Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Universalna_osvita

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
724.52 Кб
Скачать

4.Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до теми

йт. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують для складання висновку: повторення, ілюстрація, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування дослідження, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.

Різновидом усного спілкування є публічний виступ. Серед жанрів публічного виступу вирізняють: доповідь (звітна, ділова,

політична); промова (презентація); бесіда, лекція, репортаж.

На сьогоднішній день вміння представляти проекти, звіти, переконувати, спонукати чи, навпаки, утримувати від дії, якісно інформувати аудиторію є досить важливою складовою успішного навчання студента. Як комунікативна подія презентація відрізняється своєрідною структурою – вмотивованим змістом і задумом розташуванням усіх частин виступу (Кохтєв М.М.). Успіх будь-якої презентації, незалежно від її мети, типу, теми, особливостей аудиторії, визначається й умінням доповідача структурувати текст свого виступу.

Розглянемо частини академічної презентації та вміння їх структурного оформлення більш детально.

Під час нульового етапу презентатор має сформувати в аудиторії позитивне враження про себе, невербально засвідчити готовність до виступу, викликати зацікавлення і встановити візуальний контакт з слухачами. Для цього йому необхідні вміння встановлення візуального контакту і зворотного зв’язку з аудиторією.

Вступу відводиться 5-10% від часу всієї презентації. Вступну частину можна умовно розбити на 2 блоки: відкриваючий і ввідний етапи. Завдання першого передбачає встановлення (якщо не вдалося під час попередньої фази) чи закріплення контакту з аудиторією, виклад коротких зауважень стосовно теми і напряму промови.

Ввідна частина містить повідомлення теми, перелік і короткий опис ключових положень, які будуть розглянуті в основній частині, регламент презентації. У ній чітко простежуються психологічна функція, під якою розуміється

71

зміцнення зв'язку з аудиторією, і дидактична проспективна функція, що виражається в прагненні оратора розглянути задачі, ідею і структуру промови (О.Ю. Попова, М.М. Кохтєв). В цілому, вступна частина презентації включає наступні етапи: 1) привітання, вступні зауваження; 2) виклад мети виступу; 3) пояснення мети презентації; 4) огляд головних розділів презентації; 5) вказівка на використані допоміжні засоби; 6) пропозиція задавати питання після або під час презентації.

При підготовці та виконанні вступу, лектору необхідно уміти чітко формулювати тему, коротко висловлювати думки, підтримувати контакт і зворотній зв’язок з слухачами та доречно жартувати для встановлення контакту з аудиторією, якщо цього ще не досягнуто.

Основна частина презентації становить 70-85% промови. У ній послідовно роз’яснюються висунуті положення, доводиться їх правильність. Завдання етапу – охарактеризувати ситуацію, подати можливі засоби для її покращання й обов’язково запропонувати власний варіант вирішення проблеми – кульмінація презентації. При цьому необхідно закликати аудиторію до відповідних рішень та дій, показавши переваги своєї пропозиції.

Основна частина може включати, залежно від ситуації, не більше трьох ключових положень, які, у свою чергу, розпадаються на дрібніші інформаційні блоки. Саме така кількість положень, аргументів або причин обумовлюється особливостями людської пам’яті. Проте обов'язковою умовою є їх чітка структуризація в процесі презентації. Залежно від типу презентації за цільовим критерієм (інформативна, спонукаюча, переконуюча), різняться і методи розгортання промови: інформативна презентація послуговується хронологічним, географічним чи просторовим, індуктивним, причиннонаслідковим, дефініційним, характеризуючим, уподібнюючим чи протиставляючим викладом; спонукаюча та переконуюча – методами індукції, дедукції, аналогії, причинно-наслідкового зв’язку чи за певною схемою (зло і його подолання, теорія і практика, обов’язок і вигода, факт і його практичне значення). Як відзначають дослідники, в чистому вигляді вказані методи зустрічаються рідко. Частіше спостерігається змішаний тип

72

композиції, при якому презентатор комбінує різні методи викладу матеріалу, що дозволяє зробити структуру головної частини більш оригінальною.

