Filosofiya_vsi_varianti_I_modul_2

Варіант 9

1. Філософія найчастіше визначається як теоретична форма світоглядуТак

2. Найпершим об’єктом натурфілософії поставала природа, а першою проблемою – проблема начала буття.Так

3. Креаціонізм як суттєва риса християнської філософії означає віру в наперед визначення долі. Ні

4. В епоху Відродження у поглядах на світобудову були поширеними пантеїзм та пасихізм. Так

5. Століттям просвітництва в Європі називають ХVIII ст.. Так

6) Категоричний імператив це В) всезагальний закон моральної поведінки.

7) Тезу « Я знаю, що я нічого не знаю» слід завершити словами: В) але інші люди незнають навіть і того

8. Сперечання номіналізму та реалізму розгорнулось: В) в середньовічній філософії

9. Філософська позиція, що вважає що Бог створив світ та надав йому імпульсу дії, називається: В) деїзм

10. Плюралізм як філософський погляд на начала світу передбачає визнання: Б) існування множинних субстанцій

ТЕСТИ В. 1. До відмінностей між античним та середньовічним світоглядами слід віднести: Б) креаціонізм, провіденціалізм, екзегенетичність та віросповідальнний характер середньовічного світобачення та космоцентризм, політеїзм та замкнений рух історії в античному світобаченні.

2. Розрізняння первинних і вторинних якостей речей у філософії Новго часу продилось на таких підставах. А) оскільки лише матема­тичні та геометричні харак­теристики речей підлягають точному обчисленню, то їх як первинні якості слід приймати до уваги у пізнан­ні, а вторинні якості - те, як проявляються речі у відчу- тях - слід вважати лише І суб'єктивними враженнями.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів

г ".. .Освіта звільняє людину від дикості та варварства... Наука

А) Основна ідея цього фрагменту - не «закидати» себе у яму, бути особистістю на землі і не загубити свій дар подарований нам Спасителем. Людина повинна удосконалюватись. Цьому сприяє наука, освіта і віру у щось вище на землі – віра у Спасителя. Саме це сприяє до пізнання самого себе, до вдосконалення себе та світу. І саме це допоможе знайти сенс свого життя.

Б) Автор у даному фрагменті протиставляє між собою освічену і неосвічену людину. Неосвічена людина, за його словами, вишукує у собі якусь позитивну якість, і вихваляється нею, не задумуючись над тим, що її можна розвивати. А освічена – перебуває у постійному русі та розвитку. Вона шукає позитивні якості та розвиває їх. Щодо покладання надій у справі покращення людини, то автор покладає їх на віру у Спасителя, в освіту і в науку. Ці три фактори взаємопов’язані. Адже вони вдосконалюють доброчесність і не дозволяють впасти у заблудження, допомагають виправляти свої помилки і спонукають до самовдосконалення. Вони змушують повернутись до розмірковувань про божественну всемогутність і заставляють нас розвивати себе.

В)Освіта і наука – все те, що розвиває розум людини. На думку автора неосвічена людина не знає, що таке заглиблюватись у себе і оцінювати себе. Для того, щоб ми не впали у заблудження, знали своє місце на землі і прославляли Божественну велич, автор даного тексту закликає нас звернутись до основних двох джерел, які дав нам Спаситель - це книга Писання та книга природи. На його думку, вони є одні з основних джерел, які заставляють нас задуматись про життя, про Божественну могутність і все ж таки про самого себе.

Г) На думку автора освіта робить людину особистістю – «звільняє людину від дикості і варварства». Неосвічена людина не знає всіх радостів життя, вона «не бачить», що з кожним днем воно стає краще. Я згідна з автором, адже освіта є важливим критерієм у нашому житті. Усе життя ми вчимось і вчитись ніколи не пізно. Це удосконалює нас, нашу свідомість. Це допомагає нам долати буденні труднощі. Перевагою науки є те, що вона спрямовує розум на те, що він постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Наука спонукає нас звеличувати і прославляти божественну велич. Як на мене наука і людина повинні завжди стояти поруч. Без науки людина не вдосконалювалась би, вона б деградувала. Без неї людина замкнулась у собі, картаючи себе своїми ж недоліками. Завдяки науки розум людини вдосконалюється.

