dis_Botsora_2015

162

Заходи щодо впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва реалізовуються УФПП. Ним сформовано державну мережу регіональних та міських фондів підтримки підприємництва, за допомогою яких забезпечується пряма взаємодія місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підприємцями, формується сприятливе середовище для розвитку підприємництва у регіонах [137].

Важливим чинником у реалізації заходів регіональних програм підтримки малого підприємництва є забезпечення місцевими органами виконавчої влади відповідних обсягів і стабільності фінансування не тільки з початку дії програмидо її завершення, а й щодо планового розподілу коштів на заходи впродовж кожного року. За рівнем фінансового забезпечення програмних заходів з місцевих бюджетів можемо визначити відношення органів місцевої влади до вирішення проблем малого підприємництва в регіонах [116].

Як свідчить аналіз, у 2005-2007 рр. фактичне фінансування заходів регіональних програм підтримки малого підприємництва в регіонах перевищувало планове фінансування (рис. 3.10) [116].

Рис. 3.10. Обсяги фінансування регіональних програм розвитку

малого підприємництва в Україні у 2005-2013 рр., млн. грн.

Джерело: Побудовано автором на основі [130].

164

За даними Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, протягом 2007-2011 рр. найбільше (понад 50%)

бюджетних коштів щодо фінансування заходів регіональних програм спрямовано на компенсацію частини вартості банківських кредитів для суб’єктів малого підприємництва. Такі заходи здійснювалися у 9 регіонах: АР Крим, Вінницька, Волинська, Донецька, Закарпатська, Кіровоградська,

Чернівецька, Чернігівська області та м. Київ. На пільгове кредитування інвестиційних проектів та фінансування на поворотній та безповоротній основі у 2007-2013 рр. витрачалося в межах 10-31% коштів обласного бюджету. На створення нових та забезпечення функціонування існуючих об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва та поповнення статутного й оборотного капіталів протягом 2007-2013 рр. щорічно спрямовано не більше 16% загального фінансування програмних заходів.

Решта бюджетних коштів витрачалося на надання інформаційної допомоги,

здійснення навчання, організацію семінарів, конференцій, забезпечення участі підприємців у виставкових заходах. Фінансування за цими напрямками проводилось у переважній більшості регіонів України [130].

Проаналізуємо до прикладу стан розвитку малого підприємництва у Львівській області у 2006-2010 рр., який характеризувався [48]: 1)

скороченням кількості зайнятих і найманих працівників. Хоча, починаючи з

2009 р., питома вага кількості зайнятих на МП у загальній кількості зайнятих поступово зростало; 2) низьким рівнем оплати праці, незважаючи фактичне збільшення величини заробітної плати; 3) погіршенням ефективності діяльності (негативний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, ріст суми збитку та значна питома вага збиткових підприємств).

У 2013 р. у Львівській області на 10 тис. осіб наявного населення функціонувало 70 малих підприємств. Найменше значення згаданого показника було 2011 р. та становило 62 підприємства. Незважаючи на зменшення показника кількості МП, обсяг реалізованої продукції за

165

досліджуваний період мав висхідну тенденцію та становив 26017,7 млн. грн.

у 2013 р. (табл. 3.3).

Негативна тенденція основних показників діяльності малих підприємств Львівщини свідчить про недостатню увагу до цього сектора економіки, як зі сторони держави, так і з сторони місцевої влади. Серед запланованих напрямів підтримки суб’єктів малого підприємництва у Львівській області реально фінансуються лише окремі з них. Так, в області у

2011 р. відсоток фактичного виділення коштів відносно запланованого обсягу фінансування програмних заходів був одним з найгірших в Україні (16%), що свідчить про неповноту та неефективність розподілу бюджетних коштів,

спрямованих на розвиток малого бізнесу в регіоні.

Джерело: Складено автором на основі [48].

На наш погляд, саме тепер, в умовах відсутності легкого доступу підприємств до джерел фінансових ресурсів, зусилля органів місцевої влади необхідно спрямувати, насамперед, на забезпечення фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, застосовуючи при цьому механізм державного гарантування кредитів, який, на жаль, в Україні майже не діє.

Державне регулювання підтримки малого підприємництва в Україні, як і в усіх державах світу, безумовно повинно також забезпечуватись існуванням розгалуженої інфраструктурної мережі. З одного боку – це державні інститути регулювання діяльності малого підприємництва, які у світі створюються як спеціалізовані органи управління його розвитком та зосереджені на вирішення головної проблеми – забезпечення стабільних

166

темпів росту (кількісний аспект) та його подальшого розвитку на цій основі

(якісний аспект) [54, с.13].

Державне сприяння інфраструктурному забезпеченню розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється шляхом створення та підтримання функціонування мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, інноваційних бізнес-інкубаторів, науково-технологічних центрів, технологічних парків,

фондів підтримки підприємництва, фінансових установ, інноваційних та інвестиційних фондів і компаній, лізингових компаній, консультативних центрів, інших підприємств, установ та організацій.

Нинішній етап формування мережі об’єктів інфраструктури демонструє їх кількісне зростання. Станом на початок 2014 р. на території України функціонувало 480 бізнес-центрів, 79 бізнес-інкубаторів, 50

технологічних парків, 538 лізингових центрів, 226 фондів підтримки підприємництва, 3034 інвестиційних та інноваційних фондів і компаній,

4238 інформаційно-консультативних установ [130].

В додатку П показано динаміку розвитку інфраструктурного забезпечення підтримки малого підприємництва в Україні за 1999-2011 роки.

