Вища математика
.pdf71
4.ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ
4.1.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, НЕПЕРЕРВНІСТЬ, ЧАСТИННА ПОХІДНА
Визначення
Якщо кожній точці M(x1,…,xn) Rn за деяким законом ставиться у відповідність число u R, то ця відповідність називається однозначною функцією n змінних і позначається u = f(x1,…,xn) або u = f(X), де X = (x1,…,xn).
Визначення
Областю визначення D(f) функції u = f(X) називають множину усіх тих точок M(x1,…,xn) Rn, для яких існує u.
Визначення
Графіком функції u = f(X) називають множину усіх точок (x1,…,xn,u) Rn+1, де M(x1,…,xn) D(f).
4.1.1. ПРИКЛАД
72
Областю визначення функції двох змінних u = 1 – x2 – y2 є
множина D(f) = {x2 + y2 ≤ 1}. Геометрично D(f) є одиничне коло (разом з його межею) на площині x0y з центром у початку координат.
Основні способи завдання функції багатьох змінних ті ж самі, що й для функції однієї змінної — табличний, аналітичний та графічний. Графічно можна зобразити лише функцію двох змінних. Як відомо з аналітичної геометрії, функція u = f(x,y) визначає деяку поверхню у тривимірному просторі. Ця поверхня і є графіком функції u = f(x,y).
Наприклад, графіком функції u = 1 – x2 – y2 є одинична півсфера з центром у початку координат:
Часто графік функції зручно будувати за допомогою так званих ліній рівня.
73
Визначення
Лінією рівня функції u = f(X) називають множину усіх тих точок, для яких u = C = const.
Наприклад, для функції u = 1 – x2 – y2 лініями рівня будуть концентричні окружності x2 + y2 = C2 радіусу C, 0 ≤ C ≤ 1, з центрами у початку координат.
4.1.2. ГРАНИЦЯ, НЕПЕРЕРВНІСТЬ, ЧАСТИННІ ПОХІДНІ ФУНКЦІЇ
Визначення
Число A називають границею функції u = f(X) при x1 → a1, … , xn → an, якщо ця функція визначена у деякому околі точки M0(a1, … , an), крім, можливо самої точки M0 і ε > 0 δ(ε) > 0, що X таких, що
0 < |x1–a1| < δ, … , 0 < |xn–an| < δ: |
|f(x1, … ,xn) – A| < ε. |
Границю позначають так: |
|
lim f(M) = A. |
|
M→M0 |
|
Істотна відмінність між границями функції однієї змінної і функції багатьох змінних полягає в тому, що незалежна змінна функції однієї змінної прямує до граничної точки a по прямій, а точка
74
M(x1, … , xn) функції багатьох змінних може прямувати до точки
M0(a1, … , an) по будь-якій лінії.
Визначення
Приростом незалежної змінної xk у точці M0(a1, … , an) називається різниця xk = xk – ak. Повним приростом функції у точці M0 називається u = f(M) – f(M0). Частинним приростом функції по змінній xk у точці M0 називається різниця між нарощеним значенням функції і початковим у припущенні, що лише ця змінна набула відмінного від нуля приросту.
Визначення
δ-околом точки M0(a1, … , an) називається n-вимірна „куля” — множина тих X, для яких |x1–a1| < δ, … , |xn–an| < δ.
Визначення
Функція u = f(X) називається неперервною у точці M0(a1, … , an), якщо
1) функція визначена в точці M0 та її околі,
2) lim f(M) = f( lim M) = f(M0).
M→M0 M→M0
75
Розглянемо функцію u = f(X) у D(f) Rn. Візьмемо довільну точку M(x1, … , xn) D(f), зафіксуємо змінну xk і надамо їй довільного приросту xk , залишаючи значення інших (n – 1) змінних сталими. Таким чином дістанемо нову точку M1(x1, ... , xk + xk , … , xn). Функція u = f(X) отримає приріст
uk = f(x1, ... , xk + xk , … , xn) – f(x1, ... , xk, … , xn).
Визначення
Частинною похідною першого порядку по xk функції u = f(X) у точці
M(x1, … , xn), називається
lim |
uk = |
∂u |
= u′. |
||
|
|||||
xk→0 |
xk |
∂xk |
x |
||
k |
|||||
|
|
|
|
Для того, щоб знайти частинну похідну функції u = f(X) по xk, треба тимчасово дивитись на усі незалежні змінні (окрім xk) функції u як на сталі. Тоді u = f(X) = f(xk) стає функцією однієї змінної і можна, таким чином, застосовувати таблицю похідних і правила диференціювання функції однієї змінної.
