родинне святоWord

В. Симоненко

 

Процвітаюча держава завжди цінує своїх громадян, дбає про те, щоб кожен міг здобути якісну освіту, отримати високооплачувану роботу, а на схилі років – мати гідну пенсію. Але і сама людина повинна відчувати потребу у постійному самовдосконаленні та прагненні до самореалізації. Важливими якостями людини мають стати почуття власної гідності, відповідальність, рішучість у досягненні поставленої мети, здатність долати будь-які життєві труднощі. Скажіть, будь ласка, а про які якості людини йдеться у наступному вірші?

Якщо… Як вистоїш, коли всі проти тебе – Упали духом і тебе кленуть, Як всупереч усім ти віриш в себе, А з їх невіри також візьмеш суть; Якщо чекати зможеш ти невтомно, Оббріханий – мовчати і пройти Під поглядом ненависті, притому Не грати цноти, ані доброти. Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти, І думать – не творити думки культ, Якщо Тріумф, зарівно як нещастя, Сприймеш як дим і вітер на віку; Якщо стерпиш, як з правди твого слова Пройдисвіт ставить пастку на простих, Якщо впаде все, чим ти жив, і знову Зумієш все почати – і звести. Якщо ти зможеш в пориві одному Поставить все на карту – і програть, А потім – все спочатку, і нікому Про втрати й слова навіть не сказать; Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили Служити ще, коли уже в тобі Усе згоріло, вигасло – лишилась Одна лиш Воля – встоять в боротьбі. Як зможеш гідно річ вести з юрбою І з Королем не втратиш простоти, Якщо усі рахуються з тобою – На відстані, яку відміриш ти; Якщо ущерть наповниш біг хвилини Снагою дум, енергією дій, Тоді весь світ тобі належить, сину, І більше: ти Людина, сину мій.

Р.Кіплінг (у перекладі Є. Сверстюка)

 

Етап 6. Любі діти! Символом нашого уроку є калина. Наш народ називає калину народним символом України. Україна, як і кожна незалежна і суверенна держава, має власні національні державні символи.

За визначенням «Тлумачного словника основних юридичних понять, визначень і термінів, державні символи – це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках утілюється певний історичний або ідеологічний зміст. У державних символах в лаконічній формі відображено одну чи декілька ідей політичного або історичного характеру.

У відповідності до статті 20 Конституції України (1996 р.),  державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України.

         Короткі повідомлення учнів

про державні символи України

Державним гербом України є тризуб, який з давніх часів сприймався як великокнязівський знак. Його зображення було на печатці Святослава Ігоревича, карбувався  на монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Трактування значення тризуба різноманітне:  скіпетр скіфських царів, стилізована квітка (трисвічник), схематичне зображення слова «воля», емблема сокири чи колоса, символ влади над трьома світами (небесним, земним, підземним) тощо.  Тризуб, крім того, виконував функцію оберегу і використовувався в орнаментах килимів, тканин, у рукописах, на ювелірних виробах тощо.

22 березня 1918 року Центральною Радою на чолі із М.Грушевським тризуб на синьому тлі було схвалено як державний герб УНР. Залишався він державним символом і за часів Директорії за гетьмана Павла Скоропадського.

Верховною Радою України визнано золотий тризуб на синьому тлі малим Державним гербом 19 лютого1992р.

 

Ще одним символом України є Державний прапор – полотнище із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. За законами геральдики, синій колір символізує честь, вірність, щирість, мир, безкрайність неба, безпеку, злагоду; жовтий – щедрість Божу, український лан пшениці, велич, шану.

28 січня 1992р. Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором.

 

Державний гімн України – це музично-поетична емблема держави. Мелодією гімну затверджено мелодію національного гімну «Ще не вмерла Україна» (муз. Михайла Вербицького), а слова написані українським поетом і фольклористом Павлом Чубинським. Виконання Державного гімну є обов’язковим на початку офіційних зустрічей на високому рівні, під час прийняття військової присяги, спортивних змагань.

Питання щодо затвердження Державного гімну України було розглянуто 15 січня 1992р. на засіданні Президії Верховної Ради України.

 

Заключна частина уроку. Подивіться, будь ласка, яким уквітчаним став кущ калини.

 

Народний символ України –

Міцний, яскравий кущ калини!

Це символ пам’яті і віри,

Що всіх врятує від зневіри.

 

Калина – символ об’єднання,

Щасливого буття бажання.

