КПК

201

Оскільки постанова судді про закриття справи може бути предметом перевірки апеляційним або касаційним судом, попередній розгляд суддею таких справ має супроводжуватися протоколюванням ходу судового засідання, інакше це унеможливить перевірку законності й обґрунтованості винесеного рішення.

У разі, коли обвинуваченому була заподіяна шкода незаконними діями органів розслідування, прокуратури чи суду, при закритті справи суддя повинен роз’яснити особі право на реабілітацію та вжити заходів до відшкодування такої шкоди. Підставою для вжиття заходів реабілітації стосовно обвинуваченого є закриття суддею кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутності в діянні складу злочину (ст. 53-1 КПК України).

Повернення справи прокуророві.

Якщо прокурор суттєво порушив вимоги статей 228-232 КПК України, суддя при попередньому розгляді справи своєю постановою повертає справу прокуророві для усунення виявлених порушень (ч. 1 ст. 249-1 КПК України).

Суддя, зокрема, зобов’язаний повернути справу прокуророві, коли:

1)формулювання обвинувачення в обвинувальному висновку за фактичними обставинами істотно відрізняється від формулювання, викладеного в постанові про притягнення особи як обвинуваченого;

2)у обвинувальному висновку не зазначено докази, зібрані в справі, та відомості про потерпілого, показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого обвинувачення; доводи, наведені ним на свій захист і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують і пом'якшують покарання;

3)у обвинувальному висновку при посиланні на докази не зазначено аркуші справи;

4)до обвинувального висновку не додано передбачені законом додатки та ін. Постанова про повернення справи прокуророві оскарженню не підлягає, проте на неї може бути внесено подання прокурором.

Повернення справи на додаткове розслідування.

Щоб запобігти призначенню до судового розгляду справ, у яких досудове розслідування проведено неповно, неправильно, з порушенням закону, що унеможливлює їх ефективний розгляд і законне, обґрунтоване та справедливе вирішення по суті, закон зобов'язує суддю при попередньому розгляді справи з’ясувати:

– чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 237 КПК України);

– за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого або його представника питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб (ч. 2 ст. 237 КПК України);

– за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею

202

Кримінального кодексу України, котра передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, або для пред'явлення йому обвинувачення, що до цього не пред'являлося (ч. 3 ст. 237 КПК України).

Наявність або відсутність порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу України встановлюється в кожному конкретному випадку та з’ясовується при ретельному ознайомленні з матеріалами справи, аналізі клопотань і думок учасників судового розгляду, дослідженні наданих ними додаткових доказів.

Норми закону про попередній розгляд справи суддею не містять ні визначення, ні переліку процесуальних порушень, за наявності яких справа підлягає поверненню на додаткове розслідування. Тож суддя повинен керуватися (за аналогією) відповідними правилами, що регламентують підстави для скасування чи зміни вироку апеляційним судом, які стосуються порушень під час дізнання та досудового слідства. Це, зокрема, такі підстави: однобічність або неповнота дізнання чи досудового слідства; істотне порушення кримінально-процесуального закону (пункти 1, 3 ч. 1 ст. 367 КПК України). В інших нормах закону роз’яснено ці поняття, а також наведено перелік порушень, за наявності яких справа обов'язково підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Упостанові суддя зазначає підстави для повернення справи на додаткове розслідування та може вказати, які слідчі дії має бути проведено при додатковому розслідуванні. У постанові також повинно бути вирішено питання про запобіжний захід стосовно обвинуваченого (ч. 3 ст. 246 КПК України).

Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам. Протягом семи діб з дня її винесення постанова може бути оскаржена до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом – до касаційного суду (частини 4, 5 ст. 246 КПК України).

Призначення справи до судового розгляду.

За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, тобто при з’ясуванні, що справа підсудна конкретному судові, відсутні підстави для її закриття чи зупинення, обвинувальний висновок складений відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, немає підстав для повернення справи прокуророві або на додаткове розслідування, суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду (ч. 1 ст. 245 КПК України).

