Школа вожатого - 2012 - студенту

сторони життя загону, дружини, табору; яку назву їм дати (ради, штаби тощо); як назвати їх керівника (голова, командир тощо), визначити права й обов'язки, порядок змінюваності органів самоврядування (постійний, тимчасовий тощо).

Самоврядування у дитячому оздоровчому закладі складається з постійних та тимчасових органів. До тимчасових відносяться діяльність тимчасових командирів загонів, робота творчих груп, ради справ.

Постійні органи самоврядування — це збір дружини, який обирає раду дружини; збір загону, який обирає раду загону. Обрані на організаційних зборах, зборах народження загону кандидати у члени ради дружини, затверджуються на зборі дружини. Члени ради дружини, представники кожного загону складають керівний орган дружини. Керівним органом може бути рада дружини, складена з представників рад загонів.

Рада дружини:

—планує роботу дружини на зміну, здійснює оперативне планування на тиждень, день;

—організує виконання визначеного плану;

—здійснює керівництво діяльністю дружини;

—розподіляє доручення щодо виконання визначених спав.

Рада дружини також:

—забезпечує контроль за ходом підготовки та проведення справ, за виконанням прийнятих рішень, планів роботи загонів;

—обговорює питання поточного життя табору;

—керує діяльністю штабів.

Органи самоврядування забезпечують тісну співпрацю педагогічного та дитячого колективів: спільне обговорення проблем життя у таборі, розробка кодексу колективного співіснування, законів і традицій зміни, планування життєдіяльності зміни.

Самоврядування — це також засіб розвитку організаторських знань, умінь і навичок дітей через систему загальних доручень. Надання різноманітних доручень дітям дозволяє залучити до активної роботи якнайбільше дітей; дає їм можливість випробувати свої сили, уміння.

Через ігрові форми діяльності діти самостійно, за власним бажанням обирають ланку, у якій їм жити і творити. Дитина має право висловлювати свою думку, критичні зауваження; завдання педагога — зробити все для того, щоб діти, критикуючи — пропонували, викриваючи недоліки — знаходили шляхи їх усунення.

Важливі завдання вихователя — підготувати актив до виконання покладених обов'язків; навчити дітей організовувати свою діяльність — планувати, розподіляти, контролювати виконання, самостійно доводити справу до кінця, прагнути до здійснення поставленої мети. Він повинен допомогти активу (раді загону, штабам цікавих і корисних справ) сформувати чіткий і діловий стиль діяльності. При цьому важливо допомогти вибрати те чи інше доручення, пробуджувати творче відношення кожної дитини до діяльності ланки, загону, дружини, табору.

61

Штаби справ — це об'єднання дітей навколо цікавої справи, можливість особистісного розкриття кожної дитини навколо захоплюючої ідеї або цікавої справи, через вирішення конкретних завдань, пряма передача досвіду старших молодшим.

Дитяче самоврядування є полем розкриття лідерських можливостей дитини, розуміння свого місця у взаємостосунках з іншими; виховання потреби бути корисним людям, суспільству, державі.

Ефективна діяльність органів дитячого самоврядування починається з надання доручень кожному члену колективу. Пропонуючи доручення дитині, потрібно пояснити його значення, користь та необхідність, показати творчі можливості виконання. Залежно від віку дітей, рівня організації дитячого колективу можна використати такі методи розподіл доручень:

•пропонує вихователь;

•пропонує актив дитячого гурту;

•пропонує лідер, командир;

•почергове виконання (тимчасове доручення);

•жеребкування,

•особисте бажання дитини;

•проведення різноманітних творчих конкурсів, вікторин, змагань.

Витоки самоврядування дитячого колективу — це розвиток

організаторських знань, умінь і навичок через систему загальних доручень. Завдання умілого організатора — дати можливість кожній дитині займатись справою для душі. Грань між «пасивом» і »активом» потрібно стирати поступово. Процес виховання активності, підготовки лідерів повинен будуватись на основі співробітництва, взаємоповаги і довіри дорослих і дітей. На цій основі закладається фундамент соціальної ініціативи, здатності працювати з людиною і для неї.

Лідер (англ. — вести, керувати) — людина, здатна повести за собою, пробудити інтерес до певної справи.