Це про часи минулі згадка

І що в майбутньому – загадка.

 

Калина рясно пломеніє,

Дарує щастя і надію!

 

 

Перший урок навчального року завершено. Але попереду в кожного із нас багато роботи – учитися, працювати на благо нашої Батьківщини.

1-й ведучий. 8 березня. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама – які надлюдські глшибини скарбів містять вони в собі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Мати – корінь життя, та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ все ясніше. Міцно тримає жінка свічку життя, затуляючи її тендітний вогник от подихів вітру, подиху зла.

2-га ведуча. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і в місті відзначається велике свято – Міднародний день – 8 березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято – свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер.Всіх кого ми знаєм і не знаєм. Всіх хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін Вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі. Хай же буде на Землі довіку прославлена в пісні хорошій Ваша материнська любов.

1-й учень.

     О женщина, дивное слово,

     Вместившое радость и боль.

     Мне хочется, чудная, снова поведать,

     Поведать, что ты жизни соль.

2-й учень.

     Ах, милая, добрая странница

     Дорог бесконечных судьбы.

     Хочу, чтоб была ты избранницей,

     Своей самой яркой мечты.

1-й учень.

     Глаз радостный синью взираеш

На мир, на мир, обогретый тобой,

И сердцем, любя, понимаеш,

Что быть ты должна молодой.

2-й учень.

     Короной владеть, не иначе:

     Достоинств твоих всех не счесть.

     Ты – светлая радость, а значит,

     Тебе счастьем жизни владеть!

1-й ведучий.

     Жінка – величне, дивне, ніжне слово.

     Тобі вклоняємось сьогодні знову.

     Ти – господиня гарна,

     Добра, ніжна мати,

     Яка не може жити в світі марно,

     Все вміє і все хоче знати...

2-га ведуча.

     Готує, миє і прасує,

     Страждає, вірить і сумує,

     В світи незвідані мандрує.

1-й ведучий.

     Дітей і онучат плекає,

     Кому і що потрібно добре знає.

     Ти, жінко, - ціла академія наук,

     Сприймати вмієш все –

     І радості, і безліч мук.

2-га ведуча.

     Ми любимо тебе, о добра жінко!

     Бабуся, мама і сестричка-намистинка,

     І вчителька моя, найкраща в світі,

     Сьогодні ми тобі даруємо пісні і квіти.

1-й ведучий. Недарма, мабуть, святкуємо ми жіночий день саме навесні. Весна... Лагідна, загадкова, тендітна. Ми так чекаємо її завжди, але приходить вона раптово, бурхливо, змінюючи все навкруги, пробуджуючи природу і наші почуття.

3-тя учениця.

     Струмочок весело дзюркоче

     Неначе сповістити хоче:

     Весна прийшла, прийшла надія,

     Знов ожили чудові мрії.

4-й учень.

     Промінчик сонця лагідно лоскоче

     І з радістю усім шепоче:

     „Весна прийшла, прийшла весна,

     Жіноче свято принесла”.

5-й учень.

     Щоденно одяг хто пильнує,

     Духмяність булочок дарує,

     Хто дзвоники дає нам своєчасно,

     Слідкує, щоб додому йшли ми вчасно?

     Вам всім спасибі, наші милі

     Жінки шкільні, чудові та вродливі!

1-й ведучий. Мужчина стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері . І я низько вклоняюсь Вам  , і не тому що сьогодні 8 Березня , а тому , що Ви жінки . Це Ваші муки дають нове життя .Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків . Це Ваше велике терпіння , Ваші турботи , Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім”я життя на землі . Кланяюсь Вам , які вигодували мене хлібом , потом і кров”ю , вірою і терпінням . Кланяюсь Вам за те , що рятували мене від хвороб , нещасть і труднощів . Кланяюсь Тобі , мати роду людського , ім”я якій – Жінка . Миру і щастя Землі , по якій ти ідеш , ЖІНКО !

1-й учень. Джентельменський шкільний клуб радий вас вітати!

2-й учень. Щастя, успіхів, добра щиро побажати!

(Далі всі хлопці продовжують по черзі).

1. Шановні,         7.Загадкові,

2. Розумні,          8. Кмітливі,

3. Милі,               9.Ласкаві,

4. Веселі,           10. Жартівливі.

5. Кохані,          11.Ніжні,

6. Вродливі,      12. Привабливі,

Разом: Найкращі!