Упостанові необхідно зазначити: місце й дату її винесення, посаду та прізвище судді, прізвище, ім’я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до судового розгляду, статтю кримінального закону, за якою пред’явлено обвинувачення, та рішення щодо інших питань, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду.

З моменту винесення постанови про призначення справи до судового розгляду обвинувачений набуває статусу підсудного.

Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ч. 3 ст. 245 КПК України).

203

Питання 5. Питання, що підлягають вирішенню суддею у зв'язку з підготовкою справи до судового розгляду

Прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя, згідно зі ст. 253 КПК України, тією ж постановою вирішує низку питань.

1. Про призначення захисника, коли його участь у справі є обов’язковою.

Участь захисника у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

1)у справах осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину до 18 років;

2)у справах осіб, що через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі реалізувати власне право на захист;

3)у справах осіб, котрі не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

4)коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення (ч. 1 ст. 45 КПК України).

Призначення захисника здійснюється також у випадках, коли обвинувачений бажає запросити захисника, проте за відсутності коштів або з інших об'єктивних причин не може цього зробити (ч. 4 ст. 47 КПК України). Захисник призначається через адвокатське об'єднання. При цьому вимога судді про призначення захисника

єобов'язковою для керівника адвокатського об’єднання.

2. Про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу.

Рішення щодо запобіжного заходу приймається суддею за власною ініціативою чи за клопотанням учасників процесу відповідно до правил, встановлених статтями 148-165-1 КПК України.

3.Про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілим, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийнято під час досудового розслідування.

Визнання названих осіб учасниками судового розгляду є важливим для захисту їхніх власних або представлених ними прав та інтересів і вирішується суддею за правилами, встановленими статтями 49, 51, 52, 63 КПК України. Рішення про визнання цих осіб учасниками процесу на стадії попереднього розгляду справи надає їм можливість завчасно підготуватися до судового розгляду, зокрема ознайомитися з матеріалами справи, підготувати заяви, клопотання, зібрати додаткові докази тощо.

4.Про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час досудового розслідування.

Оскільки особа (і фізична, і юридична) має право пред’явити цивільний позов як під час досудового розслідування, так і після його закінчення, але до початку судового слідства, при заявленні особою цивільного позову в стадії попереднього розгляду справи суддя повинен вирішити це питання.

5.Про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, та витребування додаткових доказів.

Суддя при попередньому розгляді справи має право змінити список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, він може як розширити цей список, так і скоротити його. Зокрема, вирішуючи питання про визнання осіб законними представниками обвинуваченого, потерпілими, цивільними

204

позивачами тощо, суддя таким чином доповнює список осіб, які підлягають виклику в судове засідання. Суддя може виключити зі списку деяких свідків, якщо, приміром, визнає їх показання доказами, неналежними до справи.

Не можуть бути виключені зі списку: 1) обвинувачений (крім виняткових випадків, передбачених ст. 262 КПК України); 2) потерпілий, цивільний позивач, відповідач; 3) їхні представники (крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 66 КПК України); 4) законний представник обвинуваченого; 5) прокурор; 6) захисник (окрім випадків, передбачених ч. 6 ст. 48 КПК України).

Суддя за власною ініціативою чи за клопотанням сторін у стадії попереднього розгляду справи може вирішувати питання про витребування додаткових доказів.

Суддя не може відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними та допустимими (ч. 3 ст. 253 КПК України). Тож сторони не обмежені в проханнях про витребування додаткових доказів ні щодо їх кількості, ні щодо їх видів. При попередньому розгляді справи суддя не може тільки призначати проведення експертизи та доручати органу, що провадив розслідування, виконання слідчих дій зі збирання доказів, оскільки й те, й те пов’язано з оцінкою доказів, а це можливо лише на стадії судового розгляду.

За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду, відповідно до ст. 299 КПК України, будуть досліджуватися тільки деякі докази чи вони не будуть досліджуватись узагалі, суддя може викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати тільки ті докази, про допит або дослідження яких надійшли клопотання від учасників процесу (ч. 2 ст. 253 КПК України). Проте варто зазначити, що викладені в ст. 299 КПК України правила спрощення судового слідства фактично не застосовуються, позаяк в основу вироку суду можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в суді.

