OTTP_i_S_KR

Рисунок 2.1 – Граф транспортної мережі

Транспортна мережа надається у вигляді графа. Довжини ланок графу, тобто ділянок транспортної мережі, розраховуються шляхом додавання першої або другої цифри залікової книжки: i – передостання цифра номеру залікової книжки, j – остання цифра номеру залікової книжки.

Задача визначення найкоротших відстаней між пунктами транспортної мережі має досить велике значення, оскільки вирішується з метою найбільш раціонального використання рухомого складу та скорочення транспортних витрат шляхом мінімізації загального пробігу та часу доставки вантажів або поїздки пасажирів.

Транспортна мережа найбільш часто представляється у вигляді графа (рисунок 2.1), в якому вершини являють собою перехрестя, вантажоабо пасажироутворюючі чи поглинаючі пункти та ін., а ланки – ділянки доріг які поєднують згадані вершини.

Для визначення найкоротших відстаней застосовуються мате-

12

матичні методи, які дозволяють робити розрахунки як вручну, так і на ЕОМ. Одним з найбільш поширених методів є метод потенціалів.

При використанні даного методу задача визначення найкоротших відстаней вирішується наступним чином:

1 етап – вершина графу, від котрої необхідно визначити найкоротші відстані, обирається як початкова і їй присвоюється потенціал vi=0;

2 етап – визначаються усі ланки, початкові вершини i котрих мають потенціали vi, а кінцеві j – не мають. Значення потенціалу кінцевих вершин визначаються за наступною формулою:

де v(ji) – шуканий потенціал кінцевої вершини; vi – відомий потенціал початкової вершини;

ci j – довжина ланки, яка поєднує вершини i та j.

Із усіх отриманих потенціалів на всіх етапах розрахунку обирається найменший, його значення привласнюється відповідній кінцевій вершині та записується на графі у квадрат поряд з нею. Ланка (i–j) позначається стрілкою. Розрахунок потенціалу обраної кінцевої вершини закреслюється.

Етап 2 повторюється до тих пір, поки усім вершинам графу не будуть привласнені потенціали. Порівнюються усі розраховані значення потенціалів, в тому числі отримані на усіх попередніх етапах розрахунку.

Коли визначені потенціали усіх вершин, задача вважається розв’язаною.

Значення потенціалів відповідних вершин являють собою найкоротшу відстань від обраного початкового пункту до інших. Ланки зі стрілками утворюють найкоротший маршрут руху від початкового пункту до усіх інших.

Приймаючи за початкову вершину послідовно кожну з вершин графа та виконуючи розрахунки за описаними вище етапами, можна отримати матрицю найкоротших відстаней між пунктами мережі.

Результати треба представити у вигляді таблиці 2.1 (приклад для варіанта i = 0, j = 0).

13

Таблиці 2.1 – Приклад матриці найкоротших відстаней між транспортними районами, км

3.ВИБІР МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ АВТОКОЛОНИ

Урамках курсової роботи необхідно визначити тимчасове місце розташування автоколони на період будівництва об’єкта. Місце стоянки рухомого складу може бути розташоване біля одного з 10 районів транспортної мережі.

Розміщення автоколони має бути здійснене таким чином, щоб мінімізувати витрати подачі рухомого складу до постачальників, будівельного об'єкта і назад.

Постачальники вантажу знаходиться в 1, 2, 5, 8 районах, а будівельний об’єкт – в 10-ому.

Добовий цикл експлуатації автомобіля починається з подачі рухомого складу під навантаження з автоколони (місце стоянки) і закінчується поверненням в автоколону. Подача порожнього автомобіля до місця навантаження вантажу є початковим елементом циклу перевезення вантажу.

Порожній пробіг автомобіля від місця стоянки до місця першої навантаження вантажу і від місця розвантаження до місця стоянки називається нульовим пробігом.

Таким чином, завдання визначення місця стоянки рухомого складу зводиться до визначення нульових пробігів від кожного ра-

14

йону транспортної мережі до кожного постачальника, будівельного об'єкта та їх мінімізації.

Для визначення нульових пробігів необхідно скористатися результатами розрахунку найкоротших відстаней між усіма парами районів транспортної мережі з розділу 2 (таблиця 2.1) і звести їх в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 – Нульові пробіги між районами транспортної мережі та постачальниками і споживачем вантажу

Місцем розташування автоколони необхідно вибрати в тому районі, до якого сума нульових пробігів буде мінімальною.

4.ВИБІР РУХОМОГО СКЛАДУ ПО ЕНЕРГОЄМНОСТІ

Урамках курсової роботи пропонується перевезти до будівельного об’єкту, що знаходиться в 10 районі: 150000 т піску з 1-го району; 100000 т щебеню з 2-го району; 180000 т цегли з 5-го району; 50000 т столярних виробів з 8-го району. Коефіцієнт використання вантажопідйомності для піску, щебеню та цегли прийняти рівним 1, а для столярних виробів – 0,9. Технічну швидкість автомо-

білів Vт прийняти рівною 22,5 км/ч. Час навантаження/розвантаження 1-єї тони вантажу для автомобіля-самоскида прийняти рівним 1-ій хвилині, а для бортового автомобіля – 2 хвилини. До часу завантаження/розвантаження вантажу входить час оформ-

15

лення документів, що дорівнює 10 хв, на який необхідно збільшити цей час. Ціну палива прийняти для бензину – 10 грн/л, для дизельного палива – 9 грн/л.

