1 СК - основы курса

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

i=1

де: Рі – значення і&го показника якості оцінюваної продукції;

qi – відносний і&ий показник якості, що розраховується за формулами (1.5–1.6);

mi(Q) – параметр вагомості і&го показника, який входить до узагальненого показника (Q);

mi(v) – параметр вагомості і&го показника, який входить до узагальненого показника (V);

і=1, 2,…,n – число показників, які складають середній зважений показник.

У тому випадку, коли параметри вагомості задовольняють

n

умови ∑mi = 1, вони можуть бути названі коефіцієнтами i=1

вагомості показника якості продукції. Параметри вагомості в формулах (1.10–1.13) визначають методами вартісних регресійних залежностей, граничних і номінальних значень, еквівалентних співвідношень, експертним методом. Від нормування параметрів вагомості не залежить прийняття рішення про рівень якості оцінюваної продукції (тобто результат оцінки).

Змішаний метод оцінки рівня якості продукції застосовують у тих випадках, коли сукупність одиничних показників якості є досить великою і аналіз значень кожного показника диференційованим методом не дозволяє отримати узагальнені висновки; коли уза& гальнений показник якості в комплексному методі не досить повно враховує всі суттєві властивості продукції і не дає змоги зробити висновки щодо деяких певних груп властивостей. Цей метод базується на одночасному використанні одиничних і комплексних (групових) показників якості. При змішаному методі оцінки рівня якості продукції слід виконати такі операції: частину одиничних показників об’єднати в групи і для кожної групи визначити відповідний комплексний (груповий) показник. Окремі, як правило, важливі показники допускається не об’єднувати в групи, а прийняти їх при подальшому аналізі як одиничні; на основі одержаної сукупності комплексних і одиничних показників оцінити рівень якості продукції диференційованим методом. Для оцінки рівня якості різноманітної продукції використовуються індекси якості дефектності.

21

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

Індекс якості Іяк – це комплексний показник якості різновидної продукції, випущеної за розглянутий період часу, рівний се& редньому зваженому з відносних значень показників якості цієї продукції [105]:

де: S – число різних видів продукції;

Ki – комплексний показник якості і&го виду продукції за період, що розглядається;

Kiд – відповідний базовий показник;

βi – коефіцієнт вагомості даного виду продукції, який розраховується за формулою:

де Сі – вартість продукції і&го виду в період, що розглядається. Індекс дефектності ІД – це комплексний показник якості різно&

видної продукції, випущеної за розглянутий проміжок часу, рівний середньозваженому коефіцієнту дефектності цієї продукції [105]:

i=1

де Qi – відносний коефіцієнт дефектності продукції і&го виду є показником якості виготовлених виробів.

Зазвичай Qi визначається при вибірковому інспекційному контролі готової продукції. Для цього попередньо здійснюють класифікацію дефектів і для кожного їх виду знаходять коефіцієнт вагомості βi за формулою (1.15).

Оцінка технічного рівня продукції здійснюється на стадіях розробки, виробництва і експлуатації зразка експертним і розра& хунковим методами. Розрахунок здійснюється за відповідними співставними показниками за формулою [115]:

22

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

де: Pi , Pi' – відповідно абсолютні значення і&го показника оцінюваної продукції і аналога;

i=1, 2,…, n – загальна кількість основних і додаткових оціночних показників.

При співставленні абсолютних величин параметрів, що посту& паються аналогам, і відносних параметрів розрахунок здійснюють за формулою [115]:

Узагальнений показник ступеня відповідності оцінюваного зразка вищим світовим досягненням Ктy розраховують таким чином [115]:

n

Рішення приймається з урахуванням таких умов: Ктy ≤ 1 – технічний рівень зразка не відповідає світовому рівню; Ктy>1 – технічний рівень зразка відповідає світовому рівню.