Для роботи на цій стадії презентації виступаючому необхідно уміти аналізувати ситуацію та поведінку аудиторії, пояснювати матеріал і аргументувати викладену точку зору.

У заключній частині презентації узагальнюються ключові положення, висунуті в основній частині, підкреслюється головна думка виступу, наголошується на перевагах власного варіанту вирішення проблеми чи пропозиції. Проте головне завдання етапу – сформувати емоційний фон для збереження аудиторією готовності виконати поставленні завдання після завершення презентації. С.Б. Ребрик зазначає, що вступ і заключна частина разом можуть займати до 30% від загальної тривалості презентації, та загальне враження від виступу на 80% визначається саме цими фазами. Для формування позитивного враження про виступ презентатор має вміти підводити підсумки і, знову ж таки, доречно жартувати для створення емоційного фону та зняття напруги перед наступною частиною виступу.

Відповідаючи на питання аудиторії, доповідачу необхідно розв’язати непорозуміння, розкрити певні деталі. Р Гандапас наголошує, що слухачі найкраще запам’ятовують останні фрази, а тому потрібно вміти закликати до запропонованих дій та чітко відповідати на поставлені питання, крім того, питання треба вміти прогнозувати.

Доведено, що краще засвоюється і запам'ятовується матеріал, який дається на початку або в кінці виступу. Звідси робимо важливий висновок про те, що при формуванні презентаційних умінь, вступу і висновку необхідно надавати не менше уваги, ніж підготовці основної частини.

Зазначимо, що загальними для будь-якої частини презентації виступають уміння структурувати виступ, ефективно розподіляти час, добирати необхідний матеріал, доцільно використовувати лінгвістичні можливості, аналізувати аудиторію, впливати на слухачів, зацікавлювати, добирати і використовувати вербальні та невербальні засоби впливу, користуватись технічними засобами, знімати емоційну напругу і долати власний страх перед виступом. Виявити і розвинути чи сформувати вказані вміння

73

допоможуть тести; вправи на запам’ятовування мовних формул спілкування, структурування і вибір мовних формул відповідно до етапу презентації, навчання вербальної і невербальної поведінки, заповнення пропусків, співвідношення мовних одиниць з невербальними елементами (графіками, діаграмами), інтерпретацію та коментування інформації, формування зворотного зв’язку (аналіз презентації під час її проведення, записаної на плівку, групова оцінка, самоаналіз).

Доповідь – один із видів усного мовлення. Щоб підготувати доповідь:

1.Визначте основну думку доповіді

2.Вдумайтесь в тему доповіді.

3.Опрацюйте літературу та доберіть цікаві факти з даної

теми.

4.Систематизуйте відібраний матеріал

5.Складіть робочий план доповіді

6.Запишіть текст доповіді

7.Прочитайте кілька разів текст доповіді та зверніть увагу на терміни: уточніть вимову важких слів.

8.Перекажіть усно текст доповіді: говоріть повільно, робіть

паузи

4. Бібліотека університету та правила користування інформаційно-бібліотечними джерелами

Бібліотека – книгозбірня, книгосховище – установа, культуроосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали, інша література, а також здійснюється популяризація і пропаганда літературних творів.

Найголовніші завдання бібліотеки:

1.Обробка інтелектуальних інформаційних технологій.

2.Максимальне використання інтелектуальних інформаційних технологій бібліотеки для забезпечення своєї діяльності.

3.Забезпечення доступу до інформаційного продукту.

Основні функції бібліотеки:

1.Сприяння систематичній освіті та самоосвіті.

2.Забезпечення можливостей для творчого розвитку

особистості.

74

3.Залучення людей до культурної спадщини народу та розвиток у них здібностей приймати мистецтво, наукові досягнення і відкриття.

4.Забезпечення доступу громадян до всіх видів інформації.

5.Забезпечення належного інформаційного обслуговування різних верств населення (дитячі бібліотеки, наукові, публічні, спеціалізовані, бібліотеки навчальних закладів; навчальні бібліотеки, масові).