1. Бабусі,          4.Вчительки,

2. Матусі,         5. Подруги,

3.Сестрички,    6. Усі жінки!

4-й учень.

     О жінко! Загадка одвічна,

     Водночас сильна і тендітна.

     Тобі присвячували вірші

     І почуття свої найкращі.

7-й учень.

     Ти – берегиня свого роду,

     За тебе йшли в вогонь і в воду,

     Стрілялись на дуелі мужньо,

     До тебе прихиляються, коли сутужно.

(Поклонились, стали на місця).

Далі пропонується невеличка концертна програма. Кодова назва „З чого починається жінка?”

1-й ведучий. З чого починається жінка? Ми стверджуємо, що з посмішок.

2-га ведуча. Лагідних, добрих, ніжних, хитрих, винуватих, радісних, світлих!

1-й чтець.

     О, женщины! Вовсе века

     Вас слабым полом называли:

     Вам серенады посвящали

     И вас носили на руках.

     Из-за прекрасных ваших глаз

     Звенели мушкетёров шпаги,

     Поэты тратили на Вас

     Десятки тисяч тонн бумаги!

     Шло время в вечной суете,

     И вы теперь уже не те.

     Но разве есть у нас причины

     Вас слабым полом называть?

     Ведь вы давно уже мужчинам

     Ни в чём не стали уступать!

     Вам, самым близким и родным;

     Подругам, женам , мамам, сёстрам –

     Мы в этот праздник говорим:

     „Без вас мы жить не можем просто!

     Чтоб стало, вдруг, с любым из нас,

     Когда бы не было на свете

     Лучистых ваших добрых глаз

     И нежных рук усталых этих.

2-й чтець.

     О, женщины!

     Мы славим Вас застенчивых!

     И в меру добрых, и в меру злых,

     Порою верных, а порой изменчивых,

     Полуволшебных и полуземных.

     Прекрасных слов немало подыскать

     Мужчины благодарные смогли бы,

     Но нам сегодня хочется сказать

     То самое, извечное «Спасибо».

     Спасибо Вам за повседневный труд,

     За то, что от мужчин не отстаёте.

     Об умственной уж я не говорю,

     Но дома – и в физической работе.

     За то, что даже в трудные года,

     Не уступая в доблести мужчинам,

     Вы оставались всё-таки всегда

     Прекраснейшею нашей половиной.

     Спасибо Вам за вашу доброту,

     За Вашу дружбу, преданность и, даже,

     За лишний нерабочий день в году,

     Спасибо Вам, волшебницы Вы наши!

1-й ведучий. Жінки можуть усе. Але ким би не були вони, які б рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками.

Одвічно стоять поруч слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина.

3-тя учениця.

     Прийміть нашу щиру шану і вдячність.

     Хай Вам щастить завжди і всюди,

     Хай будуть поруч гарні люди,

     Хай негаразди обминають,

     Надія шлях Ваш осяває.

     Здоров’я, успіхів, добра

Шкільна Вам зичить дітвора.

2-га ведуча. Ми бажаємо всім вам любові (дітей, чоловіків, коханих, ваших учнів). В любові цій ваша сила. Життя прекрасне, і в значній мірі тому, що існуєте на Землі Ви! Щастя Вам, дорогі жінки!

Всі:

Песня по мотивам кадрили

В весенней этот вечер

Мы рады нашей встречи.

Примите, дорогие, от нас поклон земной.

И в жизни быстротечной желаем мы чтоб вечно

Вы были так красивы как нынешней весной!

         Танюши, Любы, Поленьки,

         Марины, Светы, Оленьки!

         Желаем Вам расти, цвести,

         И счастья Вам, и радости!

Учень. Рідна мама, добра ти моя ненька,

Мамо, мамо вишенька біленька

Чуєш, мамо! Горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.

Мамо, мамо! Горлиця, як ти , сива!

Проліта крізь літа,

Давнім спомином щаслива

Чуєш, мамо? Більшого нема дива

За пісні, що ти дала, як папороть цвіла.

(Пісня)

Ведучий 1. Відшуміла зима лютими морозами, відхурделила сніжніми віхолами, а на зміну їй прийшла чарівна звабно-принадлива красуня — весна. Тож недаремно саме вона увібрала себе одне з найкращих, найсвітліших свят — свято жінок. В усі часи в усіх країнах жінка стоїть вище чоловіка: в ній ніжність, краса, надзвичайна зворушливість, чутливість.