Варіант 10

ТЕСТИ А. Обведіть колом варіант правильної відповіді

1Філософія як форма світогляду постає загальнолюдським явищем. Ні

2. В епоху Нового часу виникають національні та регіональні філософії. Так *

3. Для німецької класичної філософії було характерним прагнення до створення завершених систем філософського знання.Так

4. Д.Берклі був представником німецької класичної філософії. Ні

5. Ф.Ніцше і С.К'єркегор є засновниками позитивізму як напряму некласичної філософії. Ні

6. Некласична філософія вважала, що пізнання слід спрямовувати: б) на те, що увійшло у наше сприйняття, що є доступним людині;

7. Відмінність у філософських позиціях Сократа та софістів полягала у тому, що: б) софісти сповідували принципи відносності усякого знання, а Сократ вважав, що справжні знання повинні бути остаточними, завершеними;

8. Сенсуалізм в теорії пізнання виходить з принципу: в) немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях.

9. "Монадологія" як вчення про численні монади (одиниці) - початки буття була розроблена: б) Ґ.Лейбніцем;.

10. Зміст світогляду визначають: б) знання, принципи, переконання, що є життєвими орієнтирами людини;

ТЕСТИ В. 1: Відмінності між позиціями емпіризму та раціоналізму окреслюються так:

А) емпіризм, сповідуючи тезу про те, що немає нічого в інтелекті, чого би не було у відчуттях, зводить знання до чуттєвих даних, а раціо­налізм базує знання на фактах, опрацьованих логікою.

2. Відмінності між онтологічними ідеями Платона та Аристотеля полягають у наступному:

А) Платон вважав найпер­шим буттям буття ідей - і ідеальних сутностей речей, а Аристотель ототожнював буття із будовою, причина- I ми та діями реальних речей, тому Платон протиставляв світ ідей і світ речей, а Ари­стотель їх зближує.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів

"Істинне є ціле. Але ціле є тільки сутність, що завершує себе через

А) основною ідеєю даною фрагмента є те, що істина є ціле, але його можна осягнута лише у систематичному викладі та в історичному русі. Тобто будь-яка річ є маленькою складовою чогось глобального, цілого, єдиного. Так само і кожна людина є частинкою цілої, істинної системи. А оскільки істина – це процес, то людство не стоїть на місці – воно розвивається і знаходить відповіді на запитання, які виникають у процесі його еволюції.

Б) автор даного тексту доводить системну позицію у розумінні засад дійсності, тобто вивчення будь якого процесу, дії чи роздуми над чимось конкретним є лише невеликою частиною цілого, яке продовжується як осмислення людиною істинного її життєвого покликання. Також системність означає, що при осмисленні певних речей необхідно враховувати протилежні думки. Це означає, що протиріччя дають нам цілісні окреслення предмета. Тобто предмет постає як суперечливий, мінливий, рухливий. У протилежних виявленнях та окресленнях він ніби сам відрізняється від себе, залишаючись єдиним, але різноманітно виявленим та суперечливим. Таке бачення засад світу називається діалектикою.

В) використання несистемного, тобто неповного значення не дає повною мірою оцінити своє життя і навколишню дійсність. Тому краще користуватися системним значенням і складати часткові знання в істинне ціле, вивчаючи окремі поняття і формуючи загальну картину дійсності.

Г) знання певного процесу чи дії вимагає у людини пізнання іншого, більш складнішого процесу чи дії, до якого людина дійшла, та ще не переступила поріг розуміння. Тобто попереднє знання є науковим механізмом для пізнання чогось іншого.

