Методическое пособие - Экономическая теория [на укр.яз.] / economics-6c6ed19bbefe4ca0a3c31e49a55c7d6c.doc

ПЕРЕДМОВА

Входження України в ринкову економіку вимагає нових підходів у формуванні і проведенні в життя ефективної економічної політики. Важливим важелем перетворень, базисом становлення економічної системи є економічна теорія. Вона дає можливість майбутнім спеціалістам оволодіти знаннями економічних категорій та економічних законів, їх системою для вміння провести глибинний аналіз економічних процесів та явищ сьогодення. Недостатньо розуміти сутність економічної системи, більш важливішим є знання економічного механізму її функціонування та закономірностей розвитку основних елементів цієї системи.

Вивчення економічної теорії дозволяє студентам сформувати економічні знання, економічну культуру, підприємливість, допомагає аналізувати економічну ситуацію і приймати обґрунтовані рішення. Дана методична розробка спрямована на поглиблене вивчення курсу “Економічна теорія” студентами неекономічних спеціальностей заочної форми навчання.

Методична розробка складається з орієнтовної робочої програми з дисципліни “Економічна теорія”, планів лекцій, планів семінарських занять і самостійної роботи, анотацій лекцій, обов’язкової та додаткової економічної літератури. Нині основною формою вивчення економічної теорії є самостійна робота на основі комп’ютеризації робочої програми. Тому в методичній розробці достатньо уваги приділяється тестам та задачам як активним формам організації цього процесу. У формуванні навичок самостійного вивчення студентами курсу, глибокому засвоєні його основних положень, висновків, у набутті досвіду узагальнювати матеріал, правильно оцінювати економічні процеси і приймати важливі господарські рішення, важлива роль відводиться контрольним завданням. Авторський колектив сподівається, що дана методична розробка значно полегшить вивчення дисципліни “Економічна теорія”.

Орієнтовна робоча програма з дисципліни ”Економічна теорія” для студентів природничих спеціальностей

№ п/п	Назва теми	Лекції, годин	Семінари, годин	Самостійна робота, год.
Розділ І. Загальні основи економічного розвитку		2	2	30
1.	Економічна теорія як наука
2.	Рушійні сили економічного розвитку
3.	Економічні системи суспільства
4.	Відносини власності в економічній системі
Розділ ІІ. Загальнотеоретичні проблеми ринкової економіки		2	2	20
5.	Форми організації суспільного виробництва
6.	Сутність та еволюція грошей
7.	Ринок і механізм його функціонування
8.	Ринкова інфраструктура
Розділ ІІІ. Економічні основи підприємництва		2	2	20
9.	Підприємництво і підприємство (фірма) в ринковій економіці
10.	Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
11.	Витрати виробництва і прибуток
12.	Особливості підприємництва в агропромисловому комплексі
Розділ ІV. Макроекономічні проблеми регулювання ринкової економіки		2	2	20
13.	Відтворення і економічне зростання на макрорівні
14.	Циклічність — загальна закономірність ринкової економіки
15.	Доходи населення
16.	Фінансово-кредитна система
17.	Економічна роль держави в ринковій економіці
18.	Закономірність формування та сутність світового господарства
19.	Проблеми інтеграції економіки України в світове господарство
Всього		8	8	90

Теми та плани лекцій

Розділ І. Загальні основи економічного розвитку — 2 год.

1.                  Економічна теорія як наука.

2.                  Економічні потреби та економічні інтереси. Суспільне виробництво та його фактори.

3.                  Сутність і основні структурні елементи економічної системи. Типи економічних систем та критерії їх кваліфікації.

4.                  Відносини власності в економічній системі.

1. Економічна теорія як наука

У кожному предметі, що вивчається, у кожній навчальній дисципліні стільки науки, скільки в ній теорії. Теорія є науковим поясненням закономірностей розвитку природи і суспільства. Вона виникла і розвивається на вимогу і потребу практики. Економічна теорія відображає суспільну практику, допомагає людям зрозуміти об’єктивну дійсність, правильно визначити перспективи їх господарської діяльності.

Науки відрізняються одна від одної тим, що у кожної з них свій предмет дослідження.

Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, так само як складна, багатогранна і динамічна економічна життєдіяльність людини.

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ у своєму розвитку пройшла ряд етапів: доісторичний, меркантилізм, фізіократи, класична політична економія, марксизм, маржиналізм.

У сучасній західній економічній науці існують різні напрями і школи: неоклаcицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.

Економічна теорія, пізнаючи об’єктивну економічну реальність, відкриває і формулює економічні категорії та економічні закони.

Економічні категорії — це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад, товар, власність, капітал, ринок, попит, пропозиція, ціна та ін.

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів, яка включає в себе всезагальні, загальні, специфічні та стадійні закони. Слід підкреслити, що особливості предмета науки зумовлюють особливості та зміст методів пізнання. Метод — це спосіб пізнання дійсності, прийом дослідження. В економічній теорії використовуються загальнонаукові і спеціальні методи дослідження економіки. До загальнонаукових належать математичні методи моделювання, кількісні та якісні методи аналізу, статистичні та ін. До спеціальних належать метод наукової абстракції, соціально-економічний експеримент, поєднання логічного та історичного підходів.