Активність — посилена діяльність, діяльнісний стан; готовність до діяльності, енергійна діяльність, спрямована на зміни, реформування чогось.

Ініціатива (фр. — початок) — активна, провідна роль у будь-яких діях, заповзятливість; починання, вияв підприємництва, прагнення і вміння діяти самостійно.

Лідер намагається «викластись» для досягнення спільної мети, активно впливає на оточуючих, найкраще розуміє інтереси більшості; саме з ним хочеться порадитись, поділитись радістю, він може зрозуміти, поспівчувати, завжди готовий прийти на допомогу, здатний «завести» оточуючих; від нього залежить настрій мікроколективу.

Розрізняють два типи: позитивний лідер (творець) і негативний лідер.

Позитивний лідер (творець) — лідер мікро-групи, який діє заради справи, в інтересах колективу і всіх його членів, уміє вести за собою.

62

Негативний лідер діє у своїх власних цілях; для нього на першому плані знаходиться егоїстичне бажання показати себе, використовуючи загальну справу і всіх навколо себе.

У тимчасових дитячих колективах зустрічаються лідери, ролі яких різні:

•лідери-організатори;

•лідери-генератори;

•лідери-ініціатори;

•лідери-ерудити;

•лідери-умільці.

Лідер-організатор відіграє основну роль у вирішенні задач, поставлених перед колективом щодо реалізації трудової, спортивної, пошукової, іншої діяльності.

Лідер-ініціатор висуває ідеї, шукає нові сфери діяльності для колективу. Лідер-умілець є найбільш підготовленим до конкретного виду діяльності (найдосвідченіший турист, знавець українського фольклору, переможець

конкурсу плакатів, малюнків тощо).

Лідери, котрі поєднують у собі ці ролі, є абсолютними лідерами.

Для повноцінного розвитку єдиного колективу характерна постійна зміна лідерів залежно від виду, характеру і змісту діяльності, що забезпечує кожному його члену можливість перебувати у ролі лідера і набути навичок організації інших людей і самоорганізації.

Найхарактерніші якості лідера:

•здатність керувати собою;

•наявність чітких особистих цілей;

•вміння вирішувати проблеми

•творчий підхід до організації людей;

•вміння впливати на оточуючих;

•знання особливостей організаторської діяльності;

•наявність організаторських здібностей;

•вміння працювати з групою.

Загальні риси характеру лідера:

•компетентність,

•активність;

•ініціативність;

•комунікабельність;

•наполегливість;

•володіння собою;

•працездатність;

•спостережливість;

•самостійність;

•організованість;

•чесність;

•справедливість;

•почуття власної гідності.

63

Мистецтво лідера полягає у тому, щоб діти, виконуючи його завдання, робили це з власної ініціативи, і, можливо, навіть були переконані, що вони самі, а не лідер, знайшли вихід із певного складного становища.

Організаційна структура колективу є динамічна і варіативна, коли самі діти визначають, яке формування є вищим органом самоврядування. Часто функцію останнього бере на себе «команда» лідера. Робота в «команді» звучить сучасно і привабливо.

«Команда» — визначення доброї колективної роботи:

•чітко розподілені обов'язки,

•планування процесу реалізації мети;

•контроль.

Тимчасовий актив вирішує виховні і організаційні завдання. Діти, що зацікавлені своїми захопленнями: технікою, мистецтвом, спортом, складають »команду» лідера. Чим мудріший лідер, тим біл ьшою кількістю цікавих дітей він себе оточує.

Вожатий, вихователь повинен пам'ятати, що лідер — це не догма, не статус, а стан душі, визнання досвіду. Першочерговим завданням вихователя є виявлення лідерів, створення умов для розвитку лідерських якостей у дітей. Вирішення цього завдання сприяє соціалізації особистості, а розвиток лідерських якостей підвищує можливості особистості за нових умов життєдіяльності.

Самоврядування у дитячому середовищі — це засіб виховання соціальноактивного, обізнаного на законах спілкування, лідерства та пасиву, майбутнього громадянина, особистості, яка у майбутньому може стати державним, політичним, громадським діячем, творчо і грамотно вирішувати завдання вибору майбутнього фаху, власного місця та ролі в житті суспільства.

