Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Комерційна таємниця на підприємстві

.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
121.86 Кб
Скачать

Працівник

Підпис

Ініціали, прізвище

«__» ___________ 200___ р.

Адміністрація (назва підприємства) підтверджує, що дані Вами зобов’язання не обмежують Ваших прав на інтелектуальну власність.

Про закінчення строку дії зобов’язання адміністрація повідомить Вас завчасно у письмовій формі.

Директор

Підпис

Ініціали, прізвище

Відповідальність за незаконні дії

щодо комерційної таємниці підприємства

Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; повідомлення інформації, що є комерційною таємницею, в засобах масової інформації тощо.

За незаконні дії щодо розголошення комерційної таємниці підприємства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.

Адміністративна відповідальність

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР (далі — Закон № 236) розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю).

Також статтею 18 Закону № 236 передбачено відповідальність за схилення до розголошення комерційної таємниці. Тобто якщо буде встановлено факт, що особу, якій були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, які становлять комерційну таємницю, спонукали до розкриття цих відомостей і якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб’єкту (підприємцю), дії особи вважаються такими, що містять ознаки цього правопорушення.

Даним законом також визначено таке поняття, як неправомірне використання комерційної таємниці, тобто впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю (ст. 19 Закону № 236). Усі перераховані правопорушення є недобросовісною конкуренцією.

За такі дії передбачено накладання штрафу Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями в розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Слід зазначити, що штраф накладається на юридичних осіб підприємства (ст. 21 Закону № 236).

У разі якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручки немає, штрафи, зазначені в частині першій цієї статті, накладаються в розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ).

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених згаданим вище Законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами зацікавлених осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 Закону № 236).

Крім того, частиною третьою статті 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. За такі дії на правопорушника накладається штраф у розмірі від дев’яти до вісімнадцяти НМДГ. Нести адміністративну відповідальність, згідно із згаданою статтею, фізична особа може лише в тому випадку, коли вона вчинила дії, що свідчать про безпосереднє отримання, використання чи розголошення нею комерційної таємниці.

Кримінальна відповідальність

Кримінальним кодексом України (ККУ) за незаконне збирання з метою використання (комерційне шпигунство) або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 ККУ), та за розголошення комерційної таємниці (ст. 232 ККУ) передбачено кримінальну відповідальність.

Так, статтею 231 ККУ умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, — караються штрафом від двохсот до тисячі НМДГ, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Злочин, передбачений статтею 231 ККУ, вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на незаконне збирання відомостей, що містять комерційну таємницю.

Тобто дії особи, згідно зі статтею 231 ККУ, вважаються злочинними ще задовго до того моменту, коли вона отримала відомості, що містять комерційну таємницю, оскільки склад злочину утворюють лише дії щодо збирання такої інформації.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, — карається штрафом від двохсот до п’ятисот НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 232 ККУ).

Слід звернути увагу, що за статтею 232 ККУ відповідальність може нести лише обмежене коло осіб — суб’єкти, яким такі відомості стали відомі у зв’язку з їхньою професійною чи службовою діяльністю, і які, згідно з чинним законодавством, повинні їх зберігати. До таких суб’єктів можуть відноситися працівники органів державної податкової служби, банків, правоохоронних органів, особи, яким комерційну таємницю було довірено її власником, та інші суб’єкти, які, згідно з чинним законодавством, мають право на ознайомлення з відомостями, що становлять комерційну таємницю, або мають доступ до таких відомостей по службі.

Із норм законів, які встановлюють правовий статус, призначення та компетенцію державних органів, випливає, що в деяких із них є прямо передбачене право державних органів на отримання інформації, що містить комерційну таємницю (наприклад, п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ). Але більшість законів містять норми загального характеру, в яких передбачено право органів державної влади на отримання інформації та документів. При цьому не конкретизується, що така інформація підлягає розкриттю також і у випадках, якщо вона містить комерційну таємницю.

І хоча частиною 1 статті 507 ЦКУ встановлено, що органи державної влади зобов’язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею підприємства, однак на сьогоднішній день жодним з перелічених законодавчих актів не закріплено правового механізму, який би належним чином захищав комерційну таємницю, зокрема передбачав би порядок та умови розкриття комерційної таємниці, а також містив би вичерпний перелік органів державної влади, що мають право на отримання інформації, яка є комерційною таємницею. Так як це визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, яким встановлені всі зазначені вище положення з метою захисту банківської таємниці.

У згаданій статті ЦКУ зазначено, що така інформація охороняється органами державної влади від розголошення, але крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Відповідно, у підприємства, установи чи організації немає підстав для відмови у наданні на вимогу державних органів певної інформації чи документів, які ці державні органи мають право отримати (див. табл.) згідно із законами України, навіть якщо така інформація чи документи є комерційною таємницею згідно з внутрішніми нормативними документами підприємства.

Перелік державних органів, які мають право отримувати певну інформацію

п/п

Орган, який має право на одержання конфіденційної інформації

Підстава

Відомості та документи, які надаються

суб’єктами підприємницької діяльності при перевірці чи запиті компетентних органів

1

Служба безпеки України

Cт. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. № 2229-XII

Службова документація та звітність з питань державної безпеки України

2

Органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність*

Ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII

Відомості та документи, що характеризують діяльність підприємств, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їхніх доходів

3

Органи, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю

Ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р. № 3341-XII

Інформація, документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Надається негайно, а якщо це неможливо — не пізніше, ніж через 10 діб

4

Міністерство внутрішніх справ

Ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-XII

Відомості, необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції

5

Державна податкова служба

Ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. № 509-XII

1. Грошові документи, ухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

2. Показники РРО і комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків зі споживачами готівкою. Наявність свідоцтва про державну реєстрацію, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо).

3. Пояснення щодо джерел отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів. Інформація про внесення до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів

6

Органи Державної контрольно-ревізійної служби

Ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ

Грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей

7

Антимонопольний комітет України

Ст. 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. № 3659-XII

Документи та інші матеріали, необхідні для проведення перевірки відповідності їх положенням антимонопольного законодавства

8

Органи дізнання та органи попереднього слідства

Ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України

Документи, які можуть встановити необхідні у справі фактичні дані. Виконання цих вимог є обов’язковим для усіх громадян, підприємств, установ та організацій

9

Органи прокуратури України

Ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII

Статистична та інша інформація або копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, що видаються на вимогу прокурора або слідчого. Рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи

10

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України

Ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР

Документи фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулювальних організацій

* Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами МВС, СБУ, Прикордонних військ України, органів ДПС — оперативними підрозділами податкової міліції; органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань, розвідкою Міністерства оборони України.

Статья предоставлена нашему порталу

редакцией журнала «Справочник экономиста»

Источник: HR-Лига Автор: Сліпачук Олексій

Оригинал статьи по адресу: http://yandex.ua/yandsearch?text=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97+%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96&tld=ua&lr=145