Узагальнений показник економічної ефективності Ке характе& ризує відносне здешевлення нової техніки:

Ке = (Спр + Кпр Ен)Ктунт /(Снт + Кнт Ен)Ктупр , (1.20)

де: Спр, Снт – відповідно собівартість вітчизняного прототипу і зразка нової техніки, грн.;

Кпр, Кнт – відповідно питомі капітальні вкладення у виробничі фонди вітчизняного прототипу і зразка, грн.;

Ктупр, Ктунт – узагальнений показник технічного рівня вітчизняного прототипу і оцінюваного зразка;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15);

Ке<1 – відносне здешевлення; Ке>1 – відносне подорожчання нової техніки.

23

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

Якість продукції формується на стадіях її розробки, забезпе& чується у виробництві, підтримується в експлуатації. У процесі проектування нових виробів встановлюється рівень якості, який фіксується в технічному завданні, передбачаються заходи щодо досягнення цього рівня і здійснюється безперервний контроль за забезпеченням параметрів якості в документації та дослідних зразках виробів. У процесі виробництва визначаються критерії якості виробу загалом, його складових і умов виробництва, що забезпечують одержання заданого рівня якості. При цьому велике значення має інспектування, яке сприяє своєчасному і повному виконанню державних стандартів, технічних умов і вимог щодо поліпшення якості виробів.

Усе це дає змогу сформулювати такі основні напрями поліпшення якості продукції:

¾створення технологічних конструкцій машин, обладнання, механізмів, пристроїв;

¾постійне вдосконалення конструкцій технічних пристроїв і технологій їх виготовлення;

¾ріст коефіцієнта уніфікації виробів щодо базової моделі;

¾підвищення технічного рівня виробництва, комплексна механізація і автоматизація виробничих та допоміжних процесів;

¾ритмічна робота всіх підрозділів підприємства;

¾розробка, впровадження і систематичне застосування прогре& сивних методів контролю та аналізу якості продукції;

¾суворе додержання технологічної, виробничої та виконавчої дисципліни;

¾поліпшення стандартизації і технічних умов;

¾впровадження наукової організації праці (НОП);

¾підвищення культури виробництва;

¾розвиток творчої активності працюючих для досягнення найвищих кінцевих результатів при одночасній економії живої

і уречевленої праці.

Для підтримання якості продукції на належному рівні на під& приємствах, по&перше, стимулюють випуск якісної продукції, по& друге, накладають штрафні санкції при виготовленні неякісної (бракованої) продукції.

Радикальним засобом підвищення технічного рівня, якості та конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників є введення сертифікації. Сертифікація продукції – це комплекс дій, за допомогою яких підтверджується відповідність фактичних характе& ристик вітчизняної продукції вимогам міжнародних і національних стандартів. Замість міжнародних і національних стандартів можуть бути інші, погоджені між експортером і імпортером продукції

24

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

документи, передбачені міжнародними системами чи угодами з питань сертифікації. Ефективність сертифікації полягає в тому, що продукція, яка має сертифікат якості, конкурентоспроможна на міжнародному ринку, вище оцінюється, швидше включається в експлуатацію, оскільки за такої умови відпадає необхідність проведення випробувань у рамках вхідного контролю у споживача, на які часто витрачається більше засобів і часу, ніж на її виготовлення. Знак сертифіката гарантує надбавку до ціни.

Не можна ототожнювати поняття сертифікації і атестації продукції. Сертифікація має на меті встановити і документально (юридично) підтвердити якість продукції та її відповідність сертифікаційним вимогам, атестація – підвищити технічний рівень і якість продукції до рівня вищих світових досягнень. Державна атестація дала змогу запровадити планування показників якості продукції, оцінювати і стимулювати діяльність підприємницьких структур.

1.3. Метрологічне забезпечення якості продукції

Завдяки розвиткові національної системи стандартів та наявності достатнього метрологічного забезпечення стало можливим введення в Україні системи сертифікації (оцінки відповідності продукції вимогам стандартів та інших нормативних документів). Технічною основою національної метрологічної системи є національна еталонна база, яка складається з державних еталонів одиниць вимірювання фізичних величин. Нині еталонна база України містить 25 державних еталонів одиниць вимірювання фізичних величин, зокрема таких, як маса, довжина, температура, сила світла, часу і частоти, тиску тощо.