Градієнтом функції u = f(X) |
називається вектор всіх частинних |
|||||
похідних першого порядку: |
|
|
|
|
|
|
grad u = ( |
∂u |
, |
∂u |
, … , |
∂u |
). |
|
|
|
||||
|
∂x1 |
∂x2 |
∂xn |
76
Частинні похідні другого порядку визначаються природним чином як похідні першого порядку від похідних першого порядку. При
∂2u
цьому, наприклад, для функції двох змінних u = f(x,y) виникають ∂x2 ,
∂2u |
|
∂2u |
|
∂2u |
|
∂y2 |
, |
|
, |
|
. |
∂x∂y |
∂y∂x |
4.1.3. ПРИКЛАД
Задана функція u = x3y2 + 2y. Знайти частинні похідні по x і по y:
|
|
∂u |
= 3x2y2, |
∂u |
= 2x3y + 2. |
|
||||||
|
|
∂x |
|
∂y |
|
|
||||||
∂2u |
= 6x y2, |
∂2u |
= 2x3, |
|
∂2u |
= |
∂2u |
=6x2y. |
||||
∂x2 |
∂y2 |
|
∂x∂y |
∂y∂x |
Визначення
Диференціалом функції u = f(x,y) називається
|
∂u |
|
∂u |
|
∂u |
∂u |
du = |
∂x |
x + |
∂y |
y = |
∂xdx + |
∂ydy |
77
4.1.4. ПОХІДНА ЗА НАПРЯМОМ
Нехай функція u = f(x,y) визначена в деякому околі точки M(x, y),
l — |
деякий |
напрям, |
що |
задається |
одиничним |
вектором |
e = (cos α, cos β), |e| = cos2α + cos2β = 1. |
|
|
||||
При зміщенні в |
даному |
напрямі l |
точки M(x, y) |
в точку |
||
M1(x+ |
x, y+ |
y) функція u = f(x,y) отримає приріст |
|
|||
|
|
lu = f(x+ |
x,y+ y) – f(x,y), |
|
||
який називається приростом функції за даним напрямом. |
|
Визначення
Похідною u' |
за напрямом l |
називається u' = lim |
lu . |
|
l |
|
l |
l→0 |
l |
|
|
|
Похідна u'l характеризує швидкість зміни функції u в напряму l. Має місце формула
u'l = ux' cos α + uy' cos β.
4.2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ
4.2.1. ЕКСТРЕМУМ ФУНКЦІЇ
Нехай функція u = f(X) визначена в точці M0 та її околі.
78
Визначення
Функція u = f(X) має локальний максимум (мінімум) у точці M0, якщо всі значення функції з деякого δ-околу точки M0 менші (більші), ніж її значення у точці M0. Екстремум функції — її максимум або мінімум.
Теорема (необхідні умови екстремуму)
Якщо в деякій точці M0 функція u = f(X) має екстремум, то в цій точці
або |
∂u |
= |
∂u |
= ... = |
|
∂u |
|
= 0 (тобто grad u = 0), або хоча б одна з частин- |
||||||
∂x1 |
∂x2 |
|
∂xn |
|||||||||||
|
|
|
|
|
∂u |
∂u |
|
|
∂u |
|
||||
них похідних |
|
, |
|
|
, ... , |
|
не існує. |
|||||||
∂x1 |
∂x2 |
∂xn |
Точки, в яких виконуються необхідні умови екстремуму, називаються критичними точками функції u = f(X), а точки, в яких
∂u |
= |
∂u |
= ... = |
∂u |
= 0 |
∂x1 |
∂x2 |
∂xn |
— стаціонарними.
Розглянемо тепер функцію двох змінних u = f(x,y). Позначимо
|
∂2u |
|
∂2u |
|
∂2u |
|
|
A = |
∂x2, |
B = |
|
, |
C = |
∂y2 |
в точці M0(x0,y0). Сформулюємо для цієї |
∂x∂y |
функції достатні умови екстремуму.
79
Теорема (достатні умови екстремуму)
Нехай точка M0 — стаціонарна точка функції u = f(x, y). Якщо
|
A |
B |
> 0 і A < 0, |
|
B |
|
|
|
C |
|
то функція має максимум в цій точці, а якщо
|
A |
B |
> 0 і A > 0, |
|
B |
|
|
|
C |
|
то — мінімум.
4.2.2. ПРИКЛАД
Задана функція u = x3 + y3 – 9x y + 1. Знайти екстремуми функції.
|
|
|
|
|
|
|
= 3 (x |
2 |
– 3y) = 0 |
|
||
Розв’язок. Система рівнянь |
u′x |
|
має два розв’язки: |
|||||||||
u′ |
|
= 3 (y2 – 3x) = 0 |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
(0;0) і (3;3). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∂2u |
|
|
|
|
∂2u |
|
∂2u |
|
|||
|
∂x2 = 6x, |
|
|
|
= –9, |
∂y2 = 6y |
|
|||||
|
|
|
∂x∂y |
|
||||||||
(0;0): A = 0, B = –9, |
C = 0, |
|
A |
B |
|
|
|
|
||||
|
B |
C |
< 0 не існує екстремуму. |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
(3;3): A = 18, |
B = –9, |
C = 18, |
|
A |
B |
в точці (3;3) |
|
B |
> 0 і A > 0 |
||||
|
|
|
|
C |
|
існує мінімум — umin= –26.
80