6.Допомога в оволодінні інформаційною та комп’ютерною грамотністю.

7.Популяризація культури і мистецтва.

8.Налагодження діалогу культур.

Основою функціонування бібліотеки і головним джерелом задоволення читацьких потреб є бібліотечний фонд.

Бібліотечний фонд – це упорядкована сукупність документів, що накопичуються в бібліотеці відповідно до її функцій, завдань для зберігання і видачі читачам бібліотеки.

Комплектація фондів є складовою частиною його формування, являє собою відбір, замовлення і придбання документів, що відповідають функціям бібліотеки.

Шляхи поповнення бібліотечного фонду:

-закупівля необхідної літератури;

-підписні видання;

-книгообмін;

-безкоштовне отримання (в подарунок);

-отримання книг від читачів в обмін на загублені або відшкодування вартості документів (заміна).

Важливим для існування бібліотеки є збереження бібліотечних фондів. На це впливають: атмосферні явища, біологічні (бактерії, грибки); екстремальні ситуації та соціальні фактори (невчасне повернення, втрата, вирізання окремих частин, крадіжка).

Для боротьби з соціальними факторами, що негативно впливають на збереження бібліотечного фонду в Київському університеті туризму, економіки і права вживають таких заходів:

-книгозаміна;

-відшкодування коштів;

-заборона у видачі літератури.

75

Бібліотеку Київського університету туризму, економіки і права засновано в липні 1996 року. Фонд книгозбірні універсальний. Містить 60 тис. примірників видань українською та іншими мовами світу. Щорічні надходження – 5-6 тис. примірників.

До основних функцій бібліотеки навчального закладу відносимо: навчальну, наукову, культурно-інформаційну.

Інформатизація суспільства значно підвищила необхідність формування інформаційної культури людини. Інформаційна культура суспільства й особистості має забезпечувати можливість неперервної освіти людини і підвищення її відповідальності за прийняті рішення.

У процесі неперервної освіти інформаційна культура є засобом соціального захисту особистості, способом самостійного накопичення знань, зміни сфери діяльності, регулювання власної поведінки на основі всебічного аналізу ситуації.

При прийнятті рішень – інформаційна культура є засобом захисту суспільства від непродуманих дій людини, гарантією того, що в будь-якій сфері – соціальній, економічній, технічній – рішення приймається після глибокого аналізу інформації.

Інформаційна культура включає і культуру читання, що передбачає:

1.Знання правил користування бібліотекою;

2.Свідомий вибір тематики читання;

3.Орієнтація в довідково-бібліографічному апараті;

4.Систематичність і послідовність читання, вміння вибрати конкретну книгу;

5.Знання правил гігієни читання;

6.Володіння прийомами раціонального читання, вміння орієнтуватися в книзі, засвоєння та глибоке розуміння прочитаного;

7.Вміння використовувати отриману інформацію на практиці;

8.Володіння прийомами конспектування та написання рефератів.

76

З правил користування бібліотекою КУТЕП

Підставою для отримання підручників на абонементі є читацький квиток. Термін користування підручниками - один семестр або навчальний рік відповідно до терміну вивчення дисципліни.

При одержанні видань (документів) читач має перевірити їх на випадок виявлення дефектів, при їх знаходженні необхідно попередити про це бібліотекаря. У разі невиконання цієї вимоги читач, при поверненні видань, несе відповідальність за дефекти, виявлені бібліотекарем.

Читач зобов’язаний розписатися за кожний отриманий документ на книжковому формулярі.

Читач зобов’язаний дбайливо поводитися з книгою: не робити на ній позначок, не підкреслювати, не загинати сторінки, не перегинати книгу по спинці, не класти книгу в книгу.

Після закінчення семестру літературу з дисциплін, з яких складено екзамени чи ПМК (вивчення яких не переносяться на наступний семестр), необхідно повернути до абонементу. У разі

неповернення читач не отримує навчальну літературу на поточний семестр.