Усучасному тлумаченні метрологія – це наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної точності [92].

Єдність і точність вимірювань у нашій країні забезпечується системою стандартів державної системи вимірювань. Отже, метро& логія органічно пов’язана зі стандартизацією, і цей зв’язок ви& ражається, передусім, в стандартизації одиниць вимірювання і методів повірки, в створенні стандартних зразків властивостей складу речовин.

Усвою чергу, стандартизація спирається на метрологію, яка забезпечує правильність і порівняння результатів випробування матеріалів і виробів, а також запозичує з метрології методи визначення та контролю показників якості. Першочергове завдання

–підвищення рівня якості продукції та її показників – перебуває в прямій залежності від ступеня метрологічного обслуговування

25

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

виробництва. Основним завданням метрологічного забезпечення якості вітчизняної продукції є розробка і впровадження в стандарти науково обґрунтованих критеріїв якості та методів випробування [92].

Єдність вимірювань – такий стан вимірювань, за яким їх ре& зультати, виражені в узаконених одиницях і похибках вимірювань, відомі з заданою вірогідністю [92].

Точність вимірювань характеризується близькістю їх результатів до дійсного значення вимірюваної величини [92].

Таким чином, домінуючими завданнями метрології є за& безпечення єдності та необхідної точності вимірювань. У нашій країні заходи щодо цього, а також стосовно здійснення регулярної повірки мір та вимірювальних приладів, які знаходяться в експлу& атації, випробування нових засобів вимірювання встановлені в законодавчому порядку.

Оскільки значення фізичної величини визначають експери& ментальним шляхом, то вона має похибку вимірювань. Розрізняють істинне і дійсне значення фізичної величини [92]. При проведенні вимірювань використовують прийняту міжнародними стандартами систему одиниць СІ.

Істинне значення – це значення фізичної величини, яке ідеальним чином відображає в якісному і кількісному відношенні відповідну властивість об’єкта. Іншими словами, це – межа, до якої на& ближається значення фізичної величини в міру того, як підвищується точність вимірювань [92].

Дійсне значення – це значення фізичної величини, отримане експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що для певної мети може бути використане замість нього. Це значення змінюється залежно від необхідної точності вимірювань. При технічних вимірюваннях значення фізичної величини, отримане з допустимою похибкою, приймають за дійсне значення [92].

Під похибкою вимірювання розуміють відхилення результату вимірювань від істинного значення вимірюваної величини.

Залежно від часу вимірювання величини поділяють на [92]:

1)статичні – вимірювана величина залишається незмінною в часі (const);

2)динамічні – в процесі вимірювання величина змінюється і є

несталою в часі.

За способом отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні [92].

Прямі – це вимірювання, за яких досліджуване значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.

Побічні – це вимірювання, результат яких встановлюють на основі прямих вимірювань величин, пов’язаних з вимірюваною величиною відомої залежності.

26

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

Сукупні – це вимірювання, за яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення дослі& джуваної величини знаходять шляхом розв’язання системи рівнянь, одержаних при прямих вимірюваннях.

Спільні – це вимірювання, що здійснюються одночасно для двох або кількох не однойменних величин із метою встановлення функціональної залежності між ними.

За умовами, що визначають точн³сть результат³в, вим³рювання под³ляють на три класи [92]:

1. Вимірювання максимально можливої точності, яка може бути досягнута при існуючому рівні техніки. До них належать, передусім, еталонні вимірювання, що пов’язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізичних величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, зокрема універсальних.

2. Контрольно1повірочні вимірювання, похибки яких не повинні перевищувати певного заданого значення. До них належать ви& мірювання, що виконуються територіальними центрами державного нагляду за впровадженням і додержанням стандартів та станом вимірювальної техніки.