Ведучий 2. Тож наше свято ми присвячуємо жіночності, присвячуємо найдорожчим людям на землі — мамам! Шановні наші мами, бабусі, дівчата! Щиро вітаємо Вас зі святом весни, з днем 8 Березня! Зичимо здоров’я із дзвінкої криниці, хліба запашного з української пшениці, рум’янців від калини, щоб були у настрої кожної днини.

(Пісня)

Учениця. Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна, Ісусова ненько.

Благаю у тебе, щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ і у люди,

Щоб нами раділи, пишалися всюди.

За це я складаю в молитві долоні,

До тебе, Царице, на сонячнім троні!

(Пісня)

Ведучий 1. Діти сплять… Скільки їм залишилося того безтурботного сну? Мати молиться, тихенько змахує непрохану сльозу, просить у Всевишнього щасливої долі для них. І все це може тільки вона, наша Берегиня, наша мати!

Ведучий 2. Завжди від жінок віє таємничістю, принадою. Згадаємо про це легенду. Після того як Бог створив чоловіка, той заявив йому про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, адже весь матеріал витратив на чоловіка. Після коротких роздумів став змішувати кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зорі, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошеняти граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. А потім додав ще туди: холодного мерехтіння зірок , в’їдливості мухи , впертості осла, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, прозорливості п’явки, дурману опію, безпощадності стихії. Ось такою Бог передав жінку чоловікові, при цьому промовив: «Бери її такою і не намагайся переробити, зазнай щастя».

Ведучий 1. Це звичайно легенда-жарт, але в ній є доля істини, бо жінка це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай, а може і на пекло.

(Сценка з п‘єси  «Фараони»).

Учень. Голубіють очі батьківської хати

І стежина в’ється двором до воріт.

Ти на тій стежині вивела нас, мати!

На щасливу долю, у широкий світ.

Спасибі вам, мамо, за твоєї душі багатство,

За любов материнську святу.

Спасибі, мамо, за твою найніжнішу ласку

І найдобрішу твою доброту.

Ти для нас хотіла прихилити небо,

Щоб не знати дітям смутку і невдач,

Не завжди слухняні, ми були у тебе,

Дорога матусю, ти за все пробач!

(Пісня)

Ведучий 2. Материнська любов найсвятіша, та нажаль, не всі і не завжди ми вміємо її оцінити.

Ведучий 1. Подивімося в мамині очі. Чи не наша неуважність та байдужість сіють в них смуток?  Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово, залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі. А як хочеться бачити веселими всіх жінок.

(Пародія на пісню «Ах какая женщина»).

Учень. Бережіть материнське серце,

Бо воно як воскова свічка,

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Учень. Коли спокій і радість у хаті,

То горить воно рівно й тихо,

Як прикута пташка крилата,

Стрепенеться, віщуючи лихо.

Учень. Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів, забуття і тривоги,

Каяття принесіть, хоч і пізно

І утріть гіркі сльози знемоги.

Учень. Розсипа серце мами проміння

На пелюстки долонь дівочих.

Тихо скапує нам на сумління

Зазирає, мов світить у очі.

(Пісня)

Ведучий 1. Можна у світі немало зробити,

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Ведучий 2. Можна пройти крізь пустелю і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами,

В світі усе починається з мами.

(Пісня)

Учень. Моя люба мати,

Калиновий цвіт.

В тобі рідна мати

Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,

В тобі — моя ціль,

Моє — твоє горе

Моїм є твій біль.

Учень. Ти — мій скарб найбільший,

Ти — мій скарб живий,

Ти — моя перлина,

Скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш від лихих тривог,

Най благословить тя

З неба Господь Бог!

(Пісня)

Учень. З маленьких років пестить піснями,

Черпа насолоду, тішиться нами,

Охороняє, благословляє

Для нас лиш б’ється ночами й днями

Єдине в світі — серце мами!

Усе віддасть нам — тепло і силу,

В життя велике здійме на крилах…

Краси навчає, добра навчає.

Учень. Для нас лиш б’ється ночами й днями,

Єдине в світі — серце мами.

Коли ми в горі — за нас ридає,

Коли в нас болі — за нас страждає!

Найбільш леліє, найбільш жаліє.