6. Про заходи щодо забезпечення цивільного позову.

Ужиття заходів до забезпечення цивільного позову є обов'язком органу дізнання, слідчого та прокурора при провадженні досудового розслідування. Якщо таких заходів вжито не було чи вжиті заходи є недостатніми, суддя за клопотанням зацікавленої сторони або з власної ініціативи вирішує це питання при попередньому розгляді справи.

Кримінально-процесуальний закон не регламентує підстав і способів забезпечення цивільного позову при попередньому розгляді справи. Тож суддя при вирішенні цих питань за аналогією закону керується статтями 125–126 КПК України та відповідними положеннями Цивільно-процесуального кодексу України в частині, в якій вони узгоджуються з кримінально-процесуальним правом.

Виконання постанови судді в частині забезпечення цивільного позову здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, та покладається на Державну виконавчу службу.

7. Про виклик у разі необхідності перекладача.

За наявності даних про те, що хтось із осіб, які братимуть участь у судовому розгляді справи, не володіє мовою, котрою провадиться судочинство, суддя, згідно зі ст. 19 КПК України, повинен викликати в судове засідання

205

перекладача. Для перекладу показань німого чи глухого запрошують особу, що розуміє їхні знаки, на яку поширюються правила, встановлені законом для перекладача (ст. 270 КПК України).

8.Про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні.

Розгляд справ у всіх судах відкритий, окрім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Закритий судовий розгляд допускається також у справах: про злочини осіб, які не досягай 16-річного віку; у справах про статеві злочини; в інших справах з метою запобігти розголошенню відомостей про інтимні аспекти життя осіб, що беруть участь у справі, та в разі, коли цього потребують інтереси осіб, взятих під захист (ст. 20 КПК України).

У першому випадку суддя призначає справу в закритому судовому засіданні в обов’язковому порядку, у решті випадків – залежно від її конкретних обставин і думок учасників процесу.

9.Про день і місце судового розгляду справи.

Питання про день слухання справи має вирішувати суддя, беручи до уваги:

1)встановлені законом строки призначення справи до судового розгляду (не пізніше від 10 діб, а у випадках складності справи – не пізніше за 20 діб з дня попереднього її розгляду (ст. 256 КПК України);

2)необхідність вчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку та повістки про виклик до суду (не пізніше як за 3 доби до дня розгляду справи в суді (ст. 254 КПК України);

3)забезпечення учасникам судового розгляду можливості ознайомлення з матеріалами справи (ст. 255 КПК України);

4)реальної можливості повідомлення учасників судового розгляду про місце й час слухання справи та їх явки в судове засідання;

5)інших чинників, від яких залежить своєчасний і ефективний розгляд

справи.

Місцем розгляду справи є, зазвичай, зала судових засідань відповідних судів. Інколи (особливо це стосується розгляду справ у першій судовій інстанції апеляційними судами) виникає необхідність призначати справу до розгляду за місцем проживання більшості потерпілих і свідків. При застосуванні заходів безпеки стосовно осіб, котрі беруть участь у кримінальному судочинстві, справа повинна призначатися до розгляду в приміщенні, пристосованому для цього.

10. Решта питань, які стосуються підготовчих до суду дій.

До інших питань, потреба у вирішенні яких може виникнути при підготовці справи до судового розгляду, належать:

1)про виклик у разі необхідності запасного народного засідателя (ст. 259 КПК України);

2)про виклик спеціаліста (ст. 270-1 КПК України);

3)про склад суду при колегіальному розгляді справи (ст. 17 КПК України);

4)про допуск як захисників близьких родичів обвинуваченого, його опікунів або піклувальників, якщо вони не були допущені з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів справи (ст. 44 КПК України), та ін.