3. Технічні вимірювання, в яких похибка результату визна& чається характеристиками засобів вимірювання. До них належать усі вимірювання, що виконуються в процесі виготовлення.

За способом вираження результатів, вимірювання розрізняють абсолютні і відносні [92].

Абсолютні – це вимірювання, які засновані на прямих вимі& рюваннях однієї чи кількох основних величин або з використанням значень фізичних констант.

Відносні — це вимірювання відношення однієї величини до другої однойменної величини, що відіграє роль одиниці, або вимірювання певної величини щодо однойменної величини, яка прийнята за вихідну.

Всі методи вимірювань можна використовувати за допомогою контактного способу, за яким вимірювальні поверхні приладу взаємодіють з виробом, що перевіряється, або безконтактного способу, коли взаємодія відсутня.

Основними характеристиками вимірювань є: принцип вимі& рювань, метод вимірювань, похибка, точність, правильність і достовірність вимірювань [92].

Принцип вимірювань — фізичне явище або сукупність фізичних явищ, що покладені в основу вимірювань. Наприклад, вимірювання температури з використанням термоелектричного ефекту.

Метод вимірювань — сукупність прийомів використання принци& пів і засобів вимірювання. Засобами вимірювань є технічні засоби, що мають нормовані метрологічні характеристики.

27

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

Правильність вимірювань – це якість вимірювання, що відображає близькість до нуля систематичних похибок результатів, тобто таких похибок, які залишаються постійними чи закономірно змінюються при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини.

Достовірність вимірювань – це довіра до результатів ви& мірювання. Вимірювання можуть бути достовірними і недосто& вірними. Це пояснюється наявністю чи відсутністю ймовірних характеристик їх відхилень від дійсних значень відповідних величин. Результати вимірювань, ймовірність яких невідома, не мають ніякої цінності.

Засоби вимірювань – це технічні засоби, що використовуються під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики. Розрізняють такі засоби вимірювань, як міри, вимірювальні прилади, вимірювальні перетворювачі, допоміжні засоби вимірювань, ви& мірювальні установки та вимірювальні системи [92].

Клас точності засобу вимірювання – це його узагальнена ха& рактеристика, визначена межами допустимих і додаткових похибок, а також іншими властивостями засобів вимірювання, що впливають на їх точність і визначаються стандартами на окремі види засобів вимірювання. Клас точності, хоч і характеризує сукупність метрологічних характеристик даного засобу ви& мірювання, однак не визначає однозначно точність вимірювання, оскільки остання залежить від методу вимірювань і умов їх виконання [92].

Повіркою засобів вимірювання називається сукупність дій, які виконуються для визначення і оцінки похибки засобів вимірювання з метою встановлення відповідності точносних характеристик регла& ментованим значенням і придатності засобу вимірювання для використання [92].

Повірці не підлягають засоби вимірювань, що використовуються тільки для встановлення факту зміни значення фізичної величини без якісної оцінки цієї зміни. Вони можуть бути віднесені до індикаторів, на лицьовому боці яких наносять позначку “І”.

Можуть не підлягати періодичній повірці засоби вимірювання, що використовуються для навчальних чи демонстраційних цілей. На них наносять чіткі позначки “Н” (навчальний). Для інших цілей ці засоби вимірювання не можуть бути використані. Контроль за їх справжністю повинен здійснюватись у порядку, встановленому правилами експлу& атації, і відповідати вимогам навчального процесу.

Всі інші засоби вимірювання підлягають повірці. Вид повірки залежить від того, якою метрологічною службою вона здійснюється (державною чи відомчою), на якому етапі роботи засобів вимірювання (первинна, періодична, позачергова) знаходиться, від характеру

28

Розділ 1. Політика підприємства в галузі якості продукції

повірки (інспекційна, експертна). В Україні організація і проведення повірки засобів вимірювання регламентується державними стан& дартами ГОСТ 8.002&86 та ГОСТ 8.513&84.