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції: пізнавальна, методологічна, практична, прогностична, виховна.

Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретичним ядром усього комплексу економічних наук — галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва та ін.), міжгалузевих (економічна географія, демографія, теорія управління, економіка природокористування та ін.) і функціональних (фінанси, кредит, прогнозування, маркетинг, менеджмент та ін.). Вона досліджує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально-економічні відносини і господарську поведінку людей у певній економічній системі.

Виступаючи методологічною базою для різних економічних наук, економічна теорія водночас має враховувати знання, набуті ними у процесі повсякденної господарської діяльності. Тільки спираючись на знання конкретних економічних наук, а також на здобутки інших соціально-політичних наук (філософії, соціології, політології, права тощо) економічна теорія спроможна об’єктивно висвітлити суть та закономірності розвитку економічних систем.

Розглядаючи взаємозв’язок економічної теорії та економічної політики, слід відзначити, що будь-яка теорія без зворотнього зв’язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу. Практика — критерій істинності економічних знань.

Необхідно звернути увагу на завдання економічної теорії в умовах переходу України до ринкової економіки.

 2. Економічні потреби та економічні інтереси. Суспільне виробництво та його фактори

Потреби є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

Потреба — це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють: біологічні потреби, соціальні потреби, духовні потреби, економічні потреби.

Засоби задоволення людських потреб називаються благами. Розрізняють такі блага:

—                    неуречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування);

—                    уречевлені (дари природи, їжа, одяг, житло тощо)

—                    неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують людські потреби);

—                    економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).

Економічні потреби — це потреби в економічних благах.

Всебічне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації, а саме:

1) фізіологічні, соціальні, інтелектуальні; 2) матеріальні й духовні; 3) загальні та конкретні; 4) поточні та перспективні; 5) особисті, групові, колективні, суспільні та ін.

У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів. Економічні інтереси — усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукаючим мотивом їхньої господарської діяльності. Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси є формою вияву економічних потреб; відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб, спонукають економічних суб’єктів до діяльності для задоволення потреб.

Економічні інтереси можуть бути класифіковані за різними критеріями:

За суб’єктами: особисті, колективні, групові, суспільні, за нагальністю: головні, першочергові, другорядні; за часовою ознакою: поточні, перспективні; за об’єктами: майнові, фінансові, інтелектуальні тощо.

Система взаємопов’язаних та взаємодіючих інтересів суспільства суперечлива. Шляхами поєднання економічних інтересів є:

—        субординоване підпорядкування одних інтересів іншим;

—        координоване узгодження різнобічних інтересів для усіх економічних суб’єктів.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Процес виробництва має дві сторони:

1) перша — це взаємодія людини з природою, люди постійно перетворюють багатства природи на необхідні продукти;

2) друга — люди виробляють необхідні блага не поодинці чи ізольовано. У процесі виробництва вони вступають між собою в певні відносини з приводу привласнення ресурсів, організації та управління. Такі відносини називаються виробничими.

Структурними елементами виробництва є праця, предмети праці і засоби праці.

Суспільне виробництво поділяється на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво. До матеріального виробництва відносяться галузі і сфери, які виробляють матеріально-речові блага і надають матеріальні послуги. До нематеріального виробництва відносяться галузі і сфери, що виробляють нематеріальні блага і послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби людей.

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови — фактори виробництва.

Фактори виробництва — це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Факторами виробництва є праця, земля, капітал, здатність до підприємництва. В сучасних умовах крім системоутворюючих факторів виділяють інформаційний, екологічний, енергетичний чинники.

У даний момент необхідні для господарської діяльності економічні ресурси є обмеженими. Це означає, що ресурсів менше, ніж потрібно для задоволення всіх потреб за даного рівня економічного розвитку. Ці потреби постійно зростають і змінюються з розвитком суспільства, з посиленням господарської діяльності, розвитку ринку і т.д. Люди в будь-якій країні завжди хочуть більше благ і послуг, ніж вони мають. Але в даний момент людство має в своєму розпорядженні тільки певну кількість економічних ресурсів. Нам доводиться використовувати ресурси якомога раціональніше і ефективніше.

Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність — це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.

Соціальна ефективність — це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини.

Економічна ефективність визначається як співвідношення „результати — витрати” за формулою: .

Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, використовується система конкретних показників: продуктивність праці, трудомісткість, фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача, матеріаломісткість та ін.

Результатом суспільного виробництва є продукт та послуги. В своєму русі продукт проходить такі основні стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

 3. Сутність і основні структурні елементи економічної системи. Типи економічних систем та критерії їх класифікації

Економічна система — це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.

Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів. Економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин, механізму господарювання.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи, є найважливішим показником і критерієм досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Господарський механізм складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів тощо.

Економічні системи класифікуються за різними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками: