ОПГ по самостійній роботі

Професійні захворювання – паталогічний стан, викликаний тривалою роботою в шкідливих умовах і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Причини травматизму та профзахворювань:

1.Технічні причини. Пов’язані з недосконалістю технологічного процесу, конструктивними недоліками устаткування, зношеністю устаткування, низьким рівнем механізації та шкідливістю оброблювального матеріалу.

2.Організаційні причини. Пов’язані із порушенням вимог, інструкцій, норм, правил, стандартів, відсутністю або неналежним проведенням навчань з питань охорони праці, браку належного контролю та нагляду, незадовільною організацією та утриманням робочих місць, порушенням виробничої дисципліни.

За статистичними даними, рівень летального травматизму на приватних підприємствах у 2,5 раза вищий, аніж на державних.

3.Санітарно-гігієнічні причини. Пов’язані з перевищенням рівня запиленості та загазованості повітря робочої зони, поганим освітлення, надмірним шумом і вібрацію тощо.

4. Психофізіологічні причини. Пов’язані із типом нервової системи працівника, станом здоров’я, незадовільним психологічним кліматом у колективі.

Наслідки травматизму та професійних захворювань:

-соціальні (втрата здоров’я, життя людини);

-економічні (зниження продуктивності праці, матеріальні збитки, витрати, пов’язані з оплатою лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, штрафні санкції).

Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму

іпрофесійних захворювань

Технічні:

-модернізація технологічного обладнання;

-механізація та автоматизація технологічних процесів;

-розроблення та впровадження безпечного устаткування;

-створення комфортного мікроклімату. Організаційні:

-правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;

-розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасне виконання заходів щодо охорони праці;

-дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

-проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

-моральне та матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

13

Санітарно-гігієнічні:

-забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;

-обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

-обладнання санітарно-побутових кімнат;

-виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації,

випромінювання. Правові:

-виконання законодавчих актів, норм, правил з охорони паці, охорона праці жінок, підлітків та інвалідів;

-регулювання режиму праці та відпочинку;

-своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

-розслідування нещасних випадків на виробництві.

Економічні:

-цільове використання коштів, виділених на охорону праці;

-широке залучення коштів із фондів підприємства (позик банків) для

поліпшення умов праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» (стаття 22), «Положення по порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою №1094 Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р., розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій покладається на роботодавця або повноважену ним особу.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, зокрема отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатами розслідування визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, зокрема у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

-перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці роботи протягом робочого часу;

-проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;

14

-провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

-ліквідації аварій, пожеж і наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах, щ використовується підприємством;

-упорядкування знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни;

-використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

-прямування працівника до (між) об’єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами;

-прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку згідно із завданням про відрядження;

-нещасних випадків, що сталися внаслідок раптового погіршення здоров’я працівника, за умови, що погіршення стану здоров’я сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому згідно з медичним висновком про його стан здоров’я.

Одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків із смертельним наслідком та групових), роботодавець:

1.повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

2.організовує його розслідування та утворює комісію із розслідування в

складі:

- спеціаліст служби охорони праці – голова комісії; - керівник структурного підрозділу, членом якого є потерпілий;

- представник профспілкової організації (якщо потерпілий не є членом профспілки – уповноважений трудового колективу).

Комісія із розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

-обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; -визначити відповідність умов і безпеки праці нормативно-правовим актам про охорону праці;

-з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити – пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок із виробництвом; -визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про

охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; -скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох

примірниках, а також акт за формою Н-1 або НТ – у шести примірниках і надіслати його на затвердження роботодавцеві.

15

Нещасні випадки, про які складається акт за формою Н-1, має бути зареєстрованим на підприємстві в спеціальному журналі за встановленою формою.

Акт форми Н-1 або НТ разом із матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого був потерпілий.

За результатами розслідування не складається акт за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

-під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському або іншому транспорті;

-за місцем постійного проживання;

-унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними речовинами;

-під час скоєння крадіжок або інших злочинів;

-у разі природної смерті або самогубства.