З даних в таблиці видно, що у 2011 р. відбувалося зменшення кількості окоемих видів елементів інфраструктури підтримки малого підприємництва. 2011 р. характеризується тенденцією попередніх років стосовно зменшення кількості: лізингових центрів – на 19 од., кредитних спілок – на 166 од.,

фондів підтримки підприємництва – на 8 од., інвестиційно-інноваційних фондів і компаній – на 34 од., але разом з тим, є і позитивні зміни: зросла кількість бізнес-центрів – на 45 од., бізнес-інкубаторів – на 11 од,

інформаційно-консультативних установ – на 16 од., кількість громадських об’єднань суб’єктів підприємництва – на 133 од. [130]. Основною причиною тенденції щодо скорочення кількості об’єктів інфраструктури є недостатній обсяг їхнього фінансування з державного бюджету (4,7% коштів передбачених на фінансування регіональних програм).

167

Відповідно до Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" [207], "розвиток малого і середнього підприємництва забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган у сфері розвитку малого і середнього підприємництва,

інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування".

В згаданому Законі також зазначено, що спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва [207]. Хоча згаданий Закон не конкретизує як називається цей "спеціально уповноважений орган", однак з огляду на покладені завдання, ним є Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво України).

Держпідприємництво України, нині є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується КМУ.

Інформація, наведена у додатку Р, дає змогу порівняти основні завдання спеціально уповноважених органів щодо розвитку малого підприємництва в Україні починаючи з 1991 р. і до сьогодні.

На основі аналізу зарубіжного досвіду та вітчизняної політики щодо підтримки малого бізнесу, нами було виділено чотири моделі державного регулювання малого підприємництва (рис. 3.12):

1. Держава сприяє розвитку малого підприємництва. 2. Держава забезпечує ефективне функціонування малого підприємництва. 3. Держава не втручається у діяльність малого підприємництва. 4. Держава є "гальмом"

розвитку підприємництва. З наведених на рисунку ознак видно, що найкращою є перша модель, однак на наш погляд, нині Україні у сфері малого підприємництва здійснюється державна політика, яка містить ознаки,

властиві четвертій моделі поведінки.

169

бізнесу в Україні на основі формування інфраструктурної мережі. І тільки після цього можливо забезпечити сталий розвиток вітчизняної системи малого підприємництва. Проте дуже часто державна політика нашого уряду є не продуманою і не достатньо виваженою, адже прийняття відповідних нормативно-правових актів, чи реалізація на їх основі певних заходів є не вчасною і не має під собою сформованого підґрунтя, завдяки чому не вдається повною мірою реалізувати заплановані заходи.

Отже, державна регуляторна політика щодо підтримки малого підприємництва в Україні є неефективною, а нормативно-правова база – недосконалою. Внаслідок проведеного аналізу, можна зробити висновок, що виконання як Національної, так і регіональних програм підтримки малого підприємництва носить суто декларативний характер. Вважаємо, що заходи щодо їх реалізації повинні містити не тільки короткострокові кроки, а й стратегічні плани та здійснюватись у чітко визначені строки.

Якщо органи державної влади зацікавлені в розвитку малого підприємництва, то вони повинні: створити систему правових, економічних і адміністративних умов їх діяльності; спрямувати державні інвестиції на розвиток тих галузей економіки, основу яких будуть становити малі та середні підприємства; завдяки тарифному регулюванню перерозподілити частину прибутку природних монополій на користь МП; взяти на себе частину кредитних ризиків в сфері фінансування МП [38, с. 9].

Ефективна реалізація регіональних програм щодо розвитку малого підприємництва є можливою завдяки виконанню державою таких заходів:

удосконалення спрощеної системи оподаткування та звітності; налагодження процедури перевірок; спрощення процедур з видачі дозвільних документів.

Місцеві органи влади щодо сприяння розвитку малого підприємництва повинні спрямувати свої зусилля на: залучення суб’єктів малого бізнесу до виконання регіональних замовлень; сприяння населенню у відкритті власної справи; формування елементів інфраструктури, які забезпечуватимуть

170

консультування підприємців на усіх етапах функціонування підприємства

[99, с. 9].

На сьогодні, фінансове забезпечення реалізації заходів, як національних, так і регіональних програм є недостатнім, не систематичним,

має епізодичний характер. При здійсненні моніторингу виконання регіональних програм необхідно чітко визначити причини і встановити відповідальних осіб у разі невідповідності обсягу запланованих коштів фактичному фінансуванню. Зусилля місцевих органів влади потрібно спрямувати на диверсифікацію джерел фінансування суб’єктів малого підприємництва, що є можливим за рахунок створення умов доступу малих підприємств до банківських кредитних ресурсів, шляхом часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами, формування системи державного гарантійного забезпечення повернення кредитів, а також забезпечення використання таких альтернативних форм фінансування, як лізинг, факторинг.

Труднощі ефективного функціонування малого бізнесу в регіонах пов’язані також з нестабільністю, неврегульованістю та суперечливістю законодавства, бюрократизмом, розпорошеністю прав та обов’язків місцевих та центральних органів влади, обтяжливістю регуляторного середовища.

Вважаємо, що при розробці програм регіонального розвитку малого підприємництва необхідно, щоб програма була комплексною, тобто стосувалась таких сфер, як політико-правове середовище; соціально-

культурне середовище; технологічне середовище; економічне середовище;

екологічне середовище; міжнародне середовище.

3.3. Підвищення ефективності фінансового механізму розвитку

малого підприємництва в Україні

Розвиток суб’єктів малого бізнесу в нашій країні потребує розроблення заходів щодо ефективної реалізації його фінансового механізму. Особливо в сучасних умовах, коли значна частина вітчизняних підприємств припиняють