У курсовій роботі вибір рухомого складу проводиться з 4-х ав- томобілів-самоскидів і 4-х бортових автомобілів, які наведені в таблицях 4.1 та 4.2, по мінімуму витрат палива.

Таблиця 4.1 – Характеристики автомобілів-самоскидів

Витрати на паливо Cn для автомобілів-самоскидів визнача-

де Lзаг – загальний пробіг автомобілів за рік їхньої експлуатації, км;

16

0,25 л/100 км. на кожну їздку; Спочатку необхідно визначити необхідну кількість поїздок

кожного автомобіля Zїзкзаг для перевезення заданого обсягу вантажу:

де Gк – обсяг k-ого виду вантажу, т;

gі – вантажопідйомність i-го автомобіля, т;

ст – коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності

автомобіля.

Далі необхідно визначити кількість днів, протягом яких буде перевезений відповідний вантаж i-им автомобілем.

Число днів роботи i-го автомобіля на j-ому маршруті при перевезенні k-го вантажу Dijkp :

де Zіїзjк – кількість їздок i-го автомобіля на j-ому маршруті при

перевезенні k-го вантажу, од.

Для цього необхідно розрахувати число їздок за день кожного автомобіля на відповідному маршруті Zіїзjк :

17

де Tмj – час роботи на j-му маршруті, год (прийняти рівним 10 год.);

tijkїз – час їздки i-го автомобіля на j-му маршруті, год.

Отримане значення необхідно округлити до цілого числа в більшу сторону.

Перевезення вантажів від усіх постачальників здійснюється на маятникових маршрутах. Довжина маршруту дорівнює довжині оберту.

Час поїздки tijkїз розраховується наступним чином:

де l мj – довжина j-го маршруту, км;

tijkн р – час навантаження-розвантаження i-го автомобіля, год; Vтik – технічна швидкість i-го автомобіля, км/год.

Загальний пробіг автомобілів складається з пробігу з ванта-

де lікн1 , lікн2 – відповідно перший і другий нульові пробіги k-го

автомобіля на j-му маршруті, км.

Результати розрахунків для кожного виду вантажу необхідно звести в таблиці 4.3 – 4.6.

Вибір марки автомобіля здійснюється по мінімуму витрат на паливо.

18

Таблиця 4.3 – Результати розрахунків техніко-експлуатаційних показників при перевезенні піску з 1-го району

Таблиця 4.4 – Результати розрахунків техніко-експлуатаційних показників при перевезенні щебеню з 2-го району

Таблиця 4.5 – Результати розрахунків техніко-експлуатаційних показників при перевезенні цеглі з 5-го району

Таблиця 4.6 – Результати розрахунків техніко-експлуатаційних показників при перевезенні столярних виробів з 8-го району

5. РОЗРОБКА МАРШРУТІВ ДОСТАВКИ РОБІТНИКІВ НА БУДІВЕЛЬНИЙ ОБ’ЄКТ

Розробити маршрути по перевезенню пасажирів на будівельний об’єкт (БО) методом найкоротшої зв’язуючої мережі. Місце дислокації будівельного об’єкту знаходиться в пункті 10 (рисунок 2.1). Відстані між транспортними районами вимірюється в кілометрах. Перевезення здійснюються автобусом ЛАЗ-4207, місткість якого складає 41 пасажиромісце.

Кількість робітників, які відправляються та прибувають у транспортні райони, наведена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Кількість робітників, що відправляються з та прибувають у транспортні райони

об’єкт з урахуванням найкоротшої зв’язуючої мережі проводиться на підставі даних найкоротших відстаней, визначених у розділі 2. Для цього у якості вихідних даних використовуються значення таблиці 2.1 (за власним варіантом).

Побудову найкоротшої зв’язуючої мережі слід починати з

20

першого пункту. Для цього виписуємо перший рядок таблиці 2.1 з номерами стовпчиків та позначаємо всі числа – відстані перевезень

– номером (1), що вказує на їх приналежність до першого рядка. Отримаємо наступний ряд:

З відстаней цього ряду обирається найменша. Відповідна йому ланка – в нашому випадку ланка 1 – 2 – заноситься до таблиці 5.2 (приклад). Стовпчик з номером 2 виключається з подальшого розгляду.

Наступним кроком є порівняння чисел другого рядка таблиці 2.1 з відповідними числами ряду І. Обирається найменше з кожної пари чисел, що порівнюються, та позначається номером відповідного (першого чи другого) рядка. Отримаємо ряд ІІ:

З отриманого ряду обираємо найменшу з відстаней і вносимо відповідну ланку 2 – 4 до таблиці 5.2 (приклад). Стовпчик з номером 4 виключається з подальшого розгляду, рядок 4 таблиці порівнюється з рядком ІІ. Таким чином продовжуємо доти, доки не проведемо порівняння всіх чисел в рядках таблиці 2.1.

Таблиця 5.2 – Ланки найкоротшої зв’язуючої мережі

При складанні маршрутів з використанням зв’язуючої мережі

21