За підсумками такого розслідування складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:

-з летальним наслідком;

-групові (з двома і більше працівниками);

-випадки смерті на підприємстві;

-випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Література [1, стр.64-87; 2, стр.44-59; 3,стр.41-50, 60-64; 5, стр.110-154].

Запитання для самоконтролю:

1.Назвіть основні причини травматизму і професійних захворювань на виробництві.

2.Якими є соціально-економічні наслідки травматизму?

3.Які нещасні випадки підлягають розслідуванню та обліку на виробництві.

4.Обов’язки комісія із розслідування нещасного випадку на виробництві.

2.6 Повчання по вивченню 5-ої теми

Пожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження

їпоширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

Упроцесі розробки профілактичних заходів запобігання пожежам враховується протипожежний стан об’єкта, тобто кількість пожеж та збитки від них, число займань, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівень реалізації вимог пожежної безпеки, рівень боєготовності пожежних підрозділів, а також стан протипожежної агітації і пропаганди.

16

Пожежна безпека – стан об’єкта, за якого виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей. Одним із основних факторів забезпечення пожежної безпеки є пожежна профілактика.

Забезпечення пожежної безпеки об’єкта передбачає створення системи попередження пожеж та протипожежного захисту.

Система попередження пожеж – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання виникненню та розвитку пожежі. Вона передбачає виявлення початкової стадії пожежі, своєчасну інформацію й, у разі необхідності, включення автоматичних систем пожежегасіння.

Система попередження пожеж передбачає заміну, по можливості, у технологічних процесах горючих речовин (матеріалів) на негорючі; ізоляція горючого та вибухонебезпечного середовища, застосування в установках з горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій; жорстким контролем за станом повітря в приміщеннях та вентиляцією; проведення пожежотехнічних обстежень, використання знаків безпеки, своєчасне виявлення початкової стадії пожежі; використання знаків безпеки, передачу інформації про місце і час її виникнення й, у разі необхідності, включення автоматичних засобів пожежегасіння.

Система протипожежного захисту – це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання дії на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження збитку від неї.

Основними напрямками протипожежного захисту об’єкта є:

1.обмеження розмірів та поширення пожежі, що досягається плануванням будівель і споруд з урахуванням вимог Правил пожежної безпеки, правильним розміщенням виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі, вибором будівельних конструкцій, встановленням протипожежних перешкод, влаштуванням систем пожежегасіння;

2.обмеження розвитку пожежі. Це, перш за все, обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні, аварійне втравлювання горючих рідин та газів, своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів, а також застосування для пожежовибухових речовин (матеріалів) спеціального устаткування;

3.створення умов для успішного гасіння пожежі.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від вогнегасних засобів, вміння користуватися ними.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосовуються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічна піна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючі гази, галоїно-вуглеводневі сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода – найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів і як пара.

17

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним паром – тверді, волокнисті, сипучі речовини.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою, матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виділяють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогню.

Велика кількість пожеж виникає внаслідок несправності та порушень правил експлуатації електротехнічних, електронагрівальних приладів, пристроїв та устаткування. В більшості такі пожежі виникають як результат коротких замикань в електричних ланцюгах; перегріву та загорання речовин і матеріалів, розташованих у безпосередній близькості від нагрітого електроустаткування; струмових перевантажень проводів та електричних машин; великих перехідних опорів тощо.

Керівник (власник) зобов’язаний забезпечити своєчасне технічне обслуговування та належну експлуатацію електроустановок.

Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан, зобов’язана:

-організовувати і проводити профілактичний огляд та плановопопереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;

-забезпечити правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від перевантажень;

-організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

Література [1, стр.211-240]. Запитання для самоконтролю:

1.Пожежна безпека та пожежна профілактика.

2.Протипожежний захист.

3.Система попередження пожеж.

2.7 Повчання по вивченню 6-ої теми

Для дотримання законодавчих та нормативних актів на підприємствах, контролю за їх виконанням створено систему державного нагляду і громадського контролю за охороною праці (ст.38-41 Закону України «Про охорону праці»

Державний нагляд за охороною праці здійснюють Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

18

Держатомрегулювання; органи державного пожежного нагляду Міністерства надзвичайних ситуацій; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я.