206

Тема 7. Судовий розгляд кримінальної справи

Питання 1. Поняття і значення стадії судового розгляду

Судовий розгляд – центральна стадія кримінального процесу, в якій суд першої інстанції за участі сторін у судовому засіданні розглядає та вирішує кримінальну справу по суті.

Вирішення кримінальної справи по суті означає, що суд:

1)безпосередньо дослідив і оцінив усі докази по справі;

2)остаточно з’ясував усі обставини справи (обставини предмета доказування);

3)постановив вирок про винуватість або невинуватість підсудного. Здійснюючи правосуддя через розгляд і вирішення кримінальних справ,

суд виконує завдання кримінального процесу щодо охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, забезпечення правильного застосування закону, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідальності та жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

Суд не обмежений у своїх діях матеріалами та рішеннями органів досудового розслідування, що має підготовчий (субсидіарний) характер щодо судового розгляду. Висновки слідчого про фактичні обставини справи, як і кваліфікацію злочину, є для суду лише версіями (версією про подію злочину та версією кваліфікації цієї події). Під час судового розгляду відбувається нове дослідження зібраних на досудовому розслідуванні доказів. Суд також може розглянути нові докази, надані сторонами, витребувані судом або отримані у порядку судових доручень. Єдине, чим зв’язаний суд, – це межами обвинувачення, пред’явленого обвинуваченому в порядку, встановленому статтями 131-140 КПК України, що ґрунтується на принципі забезпечення обвинуваченому права на захист.

Судовий розгляд здійснюється з дотриманням усіх принципів кримінального процесу та кримінально-процесуальних гарантій. У цій стадії, зазвичай, досліджують усі обставини справи в повному обсязі, безпосередньо, гласно, за активної участі сторін, у режимі змагальності.

Судовий розгляд поділяється на кілька взаємопов'язаних частин, які, послідовно змінюючи одна одну, утворюють його етапи.

Судовий розгляд починається з підготовчої частини, переходить у судове слідство, згодом – судові дебати, потім – останнє слово підсудного, завершується судовий розгляд постановленням і проголошенням вироку.

Перевага судового розгляду перед досудовим розслідуванням полягає у наступному:

1. Слідчий здійснює досудове слідство одноособово. Сам збирає і оцінює докази, виносить постанову про притягнення особи як обвинуваченого. Одноособова діяльність слідчого, його професійний досвід, який свідчить, що у більшості випадків він має справу з особами, які дійсно вчинили злочин, призводить до професійної деформації та обвинувального ухилу, якого надзвичайно важко позбутися. Навпаки, судовий розгляд може здійснюватися

207

суддею як одноособово, так і колегіально. При цьому, як правило, судовий розгляд проходить у відкритому судовому засіданні. Законодавець гарантує незалежність і недоторканість суддів.

2.Слідчий, як правило, розслідує кілька справ, його увага розпорошується.

Утакій ситуації немає гарантій від упущень і природного забування деяких обставин. Частина 2 ст. 257 КПК рекомендує розглядати у суді кримінальну справу безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

3.Не завжди один і той же слідчий здійснює досудове слідство у справі від початку і до кінця. Відповідно до ст. 227 КПК прокурор вправі передати будьяку кримінальну справу від одного слідчого до іншого. Також кримінальна справа може розслідуватися слідчою групою, можуть направлятися окремі доручення. У суді кожна справа повинна бути розглянута судом в одному й тому ж складі (ст. 258 КПК).

4.Слідчий збирає, процесуально закріплює, перевіряє і оцінює докази у міру їх виявлення. Одні докази виявляються на самому початку досудового розслідування, інші набагато пізніше і навіть у самому його кінці. У судовому розгляді – основна сукупність доказів, необхідних для правильного вирішення кримінальна справа, вже зібрана, що дозволяє їх перевіряти й оцінювати у системі. Зокрема, ця перевага судового розгляду дозволяє застосувати процесуальні дії, які неможливо зробити у ході досудового розслідування (наприклад, перехресний допит).