Варіант 11

1- «Коперніканський переворот» І. Канта у філософії був пов'язаний з його гіпотезою про еволюційне походження Всесвіту. Ні

2. Епікуреїзм, даосизм та неоплатонізм є основними напрямками елліністичної філософії. Ні

3. Історично першою формою світогляду слід вважати релігію.Ні

4. ф. Бекон постає родоначальником європейського прагматизму.Ні

5. Неотомізм постає одним з найвпливовшшх напрямів сцієнтастської філософії XX століття Ні

6. Духовним каноном давньоіндійської філософії є: б) Веди;

7. Важливе значення для формування і розвитку філософії Нового часу мало: а) формування точних наук, найперше - природничих;

8. Перш ніж вивести тезу «Я мислю, отже існую», Р. Декарт стверджував:а) «вірую, тому шо абсурдно»;

9. «Золоте століття» схоластики в історії Європи - це: в) XIII ст.

10. Одним з етапів розвитку позитивізму був: в) емпіріокритицизм.

ТЕСТИ В. 1.Співвідношення між двома провідними напрямками середньовічної філософії - схоластикою та А) схоластика була спрямована на раціональне обгрунтування основ християнства, насамперед на доведення буття Бога за допомогою розуму і логіки, тоді як містика виходиоа з того, що розум тільки шкодить у Богопізнанні, а тому слід опиратися лише на віру і любов до Бога

2. Відмінності між міфологічним та філософським світоглядом можна подати наступним чином:

А) філософський світогляд є теоретично обгрунтованою системою поглядів на світ на основі логічних критерії з акцентом на індивідуальному «Я» та на потребі вибору підстав власної поведінки, _; формулюванні критичного І ставлення до авторитетів, тоді І як міфологія є системою образного, синкретичного знання про світ, що і грунтується на абсолютизації і досвіду окремого роду чи і племені.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«Якими б не були різними категорії естетиків,

А) Автор даного уривку виділяє три стадії життєвого сходження. Перша називається стадією безпосередності людської особистості (етики), наступна стадія - стадія переможної краси, а третя стадія – стадія визнання (естетики).

б) Вирішальною ознакою стадії безпосередності людської особистості є фізичність, тобто фізичне здоров’я як благо. Ознакою другої стадії (стадії переможної краси) є доброта, милосердність, співчуття, як рятівні кола для людства. Характерною рисою наступної стадії – стадії визнання є владний та грошовий олімп.

В) Паралельним моментом між етичним та естетичним є вимогливість та невблаганність. У етика вимогливість до себе, а у естетика до себе і до інших.

Г) «Перебувати в абсолютному відношенні до Абсолютного» значить, що лише наявність Бога як абсолюта може виправдати абсолютність людської унікальності. Оскільки людина у своїй унікальності виходить на прямий зв’язок із Богом, то вона ніби отримує цим санкцію на абсолютну свободу самоздійснень. Враховуючи те, що з індивідуального складається загальне, то індивід може як зруйнувати всезагальні цінності, так і укріпити їх.

Варіант 12

1. Вплив Сходу на Захід проявляється у сфері техніки, способів організації економіки та щрдлітичного життя.Ні

2. Засновником дедуктивно-раціоналістичного методу у філософії Нового .часу був Р. Декарт. Так

3. Патристика є пізнім, зрілим етапом розвитку середньовічної філософії. Ні

4. Філософія XX - поч. XXI ст. вирізняється своєю одностайною відданістю традиціям класичної філософії. Ні

5. Міфологія базується на дискурсивному мисленні, а філософія постає синкретичним духовним утворенням. Ні

6. Засновником емпіризму у філософії Нового часу був: в) Ф. Бекон.

7. Засновником даосизму в Китаї був б) Лао Цзи;

8. С. К'єркегор розглядав такі три стадії існування людини: в) рстетична - етична - релігійна.

9. Львівсько-Варшавська філософська школа зробила вагомий внесок у: б) логічне опрацювання мови і будови науки;

10Формулювання категоричного імперативу Канта каже: «Чини так, аби максима твоєї поведінки на основі твоєї волі могла стати...»- продовжить тезу: а) загальним законом людської поведінки;

ТЕСТИ В 1. Одна з головних проблем середньовічної схоластичної філософії - дискусія про універсали - розв'язувалась таким чином:

А) реалісти стверджували, що універсали (загальні поняття) існують реально як сутність будь-якої речі поза одинич­ними речами і незалежно від них, а номіналісти вважали, що реально існують лише одиничні речі, а універсали є узагальненням того спільного, що містять окремі речі даного І роду; вони є лише словами, І шо позначають загальне.

