_2014_doc

21

4) зона безпеки (запас фінансової міцності).

Дія операційного важеля виявляється в тому, що зміна виторгу від реалізації породжує адекватну зміну прибутку .

Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів .Чим більше рівень постійних витрат, тим більше сила операційного важелю, а отже менше можливості для фінансового маневру .

Вказуючи на темп падіння прибутку з кожним відсотком зниження виторгу, сила операційного важеля свідчить про рівень підприємницького ризику для даного підприємства.

Дія фінансового важеля полягає в тім, що використання підприємством позикових коштів впливає на ефективність використання власного капіталу і дивідендні можливості .

Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством. Оскільки відсотки сплачення кредиту відносяться до постійних витрат ,нарощування фінансових витрат по позикових засобах супроводжується ростом обсягу постійних витрат, а отже, й збільшенням сили впливу операційного важелю і зростанням підприємницького ризику.

Операційний аналіз передбачає такий розподіл витрат:

а) постійні (умовно-постійні) витрати – це витрати, розміри яких не залежать від зміни обсягів виробництва, або залежать незначно;

б) змінні (умовно-змінні) витрати – це витрати, що знаходяться в прямій залежності від динаміки обсягів виробництва і змінюються пропорційно їх зростання чи зниження.

в) маржинальні витрати - сукупність змінних витрат і змінної частини постійних витрат підприємства.

Цей розподіл необхідний для дослідження проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Таким показником є валова маржа.

23

ВР = 40 млн. г.о.

Постійні витрати – 3 млн. г.о. Зм. витрати – 31 млн. г.о. ВМ = 40 –31 = 9 млн. г.о. Квм = 9/40 = 0,225 Ткр = 3/0,225 = 13,(33)

Зфм = 40 – 13 = 27 млн. г.о. П = 27 * 0,225 = 6 млн. г.о. ОР = 9/6 = 1,5

Варіант-2

ВР = 40 * 0,1 = 44 млн. г.о. Постійні витрати = 3 млн. г.о. Пер. витрати = 34,1 млн. г.о. ВМ = 44 – 34,1 = 9,9 млн. г.о. Квм = 9,9/44 = 0,225 Ткр = 3/0,225 = 13,(33)

Зфм = 44 – 13 = 31 млн. д. е. П = 31 * 0,225 = 7 млн. г.о. ОР = 9,9/7 = 1,4

Розрахунок показує, що в міру віддалення виторгу від граничного значення, сила впливу ОР слабшає, а Зфм – збільшується, це пов'язано з відносним зменшенням постійних витрат у релевантному діапазоні.

2.3 Аналіз беззбитковості у ціноутворенні. Обґрунтованість ціни залежно від структури витрат виробництва, збуту.

Метод беззбитковості в ціноутворенні дає можливість порівнювати розміри прибутку при різних варіантах ціни продукції і обсягу реалізації, а також з

24

урахуванням програми випуску вийти на оптимальну комбінацію, що забезпечує підприємству максимальний прибуток.

Схема аналізу включає:

дослідження структури собівартості;

проведення ринкових досліджень.

У маржинальній теорії ціноутворення відтинається частина постійних витрат, хоча відомо, що прибуток починає надходити лише після погашення усіх витрат підприємства. Це пов'язано з тим, що підприємство в короткостроковому періоді оперує оборотним капіталом і рух витрат виражається рухом змінних витрат. Тому, згідно з маржинальною моделлю ціноутворення частина непродуктивних витрат повинна відтинатися, спонукуючи тим самим виробника постійно шукати оптимальну позицію на ринку, удосконалюючи при цьому всі сторони виробництва і поліпшуючи якість продукції.

Аналіз беззбитковості допомагає тримати в полі зору керівництва підприємства межі стійкого положення підприємства. Тут проводиться аналіз критичних співвідношень загального виторгу від реалізації й обсягу виробництва, що використовуються для визначення обсягу продажів, при якому підприємство буде здатно покрити усі свої витрати, не одержуючи при цьому прибутку. Для цього варто визначити “крапку критичного обсягу” виробництва і реалізації (крапку беззбитковості), у якій прибуток дорівнює нулю, а обсяг виробництва і реалізації покриває постійні і змінні витрати.

Аспекти зниження цін

В умовах ринку ціноутворення повинне відображати тенденцію орієнтації ціни не на виробництво, а на попит.

26

витрат є більш кращою для зниження цін, чим продукція з високою часткою змінних витрат. Зниження цін викликає розширення обсягу продажів, а кожен додатковий продаж впливає на рівень постійних витрат і прибутку. Однак, якщо частка змінних витрат висока, можливість зниження цін хоч і обмежується, але не усувається. Для визначення можливості покриття збитків через нестабільність цін і варто розглянути вищеозначені показники.