Існування дитячого самоврядування дозволяє дітям діяти від власного імені, приймати власні рішення у своїх інтересах. Вони мають реальну можливість самовиховання, самодіяльності, самовираження, самоствердження, саморозвитку; поряд з якими існує педагогічна підтримка, обумовлена співпрацею, співдружністю, передачею соціально-громадського досвіду вихователя дітям.

У дитячому оздоровчому закладі дитяче самоврядування є елементом участі дитини у:

• колективному плануванні: творчому виборі цікавих справ і дій, які допомагають кожній дитині знайти для себе захоплення, конкретні заняття;

•формуванні дитячих громадських органів управління своїм відпочинком, участю у їх діяльності;

•дитячому ігровому змаганні, підведенні його підсумків;

•справах гурту через виконання особисто отриманого доручення;

•підведенні підсумків, аналізі справ дитячого осередку;

•отриманні відзнак за дитячі здобутки.

64

Самоуправління в ДОТ як форма демократії надає можливість дітям реалізувати свої запити і можливості у колективі з друзями. Орієнтація на загальнолюдські цінності надає право кожному на політичне і громадянське самоуправління і його обов’язок поважати таке ж право іншого.

Діти і дорослі разом вирішують чим зайнятися, які створювати гуртки, об’єднання, які використовувати символи і ритуали, тобто діти вчаться жити

самостійно. Жити самостійно – це означає:

організуємо, самі оцінимо. Самі сплануємо

Це не означає, що вихователям тепер не треба писати план. Навпаки, план повинен бути складений із урахуванням вікових особливостей дітей і містити якомога більше цікавих матеріалів, щоб була можливість вибору. Необхідно зарані дібрати літературу. Складений план, звичайно ж, буде змінюватися. На початку зміни можна оголосити конкурс „Краща пропозиція до плану...” або розповсюдити анкету: „Хочу, щоб було...”

Самі організуємо

Щоб навчити дитину чомусь новому, кажуть: „Подивись, як це роблю я”. Потім: „Давай зробимо це разом”. А після цього: „Тепер ти це зможеш зробити сам. У тебе це вийде”.

Мистецтво керувати доволі складне. Головне, своїм прикладом показати дітям, як треба правильно розподіляти час, роботу, коли просити, а коли наказувати.

При розподіленні посад на день самоврядування необхідно врахувати бажання дітей. Але перед цим діти повинні спостерігати за роботою тих людей, кого вони будуть заміняти, потім попрацювати з ними, а після – замінити їх.

Самі оцінимо

Чи можна чомусь навчитися, не помиляючись? Навряд чи. Кажуть: „Хто не робить, той не помиляється”. Якщо ми будемо при найменшій потребі поспішати на допомогу дитині, то тим самим позбавимо відповідальності дітей за свої дії. Вони це добре відчувають. І тоді із задоволенням перекладуть відповідальність на плечі дорослих.

Надання дітям самостійності допомагає виховувати в них почуття відповідальності за свої вчинки, за життя загону, табору.

65

3. Ритуали, символи та атрибути ДОТ. Назви загонів, їх девізи, речівки, пісні.

Історичний досвід діяльності дитячих оздоровчих закладів свідчить, що розрізнювальними особливостями дитячих закладів є ритуали, символи та атрибути, які є у кожному дитячому закладі і відповідають обраній моделі дитячого самоврядування, традиціям табору. Як правило, у них закладається ідея, пов'язана з історією, традиціями або сьогоденням держави, навчального чи оздоровчого закладів.

Найпоширенішими символами є девіз, салют, емблеми, прапор, галстук,

значок, пісня, талісман тощо.

Девіз (з фр. — стисле формулювання провідної ідеї, програми дій). У житті дитячого колективу — це афористичний вислів, що відображає спрямованість його діяльності, якою захоплені діти. Кожен загін, дружина може мати свій девіз, обраний самими вихованцями. Девіз не повинен бути багатослівним.

Девіз промовляється на лінійках, зборах, зльотах, перекликах.

Емблема (з грецької — вставка, рельєфна прикраса — предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею). Для дитячого колективу — це символічний малюнок, що відображає сутність назви, специфіку, напрямки діяльності дитячого оздоровчого закладу.