2. Виходячи з основоположних характеристик епохи Відродження, які задекларували собою значні ррушення у духовному житті суспільства та економіці, розширення обріїв суспільного досвіду, Шзвйток природознавства, великі географічні відкриття, успіхи в медицині, астрономії, зростання Шуоритету міст і т.д., можна стверджувати, що:

Б) філософія та світогляд епохи Відродження не тільки наголошували на зверненні до античної культури і філософії, робили основний наголос на проблемах людини та природи, але й перейняли та розвивали певні моменти християнського середньо­вічного світобачення, проте з певними змінами.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«У нашій психіці, що розуміється нами як апарат, утворений із

а)У психіці людини Фройд спершу виділяє Я і Воно, де Воно – це несвідома частина нашої психіки з якої з часом формується Я. Пізніше частина Я може переходити назад у Воно, але тоді ми вже назвемо його так званим Над-Я, яке контролює поведінку і бажання Я.

б)Можливо можна, адже неконтрольоване Воно спричинятиме різні бажання і по різному для різних людей сприймає прекрасне та задоволення. Тому ми маємо художників абстрактів, письменників фантастів, танцівників авангардних стилів і тому подібне. Також якщо Я має агресивні потяги і слабке Над-Я не зможе його контролювати, то це може вилитися у неконтрольовані спалахи агресії

в) Коли хтось зривається на тобі, то варто звернути увагу на те, що його Над Я не контролює Я, або його просто не має. Якщо ми відчуваємо, що прийшло натхнення, то це просто наше Воно отримало більшу владу і почало малювати різноманітні картини у нашій уяві

г)Я- це та частина психіки, яка координує нас весь час і тримає під контролем. Воно, це те що ми робимо не задумуючись, природно. Над Я, можна в певному розумінні назвати совістю, бо вона корегує поведінку Я

Варіант 13

1. Б. Паскаль обґрунтовує позицію, згідно якої розум людини у початковому стані являє собою «чисту дошку».Ні

2. В античному світосприйнятті провідне місце належало космоцентризму, а в середньовічному - раціоналізму. Ні

3. Метода маєвтики як метод бесіди з метою народження знання запровадив Сократ.Так

4.Поняття екзистенційного відчаю відігравало визначну роль у філософії А. Шопенгауера. Так

5. Г. Гегель виводив усі окреслення світобудови із діяльності «Я». Ні

6. Виходячи з учення Ф. Бекона про «ідоли» (або «примари»), очевидність руху Сонця по небосхилу навколо Землі є ідолом: а) роду;

7. Серед основоположних принципів вчення Конфуція немає наступного: б) формувати власний, незалежний стиль життя і мислення;

8. Тертуліан в своїх творах відстоював наступну тезу: в) «Вірую, тому що це абсурдно».

9. Згідно вчення О. Конта, розвиток людського суспільства проходить послідовно три стадії або стани людського духа: б) теологічну метафізичну - позитивну;

10. У психоаналізі серед прихованих основ душі людини немає інстинкту: в) соціальності.

ТЕСТИ В. 1. 1. Сутність креаціонізму як важливої, сутнісної світоглядної позиції у середньовічній філософії передбачає: В) що світ не має своєї власної і самостійної засади, що він створений Богом із нічого, а тому може існувати лише за умови сталого зв’язку із творчою енергією Бога; відповідно, завдання людини полягає у всілякому підтримуванні діалогу із Богом.

