, сили і тривалості дії може виникати жирова дистрофія— жировий гепатоз, амілоїдна дистрофія— амілоїдоз печінки та інші види дистрофій. У хутрових звірів частіше буває жировий гепатоз— надмірне відкладання жиру в печінці.

Етіологія. За походженням жировий гепатоз поділяють на аліментарний і токсичний. Аліментарна жирова дистрофія печінки зумовлена низьким вмістом в раціоні вітамінів(групи В, С, К, холіну), сірковмісних амінокислот(метіоніну, цистину, треоніну, лізину) або ж внаслідок розкладу їх продуктами окислення жирів та жировмісних кормів. Крім того, організм звірів зазнає несприятливої дії самих продуктів окислення жирів— альдегідів, кетонів, оксикислот і низькомолекулярних жир-них кислот, які мають токсичну дію.

Симптоми. Тяжко перебігаюче захворювання супроводжується втратою апетиту, виснаженням, анемічністю і жовтяничністю видимих слизових оболонок і шкіри(губ, носа, м’якушів пальців), пригніченням, інколи нервовими розладами— судорогами та парезами кінцівок. Фекалії погано сформовані, з домішками слизу, за забарвленням і консистенцією нагадують дьоготь.

При легкому перебігу звірі виглядають клінічно здоровими, але в них знижується резистентність до вторинних інфекцій, внаслідок чого з’являються додаткові симптоми. Відмічають незаплідненість або абортування у самок, народження мертвих або нежиттєздатних щенят. У сечі міститься кров. Хутро втрачає блиск, розвиваються симптоми дизурії. З’являється спрага, розвивається атаксія.

Гематур³я нирок — захворювання, що характеризується ушкодженням нирок і проявляється гематурією. Вона спостерігається частіше у щенят після відсадки.

Етіологія. Хвороба виникає при нестачі вітаміну Е і при вмісті в кормах прогірклих жирів.

Симптоми. У хворих тварин відмічають гематурію і анемію(блідість слизових оболонок, пригнічення, задишку).

Перебіг і прогноз. Перебіг хвороби гострий. В тяжких випадках хвороби швидко настає загибель звірів. Прогноз обережний, в тяжких випадках— несприятливий.

Сечокам’яна хвороба (urolithiasis) характеризується утворенням сечових камінців у нирках, сечоводах і сечовому міхурі. Хворіють пере-важно норки.

Етіологія. Хвороба поліетіологічна. Причинами виникнення сечокам’яної хвороби можуть бути порушення обміну речовин, порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі і фізико-хімічного стану колоїдів, які підтримують солі в розчинному стані, підвищений вміст у кор- мах і воді мінеральних речовин, порушення діяльності паращитоподібних залоз, нестача в раціоні ретинолу і кальциферолу, інфекції сечових шляхів. Сприяють виникненню сечокам’яної хвороби запальні процеси в ниркових мисках, сечовивідних шляхах і сечовому міхурі.

Симптоми. Відмічають відставання в рості, зниження апетиту, часті позиви до сечовипускання і болючість його. Основні симптоми хвороби

— гематурія, сечові кольки, уремія. Звірі ходять з розставленими тазовими кінцівками. В тяжких випадках при закупорці сечовипускного каналу, збільшується об’єм живота внаслідок паралічу сечового міхура і переповнення його сечею.

Перебіг і прогноз. Перебіг частіше хронічний. При утворенні фосфатних камінців хвороба перебігає гостро і тяжко. Прогноз обережний, в тяжких випадках— несприятливий.

Висновок: Лише за умови детального вивчення і розрахунку раціону можна запобігти появі найрізноманітніших хвороб та забезпечити правилний розвиток тварин. При складані необхідно знати та враховувати усі структурні компоненти корму, а саме: м’ясо м’язове, риба і рибні продукти, субпродукти м’які, субпродукти м’ясо кісткові, зернові корми, молочні корми, жир кормовий, овочі. Також необхідно враховувати стать (самці і самки відрізняються за фізіологічними періодами) фізіологічний період, вік, масу тіла, і також пору року. Необхідним є додавання вітамінів до раціону в залежності від цих показників. Головними показниками є кількість обмінної енергії та перетравний протеїн.

Використані джерела

1. http://fermer.zol.ru/a/15872/?module=a&param1=15872

2. http://www.studfiles.ru/preview/3541610/page:23/

3. http://www.fermerbezhlopot.ru/video/razvedenie-norki-kormlenie-norki

4. http://fermhelp.ru/kormlenie-khishchnykh-zverei