Прапор — певного кольору або кількох кольорів широке полотно на древку, яке вручається або яке належить відповідній організації, державі; символ честі й згуртованості, символ вірності певним ідеалам. Для життя дитячого колективу прапор має таке ж зна чення, виступаючи символом вірності справі дитячого колективу, громаді, загону.

Галстук — перев'яз із широкої стрічки, який пов'язують навколо шиї, під комірцем сорочки чи блузки. Галстук — ознака належності до певного об'єднання. Розміри, колір галстука, власне ставлення до його носіння визначаються дітьми самостійно.

Значок — пластинка, кружечок з певним зображенням, який носять на грудях як прикрасу, пам'ятний знак або знак приналежності до певної організації. У житті дитячого колективу — ознака приналежності до нього. Діти можуть носити значок одночасно або замість галстука. Значок носять, як правило, на лівій стороні грудей, хоча це не є принциповим.

У кожного первинного колективу, як правило, є своя загонова пісня або кілька улюблених пісень. Загонова пісня — це своєрідна візитна картка колективу.

Атрибути (з латинської — невід'ємна властивість об'єкта; ознака, властивість чого-небудь) — атрибутами життя дитячого колективу є горн, барабан, форма, прапор, значки, які подобаються дітям і допомагають їм організовувати свою діяльність.

Значки, нашивки і шеврони на рукаві з елементами загонової символіки свідчать про належність до дитячого гурту; вказують на доручення, яке має

66

вихованець {лідер, юнкор тощо), його активність, авторитетність, досвідченість. Знаки розрізнення та шеврони визначаються дітьми і затверджуються (схвалюються) на зборах ради первинного колективу.

За формою можна легко визначити, який загін чи яку модель дитячого самоврядування представляє той, хто її носить. Вона може змінюватись залежно від можливостей кожної конкретної дружини або загону.

До ритуалів (з лат. — обрядовий — сукупність обрядів, що супроводжує певне дійство, його зовнішнє оформлення) відносимолінійку, збір, вогник.

Лінійка – це і ритуал, і джерело інформації в таборі.

Головна мета лінійки полягає у тому, щоб стати організаційним і емоційним початком або завершенням певної справи у загоні чи дружині. Лінійка — це своєрідний камертон дитячої справи: який настрій вона започаткує, так і житиме загін, дружина, табір.

Розрізняють такі види лінійок: лінійка-старт, ранкова і вечірня лінійки,

тематична і творча лінійки, лінійка готовності.

Збір — це своєрідна школа виховання, тому важливо, щоб кожен педагогорганізатор правильно розумів завдання і характер цієї форми роботи, зумів зробити так, щоб кожний збір був засобом виховання у дітей самостійності, ініціативи, активності, організаторських здібностей.

Види зборів:

—робочі: на них підводяться підсумки, обговорюються важливі поточні питання, приймаються рішення, затверджуються плани;

—традиційні: присвячені дню народження загону, дружини, табору;

—тематичні: присвячуються певним темам, які найбільше цікавлять

дітей;

— термінові: збирають за умови термінового вирішення проблеми, необхідності зробити колективно відповідну справу, дати оцінку певній події, вчинку.

Вогники — одна з найефективніших форм вирішення загонових питань і проблем колективу; це колективне обговорення дітьми за участю вожатого подій прожитого дня, аналіз проведених справ, міжособистісних відносин у колективі.

Сама назва «вогник» пов'язана з вечірнім вогнищем. Однак це не звичайне вогнище, а іскорка зацікавленості кожного справами колективу, тепло взаємовідносин і світло дружби. Ось чому вогнище зовсім не є обов'язковим атрибутом вогника: головне у ньому зміст і тональність розмови.

Розрізняють: вогник-знайомство; вогник організаційного періоду;

вогники основного періоду зміни; вогники підсумкового періоду; вогникпрощання.

За формами проведення розрізняють: вогник-аналіз справи; вогник-

відверта розмова; вогник чергового загону; тематичний вогник.

Мета вогників організаційного періоду — виховати у дітей потребу спілкуватися один з одним, з колективом, зацікавити загальними справами загону.