Відповідальність за зіпсовану літературу несе читач, який

користувався нею останнім.

Читачі, що втратили книжки з бібліотечного фонду або завдали їм непоправної шкоди, повинні замінити їх такими ж або визнаними бібліотекою рівноцінними, або сплатити в розмірі трьохкратної вартості книги. Грошова компенсація вноситься читачем безпосередньо у касу вищого навчального закладу (розпорядження першого проректора від 30.05. 2003 р. №21).

Фондами читальної зали дозволяється користуватись лише на місці під заклад студентського квитка або залікової книжки.

У читальній залі читачі повинні дотримуватися тиші, не заважати іншим, виконувати вимоги бібліотекаря відповідно до правил користування бібліотекою.

Читачам забороняється:

виносити книги з читальної зали без дозволу бібліотекаря;

передавати отриману в бібліотеці літературу іншим особам;

77

– виймати картки з каталогів і картотек.

Читачі, що закінчили вищий навчальний заклад, мають повністю розрахуватися з бібліотекою до отримання диплома і підписати обхідний лист на всіх пунктах видачі літератури.

Література:

Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання. - К., 1993. – 220 с.

Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерности, основы и методы. – М.: Высшая школа, 1980. – 361 с.

Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.:

Либідь, 1997. – 374 с.

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком інтер, 2008. – 1040 с.

Закон України «Про вищу освіту». – К., 2002. – 69 с. Методичні рекомендації щодо підготовки рефератів та

випускних

робіт

слухачами

факультету

підвищення

кваліфікації / Інститут

підготовки

кадрів державної служби

зайнятості України. – К.: ІПК ДСЗУ, 2007 – 26 с.

Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. - 3-є видання, доповнене, 2001. – 608 с.

Навчальна і робоча програми з дисципліни «Університетська освіта / Укладач М.І. Скрипник. - К.: КУТЕП, 2006. – 30 с.

Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів (кредитно-модульна система організації навчального процесу: Методичні рекомендації / Укладачі: Горун О.В., Мороз Л.В. – К.:

КУТЕП, 2006. – 31 c.

Положення про державний вищий навчальний заклад (витяг). (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5.09.96 р. №1074) // Збірник нормативних документів з питань організації

78

заочного навчання у вищих навчальних закладах України / За ред. М.Ф. Дмитриченка. – К.: Український центр духовної культури,

2002. – С. 43-55.

Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. №161) // Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту / Упорядники: К.Е. Жорлковський, С.І. Лисенко. – К.: Інститут змісту і методів навчання, 1994. –

Вип.1. – С. 111-131.

Порадник студента / За ред. Г.С. Цехмістрової. – К.: КУТЕП,

2008. – 71 с.

Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник. – К.: Академія, 2000. – 539 с.

Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристської освіти. – К.: Слово, 2005. – 240 с.

Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.

Як написати успішне есе: Методичні рекомендації до написання есе / Укл. Шендеровський К.С. / Ін-т масової комунікації при КНУ імені Тараса Шевченка.– К., 2007.— 34 с.

www.mon.gov.ua/education/higher/bolubash2.doc

Запитання та завдання для самоконтролю::

1.Розкрийте сутність самостійної роботи студента.

2.Назвіть можливі види завдань для самостійної роботи залежно від форми заняття.

3.Яким вимогам має відповідати раціональний конспект?

4.Охарактеризуйте види конспектів.

5.Наведіть приклади прийомів конспектування.

6.Охарактеризуйте прийоми самоконтролю для ефективнішого засвоєння навчального матеріалу.

7.Порівняйте різні види рефератів.

8.Розкрийте функції бібліотеки ВНЗ.

9.Охарактеризуйте культуру читання.

79

Додаток 1

Київський університет туризму, економіки і права Кафедра педагогіка та психології

Реферат із залікового кредиту «Університетська освіта»

на тему: «Система вищої освіти в Україні»

Студента групи ПВд-12 Степашка Олександра Миколайовича

Викладач: Мороз Л.В.

_____________________

(оцінка, підпис)

Київ -2009

80

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]