5.Слідчий здійснює допити, як правило, віч-на-віч з особою, яка допитується. Після закінчення досудового слідства учасники мають право знайомитися з матеріалами кримінальної справи. Одна вони знайомляться з письмовими матеріалами, при цьому не можна виключити можливість неповноти та неточності відображеної у них інформації. Письмові документи, які складаються слідчим, в окремих випадках можуть не цілком відповідати відомостям, які дійсно йому надані. У судовому розгляді інше становище – кожна особа допитується суддями, прокурором, учасниками судового розгляду.

6.У судовому розгляді реалізуються всі принципи кримінального процесу. При провадженні досудового розслідування багато принципів не використовується у повному обсязі, наприклад, принципи гласності, змагальності.

Питання 2. Загальні положення (умови) судового розгляду

Загальні положення судового розгляду – це закріплені в законі обов’язкові правила розгляду кримінальних справ у судах першої інстанції, що відображають особливості судового розгляду як центральної стадії кримінального процесу та забезпечують втілення в ній усіх принципів кримінального судочинства (глава 24 КПК України).

Безпосередність судового розгляду (ч. 1 ст. 257, ч. 2 ст. 323 КПК України)

означає, що:

208

–суд при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази у справі: допитати підсудних, потерпших, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи й інші документи;

–судді отримують дані про всі обставини, що мають значення для справи, через особисте сприйняття та, зазвичай, з першоджерел;

–суд не має права обмежитися дослідженням письмових матеріалів справи (суд може оголосити матеріали досудового слідства лише в деяких випадках, зокрема, коли безпосереднє дослідження первинного доказу з певних причин неможливе – статті 292, 308 КПК України);

–суд не може обґрунтувати вирок доказами, що не були розглянуті у судовому засіданні.

Усність судового розгляду (ст. 257 КПК України) полягає в тому, що судовий розгляд проходить в усній формі, тобто суд і всі учасники судового розгляду спілкуються між собою в усній формі, вся інформація передається та сприймається на слух. Письмові документи мають бути оголошені; жоден доказ не може бути покладений в основу судового рішення, якщо його джерело та зміст не були представлені в суді усно.

Безперервність судового розгляду (ч. 2 ст. 257 КПК України) означає, що судове засідання по кожній справі відбувається неперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Окрім цього, судове засідання може перериватися у зв’язку з необхідністю організації нормального ходу судового розгляду (для підготовки учасників судового розгляду до судових дебатів, витребування нових доказів, заміни суб’єкта процесу тощо).

Незмінність складу суду (ст. 258 КПК України) означає, що кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжити брати участь в засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, після цього розгляд справи починається з початку. Розгляд справи може бути продовжений у разі вибуття народного засідателя зі складу суду у випадках, передбачених ст. 259 КПК України. Якщо зі складу суду вибуває головуючий або ж позбавлений можливості розглядати справу одноособово суддя, розгляд справи відкладається. При неможливості продовження участі в розгляді справи ці судді замінюються іншими, й розгляд справи розпочинається з початку.

Головуючий в судовому засіданні – це суддя, що головує при колегіальному розгляді справи чи розглядає справу одноособово (п. 5-а ст. 32 КПК України). Головуючий має однакові права з іншими суддями щодо участі

урозгляді та вирішенні справи, водночас він наділений організаційнорозпорядчими повноваженнями: а) керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав; б) усуває з судового слідства все те, що не стосується справи; в) забезпечує належний виховний рівень судового процесу; г) забезпечує підтримання порядку в судовому засіданні (ст. 260, ч. 1 ст. 271 КПК України).

Рівність прав сторін у судовому розгляді означає, що сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач, їхні представники) та сторона захисту (підсудний, його захисник і законний

209

представник, цивільний відповідач та його представник) мають рівні можливості для відстоювання власних або представлених інтересів і користуються однаковими правами:

а) на заявлення відводів та клопотань; б) подання доказів; в) участь в їх дослідженні;

г) доведення перед судом їх переконливості; ґ) виступ у судових дебатах;

д) оскарження судових рішень (ст. 261 КПК України).