2. Розуміння пізнання у філософії І.Канта передбачає такі рівні форми його здійснення: В) людські чуття надають ма­теріал для пізнання, а розсудок, що має призначення мислити, впорядковує їх за допомогою апріорних форм (категорій). Останні впоряд­ковуються та пов'язуються між собою на основі ідей розуму. Знання являє собою синтез матеріалу чуттів та ка­тегорій розсудку, а сфера синтезу визначається як сфера пізнавального досвіду.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«Центральна позиція персоналізму - це існування вільних та творчих

а) Екзистенціалізм досліджує людину, як унікальну духовну істоту, що власна до вибору власної долі. Основним положенням екзистенціалізму є постулат: існування передує сутності, а персоналісти вважали, що особистість є жива активність само творення, тобто немає різниці між існуванням і сутністю. Філософська антропологія у широкому сенсі це вчення про природу (сутність) людини, коли персоналізм не розглядає людини як такої взагалі, лише особистість необмежену.

б) В основному я погоджуюсь з позиціями персоналізму, адже особистістю не можна назвати щось матеріальне чи визначене, вона самотвориться. Також не заперечую і того, що кожна особистість має власне призначення, яке для неї підготував Творець і вона повинна виконати його, тому постійно бореться з долею і закінчується ця боротьба тільки після смерті. Вважаю, що особистості могло б і не бути, якби не само активація, саморозвиток., саме від того на скільки багато особистість над собою працює залежить її рівень розвитку і досконалості. Чим він вищий тим ближче особистість є до самосвідомості, тобто розуміння свідомості існування свідомості.

в) Текст належить до періоду філософії 20 століття, який характеризується тим, що у ХХ ст. відбулось своєрідне переосмислення проблеми людини у філософії, або й навіть її перше надзвичайно гостре осмислення самої у плані намагання з’ясувати, що, власне, робить людину людиною. Основна риса розвитку філософії XX століття - плюралізм шкіл, напрямків; поява нових, нестандартних (некласичних) ідей і концепцій. Причина цьому, можливо, демократизація громадського життя, ріст ступеня свободи особи. Воля є каталізатором творчості, а творчість - це завжди розмаїтість. І все-таки серед самих різних по типу філософствування і методології теорій можна виділити два основних напрямки, які протилежним чином реагують на нашу епоху - епоху науково-технічної революції (НТР), епоху технічної цивілізації

г) Персоналізм наставляє нас на спілкування у творчості, заради творчоті. Він закликає до активного, невпинного руху, життя. Задля того, аби пізнати душею Царство Боже і жити у ньому на землі. Звичайно,людина не живе сама, тому саме в людському суспільстві, спілкуючись з іншими людьми, ми можемо досягти омріяного Раю на землі, якщо ті, хто нас оточує буде нас підтримувати і прагнути того ж. Основою такого спілкування будуть спільні цілі, спільна мета, яка заклечається в тому, аби «змінити таємницю своєї душі»

Варіант 14

1. Основоположний принцип даосизму — це принцип нірвани. Так

2. Новаторство Аристотеля полягало в тому, що він розробив вчення про два світи - світ ідей та світ речей. Ні

3. В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне розглядалося як єдино можливе виявлення духовного. Так

4. Філософське мислення, на відміну від наукового, спрямоване до людини, концентрується навколо неї. Так

5. Принцип монізму постає вихідним для філософії Л. Фейербаха. Ні

6. Вирішальною умовою визнання існування будь-чого Дж.Берклі вважав: а) емпіричне підтвердження;

7. Згідно екзистенціалізму, сутність людини визначається:

б) божественним напередвизначенням;

8. Згідно канонам класичної європейської філософії правильні вчинки людини визначаються: в) розумом.

9. Найбільш впливовим напрямом релігійної філософії XX ст. був:б)неопозитивізм;

10. Термін «філософія» вперше був запроваджений: б)Піфагором;

ТЕСТИ В. 1. До найважливіших здобутків німецької класичної філософії можна віднести наступні ідеї: Б) відкриття ролі і значення принципу агностицизму у пізнавальних можливостях; подолання гносеологізму попередніх епох; обгрун- I тування ідеї розвитку як революції в підході до Всесвіту і суспільства; вчення про безмежні можливості людського розуму і суб'єкта в цілому.