Посадові особи органів Держгірпромнагляду (державні інспектори або контролери) мають право:

-відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюються, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються;

-видавати керівникам підприємств, керівним посадовим особам міністерств, комітетів, об’єднань підприємств та ін., відповідальним за охорону праці працівникам державних адміністрацій приписи (розпорядження), обов’язкові для виконання про виявлені порушення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення;

-призупиняти роботу підприємства або об’єкта, де виявлені небезпечні для життя та здоров’я працюючих порушення норм правил охорони праці;

-притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

-подавати позов до прокуратури для притягнення до кримінальної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;

-надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим особам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді

або про накладання на них стягнення за порушення вимог охорони праці.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об’єднання через свої виборні органи і представників (контролерів), а в разі відсутності профспілки – уповноважені трудовим колективом, які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню виявлених порушень. Уповноважені (контролери) повинні пройти навчання з питань охорони праці і трудового законодавства. Вони звільняються на час навчання і здійснення контролю від своїх безпосередніх трудових обов’язків зі збереженням середньої заробітної плати, що зазначається в колективному договорі. Уповноважені трудових колективів (контролери) діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці і погодженого з профспілками.

Література [1, стр.59-61; 3,стр.60-63].

Запитання для самоконтролю:

1. Права посадових осіб Держгірпромнагляду.

19

2.Проведення державного нагляду за охороною праці.

3.Громадський контроль за станом охорони праці.

2.8 Повчання по вивченню 7-ої теми

Згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» всі підприємства повинні реєструватися в регіональних Управліннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування і отримати страхове свідоцтво. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (передбачено 20 класів). Клас професійного ризику та страховий тариф визначає Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на підставі Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання». Найбільші внески становлять 13,8% (20 клас), найменші – 0,86% (1 клас) від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за кожний відповідний місяць календарного року, а з урахуванням пільг внески можуть становити лише 0,2%.

Підприємства, на яких сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішення відповідного керівного органу страхового Фонду соціального страхування і, відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги по страховим внескам скасовуються, якщо підприємств штрафується за порушенням правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням страхових внесків здійснюють страхові експерти Фонду соціального страхування. Страхові виплати потерпілим виплачує страховий Фонд.

Згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

1)допомогою по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

2)допомогою з нагоди народження дитини, допомого на поховання;

3)пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників.

20

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування. По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Література [3,стр.20-21; 4, стр.155-160].

Запитання для самоконтролю:

1.Завдання державного страхування від нещасного випадку на виробництві.

2.Законодавство про страхування від нещасного випадку на виробництві.

3.Суб’єкти та об’єкти страхування від нещасного випадку на виробництві.

21

3 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота виконується в окремому зошиті на 12-18 аркуші рукописним варіантом. Друкований варіант роботи не враховується, а значить студент не допускається до практичних занять.

Варіант контрольної роботи студент обирає за останньою цифрою своєї залікової книжки, а саме:

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 0, то необхідно обирати варіант 0;

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 1 або 6, то необхідно обирати варіант 1;

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 2 або 7, то необхідно обирати варіант 2;

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 3 або 8, то необхідно обирати варіант 3;

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 4 або 9, то необхідно обирати варіант 4;

-якщо номер залікової книжки закінчується на цифру 5, то необхідно обирати варіант 5.

Варіант 0

1.У чому полягає міжнародне співробітництво у галузі охорони праці?

2.Назвіть основні причини травматизму і професійних захворювань на виробництві.

3.Назвіть види державних нормативних актів про охорону праці (ДНАОП), охарактеризуйте їх.

4.Назвіть основні завдання управління охороною праці на підприємстві.

5.Державний нагляд за охороною праці.

Варіант 1

1.Які загальні закони України визначають основні положення з охорони праці? Перерахуйте ці основні положення.

2.Громадський контроль за охороною праці.

3.Система протипожежного захисту.

4.Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань.

5.Які нещасні випадки визнаються пов’язаними з виробництвом.

22