Рівність прав є основою та юридичною передумовою дії принципу змагальності, що дає змогу судові всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи та винести законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Учасники судового розгляду та наслідки їх неявки до суду.

Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається за участю підсудного, явка котрого до суду є обов’язковою (ч. 1 ст. 262 КПК України). Розгляд справи в разі відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках:

1)коли підсудний перебуває за межами України й ухиляється від явки до

суду;

2)коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у

3)у разі його смерті, коли провадження в справі необхідне для реабілітації померлого (п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України);

4)коли цього вимагають інтереси справи чи безпека підсудного, за мотивованою ухвалою суду допускається допит підсудного за відсутності іншого підсудного (ч. 2 ст. 300 КПК України);

5)коли цього вимагають інтереси справи чи безпека свідка, за мотивованою ухвалою суду допускається допит свідка (неповнолітнього свідка) за відсутності підсудного (ч. 8 ст. 303, ч. З ст. 307 КПК України);

6)за ухвалою суду підсудний може бути видалений із зали судового засідання тимчасово чи на весь час розгляду справи у зв’язку з порушенням порядку судового засідання (ч. 1 ст. 272 КПК України).

Коли підсудний не з’явиться без поважних причин в судове засідання у справах, в яких його явка є обов’язковою, суд відкладає розгляд справи та може покласти на підсудного судові витрати щодо відкладеного засідання. Суд має також право винести ухвалу, а суддя – постанову про привід підсудного та про заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, якщо його не було обрано раніше (ст. 288 КПК України).

Участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою, крім випадків:

1)коли розглядаються справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК України;

2)коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення (ч. 1 ст. 264 КПК України).

210

Неявка прокурора в судове засідання спричиняє відкладення розгляду справи, якщо його неможливо замінити іншим прокурором. Про неявку прокурора в судове засідання суд повідомляє відповідні органи (ст. 289 КПК України).

Захисник може брати участь у судовому засіданні у кожній кримінальній справі, щоб сприяти підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів (ст. 266 КПК України), а в деяких випадках закон визначає його участь у справі обов’язковою (ст. 45 КПК України).

У разі неявки захисника в судове засідання та якщо його неможливо замінити іншою особою, слухання справи відкладається. Заміна захисника, що не з’явився, допускається тільки за згодою підсудного. Про неявку адвоката у судове засідання суд повідомляє відповідні органи: адвокатське об’єднання, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ст. 289 КПК України).

Потерпілий у судовому засіданні є рівноправним учасником судового розгляду справи, який здійснює функцію обвинувачення (статті 261, 267 КПК України).

Якщо в судове засідання не з’явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи чи його відкладення залежно від того, чи можливо за відсутності потерпілого з’ясувати всі обставини справи та захистити його права та законні інтереси. До потерпілого, що не з’явився без поважних причин, суд може застосувати привід, відповідно до ст. 72 КПК України. За злісне ухилення від явки до суду потерпілий несе відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП. Суд у виняткових випадках може звільнити потерпілого, стосовно якого здійснюються заходи безпеки, від обов’язку з’являтися в судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше (ст. 290 КПК України).

У разі неявки потерпілого в судове засідання без поважних причин суд своєю ухвалою (постановою) може закрити справу про злочин, зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК України (ч. 3 ст. 282 КПК України).

Участь цивільного позивача, цивільного відповідача та їхніх представників у судовому розгляді справи обмежена питаннями доведеності вчинення злочину та його цивільно-правових наслідків (ст. 268 КПК України).

Якщо в судове засідання не з’явиться цивільний позивач або його представник, суд не розглядає цивільний позов. У такому разі за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства. За відсутності цивільного позивача суд може розглянути цивільний позов за його клопотанням. Коли позов підтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника (ст. 291 КПК України). Неявка цивільного відповідача чи його представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи або перешкодою для розгляду цивільного позову.

Розпорядок судового засідання відображає зовнішній бік організації судового процесу та форму поведінки всіх його учасників. Він містить:

а) регламентацію порядку та послідовності здійснення процесуальних дій;