12. Відмінність між давньокитайською та давньоіндійською філософією полягала в тому, що: В) індійська філософія виходила з домінування матеріалістичності світо- осмислення, десакралізації дійсності,домінування нормативно-соціальної адміністративної практики, а китайська філософія спира­лась на метафізичні духовні елемента релігії та світогляду, де домінували пошуки шляхів звільнення від життєвих колізій через подолання самості.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«Існують культури, що розквітають та старіють...У кожної культури

А) згідно з тексту поштовхом до створення культури постає роздуми людини про життя , світ,душа У філософії культура виступає не окремою сферою суспільного життя, а суспільством, якщо розглядати людину як суб'єкта діяльності, проявом її властивостей і обдарувань. Культура уособлює творчу діяльність у предметах, необхідних для життєдіяльності людини, виступає втіленням створених людьми матеріальних і духовних цінностей. Культура - певна суть людини. Міра розвитку культури визначається мірою розвитку життєдіяльності людини. Життєдіяльність людини втілюється, насамперед, у безлічі створюваних матеріальних і духовних речей: у нових засобах праці, нових продуктах харчування, нових елементах матеріальної інфраструктури побуту, виробництва, нових наукових ідей, політичних та ідеологічних концепцій, релігійних вірувань, моральних регуляторах.

Б)співвідношення Культури і цивілізації це одне з дискусійних питань.Цивілізація характеризується Функціонуванням культури назовні, під цивілізацією розуміють епоху розвитку, Суспільство можна вважати цивілізованим, якщо на сучасному рівні розвиваються всі сфери життєдіяльності людей: виробництво і споживання, наука і освіта, мистецтво і політика, мораль та ін. Поняття сучасний рівень означає відповідність світовим зразкам, досягненням загальнолюдської культури. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку. Цивілізація, повинна мати високий культурний рівень, тобто базуватися на високих духовних надбаннях. Будь-який відхід від гуманістичних загальнолюдських пріоритетів деформує обличчя суспільства, спрямовує його розвиток в антицивілізоване русло. В)Ні.Культури впливають одні на одну і приносять туди свої зміни або добавлення.Розуміння культури як способу самореалізації і самотворення особистості, світу символів у різних сферах суспільного життя дозволяє диференціювати історичні форми культури, охарактеризувати конкретні типи, визначити їх місце і роль в історії. Кожна історична епоха та цивілізація мала свою культуру і ця культура вносила у нову епоху чи іншу цивілізацію якісь свої зміни.

Г)Людина сприймає культуру свідомістю ,а цивілізація це продукт культури. У процесі творчої людської життєдіяльності розвивається весь комплекс соціально-політичного буття людини: складаються нові соціальні спільності і стосунки між ними, ефективніші форми урядування і самоврядування у суспільстві, нові інститулізовані структури духовного виробництва, зв'язки між різними народами і державами, нові інформаційні канали та ін. У результаті активної людської життєдіяльності розвиваються, збагачуються усі суспільні форми життя, прогресує суспільство як складний соціальний організм. Отже, культура є вираженням досягнутого людиною рівня історичного прогресу. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку.

Варіант 15

1. Вихідною особливістю античної філософії було те, що вона набула статусу наукового знання і була інтегрована у міфологію та релігію. Так

2. Гносеологія - це розділ філософії, який досліджує норми і правила людської поведінки та взаємин між людьми. Ні

3. Б. Паскаль охарактеризував людину як «мислячий очерет». Так

4. В.Оккам належав до прихильників номіналізму у середньовічній філософії. Ні

5. Поняття культури характеризує технологічну сторону життя суспільства. Так

6. Основою всякого пізнання за Платоном є: б) споглядання ідей;

7. За Б. Спінозою людині заважають пізнавати істину: в) людські пристрасті.

8. Карма в давньоіндійській філософії означає: в) закон вічного коловороту буття.

9. Для образу «надлюдини» Ф. Ніцше нехарактерно: в) повернення до істинної, первинної християнської моралі.