(Пародія на пісню Т. Буланової «Баю, бай»)

(Пісня)

Ведучий 1. Мамо! Це ти навчила мене жити за законами любові і правди. Це ти не давала мені спіткнутися на життєвих дорогах, будила совість і берегла від ганьби, і я низько схиляю голову перед любов’ю і добротою, перед мудрістю і мужністю твоєю!

Ведучий 2. Мама — вона як дивна-предивна музика, хвиля за хвилею змиває з душі тугу і втому, надихає до творчості і любові. Вона як молитва оберігає нас, прощає, закликає до життя. Усе прекрасне на землі від сонця і матері!

(Пісня)

Ведучий 1. Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала.

І чую гуси зняли крик

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли

Запахла рута, м’ята.

Десь тихо загули

Всміхнулась люба мати!

І біль у серці раптом зник,

Так любо, любо стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.

(Пісня)

Ведучий 1. Мамо! Вимовляєш це рідне до болю слово і перед тобою постає її рідний образ, єдиної, найріднішої, наймудрішої, найсвятішої. І де знайти ті слова, якими можна було б виразити безмежну любов до матері!

Ведучий 2. Ластівко, журавко, пісне моя! Твої руки пахнуть запашним хлібом і чебрецем, матіолою і серпанковими вечорами.

Ведучий 1. Твої очі нагадують чисте озерце, в якому така прозорість, глибина і ніжність, що видно всю твою душу, всю твою вічність.

Ведучий 2. Мама! В цьому слові і переливчаста пісня жайворонка і прощання журавлів, дзвінке дзюркотання весняного струмка і жовті пасма осіннього падолисту. Мама дала нам життя, навчає всіх життєвих премудростей, вчить розуміти людей і творити добро, шанувати хліб, правду.

(Пісня)

Ведучий 1. О мамо! Мелодіями молодієш

Надійно торкатись твого плеча.

Вже скільки ти вдіяла, скільки ще вдієш,

Ти гідна пісень — і пісні звучать.

Ведучий 2. Виховує мама синів і дочок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу довго-довго не навідуються до отчого дому. Лише скупі листи приходять час від часу.

Ведучий 1. Коли нарешті знайдеться хвилина, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно. Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне, пошарпана вікониця, і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов.

(Вірш)

Учень. Крізь дощ, крізь сніги і тумани

Чи дороги туманом обснує;

Приїжджайте частіше до мами

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок, втому

Не марнуйте дрібницями дні,

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята,

Де пройшли ваші дні золоті.

Лиш не можуть Вам вічними стати

Руки мамині — крила святі.

Щоб не мучила совість по тому -

Не приносьте батькам Ви печаль.

Бо для них Ви — жар, сонячний промінь

То ж не гасніть у рідних очах.

(Пісня)

Учень. Прилинь, прилинь до рідного села,

Приїдь, приїдь тебе чекає хата.

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

Прилинь хоч в гості до зелених свят

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Учень. Прилинь додому в солов’їний день,

Хай зрозуміє тут дитина

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати,

Та від лагідних рук мами й тата.

(Пісня)

Ведучий 2. У мами добрі і ласкаві руки, вона все вміє. У мами вірне і чутливе серце — у ньому ніколи не згасає любов, вона ні до чого не залишається байдужою.

Ведучий 1. Наші любі, дорогі мами! Насамперед, ми хочемо вибачитися перед Вами за те, що іноді засмучуємо Вас. Ні, ми не можемо обіцяти, що більше не провинимось, але можемо обіцяти що з цього дня будемо старатися менше завдавати вам турбот.

Учень. За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Я сонечко вплету в твої чудові коси

І небо прихилю, й зберу перлини-роси,

Вінок сплету для милого чола

Аби лише ти щасливою була.

Учень. Бажаю вам, мамо, днів щасливих,

Бажаю добра, здоров’я і сили,

Бажаю любові, злагоди, втіхи,

І бажаю завжди життю радіти.

І ділитись словом щирим

Теплим, радісним, правдивим.

Учень. Прийміть мої вітання щирі

Хай Ваша доля розквіта,

Хай в здоров’ї і щедротах

Рясні красуються літа,

Щоб доля дарувала тільки щастя,

Ні грама бід, ні крапельки страждань,

Хай квіти квітнуть і в яскраві ранки

Здійсняться тисячі бажань.

Учень. Нехай в душі не вигасне зірниця

І мудрість літ не буде тягарем

Хай щастя з вами буде день у день,

Немов вода цілюща у криниці.

Хай обминають горе і біда,

Пахущим цвітом стелиться дорога,