Чим більший розмір зменшення ціни, тим більше повинна бути еластичність попиту на продукцію.

Існують наступні знижки в практиці ціноутворення:

знижка на кількість;

бонусні;

дилерські;

спеціальні;

"сконто" і ін.

2.4.Тести з операційного аналізу

1.Що з перелікованого нижче є інструментом операційного аналізу:

а) чистий прибуток; б) поріг рентабельності; в) чистий виторг; г) валова маржа;

д) сила дії операційного важелю; є) рентабельність реалізованої продукції; ж) прибутковість інвестицій; з) сила дії фінансового важелю; і) фінансовий леверідж; к) запас фінансової міцності.

2. На силу дії операційного важелю впливає:

а) рівень постійних витрат; б) ступінь покриття поточних зобов”язань оборотними активами;

в) величина маржинальних витрат;

27

г) збільшення власного капіталу.

3. Маржинальні витрати визначаються як:

а) сума змінних та постійних витрат; б) сума змінних та змінної частини постійних витрат;

в) сума постійних витрат мінус амортизаційні відрахування; г) сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

4.Сила дії фінансового важелю залежить від:

а) об”єму поточних зобов”язань; б) величини довгострокових зобов”язань; в) величини позикових коштів; г) об”єму валового прибутку; д) суми податкових платежів.

5.Валова маржа визначається як:

а) сума змінних та постійних витрат; б) разність між виторгом від реалізації та змінними витратами;

в) разність між валовим прибутком та собівартістю.

6.Поріг рентабельності визначається як:

а) співвідношення прибутку до валової маржи; б) співвідношення суми постійних витрат до коефіцієнту валової маржи;

в) співвідношення суми змінних витрат до прибутку.

7.Сила дії операційного важелю визначається як:

а) співвідношення валової маржи до прибутку; б) разність між виторгом та змінними витратами;

в) разність між виторгом та порогом рентабельності.

8.Запас фінансової стійкості визначається як:

а) співвідношення валової маржи до прибутку; б) разність між виторгом та змінними витратами;

в) разність між виторгом та порогом рентабельності.

9.Зростання сили дії операційного важелю свідчить про:

а) зростання підприємницького ризику; б) зростання об”єму прибутку; \ в) зростання інвестиційної привабливості; г) неефективну структуру витрат.

10.Зростання сили дії фінансового важелю свідчить про:

а) зростання об”єму інвестиційних вкладень;

28

б) зростання ефективності виробництва; в) зниження дивідентних можливостей; г) зростання підприємницького ризику.

РОЗДІЛ 3 ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (ФЕДП)

Тема 3 Основні засади фінансово-економічної діяльності підприємства.

Ціль та основні поняття ФЕДП; Зміст та структура ФЕДП.

Попередня оцінка фінансового стану підприємства. УАБН

3.1Ціль та основні поняття ФЕДП;

ФЕДП являє собою систему спеціальних знань, спрямованих на вивчення причинно-наслідкових зв”язків у фінансових взаємовідносинах, фінансових ресурсах і їх потоках для оцінки стану і перспектив життєдіяльності суб”єкта господарювання.

ФЕДП поділяється на внутрішний і зовнішний. Для здійснення першого залучається вся циркулююча в системі управління інформація, а для проведення другого – офіційні форми фінансової звітності, що публікується.

Ціль ФЕДП полягає у своєчасному виявленні та усуненні недоліків у звичайній діяльності і розробки заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

29

У практиці аналітичної діяльності використовують наступні терміни:

1)поточні активи - сума оборотних коштів підприємства (сума підсумків 2 і 3 розділу балансу).

2)сукупні активи – сума основних засобів і поточних активів (сума підсумків 1,2 і 3 розділу активу).

3)зобов'язання – сума підсумків 2 ,3, 4 і 5 розділів пасиву балансу; поділяються на довгострокові і поточні (короткострокові).

4)оборотний капітал – різниця між поточними активами і короткостроковими зобов'язаннями.

Виділяють поняття ліквідності і платоспроможності .Вони характеризують здатність підприємства вчасно й у повному обсязі розраховуватися по короткострокових зобов'язаннях.

У рамках ліквідності оцінюють: ліквідність активів та ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміють можливість його трансформації в грошові кошти. Ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого трансформація може бути здійснена .Тобто чим коротше цей період, тим вище ступінь ліквідності розглянутого активу.

Ліквідність підприємства означає наявність у нього оборотних коштів, у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, навіть якщо при цьому будуть порушені терміни погашення зобов'язань у порівнянні з умовами контракту.

Платоспроможність підприємства означає наявність у нього коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у достатньому обсязі