Розглянемо діяльність метрологічної служби України із за& безпечення якості продукції.

Основними завданнями метрологічної служби є [118]:

¾державний метрологічний контроль і нагляд;

¾державні випробування засобів вимірювання;

¾повірка засобів вимірювання;

¾калібрування засобів вимірювання;

¾європейське і міжнародне співробітництво;

¾метрологічне забезпечення підготовки виробництва;

¾метрологічне забезпечення і атестація нестандартних засобів

вимірювання.

Залежно від функцій, які виконує метрологічна служба, її поділяють на державну і відомчу.

До державної метрологічної служби належать [118]:

¾Держстандарт України;

¾Державна служба законодавчої метрології;

¾Державна служба єдиного часу та еталонних частот;

¾Державна служба стандартних зразків складу і властивостей речовин та матеріалів;

¾Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні константи і властивості речовин та матеріалів;

¾Державні наукові метрологічні центри;

¾Територіальні органи Держстандарту.

Держстандарт України через управління метрології координує діяльність метрологічної служби країни, відповідає за забезпечення здійснення єдиної технічної політики, яка містить у собі:

¾організацію роботи державної системи, що забезпечує єдність вимірювань, виконання фундаментальних досліджень у галузі метрології, створення та вдосконалення еталонної бази;

¾координацію діяльності метрологічних служб;

¾визначення загальних вимог до засобів вимірювання, методів та результатів вимірювання;

¾організацію і здійснення державного метрологічного контро& лю та нагляду;

¾розроблення або участь у розробленні національних, держав& них та багатогалузевих програм, що стосуються забезпечення єдності вимірювань;

¾участь у метрологічній діяльності міжнародних метрологічних організацій.

29

Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

Державна служба законодавчої метрології організовує роботи, спрямовані на забезпечення єдності вимірювання в країні, а також здійснює нагляд за додержанням вимог законів, інших законодавчих актів і нормативних документів з метрології.

Державна служба єдиного часу та еталонних частот здійснює міжрегіональну і міжвідомчу координацію, виконує роботи із забезпечення єдності вимірювань часу та частоти, а також визначає параметри обертання Землі.

Державна служба стандартних зразків складу і властивостей речовин та матеріалів забезпечує міжрегіональну та міжвідомчу координацію, а також розробляє та впроваджує стандартні зразки складу та властивостей речовин і матеріалів.

Державна служба стандартних довідкових даних про фізичні константи і властивості речовин та матеріалів виконує функції, подібні попередній службі, та здійснює роботу з довідковими стандартними даними фізичних констант і властивостей речовин.

До державних наукових метрологічних центрів належать:

¾Державне науково&виробниче об’єднання “Метрологія” (ДНВО “Метрологія”, м. Харків) – Національний метроло& гічний центр, який спеціалізується на забезпеченні стеження за вимірюваннями та має справу із стандартними зразками складу і властивостей матеріалів, що охоплюють одиниці маси, сили, твердості, часу та частоти і радіотехнічні величини. Він веде Реєстр стандартних зразків;

¾Державний науково&дослідний інститут “Система” (ДНДІ “Система”, м. Львів) – головний метрологічний центр з акустичних, гідроакустичних вимірювань, який спеціалі& зується в галузі метрологічного забезпечення інформаційно& вимірювальних систем, атестації аналітичних, вимірювальних і випробувальних лабораторій;

¾Український науково&виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМС, м. Київ) – головний метрологічний центр із вимірювання таких величин: тиск, магнітні величини тощо. Він здійснює Державний реєстр засобів вимірювань, застосування яких дозволено на території

України, а також веде національний фонд стандартних до& даткових даних.

Територіальні органи (центри) Держстандарту розташовані в Автономній Республіці Крим, в обласних центрах, містах Києві і Севастополі та в містах обласного підпорядкування. На них покладено виконання таких функцій:

¾здійснення державних випробувань і перевірок засобів ви& мірювання;

30