67

У вогнику організаційного періоду обов'язково присутні такі складові:

—система аналізу дня;

—пояснення правил вогника;

—виступи дітей колом;

—обговорення і оцінка роботи змінного командира.

На вогнику не практикуються виступи окремих дітей; тут не буває довгої, лекторської промови вожатого.

Варто відзначити особливості «вечірнього вогника» організаційного періоду. «Розкажи мені про себе» — традиційний вогник, що проводиться на початку зміни. Діти розповідають один одному про себе; тому, хто говорить, задають питання, але оповідач може і не давати відповідей — це його право. Починати такий вогник краще з виконання улюблених чи добре відомих дітям пісень; потім вожатий розповідає про мету і порядок проведення вогника; розповідаючи про себе, подає приклад дітям. Важливо з перших вогників викликати інтерес і зацікавлення дітей такою формою роботи.

Введіть правила проведення вогника, характерні для вашого загону. Наприклад, такі:

—якщо хочеш виступити, не викрикуй, а підніми руку;

—уважно слухай, дай можливість висловитися кожному, не перебивай;

—критикуй, не принижуючи, а допомагаючи; критикуючи, пропонуй

шлях вирішення проблеми;

—правило «вільного мікрофону»: нікого не примушуй виступати;

—бережи час інших.

Вожатий повинен пам’ятати про бажані організаційні моменти вогника:

виступ дітей за колом; аналіз прожитого дня; обговорення і оцінка роботи тимчасового командира.

На вогнику діти можуть обирати тимчасового чергового командира на день. Йому вручають атрибут розрізнення (галстук, значок тощо). Саме йому доручається керувати загоном протягом наступного дня, на нього покладається відповідальність за дії загону. На вогнику наступного дня діти оцінюють діяльність чергового командира.

Вогник-підсумок проведеного дня. Але не захоплюйтесь і не перетворюйте його на вечірнє ділове засідання загону: першочергове призначення його — щира, спокійна, тепла атмосфера, коли промовляють почуття.

68

Назви загонів і девізи

Назва загону і девіз повинні:

-відповідати вікові дітей;

-бути містким;

-бути милозвучним;

-не порушувати традиції ДОТ, якщо вони є;

-відображати загальні інтереси дітей загону, їх загальну особливість

або їх прагнення.

Варіанти назв загонів та їх девізів для молодшого загону (ІІІ загін):

„Капітошка”

Якщо дощик накрапає, все одно не сумно нам! Граємось, співаємо, все навкруг встигаємо!

„Кульбаба”

Тримаймось разом, щоб не здуло!

„Веселка”

Як веселки кольори нерозлучні ми завжди!

 „Робінзон”

Нам не треба няні! Ми – островітяни!

Варіанти назв загонів та їх девізів для середніх загонів (ІІ загін):

„Дельфін”

Дельфін завжди вперед пливе, Ніколи він не відстає!

„Розбишаки”

Хоробрим будь, часу не гай

Іблизьким друзям допомагай!

„Останні герої”

Не лінуйся працювати,

Якщо хочеш дужим стати!

 „Сімейка”

Якщо хочеш бути клас, То приєднуйся до нас!

Або Ми – сімейка просто клас!

69

Приєднайтеся до нас!

 „Прометей”

Запали вогонь в серцях людей, Як зробив це Прометей!

„Червоні вітрила”

Вітер дме в вітрила, юність розправляє крила!

 „НЛО”

По всіх галактиках літай, Друзів у біді не залишай!

„Кросворд”

Якщо хочеш нас пізнати, Нумо, спробуй розгадати!

„Мисливці за вдачею”

Нам потрібна завжди удача!

Тільки так! І не інакше!

Варіанти назв загонів та їх девізів для старших загонів (І загін):

«Кристал»

Ким би по життю не став, Будь яскравим як кристал!

«Незабудки»

Все владнаєм дуже хутко, Ми з загону - незабудки. Не забудем спати тихо Всіх врятуємо від лиха.

„Бархан”

Рух – це ми!

„БЕМС”

Бойові! Енергічні!

Молоді! Симпатичні!

„Лідер”

Якщо бути – то кращими!

„Спрайт”

Не дай собі засохнути!

„Максимум”

Сто відсотків гарного настрою!

 „Філіпс”

Змінимо світ на краще!

70